DarkPrince9507
Чесно кажучи, я люблю ігри, в яких неприємні або зовсім огидні речі показують через призму гумору або загальної несерйозності того, що відбувається, а тому гра про жертовне ягня, що створює свій власний культ з візуальною стилістикою, схожою на Don’t Starve, відразу привернула мою увагу, як і елементи рогалика у геймплей. Це ще не говорячи про те, що в ролі видавця виступили Devolver Digital, які відомі своєю схильністю до знаходження незвичайних, але крутих проектів.
І проект вийшов таким, що дійсно запам’ятовується, передаючи суть ролі релігійного лідера, який створює власне вчення, ось тільки… за підсумком вийшло все ж таки не зовсім те, що очікувалося від гри. Якщо ви шукали щось на зразок Hades або, навіть більше, подібне до Айзека, то гра вас розчарує, тому що її roguelite складова при всій вкладеній роботі є лише придатком до симулятора управління поселенням, а останній у своїй основі має репетативність, яка починає набридати вже з перших годин.
О ягня, тебе принесли в жертву заради спасіння від полоненого бога. В ім'я кого приносиш жертви ти ?
✅ Сюжет у Cult of the lamb нехитрий – нам випадає роль останнього в лісі ягняти, якого приносять у жертву якимось чотирьом єпископам, що бажають таким чином уникнути виконання пророцтва про звільнення стародавнього божества на ім’я Той-хто-чекає. Втім, все відбувається навпаки – жертвопринесення переносить протагоніста у вимір, де і знаходиться Той-хто-чекає, який змушує присягнути собі на вірність і дарує герою червону корону, а також хоче, щоб ягня позбавилося єпископів, адже саме тоді ланцюги, що сковують бога, спадуть, і він зможе знову повернуться у світ.
✅ Однак, здійснити даний план поодинці може бути проблематично, а тому герой повинен заснувати свій власний культ, рятуючи тварин у лісі й створюючи свою віру, отримуючи силу з їх молитов і стаючи все сильнішим, щоб в результаті мати достатньо сили для битв на рівних з єпископами. У цьому йому спочатку допомагає Крисау – попередній носій яскраво-червоної корони, який нині відійшов від справ. Глобально чогось визначного в місцевій історії немає, але деякі цікаві питання вона все ж таки піднімає.
Хм, твоє обличчя оманливе. У твоєму безневинному погляді простягається тисячолітня втома.
❌ Геймплейно маємо симулятор управління поселенням, що на ранніх етапах і зовсім перетворюється на симулятор багатодітної одинокої матері, адже весь вільний час ви займатиметеся прибиранням лайна за послідовниками, вирощуванням та приготуванням їжі, зведенням будівель та видобутком ресурсів. З урахуванням того, що в грі є цикл дня і ночі, все це дуже швидко перетворюється на стомлюючу рутину. Трохи рятують ситуацію будівлі, що не лише прискорюють деякі процеси, а й дозволяють перекласти частину роботи на послідовників. Ось тільки якщо ваші окультисти навчаться самостійно займатися посадкою і збиранням урожаю, видобутком ресурсів або хоча б банально прибиратимуть за собою, вам все ще доведеться збирати готові ресурси з ящиків, готувати їжу або знову прибирати лайно, але тепер вже з туалету, тобто, глобально нічого не змінюється.
❌ Здавалося б, ситуацію повинні врятувати забіги, але насправді вони не тільки не рятують, а іноді й роблять все ще гіршим. Почнемо з того, що контенту для них досить мало, по суті, вся історія – це лише знайомство з локаціями, повноцінні рани розпочнуться пізніше. П’ять видів зброї та кілька видів заклинань-прокльонів це, звичайно, непогано, але не для рогалика, де через десяток забігів все обридне. Положення трохи рятують карти таро, яких у грі 36 та які дають різні бонуси, але, знову ж таки, цього мало. Перші забіги тривають хвилин по 10, у той час як метушня в поселенні займає набагато більше часу, більше того, навіть під час забігу не можна нормально відволіктися, так як цикл дня і ночі триває, а тому нічого не заважає вашим послідовникам почати голодувати, розводити антисанітарію або і зовсім розчаровуватись у вірі.
✅ Тепер хотілося б поговорити про те, що зроблено добре. Робота з поселенням стосовно будівель виглядає цілком непогано, нарівні з функціональними будівлями є багацько косметики, що робить поселення кожного гравця унікальним. Базовий геймплей культу також досить цікавий. Врятованих звірів можна змінювати в редакторі, після чого приймати до своїх лав і давати доручення. Завдяки деяким будівлям, головна з яких – тотем у центрі поселення, послідовники можуть передавати свою енергію гравцеві, який згодом використовує її для одкровень та доступу до нових видів споруд або покращень вже існуючих.
✅ Окремо стоїть храм, де можна як проводити проповіді, що передають ягняті життєву силу, яка використовується для прокачування особистих характеристик і доступу до нової зброї та проклять, так і здійснювати різні ритуали – від танців для покращення врожаю та збору податей до наркотичних трипів, некромантії і жертвопринесення. Варто також відзначити і заповіді, які, як і належить, визначають спосіб життя послідовників. Цікаво ту те, що на відміну від іншого контенту, який ви і так рано чи пізно отримаєте в повному обсязі, при створенні кожної нової заповіді завжди потрібно обирати з двох варіантів – практикувати канібалізм або вегетаріанство, карати за найменші провини або проповідувати прощення, поважати старших або ж позбуватися їх – нехай все досить схематично, але дозволяє обрати власний напрямок саме для вашого поселення.
✅ Приправлено все купою дрібних механік – послідовники старіють і можуть помирати від старості, нерідко мають свої прохання і здатні стати відступниками, крім безпосередньо забігів та поселення є ще й загальна карта, де можна відвідати додаткові локації, зайнятися рибалкою або, наприклад, зіграти в кості.
❌ Повертаючись до недоліків, зрозуміло, що проблеми технічного характеру плюсів грі не додають. Це стосується як продуктивності, яка в міру розвитку поселення падає з 60+ кадрів в секунду до сорока, причому іноді навіть під час забігів і при довгих сесіях, так і багів, які іноді просто змушують завантажувати збереження, тому що, наприклад, ритуал, що проводиться, не може коректно завершиться.
📺 Приємна двовимірна картинка з відмінним малюванням та купою деталей – саме те, чого й чекаєш від такого проекту. Дуже приємно спостерігати за тим, як поселення росте і обростає все новими будівлями та прикрасами, а кожен із чотирьох доступних біомів помітно відрізняється від інших і дуже колоритний.
🔊 Звуковий супровід виконано якісно, порадувала кумедна мультяшна «озвучка» персонажів та загальний підхід до ембіенту.
🔰 Гра, що не позбавлена переваг, на кшталт відмінної стилістики і візуалу і запам’ятовується, але намагається одночасно всидіти на двох стільцях з репетативним управлінням поселенням і короткими roguelite забігами при малій кількості контенту. Далеко не найгірший рогалик, в який я грав, але все ж таки по можливості я обмежився б нейтральною оцінкою в Стімі і рекомендацією спочатку зіграти в демо, щоб зрозуміти, чи дійсно вам подобаються подібні ігри. 🔰
Дякую за увагу, сподіваюсь, даний текст був для вас цікавим чи корисним.