🎮 Український горор в Cryostasis: Sleep of Reason [Огляд гри]

Українська ігрова індустрія найкраща на всьому пострадянському просторі. Ми можемо і маємо цим пишатися. Однак, не всі ігри наших співвітчизників змогли здобути собі слави рівня S.T.A.L.K.E.R. та Metro. Існувала колись така київська студія Action Forms, яка зробила симулятор мисливця на динозаврів, гру в стилі Quake (Chasm: The Rift) та Cryostasis: Sleep of Reason, більш відомий як Анабіоз. Взагалі, студія є цікавою сама по собі, про що можете дізнатися з циклу її історії від наших колег з каналу SMNS Games. Біда в тому, що гра зникла з усіх майданчиків, де її можна було б придбати. Ні в Steam, ні в GOG наразі не збереглися ліцензійні копії і підтримати вітчизняне навіть при бажанні ми не можемо.

Але все, що потрапляє до Інтернету, залишається в ньому назавжди. І хоч піратство ми в жодному разі не підтримуємо – єдина можливість пограти в неї з українською локалізацією є торент-трекер Толока, де розміщено репак з фанатським перекладом. Закликаємо запастися підгузками, бо сьогодні поговоримо про український Silent Hill!

Більше новин про ігри шукайте у нашому телеграм-каналі Na chasi / Games.

Змерзлі пагорби

Перше, з чим стикаєшся після запуску гри, не охарактеризувати інакше, як атмосфера. Якщо ви пам’ятаєте ті зими, коли через снігові замети не виходило пройти без кількагодинного викопування лінії метрополітену – то відразу відчуєте щось таке приємне на душі, яке відсилає в дитинство. Як ви розумієте, дія відбувається на Півночі у вічних мерзлотах.

Головний герой Олександр Нестеров є представником професії полярників, яка оточена романтизованими поглядами простих людей, які уявляють їх працю на кухні, за чашечкою гарячої кави. Втім, йому доведеться не досліджувати Північний полюс, а зайнятися справжнім детективним розслідуванням на борту криголаму “Північний вітер”, що затонув років зо 20 тому, і пізніше виллється все у боротьбу за життя, без надії на допомогу зовнішнього світу.

Узявшись за нелегку справу створення горору розробнику підійшли до неї з максимальною серйозністю. Холод пронизує гравця навіть, якщо за вашим вікном світить літнє сонечко. А з осінньою хандрою тим паче. Бо він тут на кожному кроці, в кожній декорації, на максимально деталізованому хутрі та обережно вплетений у саму історію, від якої й без того кров холоне в жилах.

В результаті вибуху ядерного реактору… Ні, не того, що в Чорнобилі, а того який встановлюють на деякі кораблі, екіпаж судна перетворився на моторошних страховиськ. Але не сподівайтеся, що ви потрапили в якийсь динамічний шутер аля DOOM. Ні, супротивники тут хоч і проявляють агресію, як Російська Федерація, але більшу частину часу намагаються вас саме налякати, від чого власне й пішли асоціації з популярною (та трішки мертвою) серією ігор Silent Hill. І не даремно, самі розробники називали її одним з джерел свого натхнення. Не подумайте тільки, що це якийсь докір в їх бік, навпаки. Переймати та, головне, якісно адаптовувати досвід найкращих – це абсолютно правильний підхід.

Власне, на такому фоні й розгортається ця історія з присмаком детективу. На перший погляд, чогось особливого, здатного зачепити найпотаємніші струни душі, й немає. Але. Подача вирішує все і затягує. Або може увігнати в нудьгу, в деяких моментах. Несподівано з’являється  розуміння, що не все так очевидно, як нам показують. А під час фінальних титрів не без задоволення відмічаєш, що цей жахаючий бойовичок все ж таки був приємним досвідом. Втім, з останнім прізвищем на екрані, розчаровано зітхаєш від неприємного факту – продовження можна чекати приблизно через ніколи. І дійсно шкода, що в 2009 році, цю гру не змогла оцінити широка авдиторія. Не сталося якісної української серії жахастиків.

Вперед у минуле

Не можна не згадати цікаві геймплейні рішення, такі як ментальне ехо. Воно буде з гравцем протягом всієї гри, і дозволяє нам дізнатися минуле загиблої людини. Спочатку ці відгомони є скоріше спогадами, ми просто спостерігаємо за подіями, але гра швидко дає зрозуміти, що ця здатність є чимось більшим. І зрештою, виявляєш, що розгадати загадку криголаму та вибратися живим можна лише змінивши минуле.

Гра досить регулярно чередується між боєм і вирішення головоломок у відлуннях. Ваше єдине джерело здоров’я – це накопичене тепло, яке відображається у вигляді червоно-синьої шкали в нижній частині екрана. Під час бійки або просто від знаходження в холодному місці – ви втрачаєте тепло і коли воно закінчиться, то відповідно ви впадете замертво. Така смерть означає тільки перезавантаження збереження, на відміну від ментальної смерті. В цьому режимі неправильний крок просто відкине вас назад, аби ви зробили все як слід.

Головний плюс гри – це сюжет, який за концепцією типової історії про будиночок з привидами, ховає в собі справді насичений психологічний горор, який нагадає не тільки про Silent Hill, насправді. Потрібно також розуміти, що графіка через 12 років після релізу не є еталонною від слова зовсім, але кров з очей потече не завжди, не бійтеся.

***

Звичайно, основною проблемою може стати жанр. Горори самі по собі є специфічними, а психологічні тим паче. Але якщо “Анабіоз” вас таки зацікавив, то єдиною рекомендацією від нас може бути тільки самостійне проходження. Жахаюча атмосфера, від якої холоне серце та інтригуючий сюжет не залишать вас байдужими. Одягайтеся тепліше, бо зима близько, а ми змушені наразі закінчувати, але не прощаємося, тому до нових зустрічей на цьому ж самому місці!