Alexandru Omelcenco
В річної давнини статті на Forbes Is It Ethical To Use Robots In War? What Are The Risks Associated With It? йдеться про недоліки можливого використання бойових роботів у війні. Серед таких недоліків:
- Відсутність етичних та юридичних законів щодо можливих воєнних злочинів, що можуть бути скоєні роботами (кого звинувачувати?)
- Порушення принципу справедливої війни (альо! що це взагалі таке? яка у війні можлива справедливість?)
- Нечесні конкурентні переваги, що може надати використання роботів одній зі сторін (хіба не це є метою будь якого оборонно-промислового комплексу у світі?)
- Роботи не зуміють розрізнити законні та незаконні військові цілі або не виконуватимуть наказів командирів-людей (хіба зараз бойові люди не вбивають мирних людей всупереч або згідно наказів?)
- Роботи можуть з’їхати з глузду (ну звичайно, з бойовими людьми ніколи такого не трапиться)
Рік по тому будь-яке розміркування про етичність будь-чого під час війни здаються якщо не лицемірними, то принаймні надуманими. Етичність використання роботів у бойових діях — одна з таких безглуздих речей.
Півтора року війни показали, що всі ці побоювання зі статті Forbes є цілком марними. Жоден з цих аспектів не є притаманним суто роботизованій війні. І жоден з цих аспектів не є непорушним у звичайній війні: люди вбивають людей без усілякого розбору, використовуючи заборонені види озброєнь, чинячи геноцид, екоцид і будь-якій ще можливий -цид без перспектив якогось покарання у майбутньому.
Ба більше, сьогодні бойовій людині, аби ефективно робити все це власноруч, треба самій суттєво дегуманізувати себе, втративши будь-яку емпатію та співчуття відносно ворога, а як результат, й не тільки ворога.
Якби всі ці вбивства бодай з одного боку чинили б роботи замість людей, принаймні солдати цієї роботизованої армії могли б нюхати конвалії замість трупного смороду, та цитувати один одному якогось Бодлера замість страждати від ПТСР та нічних кошмарів.
Звичайно, цією роботизованою армією мала б бути українська.
А якби такими роботизованими арміями були б обидві сторони, то професія військового набула б дуже інтелігентського значення. Майже як шахи.
Роботи передбачувані, саме так, як і шахові фігури. В них є свої тактико-технічні характеристики, їхні алгоритми відомі їх творцям, їхні можливості та вразливості теж.
З фігурами противника теж все більш-менш буде зрозуміло — перше ж розвідувальне боєзіткнення покаже можливості та вразливості роботів противника, вкрадена документація, або захоплений ворожий бот розкажуть все про їхні характеристики та алгоритми.
Тож, будь-яке більш масштабне зіткнення на відомій території можна буде завчасно прорахувати та передбачити його результати з досить високою точністю. Зараз майже так саме, але з зовсім меншою достовірністю проводяться командно-штабні навчання.
Загалом, маючи достовірні дані про характеристики ботів з обох боків і їх кількість, можна буде точно прорахувати хід і результати війни загалом.
Тобто війна буде вестись у цехах військових підприємств, у кабінетах розвідки та у обчислювальних потужностях, орендованих в Амазона або Гугла.
Майже так саме проходила Холодна війна — США та СРСР прораховували, чи достатньо вони мають ядерних зарядів та ракет аби нанести один одному достатньо шкоди.
З рештою вони навіть припинили проводити ядерні випробування — просто розраховували на комп’ютерах потужність своїх нових зарядів і запускали їх у виробництво. А може й навіть не запускали у виробництво, а просто декларували їхню наявність у міжнародних договорах.
А тепер уявімо, що своїх бойових ботів обидві сторони не виробляють у цехах, а майнять у блокчейнах, як крипту.
Хто орендував в Гугла або Амазона більше обчислювальних потужностей і в кого алгоритм генерації крутіший, той намайнить собі більше бойових ботів. В кого конструкції та алгоритми ботів будуть більш досконалими — в того вони будуть більш результативними у блокчейн-симуляціях бойових зіткнень з крипто-ботами супротивника.
Такі блокчейн-симуляції боїв теж проходитимуть на обчислюваних потужностях Гугла чи Амазона. За їхнім ходом слідкуватимуть міжнародні спостерігачі, котрі, коли треба, зможуть висловити свою стурбованість чимось там.
Якщо буде якась недовіра до результатів, завжди можна буде провести реальний експериментальний бій, наприклад у масштабі 1 до 1000 на якомусь нейтральному сертифікованому полігоні, за результатами якого можна буде скорегувати блокчейн-симуляцію.
Дипломати обох сторін будуть висловлювати обурення, спостерігачі — стурбованість. Але всі ці симуляції проходитимуть так швидко, що живих дипломатів і спостерігачів, аби вони встигали висловлюватись, доведеться теж замінити на блокчейн-ботів.
Ці боти-дипломати оголошуватимуть один одному війну та підписуватимуть мирні договори протягом кількох хвилин. Так саме швидко суватимуться у різних напрямках границі на гугл-картах. Території будуть змінювати юрисдикції так же швидко, як біржові котировки.
Населення цих територій — живі люди — навіть не знатимуть про це. Просто живучи у власних містах, кожного ранку ходячи на роботу і зустрічаючи кожного вечора своїх дітей зі школи.