Чи є страх перед технологіями чимось новим?
Ні, насправді людям було притаманна пересторога перед новітніми механізмами та розробками набагато раніше. Приклад лудитів, котрі громили ткацькі верстати та механізми на фабриках, побоюючись, що автоматизація позбавить їх роботи — це ще «квіточки». У цьогорічному звіті«Інтернет у 2018-му» від Мері Мікер: гроші, тренди та компанії дослідниці Мері Мікер є слайд, на якому показано, що американські та світові ЗМІ змальовували роботів як джерело небезпеки для суспільства ще із початку XX століття — і продовжують це робити досі, додавши ще страх перед можливостями штучного інтелекту. Тому недивно, що стати технофобом у такому інформаційному середовищі на деякий час може навіть доволі самокритична людина, здатна до тверезого сприйняття дійсності.
Які стереотипні страхи мають сучасні користувачі інтернету?
Насправді надавати перелік фобів — справа не дуже вдячна. До того ж, є низка залежностей, які теж прямо чи опосередковано пов’язані із розквітом цифрових технологій. Всесвітня організація здоров’я днями внесла до Міжнародного класифікатору хвороб навіть ігроманію — одержимість онлайн-іграми у випадку, коли вона порушую нормальний цикл життя, функціонування та соціалізації людини і є стійким явищем упродовж 12 місяців.
До найбільш стереотипних упереджень щодо технологій належать:
- страх, що мобільні телефони та їхнє інтенсивне використання викликають рак;
- страх перед випромінюванням мікрохвильових духовок, сучасних холодильників, іонізаторів повітря, моніторами та екранами;
- страх перед Wi-Fi, 3G / 4G та бездротовими мережами як джерелом начебто небезпечного опромінення;
- упереджене ставлення до соцмереж як джерела формування інформаційної залежності (так званого синдрому FOMO — Fear Of Missing Out);
- «цифрова інтоксикація» (зловживання соцмережами, сайтами новин, форумами, чатами, дейтінґ-додатками та втрата здатності концентрувати увагу чи займатися постійно чимось одним без потреби постійно бути «в контакті» із цифровим оточенням);
- ігроманія та пов’язані із нею матеріальні витрати, фізичні та психічні навантаження, порушення сну, апетиту, поведінки тощо;
- формування фобій та нав’язливих ідей щодо повсюдного стеження за допомогою технологій, синдром «Великого Брата», «світової змови» тощо;
- формування залежностей від перегляду «дорослого» відеоконтенту, перебування на сайтах знайомств, у додатках для знайомств, віртуального сексу із асоціалізацією та самоізоляцією.
Звісно, клінічні випадки та втілення усіх цих страхів у цілком реальні проблеми трапляються. Проте їхня загальна кількість на тисячу осіб є вкрай низькою — і ваше регулярне використання телефону навряд чи подарує вам злоякісну пухлину, а користування Facebook навряд чи доведе до повної інформаційної залежності від соцмереж. Крім того, численні наукові експерименти та дослідження як у сфері доказової медицини, так і у сфері технологій засвідчили, що ані Wi-Fi, ані мобільні мережі не викликають масових ракових заховрювань, зміни геному людей, не впливають на характер сну чи частоту інших клінічних проявів.
Як контролювати свою дитину в інтернеті?
Є різні способи організувати життя та дозвілля своїх дітей таким чином, аби це питання у вас не виникало:
- встановити на телефоні вашої дитини режими обмеження доступу до інтернету в певні години;
- використовувати додатки для моніторингу7 корисних програм, що зроблять смартфон вашої дитини безпечнішим та контролю доступних ресурсів на комп’ютері та в інтернеті;
- не дарувати дітям до 12 років надто потужні / складні смартфони, які мають щось понад базові функції для спілкування із рідними та близькими;
- не перетворювати споживання їжі чи виконання певних дій вдома (включно із домашніми завданнями) на процес, де стимулом за хорошу поведінку буде перегляд YouTube чи користування інтернетом;
- встановити ліміти на витрати з прив’язаних банківських карток (навіть якщо це — батьківська картка).
Як (і чи варто) контролювати дії дорослих в інтернеті?
Якщо доросла людина захоче вам зрадити, чи витратити гроші на щось спонтанне, чи грати у популярну онлайн-гру до самісінького ранку, ви навряд чи зможете цьому запобігти. Проте навіть серед подружніх пар потрібен діалог. Ви можете пояснити партнерові, що непокоїтеся за його здоров’я та витрати часу, який зазвичай ви проводили разом. Контроль чи шпигування не дадуть жодних позитивних результатів. Спробуйте розмову замість звинувачень чи перевірок. У особливо складних випадках, коли людина відмовляється чути вашу аргументацію та обговорювати проблеми, що вже виникли, потрібна допомога психолога. Простим втановленням файєрволлу чи додаванням певних сайтів до «чорного списку» ви не вирішуватимете проблеми, лише стимулюватимете свого партнера до пошуку «обхідних шляхів».
Чого насправді слід стерегтися і як покращити свою взаємодію із технологіями?
Капелюшок із фольги та відключення телефонів на усі вихідні — радикальні, ефектні, проте неефективні заходи. Вони швидше свідчать про технофобію, аніж про здоровий підхід до використання сучасних технологій. Насправді вам допоможуть не впадати у залежність від телефону, інтернету, комп’ютера та цифрових розваг декілька простих, проте дієвих речей:
- планування робочого дня та дозвілля (тайм-менеджмент у будь-якій його формі — від методики GTD до простого занотовування переліку із щоденним графіком);
- постійно лягати та прокидатися у одні й ті ж години протягом тижня;
- зробити спальню та кухню «зонами без телефонів» (особливо якщо ви — фрілансер і працюєте вдома);
- використовувати теплу кольорову гамму для екранів та моніторів у темний час доби;
- відписатися від усіх розсилок та сповіщень, котрі не є критично важливими у вашому телефоні;
- вимикати звук на телефонах та планшетах після 23:00, сповіщення — після 00:00 і до 8:00 (спеціальні налаштування для цього є у кожному сучасному смартфоні та планшеті).
Також не забувайте, що жодні застосунки, чати чи сайти не замінять вам живого спілкування із людьми, які вам подобаються. Навіть якщо ви захоплюєтеся цифровим світом, заплануйте у своєму щотижневому графіку бодай 2-3 активності чи зустрічі, які пройдуть виключно офлайн. Це позитивно вплине на якість вашого життя, емоційний фон та самопочуття.