-150x150.jpg){kind=small}
Український Гік.jpg)
Український Гік продовжує цікавитися справами українських розробників ігор, їх планами, проблемами. Виявляється, що більшість з них ще й допомагають країні, як можуть. Цього разу я зміг достукатися до студії Vostok Games та одного з її співзасновників Олега Яворського.
Трохи історії Vostok Games, хто не у темі
2011 рік. Сталкер всьо. Група вихідців з GSC Game World, серед яких і спеціаліст зі зв’язків з громадськістю вищезазначеної компанії Олег Яворський, вирішує відкрити самостійну студію. Першочергові амбіції були на проект завбільшки зі Сталкер, подовження традицій, всесвіту тощо. 2012 — компанія анонсувала розробку free-to-play MMOFPS Survarium. На сьогодні, ця гра – найвідоміший проєкт студії Vostok Games (підтримка Survarium продовжувалась до травня 2022 року) 2013. У студії Vostok Games працює 40 людей-вихідців зі студії-розробника сталкер. 2018. Виходить королівська битва Fear the Wolves. Нам доводиться тікати з зони, долаючи аномалії, мутантів та інші притаманні негаразди. Так-так, існує українська королівська битва у сетінгу Сталкера. 2022. Студія оголошує про закриття проєкту Survarium та про початок роботи над новим. Ось тут і починається наше інтерв’ю із нинішнім менеджером студії — Олегом Яворським.
Чому закрився Survarium? Тут питання більш риторичне. Явні причини були оголошені раніше: недосконалість рушія, який не може задовольнити усі критерії, які поставила компанія при старті розробки гри. Але чому зараз, війна внесла свої корективи?
Ні, так просто співпало. Про плани закриття Survarium ми публічно повідомляли ще до початку війни. Просто прийшов час. Ми розробляли й підтримували Survarium впродовж 10 років, настільки довго, як могли, але настав час перегорнути сторінку і рухатись вперед. Досвід, що ми отримали впродовж роботи над Survarium — безцінний, і ми обов’язково задіємо його у наступних проектах.
Арт до гри Survarium
Як студія відреагувала на перше вторгнення у 2014 році? Які були думки тоді?
Ми активно підтримували Майдан, виходили після роботи в центр Києва, допомагали провізією, теплими речами, коштом і т.д. Тому дуже болюче сприйняли події 2014 року — спочатку Крим, який росія підступно вкрала, а потім криваву війну на Донбасі. Всі ці роки не покидає відчуття великої несправедливості від самої ситуації й розпачу від того, що нам не вдалося зразу дати гідну відповідь нахабному сусіду, який вважає, що йому все дозволено, якщо він діє з позиції сили.
Як ви зустріли новини 24 лютого 2022 року? Які перші думки? Як оговтувалися, строїли плани
Для нормальної людини, ніякої логіки розв’язувати повномасштабну війну не було, тому ми до останнього сподівалися, що все обмежиться погрозами. Чесно кажучи, в голові й досі не вкладається, що подібне взагалі може відбуватися у 21 сторіччі у центрі Європейського континенту! Тому, звичайно, коли все почалося, першою реакцією був шок і намагання зрозуміти, як діяти далі. В нас були певні плани перемістити команду у безпечне місце в Європі у разі небезпеки, однак із закриттям кордонів довелося зорганізовуватись на місцях: частину команди вдалося перемістити на Західну Україну, частина — залишалась у Києві, ще частина — тимчасово виїхала до родичів по різних містах країни. Багато хто з команди приєднався до тероборони (двоє досі служать). Поступово звикали жити й працювати в умовах воєнного часу: вдень віддаєш всі сили новому проєкту, ввечері — йдеш на обхід території навколо свого району разом із сусідами з тероборони. Найбільш сильно вибиває з колії непередбачуваність війни, але і в таких умовах, виявляється можливо створювати робочий процес, головне — що є мета.
