<p>Netflix поділився трейлером короткометражної стрічки «Чудова історія Генрі Шугара» режисера Веса Андерсона. 39-хвилинний фільм, має вийти на стримінгу уже 27 вересня.

Стрічка стане <a href="https://nachasi.com/cinema/2023/09/12/wes-anderson-netflix/" target="_blank" rel="noopener">однією з чотирьох екранізацій</a> оповідань Роальда Дала (найвідоміший твір «Чарлі і шоколадна фабрика»), які мають з'явитися впродовж 27-30 вересня на Netflix. Усі вони зрежисовані Весом Андерсоном.

https://youtu.be/AiY8idvly3M

Щодо «Чудової історії Генрі Шугара», то відзначається, що це:

[blockquote_with_author content="Улюблене оповідання Роальда Даля про багатія, який дізнається про гуру, що вміє бачити без допомоги очей, а потім вирішує опанувати це уміння, щоб шахраювати в азартних іграх."]

Загалом це не вперше Андерсон екранізує творіння Дала. Раніше він зняв мультфільм «Незрівнянний містер Фокс» за мотивами книги «Фантастичний містер Лис». Цього ж разу на шанувальників режисера та письменника чекають чотири короткі стрічки: «Чудова історія Генрі Шугара», «Лебідь», «Щуролов», «Отрута».</p>

<p>Netflix поділився трейлером короткометражної стрічки «Чудова історія Генрі Шугара» режисера Веса Андерсона. 39-хвилинний фільм, має вийти на стримінгу уже 27 вересня.</p><p>Стрічка стане <a href="/cinema/2023/09/12/wes-anderson-netflix/" target="_blank" rel="noopener">однією з чотирьох екранізацій</a> оповідань Роальда Дала (найвідоміший твір «Чарлі і шоколадна фабрика»), які мають з&#8217;явитися впродовж 27-30 вересня на Netflix. Усі вони зрежисовані Весом Андерсоном.</p><div class="embedded-video" data-youtube="AiY8idvly3M"><img src="https://img.youtube.com/vi/AiY8idvly3M/maxresdefault.jpg" alt="" width="560" height="315" loading="lazy" decoding="async"></div><p>Щодо «Чудової історії Генрі Шугара», то відзначається, що це:</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Улюблене оповідання Роальда Даля про багатія, який дізнається про гуру, що вміє бачити без допомоги очей, а потім вирішує опанувати це уміння, щоб шахраювати в азартних іграх.</p>			</blockquote><p>Загалом це не вперше Андерсон екранізує творіння Дала. Раніше він зняв мультфільм «Незрівнянний містер Фокс» за мотивами книги «Фантастичний містер Лис». Цього ж разу на шанувальників режисера та письменника чекають чотири короткі стрічки: «Чудова історія Генрі Шугара», «Лебідь», «Щуролов», «Отрута».</p>

Подивитися трейлер нового серіалу від Netflix, дізнатися, де в Україні легально подивитися фільми та серіали, знайти цікаве кіно на вечір в одній з тематичних підбірок — все і більше тут. Також ми розкажемо про історію створення фільмів або серіалів та простими словами пояснимо, чому їм потрібно приділити час.

Кіно і серіали

<p style="text-align: center">Хочете стати спонсором іншої рубрики? Пишіть на <a href="mailto:adv@nachasi.com">adv@nachasi.com</a></p>

Netflix поділився трейлером короткометражної стрічки «Чудова історія Генрі Шугара» режисера Веса Андерсона. 39-хвилинний фільм, має вийти на стримінгу уже 27 вересня.

Стрічка стане <a href="https://nachasi.com/cinema/2023/09/12/wes-anderson-netflix/" target="_blank" rel="noopener">однією з чотирьох екранізацій</a> оповідань Роальда Дала (найвідоміший твір «Чарлі і шоколадна фабрика»), які мають з'явитися впродовж 27-30 вересня на Netflix. Усі вони зрежисовані Весом Андерсоном.

https://youtu.be/AiY8idvly3M

Щодо «Чудової історії Генрі Шугара», то відзначається, що це:

[blockquote_with_author content="Улюблене оповідання Роальда Даля про багатія, який дізнається про гуру, що вміє бачити без допомоги очей, а потім вирішує опанувати це уміння, щоб шахраювати в азартних іграх."]

