💣 Розбір сюжету Metal Gear Solid V: The Phantom Pain

Відеоверсія

Багато хто вважає Metal Gear Solid V: The Phantom Pain суперечливою грою. Я це розумію і певною мірою розділяю невдоволення останньою номерною частиною MGS, але від себе скажу, що отримав чимало задоволення від самого ігрового процесу. Але це відео не про геймплейні нюанси, а виключно про сюжет. Я знайшов його досить цікавим та незвичайним, незважаючи на те, що він подається дуже рвано і нерівномірно. Вважаю, що у сюжетно-орієнтованих іграх відкритий світ завжди шкодить розповіді. Також величезною проблемою є те, що гра банально недороблена. Мабуть, всі знають про той самий фантомний третій акт, який Кодзіма з командою просто вирізали, оскільки давно зірвали всі мислимі і немислимі дедлайни. Через це в першу чергу постраждав наратив. На жаль, сценарій обривається майже на половині, лишаючи в голові лише сумбурні думки. Але сама ідея та задум Кодзіми виявилися досить цікавими, тому заслуговують пильної уваги. Зараз розповім про сюжет більш глобально, але одразу попереджу, що можу щось пропустити, не так інтерпретувати або не догледіти – тому виправляйте мене та доповнюйте.

Варто почати з того, що під час анонсу проект подавався як просто The Phantom Pain, а розробником виступила якась невідома студія Моб Дік. Але народ у нас тямущий, тому відразу просік, що тут до чого і зрозумів, що мова йде про нову частину Metal Gear Solid. Так ось, основною темою роману про Білого Кита виступає помста у результаті втрати кінцівок. Думаю, що більшість з вас знає зміст чудової книги Германа Мелвілла. Оскільки в більшості я говорю про метал-музику, зайвий раз зроблю референс у сторону гурту Mastodon та їхнього альбому Leviathan 2004-го року, який також повністю присвячений цьому роману. Послухайте обов’язково. Але повернемося до Кодзіми. Тема про втрачені кінцівки в прямому та переносному значенні, а також явні алюзії на роман американського письменника були вибрані неспроста — це центральна ідея сюжету. Цей момент і стане нашою відправною точкою в розборі.

Спочатку нам потрібно згадати третю частину серії Snake Eater, щоб знати те, що Майор Зеро і Нейкед Снейк інтерпретували та втілили ідеї Бос про “світ без кордонів”, або як вона говорила “світ без комунізму та капіталізму” — кожен по своєму. Зеро зрозумів її ідеї таким чином, що світу потрібен контроль інформації заради своєї безпеки. Тому він створює організацію “Шифр”, яка буде займатися цим самим контролем. Шифр буде фільтрувати й подавати лише ту інформацію, яку сама організація вважає потрібною та ту, що за їхньою думкою направить людство у правильне русло

Нейкед Снейк, він же поки Джек, бувши в подіях Snake Eater тільки пішаком, розуміє ідеї Бос так: треба створити світ, де слово навіть звичайного військового повинно мати вагу. Тим самим, він розійшовся у поглядах з колишнім другом Зеро та залишив Шифр, вони вже Патріоти, щоб створити свою “армію без кордонів” (далі MSF — Militaires Sans Frontieres), яку ми можемо знати як Головну Базу в грі. А Зеро, своєю чергою, створює потужну систему штучного інтелекту під назвою The Patriots’ AIs, яка повинна займатися обробкою масової інформації. Кожен з цих двох героїв почав розширювати сферу свого впливу. Тут події переносять нас в частину під назвою Peace Walker, в якій плани Зеро хоч не здійснюються до кінця, але дозволяють Патріотам укоренити свою діяльність по захопленню всього інформаційного простору.

