Людмила Кліщук
Про те, як створювали чи не найпотужніший благодійний фонд в країні, який працює по всій лінії розмежування; як волонтери робили перші кроки на зустріч армії; про які суми допомоги йдеться та як зробити потоки коштів прозорими; як організувати роботу фонду та співпрацювати із міністерствами; які плани на майбутнє — у розмові із засновником фонду «Повернись живим» Віталієм Дейнегою.
Як все починалося
Перша фінансова допомога для армії — це 10 тис грн власних заощаджень Віталія Дейнеги. За ті кошти, пригадує він, придбали бронежилети та прилад нічного бачення для 80-ї окремої десантно-штурмової бригади у Луганський аеропорт. 95-тій бригаді, яка тоді стояла під Слов’янськом, теж придбали бронежилетів.
«Розуміння, що потрібно організовувати волонтерську допомогу бійцям у 2014-му з’явилося одразу фактично. Тому я просто починав з того, що свої гроші давав, потім почав по друзях збирати. Далі стало очевидно, що це буде мати масштаб. Але ніхто не думав, що це затягнеться на такий довгий час», — розповідає Віталій.
Тепер, за попередніми підрахунками, завдяки фонду «Повернись живим» українські армійці на передовій отримали:
- понад 1 тис тепловізорів та оптичних приборів,
- понад 500 планшетів із спеціальним програмним забезпеченням для артилеристів,
- майже 60 авто,
- понад 40 квадрокоптерів та безпілотників для аеророзвідки,
- фонд також встановив радарні комплекси на фрегат «Гетьман Сагайдачний», корабель «Донбас» та тральщик «Горлівка».
Спеціалізація фонду — тепловізори, штука досить недешева, але, як показує досвід, незамінна та потрібна війську для ефективної протидії ворогу
«Це було сміливе рішення. Вирішили зайнятися тим, чим займатися ніхто не хотів — тому що це дорого і на це важко збирати гроші. Всі займалися тоді бронежилетами, касками, які жодним чином не допомагали. Ми займалися тим, що вважали найбільш ефективним. Комунікували і пояснили всім, включно з Міноборони та Генштабом, що тепловізори — це круто та потрібно», — пригадує Віталій Дейнега.
Про навчання армійців та інструкторів
Крім матеріальної допомоги армійцям, фонд допомагає Збройним Силам України ще й знаннями та навичками. Так, сертифіковані інструктори просто на позиціях навчають українських бійців новим засадам військового мистецтва:
— У нас працює 5 інструкторів:
- 2 — з напрямку артилерії,
- 2 — з питань мінної безпеки,
- 1 займається зі снайперами.
Вони постійно працюють на лінії зіткнення і навчають. Після навчання чи під час видають якісь матеріальні цінності: кріплення для прицілів, для саперів обладнання різне тощо. Ми усвідомлюємо, що знання — це найцінніше і їх важче вкрасти і втратити. Ми вважаємо, що індивідуальна підготовка в армії поганенька, от ми з нею й боремося на своєму рівні.
Аби стати працівником фонду, треба пройти, каже пан Віталій, багатоетапну перевірку:
— Спочатку кадровики дивляться, я спілкуюся, особа проходить поліграф, потім збираємо на цю людину довідки, і вже після цього беремо її в команду. Бо помилкове кадрове рішення може дуже дорого обійтися.
Про прозору фінансову звітність
Не кожна волонтерська організація в державі може похвалитися прозорим розподілом фінансів та їх належним спрямуванням на відповідні потреби. Втім, у фонду «Повернись живим» на офіційному сайті щодня публікують фінансову звітність. Кожна гривня обліковується у спеціальній табличці: коли отримали, від кого, а у другій колонці зазначають, що купили, для якого підрозділу тощо. Засновник фонду ділиться планами:
— У звітності обліковуються абсолютно всі надходження із найперших. Але у мене є претензії до нашої звітності все одно. Я хочу, щоб вона була ще кращою, і я знаю, якою вона буде після удосконалення. Планую, що ми зможемо це вирішити.
Віталій Дейнега
Про структуру фонду
Незмінний «кістяк» команди — від 10 до 15 людей. Вони працюють, за словами пана Віталія, в умовах повної чи часткової зайнятості, отримуючи при цьому зарплату. Втім, є і такі, хто працюють на ентузіазмі у фонді:
— Але таких вже мало: на четвертий рік війни людей, які готові працювати лише «за ідею» — мало. А ті, хто готові, не завжди готові працювати якісно, довго і професійно. Робота має оплачуватися. У нас, до речі, є принципова позиція: ми ніколи не платимо, принаймні якийсь тривалий час, людині її ринкову зарплату, ми платимо менше. Хочемо, щоб людина продемонструвала, що вона сюди прийшла не заробляти гроші.
За словами Дейнеги, робота організації поділена та структурована за функціями. Є фінансовий відділ. Він займається логістикою, керуючи оформленням паперів, закупівлями, веденням баз даних тощо. Далі — військовий відділ:
— Ці люди ведуть координацію з підрозділами, роботу з батальйонами, бригадами, здійснюють облік-аудит того, що надавалося в підрозділи. Вони приймають рішення, хто скільки та чого отримає, чи про закупівлю якихось нових речей, які ми ще не купували тощо.
