DarkPrince9507
Був би у мене такий кіт, я б може і не одружився б ніколи.
Те, що гра, головним героєм якої виступає кіт, стане успішною, було й так зрозуміло задовго до релізу, але ось масштаби цього успіху справді вражають – 97% позитивних відгуків (при майже 37 тисячах оглядів) та відібране у God of War звання гри з найвищою оцінкою в Стімі за 2022 рік. І на все це у Stray пішло… трохи менше тижня. Воістину неймовірний результат. Втім, рано чи пізно щось подібне мало статися, адже більш-менш великобюджетних ігор про котів не виходило… вже як мінімум досить давно, тож народ банально зголоднів.
Stray же пропонує досить цікавий досвід класичної лінійної адвенчури в постапокаліптичному (так, з урахуванням вимирання людей це більше постапокаліпсис, ніж кіберпанк) світі з нескладними головоломками, втечами від переважаючих числом ворогів, вивченням руїн вимерлої цивілізації та пошуком шляху в майбутнє для роботів, що з людських помічників виросли у повноцінне суспільство. Ніщо з перерахованого вище не є чимось новим в рамках ігрової індустрії, але ось погляд на все це з перспективи звичайного кота помітно поживляє проєкт. А з урахуванням того, що розробники постаралися зробити гру для широкої аудиторії, вийшла лайтова пригода на один-два вечори, що дозволяє максимально вжитися в роль бродячого кота.
✅ Зав’язка історії стартує в постапокаліптичному світі, де людство як вид просто вимерло, а природа взяла своє, через що всі споруди, залишені людьми, давно заросли всякою зеленню, серед якої ми й виявляємо нашого протагоніста – рудого бродячого кота, який у компанії таких же побратимів виживає на руїнах цивілізації. Під час однієї з прогулянок із родичами наш герой робить невдалий стрибок і зривається в прірву, а прийшовши до тями виявляє себе в підземному місті, колись призначеному для стримування певної епідемії, а нині слугуючим в’язницею новим мешканцям планети, які прийшли на зміну людям – роботам.
✅ Представники механічної форми життя можуть лише мріяти про те, щоб вибратися з ув’язнення та побачити справжнє зоряне небо замість сигнальних вогнів захисного купола, проте попадання протагоніста до міста та його зустріч із помічником якогось вченого, який зумів перенести свою свідомість у дрона-компаньйона, дають надію. на те, що ці мрії можуть здійснитись. У своїй подорожі протагоніст має пройти через все місто – від хаотичних нетрів, населених крім роботів ще й зургами, що являються мутованими бактеріями, створеними для переробки сміття, а нині здатними з’їдати все на своєму шляху, до неонового мідтауну, що є культурним центром і нині контролюється корпорацією «Неко», яка і збудувала місто.
✅ При цьому незважаючи на мовчазність кота в ході подорожі, він зможе спілкуватися з місцевими жителями завдяки дрону, що вивчив мову роботів, і це дозволить не тільки вникнути в суть основної історії, а й виконувати деякі додаткові доручення, не кажучи вже про можливість трохи розкрити передісторію вимирання людей і розвитку роботів як виду. Ніяких одкровень чекати не варто, але й лаяти сюжет нема за що, тому що для своїх 6 годин проходження він цілком непогано написаний.
✅ Як я і сказав раніше, це адвенчура, в якій нам належить керувати котом, а тому є можливість долати перешкоди та підніматися на різні поверхні. При цьому повноцінного «паркуру» не завезли, внаслідок чого, перебуваючи на одній поверхні, потрібно просто навестися на іншу і натиснути X щоб кіт перестрибнув туди. Для швидкого переміщення кнопку можна просто затиснути та не відпускати.
✅ Крім переміщення найчастіше доведеться спілкуватися з роботами або взаємодіяти з оточенням – у таких випадках на допомогу приходить дрон, який і мову роботів разом з написами переведе, і з електронними пристроями попрацює, і поточну мету підкаже, і інвентар відкриє, і навіть ліхтариком посівітить (хоча не особливо зрозуміло, навіщо котові, який може бачити в темряві, ліхтарик). Інвентар та система квестів максимально прості – жодної комбінації предметів, лише пряме використання у максимально очевидних місцях.
✅ Щоб гравець не занудьгував гра рясніє дрібними деталями, для яких і потрібен кіт – то з’являється можливість поточити пазурі об якийсь диван, то на вулиці валяється пакет, в який можна запхати голову і потім смішно бігати з боку в бік, то в занедбаній квартирі знайдеться піаніно, на яке можна застрибнути і зіграти котячий собачий вальс або комп’ютер з так вдало включеною клавіатурою, ну, або ж і зовсім хтось вирішить залишити на якомусь даху банки з фарбою, навіть не підозрюючи які красиві картини можуть вийти якщо ці банки перекинути. Кіт же не винен, що навколо так багато речей, повз які не можна просто так пройти.
Я не можу друкувати, в мене лапки
✅ При цьому по ходу проходження гра намагається підкидати щось для різноманітності, і справа не тільки в локаціях, які досить швидко чергуються від багатоповерхових будинків нетрів до конвеєрів фабрики або нічного клубу мідтауна, а й у механіках та геймплейних ситуаціях. То ми тікаємо від зургов, намагаючись по ходу втечі вибирати оптимальний маршрут, то знищуємо все тих же зургов за допомогою крутого ліхтаря, то збираємо різні речі для роботів, а то і взагалі граємо в справжнісінький стелс ховаючись за стінами і в коробках.
❌ І все ж незважаючи на всі перераховані вище переваги є у гри і мінуси, і це не тільки занадто низька складність – досягнення, для якого потрібно померти дев’ять разів, отримати випадково не так вже й просто – але і сам факт того, що якщо прибрати з гри різний котячий фансервіс і залишити тільки найвагоміші елементи, то стане зрозуміло: заміни кота на будь-яку іншу істоту – і гра кардинально не зміниться.
📺 Явно не володіючи величезним бюджетом творці вклалися в освітлення та стилізацію, завдяки чому кожен район міста, чи то нетрі, каналізація, фабрика або мідтаун виглядає самобутньо і зачаровує своїми видами, особливо коли ви дістаєтеся мідтауна та вперше бачите ці залиті неоном вулиці з безліччю магазинів і снуючими туди-сюди роботами. Єдине, чого грі зараз критично не вистачає – фоторежим, і я сподіваюся, що розробники виправлять цю прикру помилку в найкоротші терміни.
🔊 Хіба можуть бути якісь проблеми зі звуком у грі, де окрема кнопка відповідає за нявкання? Ну звусно що ні, озвучка роботів і самого кота дуже органічна, а за підбір музичного супроводу можу тільки похвалити композитора.
🔰 Відвертий фансервіс, починаючи з обкладинки і закінчуючи дрібними геймплейними механіками, не завадив грі перетворитися в цікаву пригоду, навпаки – він став лише вишнею на торті з дослідженням оточення, спілкуванням з роботами і вирішенням простих головоломок. Гра вийшла для дуже широкої аудиторії, тому нічого дивного в тому, що вона заробила таку велику популярність. 🔰
Сторінка гри в Стімі:
Дякую за увагу, сподіваюсь, даний текст був для вас цікавим чи корисним. Ви можете також знайти мене в Стімі, де я вже не перший рік пишу огляди ігор та веду іншу активність.