🤖 Tokkyuu Shirei Solbrain. NESтаріюча класика

Відеоверсія

З грою Tokkyuu Shirei Solbrain пов’язана кумедна історія. Думаю, багатьом, хто в неї грав, вона буде близька. Насамперед Tokkyuu Shirei Solbrain – це японський серіал, який би я порівняв з Power Rangers. Різниця у тому, що він ніколи не виходив за межі японського ринку. Китайські пірати мабуть вирішили, що ніхто гадки не має про цих ваших поліцейських в екзоскелетах, тому випустили гру на нашому ринку під назвою Робокоп 3. Цей чортів Робокоп став мені снитися в дитинстві кожен день, бо одного разу картридж з цією грою потрапив мені в руки чи від друга, чи від брата – я вже не пригадаю. Гра мені настільки сподобалася, що я сидів за нею цілими днями. На жаль, картридж довелося віддати, але я загорівся ідеєю купити гру собі.

Здається, купити Робокоп 3. Ну що може бути простіше? Яким був мій подив, коли я припер картридж додому і на ньому, раптово, виявилася гра про Робокопа. З цього моменту починається мій дитячий кошмар. Я почав економити на шкільних обідах і скуповувати на радіоринку усіх чортових Робокопів, до яких тільки міг дістатися. Будь-то одна гра на картриджі або збірка Робокопов – загрібав все. Не здивуюсь, якщо продавці між собою дали мені прізвисько Робокоп. Цих робокопів у мене була ціла коробка! Добре пам’ятаю картридж з чотирма Робокопами. Там третя і четверта частина повторювались. Вони тупо нічим не відрізнялися! Я б збожеволів, якщо одного разу не потрапив точно в ціль.

Річ у тому що можна було купити картридж з Робокопом 3, а там виявиться Робокоп 4… Загалом, забийте, це дуже тонкі матерії піратства 90-х. Гра, яка була мені потрібна, дійсно називалася Робокоп 3 і зі мною виявилося все гаразд, тому що я почав сумніватися у своїх розумових здібностях, думаючи, що з якоїсь причини мене добре так проглючило і на тому картриджі не було ніякого Робокопа на обкладинці. Річ у тім, що заповітний картридж має виглядати ось так як на картинці нижче і ніяк інакше. Назва має бути не просто Робокоп 3, а й мати приставку Super Rescue.

Нещодавно я захотів перепройти цю гру. Незважаючи на те, що в моїй пам’яті вона запам’яталася як Robocop 3, в наш час все швидко і безболісно гуглиться. Так що можна сказати, я зовсім недавно дізнався про її справжню назву та серіал, за мотивами якого вона була створена.

Отже, гра була розроблена компанією Natsume і випущена в далекому 1991-му році на Famicon і NES. Грати необхідно за поліцейського в екзоскелеті Дайкі Нішіо, який є співробітником Рятівного Спецпідрозділу Солбрейн. Все, що треба – боротися зі злочинністю. Люблю сюжети, які поміщаються в один рядок.

Ігровий процес – звичайний біт-ем-ап з елементами платформера. Головне – мочити кулаками ворогів. У розпорядженні є як слабкі удари, так і потужні. Вороги різноманітні: звичайні бігуни, бігуни зі стволами, сидячі гівнюки з пушками, стоячі гівнюки з гранатами, мудаки з щитами, всіляка літаюча нечисть, водолази тощо. Основною фішкою є те, що на рівні розкидані Альфа та Бета ящики, зібравши комбінацію з яких можна отримати певну зброю. Вона у вигляді супутника літає над головою героя. Всього є 8 комбінацій, які гравець обирає сам. Взагалі, за логікою, кожна зброя підходить для певного рівня, але оскільки я граю як рагуль та не запам’ятовую комбінації, часто отримую максимально непридатну зброю для левела. Наполегливо рекомендую обирати комфортний для себе ствол, або заморочитися і знайти зброю, яка допоможе на рівні.

Як і багато ігор того часу, Солбрейн побудована на таймінгах. Можна сказати, що в ранньому дитинстві у нас майже всі ігри були цими вашими “соулсборнами” і ми були ще тими хардкорщиками. Але те, як я попадаю в ці таймінги – ще та хохма. По правді, все лікується тренуваннями і можу з упевненістю сказати, що гру цікаво спідранити. Але думаю, що вже давно побиті всі рекорди, тому не бачу сенсу навіть починати.