Загалом це не вперше Андерсон екранізує творіння Дала. Раніше він зняв мультфільм «Незрівнянний містер Фокс» за мотивами книги «Фантастичний містер Лис». Цього ж разу на шанувальників режисера та письменника чекають чотири короткі стрічки: «Чудова історія Генрі Шугара», «Лебідь», «Щуролов», «Отрута».

👀 Дивіться трейлер «Загадкової історії Генрі Шугара» від режисера Веса Андерсона

<p>Кінець вересня буде доволі насиченим на прем’єри стрічок від режисера Веса Андерсона. Хоча варто відзначити, що це буде чотири короткометражні фільми, які він <a href="https://www.thewrap.com/wes-anderson-roald-dahl-shorts-schedule-netflix/" target="_blank" rel="noopener">зняв</a> на основі оповідань письменника Роальда Дала (найвідоміший твір «Чарлі і шоколадна фабрика»).

Відзначимо, що це не вперше Андерсон екранізує творіння Дала. Раніше він уже зняв мультфільм «Незрівнянний містер Фокс» за мотивами книги «Фантастичний містер Лис».

https://youtu.be/n2igjYFojUo

Цього ж разу на шанувальників режисера та письменника чкають чотири короткі стрічки: «Чудова історія Генрі Шугара», «Лебідь», «Щуролов», «Отрута». Усі вони з’являться на Netflix почергово впродовж 27-30 вересня.
</p><h4>«Чудова історія Генрі Шугара»</h4>
39-хвилинний фільм, який вийде 27 вересня.

[blockquote_with_author content="Улюблене оповідання Роальда Даля про багатія, який дізнається про гуру, що вміє бачити без допомоги очей, а потім вирішує опанувати це уміння, щоб шахраювати в азартних іграх."]
<h4>«Лебідь»</h4>
17-хвилинна стрічка, яка вийде 28 вересня.

[blockquote_with_author content="Новела Роальда Даля про маленького/геніального хлопчика, якого нещадно переслідують двоє великих/ідіотських хуліганів."]
<h4>«Щуролов»</h4>
17-хвилинний фільм, що з'явиться 29 вересня.

[blockquote_with_author content="Маловідоме оповідання Роальда Даля про професійного винищувача гризунів."]
<h4>«Отрута»</h4>
17-хвилинний фільм, який вийде 30 вересня.

[blockquote_with_author content="Відоме оповідання Роальда Даля про чоловіка, який виявляє отруйну змію, що спить у своєму ліжку."]

<p>Кінець вересня буде доволі насиченим на прем’єри стрічок від режисера Веса Андерсона. Хоча варто відзначити, що це буде чотири короткометражні фільми, які він <a href="https://www.thewrap.com/wes-anderson-roald-dahl-shorts-schedule-netflix/" target="_blank" rel="noopener">зняв</a> на основі оповідань письменника Роальда Дала (найвідоміший твір «Чарлі і шоколадна фабрика»).</p><p>Відзначимо, що це не вперше Андерсон екранізує творіння Дала. Раніше він уже зняв мультфільм «Незрівнянний містер Фокс» за мотивами книги «Фантастичний містер Лис».</p><div class="embedded-video" data-youtube="n2igjYFojUo"><img src="https://img.youtube.com/vi/n2igjYFojUo/maxresdefault.jpg" alt="" width="560" height="315" loading="lazy" decoding="async"></div><p>Цього ж разу на шанувальників режисера та письменника чкають чотири короткі стрічки: «Чудова історія Генрі Шугара», «Лебідь», «Щуролов», «Отрута». Усі вони з’являться на Netflix почергово впродовж 27-30 вересня.</p><h4>«Чудова історія Генрі Шугара»</h4><p>39-хвилинний фільм, який вийде 27 вересня.</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Улюблене оповідання Роальда Даля про багатія, який дізнається про гуру, що вміє бачити без допомоги очей, а потім вирішує опанувати це уміння, щоб шахраювати в азартних іграх.</p>			</blockquote><h4>«Лебідь»</h4><p>17-хвилинна стрічка, яка вийде 28 вересня.</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Новела Роальда Даля про маленького/геніального хлопчика, якого нещадно переслідують двоє великих/ідіотських хуліганів.</p>			</blockquote><h4>«Щуролов»</h4><p>17-хвилинний фільм, що з&#8217;явиться 29 вересня.</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Маловідоме оповідання Роальда Даля про професійного винищувача гризунів.</p>			</blockquote><h4>«Отрута»</h4><p>17-хвилинний фільм, який вийде 30 вересня.</p>	<blockquote class="shortcode-blockquote">		<p>Відоме оповідання Роальда Даля про чоловіка, який виявляє отруйну змію, що спить у своєму ліжку.</p>			</blockquote>

