Андрій Чебанков
От скільки цікавих ігор на тему Чорнобилю ви знаєте? S.T.A.L.K.E.R. та й… все? Гадаю, не помилюся, якщо скажу, що ви точно як мінімум чули про польський виживастик Chernobylite. Він нарешті покидає Дочасний Доступ Steam і ми готові розповісти про те, чи поповнює він колекцію вартих уваги ігор про Зону Відчуження!
Труднощі перекладу
Почнемо з найболючішої теми. Українська в грі з’явилася далеко не на релізі. Але дякуємо, що не забули про нас! Щоправда, з локалізаціями у розробників довгенько щось не виходило. Спочатку не змогли адекватно зробити ані російську версію, ані англійську. Так виникала дивна хрінь, коли граєш англійською, а розмовляють навколо росіянською. І змінити це неможливо, бо англійську озвучку тоді ще не завезли, як і російські субтитри.
На жаль, неприємності не обійшли стороною й українську версію. Були деякі проблеми зі шрифтами (замість букви “І” всюди маячила “Я”), а читати діалоги було просто неможливо, бо фрази повторювалися кілька разів, хоч в озвучці вже давно кажуть про інші речі. Від цього гра українською мовою перетворювалася на суцільне жахіття, яке лякало більш ніж скримери в самій грі.
А ще раніше гра зустрічала нас ну дуже мемним кавером пісні “Тили-тили-бом” ламаною російською. Це просто треба було чути! Навіть дещо шкода, що розробники прибрали її, бо на одній з передрелізних версій, яку ми проходили для огляду знайти його не вдалося. Коли починала грати ця пісня ти просто вмирав від сміху.
В будь-якому разі, розробники впевнено і довго полірували гру до пристойного стану. І запускаючи гру зараз, приємно на душі від порівняння з тією “альфою”, яка була на релізі. Грати вже набагато цікавіше навіть з українськими субтитрами! До речі, обіцяли нам повну локалізацію нашою рідною мовою. Тобто, включно з озвучкою. Судячи з усього, додати її повинні на релізі, який точно заплановано на 28 квітня. Якщо ви придбали гру в Дочасному Доступі, то біжіть скоріше в Steam аби перевірити чи не збрехали розробники. Якщо ж все-таки обманули, то це величезний дизреспект студії The Farm 51.
Щодо цієї клятої транскрипції “ChErnobyl” також є що сказати. Так, вони теж назвали гру її застарілою версією, але водночас у своєму інтро зробили подвійну версію, де Chernobyl змінюється на Chornobyl. Сподіваємося, колись така зміна стане остаточною не тільки в логотипі гри про Чорнобиль. Очевидно, що така назва зумовлена необхідністю заробити грошей від продажу гри. А через “E” наш сумнозвісний Чорнобиль, на жаль, знають за кордоном набагато краще, аніж версію з “O”. Як до цього ставитися – вирішувати, звісно, вам. Але хоча б за цю згадочку правильної назви ставимо плюсик в карму поляків!
Чи вдалася гра?
Відразу хочеться зазначити, що обраний для гри сетинг ще під час анонсу дав чітко зрозуміти про неминучі порівняння з серією S.T.A.L.K.E.R., що підтвердили у своїх прев’ю всі ігрові видання. Але питання доцільності таких порівнянь все ж залишається відкритим, тому намагатимемося по мінімуму згадувати творіння GSC Game World.
Що ж, історія гри повідає нам про Ігоря Хімінюка, який бувши молодим та сильним вченим-фізиком, в 1985 році облаштувався в Прип’яті зі своєю коханою Тетяною. Під час аварії на ЧАЕС дівчина зникла і вже років зо 30 бідолашний Ігор не може знайти собі місця. В якийсь момент вона знову з’явилася в його житті. Тепер він вирушає в Чорнобиль аби розібратися в тому, куди ж зникла його кохана дівчина? При цьому, Ігор крутий вчений, з міжнародним досвідом, і зміг з брухту створити портальний пістолет, який має в собі функії телепорту, переміщення в часі та паралельними світами. Універсальна штука, одначе.
В грі ну дуже проблемний ігролад та геймдизайн. Обрана розробниками зеленувато-сіра гама, чесно кажучи, дуже сильно викликає бажання вилити в монітор банку з фарбою нормального, людського кольору. Звичайно, треба розуміти, що це фантастична історія, але просто не можна пропустити згадку про невдалий вибір гами, ще й доволі щедро приправлену “милом”. Проте це терпимо.
А от що бісить найбільше – сайд-квести. Та вони гірші за Кіберпанковські! Фактично всі місії скочуються до однотипної прогулянки лісом, зустрічі кількох найманців НАР і, в залежності від квесту, дії типу “принеси-подай, іди назад лісом, не заважай”. Це зовсім не цікаво, от взагалі. Та ще й елементи виживання тут повний провал, від якого просто втомлюєшся вже дні на четвертому, бо вони штучно розтягують ігролад.
До речі, що ж нам пропонують, в якості елементів виживання? Ну, є ресурси. Аж цілих 6 типів, які постійно потраплятимуть до вашого інвентарю: трава, гриби, пальне, хімікати, електродеталі та пайки. І все – жодної конкретики та максимальна сірість.
Знайти ці ресурси можна за допомогою спеціального, трішки дивного, сканера. Він нагадує Велес зі S.T.A.L.K.E.R., але функціональністю точно програє. Бо на ньому, наче й виділені всі типи ресурсів і за ідеєю ми повинні перемикатися між ними для пошуку необхідного нам ресурсу, але ні. Вони абсолютно не мають сенсу, бо щоб ви не вибрали, а на мапі відразу позначаться всі доступні поблизу ресурси.
Противники теж не вирізняються чимось особливим. По-перше, вони дурні, як пробка. Ідеальні супротивники для гри в якийсь Call of Duty, але нам просто не накидують їх сотнями. Максимум десь загін з 5 осіб зустрінеш. Перестрілки з ними теж засмучують. Єдиною проблемою може стати камуфляж солдат, який буквально їх робить частиною місцевої флори.
Зате їх розмови – це мистецтво! Фрази, щоправда, двісті раз повторюються, але коли найманці НАР починають скаржитися на службу, чи перейматися тим, аби на вечерю не подали рибу – просто клас.
Ну і намагання зробити свій “Fallout 4”, з їх будівництвом, теж виглядають помилковим рішенням розробників. Як мінімум, це руйнує логіку. Будуємо собі хату в гаражі, з телевізором, генераторами та посеред Зони Відчуження, в якій ще і якась чортівня твориться. І це не кажучи про те, що якоїсь практичної цінності від цього немає. Окрім того, що настрій напарників може погіршитися, якщо ви аскетизм полюбляєте.
Приємною несподіванкою стала чудова оптимізація. Майже всі огляди розповідають про страшну біду з нею, пророкують падіння до 5-6 FPS та взагалі там проблеми на проблемах. Але за весь час гри нічого з вищевказаного не зустрілося. Ще не вдалося зустріти якихось серйозних просадок, багів та проблем з текстурами й це при тому, що гра автоматично запропонувала ультра налаштування, від чого взагалі то були підозри про не комфортну гру. Але сталося, на диво, навпаки. Безумовно добре, що реліз супроводжується відмінно проробленою роботою над помилками. Але печалить те, що мінуси й досі переважають всі плюси гри.
***
На жаль, навряд, що останній патч виправив гру серйозно. Проблеми, які спостерігалися ще на альфа-версії в малозміненому вигляді кочують в релізну. І дати оцінку грі більшу, ніж “середнячок” не дозволить совість.