Повернуся до зброї, бо з нею пов’язані цікаві механіки. По-перше, зброя має умовну шкалу здоров’я, яка витрачається, коли стикається з супротивником. Доторкнувшись до ворога, зброя завдає йому шкоди, але також отримує дамаг у відповідь, внаслідок чого в певний момент може зникнути. Це дуже важлива механіка, адже окрім цього за допомогою зброї можна пересуватися по вертикалі, злітаючи у важкодоступні місця. Або, наприклад, можна кидатися нею в противника чи на якийсь час викинути за межі екрана, якщо є впевненість, що вона отримає дамаг. Зберігати ствол в цілісності ой як має сенс, бо якщо при “живій” зброї повторно зібрати цю ж саму комбінацію, то можна отримати вундервафлю, яка розносить всіх і вся направо і наліво, а також поглинає весь завданий дамаг за рахунок свого таймера. З цією зброєю не страшний будь-який бос, який виноситься на раз-два.

В грі сім рівнів. Після першого левела можна обирати порядок проходження. Тут і місто у вогні, і шахта, де змінюється гравітація, холодна тундра, підводна зона тощо. Дуже круто реалізована фізика. Є фізон ковзання, опору повітря чи води. Грамотно прописані хітбокси. Ловиш кайф від ударів, особливо від посилених. Я давно не грав у NES-ігри, тому не пригадаю, чи була настільки круто реалізована фізика в інших проектах того часу. Якщо так, то даремно дивуюсь.

Хоч до босів не потрібна індивідуальна тактика, але вони запам’ятовуються. Є чувак, який дуже схожий на Байсона із Street Fighter, ніндзя з мечем, відьма, яка змінює гравітацію, близняшки і т.д. – усі вони залишаються у пам’яті. Єдине, що мене дратує не тільки в цій грі, а й у багатьох інших, особливо японських тайтлах – повторна битва з тими самими босами. Щоб дістатися до фінального главаря, на останньому рівні доведеться знову битися з деякими з них. Для мене це більш дратуюча механіка, аніж бектрекінг.

Головною особливістю гри є музика. Дідько, я вважаю, музику Солбрейн не тільки одним з найкращих остів часів восьмибітних ігрових систем, але й одним з найкращих відеоігрових саундтреків взагалі. Словами не передати, наскільки вона крута і як в’їдається в пам’ять. Незважаючи на те, що я проходив цю гру близько 20 років тому, я пам’ятаю кожну мелодію з будь-якого рівня. Думаю, краще просто послухати весь оригінальний скор.

Загалом, був радий знову пройти цю чудову гру дитинства. З нею пов’язано багато спогадів, особливо з пошуками, але це не скасовує того факту, що це один із найкрутіших платформерів, у який я грав. Навіть зараз, через 30 років з моменту виходу, гра проходиться з надзвичайним задоволенням. А ця музика! Можу тільки про неї говорити годинами.

Додам, що існує західна версія під назвою Shatterhand. Чувака в екзоскелеті замінили на кіборга, трохи змінився вигляд зброї, додався рівень на підводному човні та всілякі дрібниці. Але загалом, це та сама гра. Мабуть, західні видавці також вважають, що японський тайтл нікому не відомий поза межами Японії, тому замінили головного героя на більш звичний образ. Ну, дякую, що хоч не назвали Робокоп 3!

Сподіваюсь, було цікаво послухати про гру. Якщо шукали, чого б пограти з класики NES – рекомендую. Якщо ж грали й пам’ятаєте цю гру, то, думаю, вона вам теж припала до душі, а я освіжив спогади про неї. І сподіваюсь, що ваш будинок не був завалений картриджами з Робокопом, а пошук цього тайтлу не дався так болісно. До речі, нещодавно також перепройшов оригінальну Final Fantasy 7, тому постараюсь розповісти й про неї. Мабуть, в свій час не всім вдалось з нею ознайомились. Що ж, всім дякую за увагу, ставте вподобайки та підписуйтесь на мій ютуб-канал, якщо сподобався матеріал. Також підписуйтесь на основний канал про метал-музику. Будемо прощатися, побачимось найближчим часом на сторінках сайту.

• Ютуб-канал про метал-музику: https://www.youtube.com/droptape
• Другий канал про відеоігри та кіно: https://www.youtube.com/droptapelive
• Твіттер: https://twitter.com/Asp1re1nsp1re
• Телеграм: https://t.me/droptape