Тепер перейдемо до прологу п’ятої номерної гри під назвою Ground Zeros. Йшов 1975 рік. Новий антагоніст Череп (або Skull Face, як зручніше), взяв у полон дівчинку Паз і хлопчика Чіко — знайомих нам героїв з Peace Walker. Він знав, що Снейк прийде їх рятувати, тому вирізав частину органів Паз і вставив в неї бомбу. Поки Снейк намагається врятувати полонених, Череп з загоном XOF проникають на Головну Базу Біг Боса під виглядом інспекції МАГАТЕ (Міжнародне агентство з атомної енергії) і знищують її. Снейк в цей же час знаходить Чіко і Паз. По дорозі на Базу Снейку разом з медиком вдається витягнути бомбу з тіла дівчинки. Коли Біг Бос повертається на базу, то бачить жахи руйнування всього того, що він побудував своїми руками. Забравши свого напарника Міллера з місця катастрофи, вони намагаються покинути гарячу точку, але в цей час Паз приходить до тями і каже, що в її тілі є ще одна бомба. Вона намагається терміново покинути гелікоптер, але бомба вибухає разом з усіма героями. Загону Черепа вдається не тільки знищити головну базу Нейкеда, а й ліквідувати його самого, разом з Казухіро Міллером — заступником командира MSF та тим самим військовим лікарем, який був поруч разом зі Снейком. Саме цей медик виступить майбутнім протагоністом основної гри і стане тим самим підставним Біг Босом.

Отже, події в The Phantom Pain починаються через 9 років після цього інциденту — в 1984-му році. Після взриву гелікоптера, Зеро намагається допомогти Снейку. Як можемо знати, Майор нескінченно захоплюється Біг Босом і незважаючи на їх розбіжності у поглядах, все одно хоче допомогти колишньому соратнику. Саме йому належить ідея зробити потерпілого медика підставним Босом. Заручившись підтримкою Оцелота вони вирішують імплантувати спогади справжнього Снейка потерпілому лікарю. За допомогою Міллера підставний Біг Бос повинен побудувати ще одну базу і очолити нову MSF.

Оскільки справжній Біг Бос, він же Нейкед Снейк, прокинувся трохи раніше нашого протагоніста, Оцелот переказав йому план Зеро і той погодився на його втілення. Після пробудження героя, ми можемо вперше побачити майбутню Куаєт (Quiet), яку нейтралізував Біг Бос. Але про неї ми поговоримо окремо. Нейкед Снейк представляється Ізмаїлом. Як ми можемо знати, Ізмаїл — це головний герой роману Мобі Дік і його центральний оповідач. Він допомагає нашому Веном Снейку втекти з лікарні. Під час втечі можна зустріти двох супротивників: юного Сайко Ментіса (Psycho Mantis) і палаючого Волгіна, які разом з бійцями XOF доставляють клопоту. Поки що не будемо загострювати на них увагу і перейдемо до того моменту, коли втікши з госпіталю обидва Снейки потрапляють під обстріл загону XOF. Їх машина перевертається і вони втрачають свідомість.

Поки Веном у відключці, на допомогу Нейкеду приходить Оцелот. Він витягнув справжнього Біг Боса, дав йому одяг, нові документи і вони попрощалися. Оцелот відправляється назад за Веном Снейком, а справжній Біг Бос, Нейкед, зник з горизонту, щоб створити той самий Outer Heaven. Цю катсцену можно побачити лише в самому кінці гри, але я кажу про неї зараз, щоб більш-менш послідовно побудувати розповідь. Коли Веном Снейк приходить до тями, він не знаходить тіло так званого Ізмаїла. При цьому герой оточений бійцями XOF. Веном так закипає люттю, що це відчує Сайко Ментіс, який був неподалік. Він підживлюється люттю Снейка і створює вогняного кита, знищуючи ворожий вертоліт. Більш детальніше про це розповім тоді, коли буду говорити про Сайко Ментіса. На допомогу прибуває Оцелот. Разом зі Снейком вони тікають від палаючого Волгіна. Після погоні він дає герою перші вказівки щодо подальших дій. В першу чергу потрібно витягнути Міллера з радянського полону в Афганістані.

Чим ми і будемо займатися в першій місії. Ми дізнаємося, що після катастрофи з крахом гелікоптеру він не просто вижив, але з залишком бійців MSF заснував нову приватну військову компанію Diamond Dogs. Їм відтепер рухає тільки одна мета — поквитатися з організацією XOF і самим Черепом. Міллер для мене відповідає образу капітана Ахава куди більше ніж Снейк, оскільки він у своїй гонитві за помстою, яка червоною крапкою знаходиться перед його очима, стає майже параноїком і починає бачити ворогів у найближчих людях. Череп для Міллера – той самий Мобі Дік.

