eyvind
Про рубрику
У цій рубриці ми даватимемо резюме найактуальнішим та найцікавішим новинкам на різних платформах. Ми цінуємо ваш час і водночас вважаємо, що замість того, щоб читати про ігри, краще у них грати. Тому намагатимемося коротко, але влучно розповідати вам, чи варто витрачати свої вихідні на ту чи іншу гру. Наприкінці кожного такого матеріалу міститиметься висновок, кому ця гра має сподобатися, а кому краще пройти повз.
Якщо ви ігровий розробник або видавець і хочете, щоб ми оглянули вашу гру, надсилайте ключ на [email protected].
Основні відомості про Stray
- Дата виходу: 19 липня 2022
- Платформа: PlayStation, ПК
- Вартість: 399₴ для ПК, 949₴ для PlayStation (безкоштовно для підписників PS Plus Extra)
- Платформа огляду: PlayStation 5
Про що гра
Рудий бездомний кіт потрапляє у закрите й загублене кібермісто, населене харизматичними роботами зі свідомістю. Місто дуже давно закрите від зовнішнього світу. Разом з маленьким електронним помічником Б-12 наш герой-котик спробує потрапити на поверхню і розгадати таємницю цього міста.
Хто розробляв
У мережі є мало інформації про BlueTwelve Studios — розробників Stray з міста Монпельє на південному узбережжі Франції. Компанія була заснована у 2016 році, має 18 працівників (згідно з LinkedIn), і це їхній перший проєкт.
Значно більше ми знаємо про видавця. Annapurna Interactive — це відеоігровий підрозділ кінокомпанії Annapurna Pictures (стрічки «Вона», «Примарна нитка», «Влада» та інші). Як і материнська компанія, ігровий видавець спеціалізується на «ризикованих» з комерційної точки зору проєктах з високою мистецькою цінністю.
Першим проєктом видавця стала гра What Remains of Edith Finch, а ще компанія випустила Sayonara Wild Hearts, The Pathless, Maquette та багато інших незалежних проєктів.
Звична історія незвичними очима
Зав’язка сюжету проста — ваш вусатий герой подорожує якоюсь величезною і явно закинутою технічною спорудою разом зі зграєю інших котиків. Під час невдалого стрибка він провалюється на нижні рівні споруди, з яких нема виходу на поверхню. Так починається його соло-мандрівка.
Авжеж, розробники Stray чудово знали, що робили. Вже у перші хвилини проходження розумієш, що не влюбитися в рудого хвостаня, за якого гратимеш наступні кілька годин, просто не вийде. За допомогою геймпада можна понявкати (і за це навіть дадуть ачівку), поскребсти кігтиками об дерево, потоптати лапками килим чи прилягти помуркотіти на подушці (DualSense у цей момент приємно вібрує своєю гаптік-віддачею).
Під час своєї подорожі котик знаходить сліди загубленої цивілізації, а згодом — помічника, маленького робота B-12, який працюватиме для нього перекладачем, матиме ще кілька дуже корисних функцій, а також ключову сюжетну роль.
Врешті решт, двоє наших героїв дістаються першого поселення, де зустрічаються з іншими свідомими роботами. На цьому моменті ми розуміємо, що перед нами — антиутопія, але очима стороннього спостерігача, який не має ані змоги, ані бажання брати участь у її повсякденному житті, адже є котом. У свою чергу, ми, як гравці, можемо спостерігати і бачити, наскільки дивними, а подекуди абсурдними є переконання місцевих мешканців-роботів.
Втім, прийом, який замислили автори, щоб незвично розкрити класичний сюжет, не спрацьовує повною мірою, і ось чому.
Press O to Meow
Попри величезний потенціал того світу, який замислили розробники, розкривається він украй бідно. На локаціях практично нема додаткових матеріалів, збором яких можна займатися. Є уривчасті спогади робота B-12, яких не дуже багато і які не дають цільної картини. Є наші власні спостереження за дизайном світу і маленькими деталями, але і їх також замало залишили нам розробники, щоб можна було щось зрозуміти.
Та навіть не це є головною проблемою.
Ми любимо відеоігри за те, що вони дозволяють вжитися в роль героя та поглянути на світ його очима. Задля досягнення цього ефекту розробники використовують геймплейні механіки, які пов’язують наші емоції та викиди гормонів з тим, що відбувається на екрані — щоб гравець відчував себе учасником подій, а не спостерігачем.
У Stray таких механік буквально нема. Після проходження вступної частини, коли ти очікуєш, що от зараз тобі почнуть давати нові можливості і розкривати геймплей в усій красі… цього не відбувається.
Тут одразу згадується інший французький проєкт — A Plague Tale: Innocence. Ця гра була теж прямолінійною історією без відгалужень і особливої свободи для гравця, але водночас вражала різноманіттям механік, коли кожен поворот сюжету мав своє унікальне геймплейне відображення.
Stray, на жаль, цим похизуватися не може, бо фактично все, що показують у вступній частині, і є геймплей. І далі нового майже не буде.
Зрозуміло це стає ближче до середини сюжету, і від цього стає досить сумно. Доходить до того, що в певні моменти проходження ти сам сидиш і думаєш: «О, а ось тут можна було б прикрутити котячий стелс», «А ось це — місце для бійки», «А тут було б круто…».
У результаті, те, що гравець мимоволі починає виконувати роботу геймдизайнера, руйнує стан зануреності і не дозволяє, власне, побачити антиутопічний світ роботів очима кота — тобто, гра не працює в тому головному вимірі, заради якого її робили.
Кіт у мішку
Не зрозумійте неправильно. Stray — це цікава, незвична, не поверхнева і щемка історія, яка варта вашої уваги. Проте, студії BlueTwelve ще доведеться зрозуміти, що для створення героїв і світів, до яких хочется прив’язатися, недостатньо призначити «мяв» на кнопку геймпада.
Кому сподобається
- тим, хто любить котів
- тим, хто любить кіберпанківські антиутопії
Кому не сподобається
- тим, для кого геймплей є важливим