Олександр Мельник
Бували хоч раз у житті в рентген-кабінеті? Він носить таку назву за іменем німецького фізика Вільяма Конрада Рентгена. Зі школи нас учили, що це він відкрив невидимі промені радіоактивного характеру, здатні «просвічувати» людське тіло. Проте насправді за 12 років до нього знімок кісток руки — майже такий, як це роблять зараз — виконав інший науковець, і був він аж ніяк не німцем, а українцем. Мова йде про доцента Віденського університету, котрий народився на Тернопільщині. Його звали Іван Павлович Пулюй.
Людина багатьох талантів із імперської провінції
Іван Пулюй поєднував в собі низку талантів, як це було властиво інтелектуалам тієї епохи. Тому крім навичок фізика, електротехніка, винахідника він ще й актвно займався громадською діяльністю — і перекладами. Але переклав вперше українською не якусь наукову працю — а Біблію. Все просто: на той час книги Старого та Нового Завітів були чи не єидною літературою, яка була масово поширена у будь-яких, навіть найменш заможних родинах. За біблією вчилися читати. А якщо зважити на утиски українських книг від колонізаторів з кількох імперій, які постійно ділили між собою терени сучасної України, — то переклад саме цієї «Книги книг» виглядав цілком логічним кроком для поширення української мови.
Пулюй був доцентом Віденського університету, професором Вищої технічної школи в Празі і ректором першого в Європі електротехнічного факультету — при цьому одночасно був ще й доктором університету в Страсбурзі.
А міг би прожити й без фізики
Український науковець народився 1845 року в доволі релігійній греко-католицькій родині. Статків не бракувало — його батько був бургомістром міста на Тернопільщині, тому Іван міг і не займатися наукою, а стати яким-небудь чиновником. Проте завершивши гімназію в Тернополі, він стає студентом теології у Відні. Навчання завершує з відзакою — і вступає ще й на фізико-математичне відділення філософського факультету. Батьки наполягали, аби він став священником, та у Івана були інші плани. Через незгоду з батьками він втратив фінансове забезпечення з боку рідних, а тому став викладачем у гімназії. А ще — займався науково-дослідною діяльністю у Віденському університеті аж до здобуття стипендії від австрійського Міністерства освіти в Страсбурзі. Потрібно зауважити, що для «підлеглих» народів імперії то був радше виняток, аніж правило.
Знайомтеся: пан Рентген
Під час «страсбурзького періоду» українець знайомиться з Рентгеном (його ім’ям пізніше будуть названі промені, раніше невідомі науці — хоча лампи для відкриття цих променів створив саме Пулюй). Там він також вивчає особливості електричного струму в вакуумі поруч із самим Ніколою Тесла.
В Докторантській роботі та наукових винаходах він вивчав тертя газів, а також отримання механічного еквівалента теплоти. Успіхи Пулюя в науці виявилися настільки вражаючими, що в 1884 році керівництво Міносвіти Авcтро-Угорщини запропонувало йому очолити кафедру фізики Німецької вищої технічної школи в Празі.
Ледь не став міністром
1916 року могла статися знакова подія — вперше в історії Австро-Угорщини Міністром освіти Австрії міг стати українець. Проте здоров’я Пулюя було вже хитке — і він відмовився від такої посади. Хоч і осторонь громадського життя не залишився: створює товариство в Празі, яке допомагало українським емігрантам. Також Пулюй запускає фонд допомоги талановитим студентам.
15 дітей — рівно стільки він мав у шлюбі зі своєю дружиною, та лише шестеро з них дожили до смерті академіка. А його прийомний син Іван не став науковцем, натомість вступив до куреня «усусів» — Українських січових стрільців. До 1920 року син Пулюя воював в Українській Галицькій армії, а за часів Другої Світової — боровся за незалежність України у складі Буковинського куреня.
Батько ж бився на полях науки — до 1918 року він написав 50 наукових робіт трьома мовами. А катодна флуоресцентна «лампа Пулюя» в 1881 році принесла йому премію на Паризькій виставці наукових досягнень.
Володар катодів
Катодні трубки і скляні прилади для фізичних експериментів український фізик створював самотужки — і перші зразки своїх «ламп» він презентував за 12-14 років до експериментів Рентгена. Проте останній був німцем, а перший — українцем у німецькій імперії. Було би дивно, якби українцеві в ті часи вдалося захистити свій патент.