Для розуміння центрального конфлікту, нам потрібно приділити пильну увагу Черепу, щоб зрозуміти хто він такий. Скаллфейс застав жахи Другої світової, коли був ще дитиною. Він жив в маленькому угорському селі, а його батьки були звичайними трудягами на заводі, який військові переробили в підпільний цех з виробництва зброї. Про це дізналися радянські війська і силами американських бійців вдарили бомбами по селищу. Батьки хлопчика загинули при бомбардуванні, а сам він отримав критичні опіки, які ми можемо спостерігати на його обличчі. Радянські солдати беруть дитину в полон і ця подія стане відправною точкою в історії персонажу — він втрачає зв’язок зі своєю батьківщиною і, головне, рідною мовою. Коли він виріс і став успішним шпигуном, то почав часто змінювати країни і мови, тому в його свідомості зародилася думка про те, що рідна мова — це ознака ідентичності, як і його обгоріле тіло — єдина крихта спогадів про батьківщину. Таким чином його тіло не давало забути ті жахливі події і було стимулом до помсти.

Незабаром дороги Скаллфейса і Зеро перетинаються. Зеро бачить в молодому шпигуні потенціал і робить його лідером вже знайомої нам організації XOF. Цей підрозділ перебував в тіні операції Snake Eater, який замітав сліди за Снейком і агентами FOX. Скаллфейс також надихнувся ідеями Бос, але вирішив їх втілити, як і двоє інших, своїм третім шляхом. Як ми зрозуміли, для Черепа сильним ударом стала втрата самоідентичності і власної мови. Його уявлення про “світ без кордонів” базувалося на тому, що якщо люди втратять спільну мову, в буквальному сенсі перестануть розуміти один одного і почнуть говорити різними мовами, то їм доведеться шукати нові шляхи взаємодії. Насамперед це стосується міжнародної мови — англійської.

Він розповідає про свій план Зеро, але вони розходяться в поглядах. Основна думка Зеро полягала в тому, що за допомогою ним же створеного штучного інтелекту, Шифр ​​зможе створити невидимого ворога, який об’єднає всі країни під лицем спільної загрози. Череп же в корінь був не згоден з точкою зору Майора Зеро і вважав, що ворога треба бачити на власні очі. Таким чином він вирішив отруїти Зеро голосовими паразитами і знищити базу MSF з лідером Снейком, щоб ліквідувати всіх, хто намагався втілити в життя ідеї Бос про світ без кордонів. Щоб повноцінно здійснити свій план, Черепу знадобилися дві речі: згадані голосові паразити, які спрямовані на знищення англійської мови і ядерна зброя Метал Гір, якій він дав назву Сахелантроп.

Чому Череп ненавидів саме англійську мову? Тому що робочою мовою системи штучного інтелекту The Patriots’ AIs була саме англійська і розробляли її англомовні люди. А цю Систему він зневажав. Також, на його думку англійська витіснила менші мови. Всі ці фактори впливають на його рішення по знищенню саме англійської. Для створення англомовних паразитів йому знадобився Код Токер (Code Talker). Індіанець Код Токер родом з території Навахо, яка знаходиться в Сполучених Штатах. У ранньому дитинстві на їх землі прийшли американські солдати і захопили їх територію, а самого хлопчика забрали в школу-інтернат, яка займалася американізацією дітей. Там він отримав своє американське ім’я Джордж. В ході Другої світової Код Токер почав служити радистом-шифрувальником, тому що мова навахо кардинально відрізнялася від усіх інших мов світу. Таким чином, рідна мова Код Токера — мова його ідентичності, перетворилася в неживий код або в звичайний бездуховний інструмент. Саме тому американські військові почали називати цих радистів Код Токерами. У зв’язку з цим він також зненавидів англійську мову. Незабаром Код Токер натикається на інформацію про голосових паразитів і на нього відразу виходить Череп, який запропонував попрацювати над, так би мовити, загальною ідеєю. Але при цьому він взяв в заручники всіх навахо, так би мовити, для страховки, щоб Код Токер точно довів справу до кінця. Так антагоніст приступив до розробки Сахелантропа і почав виводити голосових паразитів.

