himars
Видавник Devolver Digital один з 3-ьох видавців незалежних ігор за якими я активно слідкую. Коли я побачив перший трейлер Культу, то одразу ж зловив вайб rogue-like ігор від Supergiant Games. І трошки здивувався, коли зрозумів що розробник інший. Вайб rogue-like, цікавий концепт, та можливість погратися зі своєю “веселою фермою” однозначно визначили для мене чи буду я купувати гру. Гарні відгуки на старті, ще більше в цьому впевнили. Тож набравшись терпіння і дочекавшись зимового розпродажу я нарешті почав створювати свій культ ім С. Бандери для боротьби з руснею (ворогами які чомусь на мене напали на початку).
Поки не почали підпишись на мій телеграм та тікток, усі огляди на сторінці куратора в Steam. Дякую!
Один із Старих Богів, якого ми зараз переможемо
Візуал
Картинка і кольори дуже соковиті, у грі вдало передається атмосфера локації саме через кольорову гамму. Темні та контрастні локації натякають що тут є загроза і треба бути дуже обережним, в той час, як світло і пастельні кольори зустрічаються у домашньому хабі, та на локаціях різних НПС чи торговців. При цьому основний колір гри — червоний, ми самі та усі послідовники носимо червоні мантії, вогні у нашому селищі також червоні, що також створює зловіщу та таємничу атмосферу.
Музику у грі створив сауд продюсер River Boy з Мельбурну, і о боже, я ніколи не чув стільки прекрасних варіацій перкусійних семплів одразу. Весь ост базується здебільшого на ударних барабанних партіях, які перетікають композиція в композицію. Хоч гра і не базується як ритм гра, але саунд для арен настільки вдало пророблений, що дуже допомагає не втрачати якийсь “потік” гри, постійних забігів по ворожому лісу. Не дарма гра отримала нагороду Australian Game Developer Awards в музичній номінації. Рекомендую ознайомитися
Інтерфейс у грі непоганий, та трішки сумбурний, як на мене. Мені не було зрозуміло чому з якоїсь риби я можу готувати їжу, а з якоїсь ні, також дерево розвитку на базі не зручно переглядати, щоб розпланувати розвиток. Багато різних функцій які можна робити з послідовниками та коли їх вже більше ніж 20 — мені не вистачало якоїсь таблички через яку я міг давати їм накази, або назначати на різні роботи максимально здібних, які дають бонуси у виробництві. Також мені зустрілося два бага які повторювалися кілька разів — коли на арені починає з’являтися якийсь старий бог, може статися ситуація, коли він закриває нашу модельку і не починається кат сцена. Також я застрягав кілька разів у облаштуваннях локації, після чого не міг взагалі нікуди рухатися. Таке зі мною сталося на Каламарі коли я її майже добив, було не приємно через баг помирати та пере проходити весь забіг до боса спочатку.
Спочатку на аренах воргів не багато
Геймплей
З цим у грі все доволі цікаво — основна задача у грі — звільнити одного зі Старих Богів (так тут багато відсилок на пана Лавкрафта). Для цього нам треба вбити інших, які його і закували у кайдани. Щоб дійти до босів нам треба перемогти усіх їх поплічників, поблукавши по різних аренах. Перед кожним забігом нам дають фізичну і магічну зброю. Під час забігів ми знаходимо корисні ресурси, послідовників, нову зброю, картки які дають нам тимчасові бонуси та нових НПСі які відкривають нові локації або можливості. Знайдені ресурси та послідовників ми використовуємо для збільшення нашої могутності. Це основний екшн геймплей. Великий пласт контенту та геймплею тут полягає у побудові саме бази, оскільки нам постійно треба слідкувати за своїм культом, щоб ніхто не наївся какашок (у прямому сенсі), не вбив когось, або не почав підривати наш авторитет. Тому мідгейм тут дуже активний в плані постійного бажання покращити життя своїх окультистів та зробити їм кращу домівку чи добудувати новий вівтар де можуть молитися ті хто вже не поміщається на основному. Молитва тут як раз безпосередньо зміцнює ваші сили і є надважливим ресурсом. Оскільки звичайних ресурсів буде не вистачати постійно, а халепи трапляються у грі досить часто, то в нашому розпорядженні є різні ритуали які можуть тимчасово вирішувати певні проблеми. Наприклад, можна нагодувати усіх травою на 3 дні вперед, чи просто принести в жертву хворого окультиста, щоб зміцнити віру у вас. Також кожен послідовник має свій рівень який залежить від його віри у вас. Чим довше він у культі, чим більш залучений до різних справ — тим більше віри приносить і може послужити вашому культу, іноді вони навіть просять вас зробити для них невеличкі квести. З кожним високорівневим окультистом ви маєте можливість створювати доктрини, що відкривають певні ритуали чи будівлі та впливають на характер вашого культу. Наприклад, можна стати веганським культом і їсти траву без штрафів до здоров’я, або стати канібалами, тоді не доведеться ховати померлих і ви завжди будете забезпечені м’ясом.
Культ повинен бути зручним
В сумі я закінчив 72 ігрові дні (17 годин у стімі), за цей час я завершив основний сюжет і зібрав 3 ока для рибалки з додаткових босів, але все одно не відкрив усіх покращень та не побачив увесь контент. Це я до того, що у грі дійсно багато контенту та різних челенджей. Також за одне проходження не можливо отримати й спробувати усі ритуали, бо доктрини взаємовиключають одна одну. Тож ігрова частина вийшла насичена.
Справжня чоловіча любов, то святе
Концепт
Сюжет та персонажі ніби взяті із чорної комедії, що пародіюють різні твори на теми культів, від куклус клану до творів Лавкрафта. Такий мікс концептів вийшов дуже доречним та цікавим. Я намагався піклуватися про усіх моїх бандерівців, щоб ми ставали сильніше та розвивали культ. Гра дає змогу кастомізувати послідовників, та максимально різноманітно проводити з ними час. Це звісно не Сімс, але справжні чоловічі шлюби тут дозволено робити спеціальним ритуалом і це круто. Комедійний стиль різко змінюється у фіналі гри де випробування вже випадуть на плечі усього культу, перевіряючи нас на міцність.
Приймаємо усіх, навіть босів
Massive Monster це невеличка студія з 11 людей, що розташована у Мельбурні, Австралія. Раніше кор команда робила флеш ігри та познайомилася на різних фестивалях. У 2016 році вони створили свою студію та робили ігри на замовлення, здебільшого на HTML5, зараз їх також можна винайняти. Набивши руку, вони вирішили зробити власну гру це була The Adventure Pals (2018) — веселий платформер з дуже різноманітними механіками та елементами менеджменту. Через рік з’явився Unicycle Giraffe (2019) де вже видно зародження антропоморфного стилю який використовується у Cult of the Lamb та музичний супровід River Boy. І ось у 2022 з’явилась Cult of the Lamb. Такі історії невеличких інді розробників завжди надихають створювати власний контент, та не переставати покращуватись використовуючи попередній доробок.
Я з бандерівцями відкриваю портал до бункерного діда
Гра сподобається поціновувачам rogue-like жанру та звісно усім кого зацікавив саме концепт. Після титрів — у мене залишилися тільки приємні враження, та чудово проведений час.