У 1880-1882 роках Пулюй робить докладний опис катодного видимого випромінювання. А згодом робить декілька променевих знімків — зламаної кістки 13-річного підлітка та руки власної дочки із металевою шпилькою під поверхнею долоні, а також скелета мертвої дитини. Для запровадження регулярних лабораторних дослідів потрібна була і лабораторія, і кошти, яких у Пулюя не було. А от Рентген все це мав — тому й промені «дісталися» йому.
Перекладач, котрий любив свою країну
Іван Пулюй називав Україну «перлиною Європи» і говорив, що самостійність його рідної країни — «ключ до мирного залу Європи». Серед мов, який знав Пулюй (крім української та німецької, які були потрібні йому для роботи) — грецька, староєврейська, іберійська. Спільно з письменниками Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуй-Левицьким вони утрьох перекладають українською Біблію — і видають її 1903 року.
У брошурі 1915 Іван Пулюй наголошував: «Поневолені народи Росії повинні стати вільними і утворити власні держави. Але найважливіше значення для досягнення цієї мети, для забезпечення тривалого миру в Європі може мати тільки самостійна Україна. Незалежність України є, за нашим переконанням, ключем до миру в Європі».
Коментує історик науки, доктор фізико-математичних наук Василь Шендеровський:
— 31 січня виповнюється 100 років з дня смерті великого вченого-фізика, громадського діяча і людини, про яку говорили «людина, яка в кінці 19 на початку 20 століття творила науковий світ». 2 лютого – день народження вченого. В ці дні хотілося б згадати про велич Івана Пулюя, про те, що він зробив в науці, для світової культури. Нещодавно не стало його онука Петера, який любив Україну, бував в Україні на заходах по відродженню пам’яті Івана Пулюя. Він переписувався зі мною і завжди в кінці писав «Петро». Його батько, Олександр, один із синів Івана Пулюя, також був відданий українській державі. У 1917-1918 роках він воював в Українській Галицькій армії, був нагороджений Левицьким чорним залізним хрестом. Пулюй хотів, щоб діти його знали українську мову. В нього було 15-теро дітей, хоча й не всі вижили. Двоє дітей Пулюя прекрасно володіли українською, а Наталка Пулюй, була ще заміжня за Василем Барвинським, великим композитором, і довгий час перебувала в засланні разом з ним.
Іван Пулюй закінчив Віденський університет. Відень був тоді центром науки. Він потрапив до знаменитого на той час фізика Авґуста Кундта, до речі, в тій лабораторії працював Конрад Рентґен. Вони працювали в цій лабораторії, саме тоді Іван Пулюй вів дослідження протікання струму в газових лампах, досліджував властивості катодних променів. Він вже тоді, в 1881 році сконструював таку рурку, лампу, яка давала можливість на ній побачити невидимі промені. Кажуть, він ці лампи подарував Рентґенові. Коли Рентґен заявив про своє відкриття, Іван Пулюй запитував: «Ти користувався моїми лампами?». Рентґен нічого не відповів. Тільки згодом син знайшов якогось листа від нього зі словами «В мене не було часу вам дати відповідь». На той час серед фізиків панувало підсвідоме змагання, бо всі відчували і бачили якісь явища, але ніхто не зміг розуміти природи цього явища.
Цитата з некрологу вченого:
«— Іще як доцент віденського унїіверситету, зробив він кілька трудних фізикальних дослїдів і оголосив їх результати у виданях віденської Академії Наук. Від 1882 р. звернув свою дїяльність на практичне поле електротехнїки і зладив сиґналовий прилад для телефону, елєктричну лямпу безпечности та патентував свій спосіб карбонїзованя угляних плиток для жарових лямп, а також новий спосіб вироблюваня угляних прутиків до лукових лямп. В 1888 р. брав участь своїми науковими і електричними приладами в електричній віденській виставі та був технічним дорадником австрийського товариства оружних фабрик у Штайрі і директором уладженої ним фабрики жарових лями, де вироблювано його жарові лямпи для вистави. Його прилад до означуваня механїчного еквівалєнту тепла відзначено на париській всесвітній виставі 1878 р. срібним медалем, а його елєктричні прилади (Vacuum Apparate) на париській виставі електричній в р. 1881 дипльомом de cooperation».