Олександр Мельник
Їстівна білизна, статичні секс-іграшки та олія для чуттєвого масажу — якщо це все, чим ви планували «здивувати» свого партнера чи партнерку 14 лютого, вам слід терміново переглянути свої уявлення про індустрію розваг та експериментів у ліжку. Бо насправді технології в цій царині не те що не стоять на місці, а інколи випереджають інші сфери.
Інтерактивні іграшки, підключені до смартфонів
Британський таблоїд The Sun ґрунтовно підготувався до Дня Валентина — і жодною святістю у їхній добірці навіть не пахне. Починаючи від мініатюрних вібраторів для неї — Lovense Nora — та для нього — Lovense Max — вартістю від £150, які підключаються до вашого смартфону; і до таких дивних продуктів, як The Fleshlight Launchpad (цей пристрій для самовдовільняння кріпиться до планшету iPad) або цілого стенду The Cowgirl із вбудованими стимуляторами та вібраторами вартістю у £1,6 тис.
Маючи смартфон у кишені, можна непогано розважити не лише себе, але й свого партнера — достатньо лише зробити вибір. Втім, і старі добрі електричні іграшки не відстають від своїх цифрових конкурентів:
Роботи для кохання
Редакція WordlCrunch зауважує: гуманоїдні секс-іграшки набувають не меншої популярності, аніж допоміжні стимулятори чи смарт-вібратори. На CES у 2018 році в Лас-Вегасі поява гуманоїдних роботів, які танцювали стриптиз на вечірці у клубі, стала справжньою сенсацією.
Звісно, в поданому на CES вигляді все це — не що інше, як маркетинговий хід, технологіний та мистецький експеримент на межі фолу. Зрештою, саме тому роботів не було зроблено остаточно схожими на людей і еротизму в них не так багато. Проте поява подібних розробок — вже перший «дзвіночок», що на наступний День кохання ваша половина може зажадати собі схожий подарунок.
Роботи взагалі дедалі більше скидаються на людей — і це не може не турбувати. Візьмемо, наприклад, робота Софію, яка дуже точно відображає людську зовнішність. До цих пір непросто сказати, чи є вона свого роду антагоністом для людей. Але вона настільки реалістична, що вона навіть отримала саудівське громадянство. Її китайська конкурентка Цзя Цзя ще більше турбує. Вона має мерехтливу шкіру з тонким відтінком, її волосся та зачіска виглядають абсолютно живими — Цзя Цзя виглядає як справжня людина, крім того, що у неї немає душі.
Уявіть, що робот-стриптизер вас приваблює. Тут робототехніка зупиняється лише на питаннях якості матеріалів, природності рухів та здатності реагувати на запити людини. Проте вже зараз зрозуміло, що розвиток у галузі робототехніки та еротики буде настільки ж стрімким, як еротики у віртуальній реальності. За прогнозами американських аналітиків, індустрія «дорослого» відеоконтенту та розваг до 2025 року сягне річних доходів у $1 млрд. Уявіть собі, що у вас уже є робот-стриптизерки. Чи було би більш етичним (і безпечнішим) дозволити роботам танцювати стриптиз у клубах замість жінок? Довгострокова дискусія #MeToo з численними випадками сексуальних домагань та нападів ставить нові запитання. Чи повинні взагалі жінки танцювати без одягу перед чоловіками?
Ми, люди, як правило, підтримуємо бажання за рахунок візуальних стимулів. Включення роботів та технологій у процес стимулювання еротичних почуттів та переживань, на думку футуролога Девіда Леві, яку він висловлює у книзі «Любов і секс з роботами», може покласти край проституції. Але інші кажуть, що кожен, хто вважає, що це твердження є переконливим аргументом, перебуває у полоні ілюзій.
Кетлін Річардсон, професорка з етики у Університеті Де Монфор у Лестері, довгий час виступає проти створення сексуальних об’єктів у формі роботів. У 2015 році вона розпочала кампанію проти секс-роботів. В грудні вона була головним доповідачем на Міжнародному конгресі любові та сексу з роботами (так, це дійсно існуюча організація). «Секс-роботи повторюють і легітимують об’єктивізацію людей, особливо жінок,» — переконана Річардсон.
Вона цитує німецького філософа Мартіна Бубера, який сказав, що в особистому займеннику «я» завжди означає «ти». Ми постійно спілкуємось між собою. Коли ви кажете «я», ви завжди відрізняєте себе від інших. Отже, ми не повинні робити «ти» складовою використання роботів. Об’єктивація нелюдська і тому завжди повинна бути відхилена. З професоркою не погоджується Олівер Бендель з Університету прикладних наук на північному заході Швейцарії. Він займається інформаційними технологіями та етикою використання машин протягом багатьох років. Останнім часом центром його досліджень є роботи в секс-індустрії. Дослідник бачить робо-стриптизерів CES як прекрасну художню ідею і втілення гри, без якої неможливі в тому числі й еротичні переживання.
Індустрія з виробництва роботизованих ляльок для сексу тим часом набирає обертів — покращуються не лише матеріали, які імітують людську шкіру, очі чи губи, але й починають застосовувати голосові симулятори та штучний інтелект. The Guardian демонструє, як розвиваються подібні стартапи та майстерні, що виготовляють «робокоханок»:
#MeToo як зворотній бік медалі — та застосунки для побачень
Попри усі плоди сексуальної революції та бурхливе зростання технологій, етичний аспект та проблема сублімування надлишкової статевої агресії нікуди не зникли. 2017-й минув під гаслом кампанії проти домагань на робочому місці #MeToo. Від простих працівниць компаній, стартапів і до знаменитостей — сотні жінок ділилися своїми історіями того, як вони стали жертвами домагань чи статевої дискримінації, погроз і морального та сексуального насильства в офісах. Частково у цьому звинувачують і сучасну культуру, яка продовжує об’єктивізувати жінку. Хоча виступи феміністок нерідко переростають у фемінаці-заклики, які вже здатні більше зашкодити взаємоповазі та рівності статей, аніж надати жінкам право на відмову від сексу чи на урізноманітнення статевого життя. Скандали із Гарві Вайнштайном та Кевіном Спейсі слідом за проблемами Uber із поведінкою Тревіса Каланіка лише погіршили і без того не найкращу ситуацію у світі, де технології зменшують моральну та етичну «відстань» до «об’єкта пристрасті».
Кампанія #MeToo вплинула чи не найбільшу комунікаційну індустрію планети — на дейтінґ. Як зауважує редакція GQ, онлайн-сервіси та мобільні застосунки для побачень тепер змушені редагувати свою політику, опції та приділити більше уваги потенційним випадкам насильства та переслідування — адже більшість із них не ставлять секс головною метою зустрічі партнерів після використання сервісу. Проте самі користувачі Tinder чи Grindr не надто переймаються такими етичними дилемами. Вони все ще — прямо чи приховано — об’єктивізують жінок та чоловіків і шукають саме сексу, а не розмов про високі матерії та етику стосунків, зазначають у виданні. Якби Купідон замість стріл почав користуватися Badoo або Tinder, його спіткало би розчарування: натрапити на романтичну особу йому було би вкрай складно.