Про роботу із соцмережами
Інформаційний відділ стежить за стрічкою та наповненням офіційної сторінки фонду у соцмережі Facebook. За словами пана Віталія, місячне охоплення сторінки фонду у соцмережі — понад 4 млн користувачів. Переважна більшість авторів пишуть безкоштовно, а кілька журналістів все ж за гонорари, але «смішні» для сучасного українського ринку: приблизно 100 грн за 1 тис знаків:
— Головний редактор в нас на зарплаті. Працює ще піарник, який комунікує з медіа та креативниками і робить рекламні кампанії. У нас є доступ до безкоштовного рекламного ресурсу по радіо з групою «Тавр» та іншими радіостанціями. На радіо готові безкоштовно, коли є вільні рекламні слоти, ставити нашу рекламу.
Про Миколу з Коломиї
Попри те, що війна триває вже понад 4 роки, дехто з українців втомився допомагати армії, але все ж чимало людей залишається і таких, які готові далі фінансово сприяти фонду:
— Маємо дуже багато людей, які вже не читають нашу стрічку новин, де йшлося би про потреби конкретного підрозділу. Але продовжують кидати гроші на рахунок просто тому, що вони вирішили, що це правильно.
— За травень 2018-го фонд зібрав 1 млн 962 тис грн. Суттєво на цю суму вплинув... айтішник Микола з Коломиї, який дав нашому фонду $20 тис.
У нас востаннє таке було десь в 2015 році, коли незнайома людина з вулиці принесла $40 тис, через кілька місяців — ще $50 тис . І потім ще 1 млн грн. Такі люди є.
«Миколині тепловізори», як їх назвали у фонді
Про співпрацю із бізнесом та Генеральним штабом
Фонд «Повернись живим» співпрацює із представниками бізнесу та відомствами. Втім, є і такі випадки, коли підприємці чи компанії просять «око за око». Тоді фонд відмовляється від такої співпраці:
— Коли беремо гроші, ніколи нікому нічого не обіцяємо та ніяких зобов’язань на себе не беремо. Окрім того, що чесно витратимо ці гроші на армію. Можемо, скажімо, зробити якусь спільну акцію. Приміром, в нас була акція з книжковим магазином, коли 10% з продажу окремих книжок йшло на наш фонд.
Про «взаємовигідну співпрацю» доводиться говорити і в контексті роботи із Генеральним штабом України, зазначає Віталій Дейнега. Але не завжди благодійники приймають ідеї військових чинів:
— Вони кажуть, наприклад, що хочуть, аби наш фонд підтримав тему військових судів. Ми кажемо, що розберемося, проаналізуємо ситуацію та вирішимо, чи хочемо це підтримати в інформаційному контексті. Розібрались і кажемо: «Так, підтримаємо, це потрібно». Але є й чимало тем, які ми обходимо та уникаємо.
Масштабних закордонних фінансових вливань у скарбницю фонду мало:
— За звітністю середній розмір пожертви — 700 грн. Якщо приберемо великих благодійників, типу Миколи з Коломиї, то середня пожертва буде десь 200-300 грн.
Про планшети для артилеристів
Для артилерії у лавах української армії фонд надав понад півтисячі планшетів із відповідним програмним забезпеченням. Суть: ведення вогню із закритої позиції та наведення цілі через певну програму. Це, зрозуміло, в рази скорочує безпековий ризик бійця під час виконання бойових завдань у районі проведення Операції об’єднаних сил:
— Ще в 2015 році до нас прийшли розробники програмного комплексу «Броня», який дозволяв стріляти з танків з закритої позиції. Ми зрозуміли, що в цьому є перспектива і взяли їх під крило. Почали купувати планшети, встановлювати програму тощо. Зараз працюють 2 інструктори, які вчать стріляти з БМП, СПГ, з танку, міномету із закритих позицій, користуючись цими планшетами. Він дозволяє наводити ціль та стріляти швидко і точно.
Є іще одна розробка фонду: геоінформаційна система «Арта». В ГІС входять програмне забезпечення, спеціальні комп’ютери і супутниковий зв’язок. Вони стоять у бригадах на передовій. Підрозділи мають змогу обмінюватися цілями: коли артилерія одного підрозділу не дістає до цілі, то через програмне забезпечення надсилаються дані іншому підрозділу, який зможе дістати та знешкодити загрозу. Система також дозволяє аналізувати розвідувальну обстановку. За словами Віталія Дейнеги, саме у цих геоінформаційних системах — найточніший з усіх артилерійських калькуляторів.
Про плани на майбутнє
Особливих кардинальних змін на майбутнє у фонду немає: розвиватимуть благодійний напрямок і відкриватимуть нові. Акцент у благодійному напрямку зроблять на інструкторах. Втім, хочуть привернути увагу й до інформаційного напрямку:
— Ми збираємося перетворюватись на тематичне нішеве ЗМІ, вдосконалимо сайт тощо. Розвиваємо також напрямок адвокації. Це відділ, в якому зараз працюють 2 аналітики, будемо 3-го залучати. Вони обирають якусь проблему, яка існує в ЗСУ, розбирають її для розуміння, що реально відбувається та разом шукатимемо шляхи вирішення недоліку та рекомендації для високопосадовців.