DarkPrince9507
Що якщо я скажу вам, що Aeterna Noctis не просто хороша метроїдванія, але й майже не поступається таким відомим представникам жанру як Hollow Knight та Орі, а місцями навіть перевершує їх? Звучить як клікбейт? Можливо, але ось я вже привернув вашу увагу, а озвучене вище твердження не таке вже й далеке від істини. Через це особливо прикро, що гра залишилася по суті непоміченою, маючи якихось 500+ оглядів у порівнянні з десятками тисяч у тих же HK та Орі. То в чому ж причина? На мій погляд – у підході до самої концепції метроїдванії.
Ми звикли, що метроїдванія це, як правило, 50% платформінгу та досліджень і ще 50% – битв з ворогами, причому останніми роками помітна навіть більша схильність на користь битв. Саме тому метроїдванія, в якій не просто багато платформінгу, але він також є основним елементом і виконаний на рівні precision платформерів на зразок Meatboy або Celeste спочатку викликає розрив шаблону (і не тільки шаблону). Для більшої наочності уявіть собі Білий палац або шлях болю з Hollow Knight, а потім розтягніть це майже на цілу гру і таким чином отримайте уявлення про те, що з себе являє AN.
Втім, розробники прислухалися до спільноти, самі зрозуміли, що були одержимі платформінгом, і зробили окремий спрощений режим що нині вважається нормальним рівнем складності (так, ви все одно не раз згорите при проходженні, але хоча б зможете пройти гру… напевно), за це, звичайно, респект, далеко не кожен пішов би на таке.
✅ Спочатку не було нічого. Оскільки самого поняття часу ще не існувало, важко сказати, коли саме з’явився Хаос, але відразу після своєї появи він почав творити, створюючи цілий всесвіт, згодом названий Айтерною. У своїй великодушності Хаос наділив всіх створених ним істот свободою волі, дозволивши самостійно визначати свою долю. Зрештою це призвело до нескінченних війн, що загрожували рівновазі світла і темряви у всесвіті, а тому розлючений творець прокляв лідерів ворогуючих сил – Короля Темряви і Королеву Світла, і наділив їх безсмертям, прирікаючи на вічне протистояння, під час якого перемагала то одна сторона, то інша, внаслідок чого у всесвіті недовго тривала ера світла або темряви, таким чином нескінченно зберігаючи рівновагу, так шановану Хаосом.
✅ Хаос не врахував лише одного, що король і королева, з його ж милості наділені свободою волі, рано чи пізно втомляться від нескінченних циклів перемог, поразок, смертей та перероджень і колись спробують перервати це безглузде протистояння. Так і трапляється, коли після чергової поразки Король Темряви вирішує не просто повернути втрачені сили та знову дістатися трону, а й навіки розірвати порочне коло.
✅ На відміну від багатьох метроїдваній, історія подається рівномірними порціями, не забуваючи при цьому про багатий лор, що підкріплюється купою додаткових квестів, нерідко виходячих за рамки звичайного знайди/вбий/принеси, чого тільки вартий квест колекціонера, що в кінці перетворюється на два відсилання до Відьмака, або ж варто згадати Concert of the Night, в ході якого протагоніст повинен знаходити і виконувати на піаніно музичні композиції – розробники не просто зробили цікаве QTE, але і реалізували можливість повноцінної гри на піаніно з виконанням будь-якої музики (якщо в вас вистачить навичок, звісно).
✅ Крім стандартних для метроїдваній подвійного стрибка, ривка і відстрибування від стін Король темряви може також відбиватися від об’єктів, що ширяють у повітрі, і володіє двома видами стріл: одні можуть активувати перемикачі і завдають шкоди ворогам, інші дозволяють телепортуватися, сильно змінюючи платформінг. При цьому цьому гра також успадковує принцип, за яким нові здібності можуть не тільки змінювати самого героя, але й міняти принципи взаємодії з локаціями.
✅ Мабуть, я не збрешу, якщо скажу, що в AN один з найбільших і найрізноманітніших світів, що зустрічаються в метроїдваніях. 15 несхожих одна на одну областей, від покинутої всіма дощової долини і цвинтаря полеглих воїнів до гоблінських печер, кузні, затонулого корабля роботів, башти світла, літаючих островів, небесного палацу, безодні і навіть космосу. І відмінності між ними не лише візуальні – у вежі світла потрібно постійно стежити за енергетичним променем, космос наповнений крихітними планетами (привіт, Маленький принц), у кожної з яких своя гравітація та фізичні закони, а палац оракула взагалі представляє одну суцільну головоломку у східному стилі. де не можна вірити своїм очам і лише світло стріл ненадовго показує істину.
✅ До арсеналу героя входять: меч, коса, сокира, катана, спис і сюрікен. Щоправда, все окрім меча та коси це більше здібності, тому що споживають кров – місцевий аналог есенції з Hollow Knight, що використовується як для лікування, так і для особливих атак. Також з Hollow Knight взято ідею амулетів, що тут представлені дорогоцінними каменями (“гемами”) трьох ступенів рідкості та трохи більш збалансовані ніж в HK. Окремої згадки вартують 75 фрагментів дзеркала душі, які збираються у розкішну мозаїку та приносять цінні нагороди. Також є дерево для прокачування здібностей з можливістю перерозподіляти витрачені очки для зміни білдів. І, зрозуміла справа, souls-like елементи, на кшталт підбору душі після смерті для уникнення штрафів, теж присутні.
❌ Без мінусів не обійшлося і окрім жорсткого платформінгу, що сподобається далеко не всім, є й більш об’єктивні проблеми: місцями криві хітбокси (що критично для гри з контактною шкодою), невеликі баги з відкриттям карти, відсутність Нової гри+ та режиму босрашу (начебто можуть додати в майбутньому), боси-головоломки, де 50%, а то й усі 95% бою – це ухилення від їх атак, імбові білди на стріли та лікування, слабкий (на тлі інших) фінальний бос та ще деякі дрібниці.
📺 Без зайвої претензійності скажу що Aeterna Noctis – одна з найкрасивіших метроїдваній які я бачив, рівень деталізації локацій та об’єктів тут просто зашкалює, як і їхня різноманітність, один тільки берег з літаючими китами багато чого коштує, враження псують хіба що пара дивних анімацій героя і деякі платформи, що місцями зливаються із тлом. На додаток до чудового дизайну локацій гра грамотно використовує мозаїчний стиль – від меню та HUD’а до сюжетних вставок та елементів оточення, доповнюючи все ще рідкісними аніме вставками. 🔊 Композитори, як і художники, виконали свою роботу на всі 100% і саундтрек, що часто представлений за допомогою піаніно, але не обмежується ним, вийшов просто чудовим.
🔰 ДУЖЕ недооцінена гра, яка нічим не поступається кращим існуючим метроїдваніям і не отримала гідної уваги лише через фанатичність левелів-дизайнерів та казуальність більшості гравців. Вкрай рекомендую до покупки, подібні ігри не повинні безслідно зникати в купі однотипних проектів середнього рівня виконання. 🔰
Сторінка гри в Стімі: Aeterna Noctis
Дякую за увагу, сподіваюсь, даний текст був для вас цікавим чи корисним. Ви можете також знайти мене в Стімі, де я вже не перший рік пишу огляди ігор та веду іншу активність.