Під час тієї самої поїздки, з якої лажали, мабуть, всі, Череп розповідає Снейку про свій план. Основна його думка полягає в тому, що якщо знищити спільну мову, то це дарує світу свободу. Людям доведеться шукати новий спосіб комунікації і в даному випадку — це буде мова ядерних бомб. І коли світ побачить Сахелантропа — всі кинуться купувати у нього цю зброю для ядерного стримування. Але при цьому ніхто не зможе запустити ядерний снаряд без відома самого Черепа, оскільки він може керувати всіма Метал Гірами віддалено. План Черепа явно натхненний притчею про Вавилонську вежу, яка змусила людей говорити на різних мовах і навчила комунікувати один з одним по-новому. Але, як ми знаємо, Снейк знешкодив прототип Сахелантропа і план Черепа з тріском провалився. Але про страту Скаллфейса ми поговоримо, знову таки, трохи пізніше. Фінальна катсцена демонструє привид Скаллфейса на фоні Міллера, що дає зрозуміти одне: історія з внутрішнім спокоєм Каза ще не закінчена. Але повноцінної закритою арки Міллера ми, на жаль, не побачимо, тому що її довелося вирізати через брак часу.

Перейдемо до інших персонажів і в першу чергу поговоримо про Елая, він же молодий Ліквід. Як ми знаємо, він командував невеликою армією дітей в Центральній Африці і ненавидів те, яким чином з’явився на світ. Коли Снейк нейтралізував Елая, то забрав його на Головну Базу. Елай загорівся ідеєю помститися за поразку своєму, скажімо так, батькові (Ліквід — це клон Снейка, якщо хтось не в курсі). Його злість і лють підводять до ще одного знакового персонажа серії — Сайко Ментіса. Він же Третя Дитина.

Сайко Ментіс — російський хлопчик, який мав здібності до телекінезу. Не будемо вдаватися в подробиці Metal Gear Solid один або чотири, просто нам потрібно знати, що він насичується негативними емоціями людей. І коли вертоліт з ним пролітав над госпіталем, де лежав Снейк, він зловив його гнів. Саме в цей час Снейк виходить з коми. Це і підводить нас до тієї події, коли своєю люттю Веном Снейк сприяв тому, що Сайко Ментіс знищив переслідуючий героїв гелікоптер. Але Ментіс є сполучною ланкою ще з одним персонажем.

В науково дослідному центрі Москви в комі лежить Волгін, знайомий антагоніст із третьої частини Snake Eater. Волгін відчуває гнів до Снейка за те, що той живцем спалив його під час виконання своєї операції. Сайко Ментіс ввібравши в себе негативну енергію Волгіна, пробуджує його з коми, в результаті чого останній, одержимий помстою, намагається дістатися до Снейка усіма способами, що ми можемо бачити протягом всієї п’ятої гри.

Повернемося до молодого Ліквіда. Він і без того доставляв багато клопоту на головній базі, але коли Снейк летів на зустріч з Черепом, щоб побачити Сахелантропа, Елай пробрався на вертоліт і Сайко Ментіс відчув зв’язок з новою негативною енергію, яка виходила саме з Елая. Він синхронізуватися з ним і привів в дію Метал Гір, причому надавши управління юному Ліквіду. Сайко Ментіс розриває зв’язок з Волгіним, перестаючи підживлювати його лють. І як тільки він переключився на Елая, Волгін просто вирішує покінчити життя самогубством, тому що у нього вже немає мети для існування.

Diamond Dogs забирають Метал Гір на головну базу, а Елай за допомогою Сайко Ментіса викрадають його разом з ядерною зброєю, тікаючи з іншими дітьми, щоб влаштуватися на окремому острові. Ці події повноцінно повинна була розкрити місія “Царство мух”, але все, що ми про неї знаємо — це лише те, що існують деякі фрагменти катсцени. Але ми можемо зрозуміти, що одну втрачену пробірку з англійськими голосовими паразитами, яку вкрав Сайко Мантіс, випив Елай. Тим самим він заражає паразитами весь острів і Снейку нічого не залишається, як повністю його спалити. Діставшись Елая і остаточно знищивши Сахелантроп, ми можемо чути як Ліквід обіцяє знищити Снейка, чим доведе, що він краще ніж його батько. Але Снейк не вбиває пацана, а простягає тому пістолет, щоб він сам вирішував свою долю. Але Ментіс не дає йому накласти на себе руки. Він витягує паразитів з організму Ліквіда і допомагає втекти з острова перед бомбардуванням. У фінальному кадрі гри ми бачимо Манхеттен, який нас пов’язує з подіями MGS 2: Sons of Liberty.