Офіс був у Києві, як працювали не працювали під час активних бойових дій під Києвом? Були думки про переїзд штаб-квартири студії?
Відверто кажучи, в перші дні війни було дуже важко зосередитись на роботі: події розвивались дуже стрімко, бойові дії наближались до Києва, тому наша першочергова мета була — переконатись, що всі живі й в безпеці. Ми завели свій внутрішній чат, щоб підтримувати постійну комунікацію з командою, обмінюватись новинами, моніторити ситуацію по кожному. Ми допомагали з розселенням тим, хто був готовий виїжджати з родинами з Києва, налагоджували побут на нових місцях, підтримували людей фінансово. Тобто перші два тижні з початку війни ми залишались буквально в такому режимі підтримки зв’язку і швидкого реагування на обставини. Стосовно ре локації офісу, вже трохи розкрив це питання вище. За відсутності кращих опцій на той момент, ми пішли шляхом організації віддаленої роботи з місць. Зараз — більша частина команди в Києві й має можливість регулярно збиратись в офісі.
Тепер про найцікавіше: які плани на майбутнє, трохи про них. Ви згадували про новий проект в одному з дописів щодо закриття Survarium. Можете хоч щось розповісти про нього, окрім того, що він буде?)
На цей рік ми мали далекосяжні плани стосовно нового проекту, розробка якого триває вже певний час, але ці плани довелось суттєво скоригувати з приходом війни. Кінець лютого і березень ми фактично займались організаційною роботою, пов’язаною з ре локацією людей та їх сімей, підтримкою комунікації й налагодженню процесів на нових місцях. Далі потроху всі прийшли до тями й поступово, ми змогли відновити повноцінну роботу. На сьогодні, концентруємося виключно на розробці нової гри, для нас це головний пріоритет. Активно залучаємо нових розробників до проекту і розширюємо команду. Стосовно самої гри, проект ще неанонсований, тому подробиці розкривати зарано. Можу сказати лише, що це великий і амбітний проект, де ми задіємо увесь попередній досвід нашої команди. Реалізація нової гри, однак, вимагає часу. Але якщо серйозно обговорювати плани на майбутнє, то неможливо щось прогнозувати напевне, поки триває війна. Тому нашим найбільшим сподіванням є якнайшвидше закінчення війни, віримо у ЗСУ і перемогу України! Тут залишу примітку від автора: вимагаю у новому проєкті музику з Survarium!!!
Я бачив пост у Твіттері, здається, про те, що передали якусь значну суму на благодійність під час війни, якось ще допомагали? Розкажіть більш детально
Так, звичайно, кожен робить свій вклад в перемогу, і ми тут не виключення — з перших днів регулярно підтримуємо наших бійців у ЗСУ. Один з учасників нашої команди мешкав у Бучі, почав займатись волонтерством — возив допомогу — спочатку мешканцям району, які постраждали від війни: ліки, провіант, дизель-генератори, побутові речі тощо, згодом — різноманітні запити від військових: від ліхтариків, екіпірування, апгрейдів на зброю до дронів і автомобіля на передок. Пізніше, ця ініціатива переросла у повноцінний благодійний фонд. На сьогодні, ми, як команда однодумців, вже здійснили закупівель на близько 2,5 мільйонів гривень, і, безумовно, продовжуватимемо допомагати й надалі, до остаточної перемоги. Декілька фото з архіву нашого волонтерства, долучаю.
Трохи чорного гумору, бо без нього ніяк: як вважаєте, Україна назавжди перемогла коронавірус?
Як виявилося, на теренах України з’явилась хвороба страшніша за коронавірус, називається — російська орда! Але і цю заразу ми здолаємо, жодних сумнівів! На цьому місці нам залишається вірити в Україну, ЗСУ та боротися пліч о пліч. Ну і дочекатися новин про новий проєкт студії, який, я впевнений, буде набагато краще та цікавіше, ніж попередні.