Serhii Mezhuiev
Ви не вмієте грати у відеоігри!
Ні, серйозно, ви не правильно граєте у відеоігри. Не так як це задумали розробники. А це важливо! Тому що дуже часто це стає причиною негативного ігрового досвіду. Тут я буду висловлювати максимально суб’єктивну свою позицію, опираючись на власний ігровий досвід та мінімальні знання ігрової індустрії.
Якщо вам ліньки читати стільки тексту, то ось вам теж саме у відеоформаті:
Розробники, готуючи концепт гри, передбачають певні правила, за якими гравець буде рухатись до її фіналу. Ці правила, основні механіки подаються у перші години гри у вигляді туторіалу, але цього не завжди достатньо. Інколи розробники додають певні механіки тому що їх передбачає сеттинг чи настрій гри. Для прикладу – серія Hitman, в якій є механіка стрільби, але стрілянина у цій грі зроблена погано і, скоріш за все, вона зроблена навмисно поганою, щоб гравці досліджували механіки саме стелсу. Тому що ця гра – стелс екшн, а не просто екшн. І подібних другорядних, назвемо їх так, механік у різних іграх може бути безліч.
Саме багаж знань про ігри, який ви накопичили протягом усього свого ігрового стажу допомагає вам розібратися як потрібно грати у конкретну гру. У Hitman це стелс, тому ви мінімум використовуєте зброю і по максимуму – ті стелс механіки, які надали вам розробники.
Інший піджанр, який страждає від нерозуміння гравцями – імерсивні симулятори (immersive sim). Я часто чую/бачу у коментарях коли люди пишуть: “Я там за 10 годин пробіг Dishonored чи Deus Ex і гра щось такеньке собі. Мені не сподобалось, лайно короче і взагалі як воно заслужило такі високі оцінки?” Хоча насправді це суперкруті ігри, у яких основна мета це дослідження світу та занурення у його атмосферу.
І це ігри у яких непотрібно стрімголов бігти до фіналу, їх потрібно досліджувати й вони винагородять, якщо ви будете в них грати за тими внутрішнім правилам, які передбачають імерсивні симулятори. Серйозно, якщо ви з тих людей, хто за кілька годин пробіг Deus Ex і не відчули у чому ж там справді сила цієї гри, то спробуйте подосліджувати світ, скористатись механіками які дає ця гра: злам комп’ютерів, проникнення в різні квартири, просто підслуховування за громадянами Праги недалекого майбутнього. Це – велика частина гри, можна сказати основна частина гри, а ви от так от просто пропускаєте її повз себе.
Не потрібно так робити.
Можна ще повернутися до ігор в яких головним є механіки. З останнього, наприклад, DOOM Eternal та Devil May Cry 5 про які я робив окремі відео. Ці ігри добре ілюструють відмінності у рівнях складності. На легкому чи середньому рівні ці ігри можуть здатися нецікавими й повноцінно вони розкриваються лише на підвищеній складності – коли до кожного противника потрібно знаходити свій підхід, завчати комбо, використовувати ті механіки, які були непотрібні на Нормалі.
Я не кажу, що потрібно усі ігри починати одразу на високому рівні складності, ні. Я з тих, хто завжди грає на Нормалі тому що саме цей рівень є найбільш збалансованим. Але ігри вже давно частина поп-культури й в багатьох іграх навіть стандартний рівень складності може бути недостатньо цікавим, а ігри це, все ж таки, інтерактив і щоб отримати максимум задоволення гра повинна кидати виклик, а потім давати винагороду за подолання тієї чи іншої перешкоди. Так працюють всі ігри, в принципі.
А взагалі нікого не слухайте, грайте так, як вам подобається, як вам хочеться. Адже суть усіх розваг – отримання задоволення. Тому, якщо вам подобається грати на Easy та просто пробігати гру і це справді приносить вам задоволення – будь ласка. Якщо ви в імерсивних симуляторах любите стрімголов рухатися до фіналу, щоб просто поставити галочку, що ця гра у вас пройдена – будь ласка. Якщо це вам приносить задоволення. Якщо в Hitman ви берете максимальну кількість зброї та просто розстрілюєте усіх громадян на арені й це приносить вам задоволення (хоча це дивно)… Вся суть гри в тому, щоб отримувати від неї задоволення будь-яким способом. І неважливо задумали розробники це чи ні.
Інколи пишуть, що “я спробував якусь гру, вона мені не сподобалось, хоча відгуки тільки позитивні були, потім через якийсь час (там місяць, три, шість, рік) повернувся і просто не міг від неї відлипнути”. Можливо, саме в той перший раз, коли ви пробували цю гру, у вас або не вистачало досвіду, щоб знати як грати в цю гру чи ви не хотіли, чи у вас настрій був якійсь не такий і саме по цій причині вам ця гра не сподобалась. Але, якщо ви спробуєте прийняти правила гри та пограти у гру як це задумали розробники, то, можливо, тоді гра, яка задавалася вам нудною, просто заживе новими фарбами і ви отримаєте від неї справжнє задоволення.
А у вас є така гра, котра вам спочатку не сподобалась та все ж через якийсь час ви дали їй другий шанс і тепер це, можливо, одна з ваших найулюбленіших ігор? Ну або, як мінімум, вона вам сподобалась.