eyvind
Ісайя Колбер, редактор авторитетного видання про ігри Kotaku, розпочинає свою розповідь з опису сумної картини.
Зайшовши в Animal Crossing через майже півтора року після останньої гри він побачив свій будинок у занедбаному стані, з бур’янами на газоні та тарганами, що повзають по будинку — його і колишнього партнера (гендер не уточнюється в матеріалі).
Вони почали грати в Animal Crossing разом у розпал пандемії — для багатьох тоді ця гра стала ледь не єдиним способом соціалізації: не дарма продажі Nintendo Switch у 2020 році підскочили настільки, що спричинили гострий дефіцит консолі, що вийшла у 2017.
Animal Crossing — ексклюзивна соціальна игра для Nintendo Switch, де кожен гравець може побудувати власний будиночок у світі, населеному тваринками. У грі можна мати різні заняття: риболовля, садівництво, полювання на комах та інші.
Гравці можуть взаємодіяти як з віртуальними персонажами-тваринками, так і один з одним — в тому числі, бути сусідями і грати разом.
Гра стала вкрай популярним способом соціалізації під час першої хвилі пандемії, коли більша частина планети була закрита на локдаун.
Animal Crossing дозволяла Ісайі ходити на віртуальні концерти, бачитися з друзями, а також зблизитися зі своєм партнером у той час, коли США були закриті на локдаун.
Я закинув гру частково через те, що не відчував задоволення від процесу, який пропонувала мені гра колись, але також через мій розрив вона стала болючим нагадуванням про ті чудові часи, які ми пережили разом
Ісайя Колбер, редактор Kotaku
Минув час, до Animal Crossing нещодавно вийшло нові DLC та безкоштовний контент, тож Ісайя захотів повернутися до гри. Але німим нагадуванням про невдалі стосунки, які закінчилися важким розставанням, там залишався закинутий будиночок партнера.
Це була чудова можливість не лише знову повернутися в улюблений ігровий світ, але й завершити історію двох людей, які колись були разом, щоб нарешті рухатися далі — і в реальному, і у віртуальному житті.
Перед тим, як прибрати будиночок, Ісайя вирішив завітати туди в останній раз. Виявилося, що партнер забрав звідти всі улюблені предмети, бо у домі залишалися лише кілька морських коників, праска і одинокий тарган у кутку.
Коли я перезавантажив гру, щоб почати видалення, я побачив у грі не своє обличчя, а свого колишнього партнера. Це було сюрреалістично. Я відчув те саме бажання відвернути очі, коли б він зустрівся мені на вулиці. На щастя, в реальному житті у мене була можливість швидко видалити дані
Ісайя Колбер, редактор Kotaku
Ісайю зустрів Том Нук, важливий персонаж, який є провідником гравця в ігровий світ. Він багато разів попереджає про те, наскільки серйозним є видалення чужого будинку зі свого острова.
З майже кумедною відвертістю, Нук сказав мені, що це дуже доросле рішення. Після видалення даних інші мешканці мого острова, які раніше коментували наші стосунки, не пам'ятатимуть їх
Ісайя Колбер, редактор Kotaku
Для Ісайі можливість видалити партнера не лише з острова, а навіть із пам’яті віртуальних персонажів допомогла віднайти відчуття контролю.
Немов клацнув Танос — будинок зник і залишилися лише квіти, ворота і великодні прикраси, які йому неіронічно подобалися, як доказ того, що він колись взагалі був тут
Ісайя Колбер, редактор Kotaku
Відеогра допомогла Ісайі наблизитися до іншої людини, а понад 400 скріншотів звідти сприймаються ним як фотоальбом спільних спогадів, який тепер теж доведеться видалити, але в процесі це допоможе пригадати всі ті чудові моменти, які вдалося розділити з коханою людиною.
Якби не гра, мені б ніколи не вдалося побачити той бік партнера, який в усій повноті розкрився у тому, як він побудував свій будиночок, в яких предметах бачив цінність, тоді як я їх викидав, і які предмети він надсилав, що нагадували йому про мене
Ісайя Колбер, редактор Kotaku
Такі відеоігри як Animal Crossing, для мільйонів людей виявилися дуже доречними у важкі часи пандемії. Попри те, що Ісайі довелося видалити будинок колишнього партнера зі свого острова, це не видалило спогади про нього з його голови.
Але йому подобається думати про острів як своє продовження, яке він розбудовував навколо свого партнера — схожим або навпаки на контрасті. Але тепер настав час будувати свій острів в іншій формі — тепер уже без нього.
Коли я повернувся, щоб упевнитись, що будинку дійсно немає, я побачив розу, улюблену квітку мого партнера, яка залишилася на траві перед тим місцем, що колись було його будинком. Гадаю, я залишу її там.
Ісайя Колбер, редактор Kotaku
Матеріал Ісайі Колбера цікавий не лише як феномен відеоігор як унікального типу медіа, що дозволяє нам проживати віртуальні сценарії і за допомогою них певним чином розбиратися з реальним життям.
Ми стоїмо на порозі створення справжніх метавсесвітів, коли віртуальний світ міцно переплететься з реальним, — ще нещодавно ми бачили таке лише у фантастичних фільмах. Тому таких історій ставатиме лише більше.