Залишилося ще два герої, тема помсти яких не настільки яскраво виражена. Почнемо з самого суперчливого персонажа — Хьюї Еммеріха. Основна гілка Хьюї будується на тому, що саме він запросив інспекцію МАГАТЕ на Головну Базу для перевірки. Як ми знаємо, інспекція виявилася загоном XOF під прикриттям, тому їм не завдало труднощів здійснити диверсію, яку вони прозвали Троянським Конем. Хьюї також працював на Черепа і займався будівництвом Сахелантропа зі своєю коханою доктор Стрейнджлав. І його помста аж надто, якщо так можна висловитися, фантомна. Стрейнджлав працювала над відтворенням штучного інтелекту Бос, а Хьюї конструював Метал Гір. Під час тестового запуску він засунув в кабіну ядерної зброї їх сина Отакона, через що Стрейнджлав прийшла в лють. Вона відправила Хьюї подалі від їхньої дитини, що викликало в нього праведний гнів. Еммеріх закрив жінку в капсулі штучного інтелекту Бос, де вона й померла. Але встигла залишити запис з передсмертною промовою, де зізналася Бос в любові. Стрейджлав шкодувала про те, що неможливо народити саме від неї. Хьюї Еммеріх їй був потрібен лише як донор. І коли Снейк зі своїми бійцями знаходять цю капсулу, то дізнаються про причетність Еммеріха до знищення їх бази в 1975-му році. Під час допиту він вирішує зіграти на тригері бійців Diamond Dogs і говорить про свою втрату та спрагу до помсти. Мовляв, завдяки Черепу він втратив 9 років свого життя, працюючи на нього, а також говорить про те, що втратив сина, який, як ми знаємо, насправді живий.

Тут ми підходимо до фінальної розправи над Скаллфейсом, згаданої раніше. Череп благає про швидку страту, але Снейк і Каз роблять все можливе, щоб він мучився, відстрілюючи йому ті кінцівки, яких позбулися самі. Вони здійснили помсту, до якої йшли. Але фінальний постріл робить саме Хьюї, який моментально вбиває Черепа, не даючи тому страждати в муках. І момент його радості прекрасно показує, наскільки він далекий від ідей і переживань, які несуть в собі інші члени Diamond Dogs.

Пізніше Хьюї став винуватцем спалаху зараження паразитами на Головній Базі. Він хотів вивести новий вид паразитів, щоб продати Шифру. Пандемія на базі призводить до тієї самої атмосферної і трагічної місії у всій грі, де ми власноруч вбиваємо вірних і відданих нам військових. Після цих подій, Міллеру, Снейку і Оцелоту нічого не залишається, як відплатити Еммеріху по заслугах — відправити його геть борознити простори океану. Перед цим він говорить фразу, яка відображає всю суть приватної військової компанії Diamond Dogs, що в очах громадськості, вони лише купка терористів і збіговисько психопатів. А після того, як у них з’являється ядерна зброя, вони, як то кажуть, замість того, щоб боротися зі злом, до нього примкнули.

І наостанок залишається ще один персонаж — Мовчунья, або Тихоня, Куаєт — називайте як хочете. Після спроби замаху в госпіталі на Кіпрі, військова найманка не вмирає. Їй допомагає відновитися Скаллфейс, заражаючи паразитами, які відтепер покривають її шкіру. Він вводить їй англійські голосові паразити і відправляє до Афганістану, де вона потрапляє в полон до Diamond Dogs. План Черепа полягав в тому, що якщо їй не вдасться нейтралізувати Біг Боса, то вона просто заразить паразитами Снейка і Головну Базу. Але Куаєт проникається Біг Босом, тому вирішує, як то кажуть, зберігати обітницю мовчання, щоб не дати змогу поширитися паразитам, які можуть знищити англомовне населення планети, оскільки бійці Diamond Dogs діють на всіх континентах світу.

Поступово вона закохується в Снейка, але, само собою, не може про це сказати. Після інциденту влаштованим Хьюї, вона зрозуміла, що її паразити все одно можуть бути небезпечними для всієї Головної Бази, тому дівчина покидає базу, в результаті чого потрапляє в полон до радянських сил. Снейк приходить їй на допомогу. Відбиваючись від ворожих вояк, Куаєт отримує поранення. В цей час піднімається сильна піщана буря. Біг Бос намагається з усіх сил врятувати дівчину, але в їхній бік прямує солдат. На своєму шляху він вбиває кобру, щоб та не плуталася під ногами, але не знайшовши героїв, він іде геть. З’являється ще одна кобра і кусає Снейка, так би мовити, в помсту за свого родича. Як бачимо, в цій грі навіть кобри мстяться! Снейк починає повільно помирати, але тут прибуває евакуаційний вертоліт, який, до речі, називається Пекод. Саме таку назву має корабель капітана Ахава в Мобі Діку. Через сильну піщану бурю евакуаційний загін не знає місцезнаходження Біг Боса, тому починає посилати запит на місцезнаходження героя.

