Наталія Соколовська
Питання анонімності в інтернеті викликає чимало дискусій між державними органами різних країн світу й правозахисниками. Одні стверджують, що так званий Даркнет (чи «темний інтернет») — це місце, де торгують зброєю та наркотиками й де вони доступні навіть для дітей. Отже, потрібно шукати шляхи контролю цього простору. Інші натомість переконують: анонімність в мережі створила підґрунтя для розвитку правозахисних рухів у країнах з репресивними режимами. Саме завдяки цьому у Тунісі, Сирії й Єгипті змогли відбутися протести. Крім того, більшість документів Wikileaks також змогли побачити світ, оскільки існувала можливість завантажити їх анонімно через Даркнет.
У мережі гучно лунають аргументи «за» і «проти» існування «темного інтернету». Терміном Даркнет називають сукупність публічно доступних сайтів, що одночасно мають приховані адреси ІР-серверів, на яких вони розміщуються. На такі сайти можуть заходити всі інтернет-користувачі. Але визначити, хто є автором цих проектів, складно. Більшість сайтів, які знаходяться в «темній мережі», використовують інструмент шифрування Tor. Власне, Tor став відомим як технологія, яка дозволяє користувачам зберігати свою анонімність в інтернеті.
В Україні Даркнет «пережив навіть війну», писало свого часу видання Daily Dot. Поки у східній частині нашої країни розгортаються бойові дії, а території і місцеве населення розділені лінією фронту, є принаймні один простір, який «не боїться» розмежувань і надалі поєднує міста по обидва боки. Це — ринок нелегальних наркотиків в так званому Даркнеті. Власне за останні роки розвинулась ціла індустрія збуту наркотичних речовин. Їх можна обрати з великого асортименту, сплатити онлайн і отримати доставку, навіть не знаючи справжнього імені продавця і покупця.
Як це виглядає
Сайти Даркнету працюють за принципом Amazon чи Ebay. Користувач може зайти на окремий портал — і побачити велетенський асортимент зброї, наркотиків, порнографії чи інших сумнівних послуг. На сайті зазначені ціни й відгуки задоволених чи не дуже задоволених клієнтів. Замовити можна навіть хакерську атаку, розроблену під власні потреби. «Звичайні користувачі, які не володіють необхідними технічними навиками, можуть замовити собі хакерську атаку на будь-який смак. Вірус розроблять під потреби замовника. Разом з цим замовник має можливість отримати технічну підтримку 24/7 та детальне пояснення, як спрацює цей інструмент. Дають навіть гарантію повернення грошей, якщо атака не досягне мети», — пояснила представниця міністерства оборони ФРН Катрін Ціолковскі, яка займається питаннями кібербезпеки. Таку думку вона висловила під час дискусії, що відбулася у стінах Гумбольдського інституту досліджень питань інтернету і суспільства у Берліні та транслювалася в ефірі Dradio Wissen.
Однак не варто оцінювати ситуацію в односторонньому порядку:
Даркнет — це інструмент, як будь-який інший. Молоток можна використовувати у корисних цілях, а можна ним покалічити людину
Даніель Мосбрукер, представник «Репортерів без кордонів»
За його словами, у Даркнеті зародилися цікаві можливості. Наприклад, були створені месенджери, які дозволяють зберігати анонімність і не хвилюватися про те, що персональні дані потраплять до чиїхось небажаних рук. Крім того, мережа корисна для журналістських досліджень у країнах із репресивними режимами. Тоді працівник медіа передає критичний матеріал своїм колегам для публікації без оприлюднення свого справжнього імені. Якщо анонімність збережеться, світ і далі бачитиме результати такої роботи.
Кого більше?
Цікаво глянути на цифри. У дослідженні аналітичного центру Intelliagg науковці виявили, що значна частина контенту, до якої можна отримати доступ в Darknet, цілком легальна, згідно з нормами законодавства США чи Великобританії. 29% трафіку припадає на сервіси з обміну файлами, 28% складають витоки секретної інформації (на кшталт Wikileaks). Лише 4% контенту — торгівля наркотиками, а 3% — торгівля зброєю.
Дослідження аналітичного центру Intelliagg
Чому ми бачимо здебільшого зброю, а не правозахисників і активістів, які борються за благородну мету? Причина доволі проста: Darknet, — як і будь-який інший комерційний простір, — працює за правилами ринку. Ті, хто хочуть продати свій продукт, а у цьому випадку часто йдеться про зброю і наркотики, намагаються якомога гучніше про це заявити, роблять рекламу, збирають позитивні відгуки та усіма наявними можливостями поширюють свій матеріал. Натомість, правозахисники, активісти і журналісти, які ведуть розслідування проти репресивних режимів, навпаки бояться привернути зайву увагу до своїх проектів. «Журналісти у Сирії завжди користувалися Tor, адже спецслужби в країні відстежують мережу. Даркнет дозволив утворити платформи, за допомогою яких збиралися протести, а журналістські матеріали змогли бути надіслані за кордон», – пояснює представник «Репортерів без кордонів». — «Під час арабської весни Даркнет створював можливість зв’язатися між собою».
«Чи справді хочемо ми побороти таких активістів?» — риторично запитує представник Репортерів без кордонів. Відштовхуючись від основних пунктів нинішньої дискусії про загрози й шанси, які дає анонімність в інтернеті, можна дійти висновку, що простою забороною «темної мережі» не обійтися. Окрім того, що це є технічно неможливим, варто розуміти, що таким чином не вирішиться проблема нелегальної торгівлі зброєю чи наркотиками, але можуть постраждати ініціативи, які існують в інтересах розвитку громадянського суспільства.