Коли релігія об’єднується з політикою, народжується інквізиція. А коли елементи з ігор серії Dark Souls поєднуються з жанром метроїдванія, народжується Blasphemous. Сумнівне твердження, бо особисто я не грав в жодну гру від FromSoftware — але ж усі так багато говорили про це! Що ж таке цей Blasphemous насправді? Гайда, розберемося!
По-перше, це красиво
Дійсно, велику частину задоволення Blasphemous надає через візуал. З перших секунд, як побачив головне меню, я зрозумів: так — це «моє»! А після знайомства з головним героєм та стартовою локацією остаточно впевнився, що хочу на власні очі побачити кожен провулок, куточок та приховану кімнату на цій заплутаній мапі. Це, без перебільшень, одна з найкрасивіших ігор, що мені траплялися. Гадаю, іспанці зі студії The Game Kitchen змогли створити таку красу саме тому, що спиралися на своє, рідне — гра наскрізь просякнута іспанською культурою, католицькими ідеями та темами, омажами на роботи відомих майстрів живопису, таких як Франсіско де Сурбаран чи Франсіско-Хосе де Гойя. Жалкую, що гра не вийшла у мої студентські часи — така була б тема для курсової!.. Хтозна, можливо, мені б не довелося ходити на перескладання іспиту з Історії мистецтв.
Чого я так зачепився за те, що іспанці зробили таку красу? Тому що команда змогла, зосередившись на своїй культурі, створити величний, цікавий та захопливий світ — світ, де цікаво як просто знаходитись, так і самостійно шукати та помічати якісь деталі. А тепер уявіть, якби українські розробники зробили те ж саме? Наш фольклор та культура — це ж справжнісінький скарб, ми маємо купу сюжетів, які можна перетворити на гру… Наприклад, як вам таке: екшн-платформер за мотивами «Intermezzo», де головний герой у фінальній сутичці шаблею відрубає голову жахливому створінню на ім’я «Людське горе»… Хех, трохи замріявся, але це непогана тема для іншого матеріалу! А можливо, навіть для інтерв’ю з нашими інді-розробниками… Та повертаємось до Blasphemous.
Меч, що рухає сюжет
Наш головний герой — безмовний грішник, якого всі звуть просто Каяний. Його шлях — це шлях відкуплення, шлях меча та крові. Blasphemous доволі сміливо ламає канони жанру метроїдванії. Звісно, наш протагоніст стає сильнішим у ході сюжету. Для цього тут є невелике дерево навичок, відкриваються нові «магічні» здібності та прийоми — але у грі немає десятків айтемів для вбивства ворогів, немає також і звичних для жанру предметів підтримки, і навіть класичний подвійний стрибок тут відсутній. Робить це гру нудною чи поганою — ні, не робить. Бо тут є інші цікаві предмети для посилення героя: намистини й серцевини для меча, котрі можна знайти у секретних кімнатах, де вони ретельно заховані, або отримати як винагороду за завершення побічних квестів. Намистини підсилюють Каяного та відкривають раніше недоступні шляхи, а серцевини меча надають значні бойові чи захисні бонуси, але при цьому залишають і якийсь негативний ефект… Мабуть, щоб ми не забували про тягар нашої провини.
Маю зауважити, якщо ви читали чи дивились якісь огляди в той час, коли гра тільки-но вийшла, то зараз вони не є актуальними. Працівники The Game Kitchen, певно, дуже прислуховувалися до відгуків, бо з часом у грі переробили декілька важливих механік та значно змінили баланс предметів.
Ось чому саме меч є основою — бо тільки знахідки для його посилення та нові прийоми суттєво змінюють баланс у грі й дають змогу просуватися сюжетом. До речі, сама бойова система в Blasphemous дуже приємна, удари відчуваються на всі 100 відсотків, анімації приголомшують, а тутешні «фаталіті» є справжнім витвором піксельного мистецтва. А рубати тут є кого: літаючі голови, ожилі картини, злі черниці та криваві єпископи виконують роль пересічних ворогів, а величезні гротескні створіння, зовнішній вигляд яких є сумішшю церковних образів та готичних зображень з легенд та міфів — постають у якості босів. Ці битви ви запам’ятаєте надовго, будьте впевнені!
Що взагалі тут відбувається
Хто наш герой, ми вже з’ясували — мовчазний чолов’яга без справжнього імені, з дивним шоломом на голові. В його руках той самий меч, який, до речі, має власне ім’я — Mea Culpa, що перекладається як «Моя провина». Починається наш шлях на горі з мертвих тіл — це загиблі товариші нашого Каяного. Ми розуміємо, що тут була справжня битва, у якій живим залишився лише наш грішник. Далі ми зустрічаємо Деограсіаса, файного чоловіка, який проведе нас стежками темної та містичної Кастодії. Він розповість усе, що нам потрібно знати. А чого не розповість, то ми дізнаємося самі, не маленькі вже — бач, який ковпак! Деограсіас відправить нас до головної церкви, що називається Матір матерів, але спочатку… Спочатку треба буде зазирнути під кожний камінчик і дізнатися всі секрети, що сховали від нас розробники.
Сюжет у грі — це пишномовні діалоги, метафоричні вислови та моторошні історії простих людей, що постраждали від Дива, надприродної сили, яка повністю відображає суть висловлювання: «Будьте обережні зі своїми бажаннями — вони мають властивість збуватися». Для того, щоб розібратися в усіх тонкощах історії, доведеться докласти зусиль, проявити себе в різних якостях — ви маєте бути і бійцем, і кмітливим шукачем пригод. Але повірте, якщо гра вас зачепить, то вже й не відпустить! Я ніколи не думав, що з таким завзяттям буду шукати мощі, які «розповідають» історії тих, хто раніше жив у цьому світі.
Я побачив Blasphemous на розпродажі, що робити?
Кидайте купюри прямісінько в екран вашого ігрового пристрою! Я не жартую, під час знижок гра коштує десь 200 гривень, й будьте певні, вона варта цих грошей. Навіть якщо вам виявиться не до вподоби ігровий процес, ви все ж таки отримаєте насолоду від шикарного візуалу та саундтреку. А якщо гра зачепить вас так, як зачепила мене, й ви з головою поринете в цей світ — отримаєте у скарбничку ваших спогадів ще одну улюблену гру!
А що ж там з елементами Dark Souls? Та кажу ж, поки не грав у жодну гру від «Фромів». Але у коментарях ви можете порадити, з якої з них краще почати знайомство з творчістю Міядзакі 😉
Підписуйтеся на мій Telegram канал — STANVISIBLE! Українською про різні ґік штуки.