У Куаєт постає вибір: відповісти на запит, тим самим активувавши в своєму тілі паразитів, або дати Снейку померти, зберігши при цьому собі життя. Вона приймає тяжке для себе рішення врятувати Снейка будь-якою ціною. Вперше за всю гру можна почути її голос. Куаєт покидає Біг Боса, але залишає запис зі своєю передсмертною промовою, де говорить, що спочатку нею також рухала жага до помсти, але після зустрічі з Босом вона прониклася їх ментальним зв’язком — їх особливою мовою. І вона за це йому щиро вдячна. Куаєт не хотіла поширювати паразитів, а єдиний спосіб зупинити їх розмноження — це вогонь. Тому їй довелося заживо себе спалити.

На цьому головна сюжетна гілка “Помста” закінчується. Про другий розділ “Раса” і третю, взагалі вирізану “Мир”, я говорити не стану, оскільки нічого виразного там немає. Все дуже зім’ято, або взагалі пішло під ніж. Хочеться додати, що Кодзіма досить красиво завершив сагу тим, що взяв Боса з оригінальної Metal Gear 1987 року, якого якраз звали Веном Снейк, і в останній частині цієї серії дав покерувати саме цим героєм. Оскільки особистість Веном Снейка нечітко виражена, то він як найкраще вписується в образ головного героя п’ятої частини, адже по суті, Кодзіма говорить про те, що Веном Снейком може бути кожен з нас. Це такий маленький нюанс, який просто круто вплетений в гру.

Варто також зазначити, що Паз буде з’являтися в галюцинаціях Снейка, але це не обов’язкова другорядна гілка, тому я не загострював на ній увагу, щоб не перевантажувати інформацією. Але варто сказати, що дівчина залишає касету, в якій говорить, що це її останній запис. І коли Снейк прослухає касету, Паз зникне назавжди. Але поки він її пам’ятає, вона не помре ніколи. Ця зворушлива промова явно була прощальною нотою самої Кодзіма Продакшнс з гравцями і всією серією Metal Gear. Це дуже похвально.

На закінчення хочеться додати, що незважаючи на рваний нарратив, не розкриті до кінця лінії Елая, Оцелота і Міллера, а також сумбурне становлення Нейкеда Снейка на шлях антигероя – все одно відчувається рівень опрацьованості сюжету і його глобальний задум. Я можу тільки уявити, скільки тут ще закладено алюзій і референсів, які я не розгледів, не знав, або просто не згадав, щоб не розтягувати хронометраж на цілу вічність. Ми тільки можемо спекулювати на тему, чому у Кодзіми не вийшло повноцінно довести гру до розуму і яке пекло творилося під час розробки, коли він знав, що його скоро виженуть із Конамі.

За ці роки частина інформації просочилася в мережу, розкрив деякі подробиці, але мені здається, щоб повноцінно здійснити все задумане Кодзімою в цій грі, йому явно б знадобилося ще дуже багато часу, на що, напевно, не пішов би жоден видавець. І з одного боку захоплюєшся його задумкою, але з іншого — надто він переоцінив свої можливості. На жаль. Адже в сюжеті відчувається величезний потенціал і залишається тільки гадати, якою була б гра, вийди вона в світло в тому вигляді, в якому її задумав Хідео. Проте, як вже казав, пройшов гру із задоволенням і вже сумую за цією прекрасною серією. Добре, що у нього все склалося з Death Stranding і він зміг випустити її в тому вигляді, в якому планував. Чи геній Кодзіма? Це питання залишається за вами. Всім дякую за увагу, вподобайку та поширення!

• Мій ютуб-канал про метал-музику: https://www.youtube.com/droptape
• Мій другий канал про відеоігри та кіно: https://www.youtube.com/droptapelive
• Твіттер: https://twitter.com/Asp1re1nsp1re