Кінець вересня буде доволі насиченим на прем’єри стрічок від режисера Веса Андерсона. Хоча варто відзначити, що це буде чотири короткометражні фільми, які він <a href="https://www.thewrap.com/wes-anderson-roald-dahl-shorts-schedule-netflix/" target="_blank" rel="noopener">зняв</a> на основі оповідань письменника Роальда Дала (найвідоміший твір «Чарлі і шоколадна фабрика»).

Відзначимо, що це не вперше Андерсон екранізує творіння Дала. Раніше він уже зняв мультфільм «Незрівнянний містер Фокс» за мотивами книги «Фантастичний містер Лис».

https://youtu.be/n2igjYFojUo

Цього ж разу на шанувальників режисера та письменника чкають чотири короткі стрічки: «Чудова історія Генрі Шугара», «Лебідь», «Щуролов», «Отрута». Усі вони з’являться на Netflix почергово впродовж 27-30 вересня.
<h4>«Чудова історія Генрі Шугара»</h4>
39-хвилинний фільм, який вийде 27 вересня.

[blockquote_with_author content="Улюблене оповідання Роальда Даля про багатія, який дізнається про гуру, що вміє бачити без допомоги очей, а потім вирішує опанувати це уміння, щоб шахраювати в азартних іграх."]
<h4>«Лебідь»</h4>
17-хвилинна стрічка, яка вийде 28 вересня.

[blockquote_with_author content="Новела Роальда Даля про маленького/геніального хлопчика, якого нещадно переслідують двоє великих/ідіотських хуліганів."]
<h4>«Щуролов»</h4>
17-хвилинний фільм, що з'явиться 29 вересня.

[blockquote_with_author content="Маловідоме оповідання Роальда Даля про професійного винищувача гризунів."]
<h4>«Отрута»</h4>
17-хвилинний фільм, який вийде 30 вересня.

[blockquote_with_author content="Відоме оповідання Роальда Даля про чоловіка, який виявляє отруйну змію, що спить у своєму ліжку."]

👀 Чотири короткометражки Веса Андерсона вийдуть на Netflix впродовж тижня у вересні

<span style="font-weight: 400;">Нова стрічка Веса Андерсона вперто переносилась з одної дати на іншу. Фільм мусив відкривати Каннський кінофестиваль, але через пандемію його скасували того року, а у 2021 році перегляд фільмів починався вже трагікомічною «Аннет» Леоса Каракса. У цьому рішенні не варто шукати симптомів, але їх можна розгледіти у «Французькому віснику», який закриває першу десятку фільмів американського режисера. Останніми роками Андерсон захоплюється культурою певних країн та вживлює їхні цінності та стилі у своє кіно. «...вісник», наприклад, імітує французький кінематограф різних часів, але менше з тим, фокусується на журналістській історії. </span>

https://www.youtube.com/watch?v=TcPk2p0Zaw4&t=2s

<span style="font-weight: 400;">У фільмі йдеться про специфічну редакцію на чолі з головредом Артуром (Білл Мюрррей). Він задав високі стандарти журналістики і з’являється у тій чи іншій мірі у всіх трьох новелах фільму. У першій частині в’язень-психопат (Бенісіо дель Торо) малює геніальні картини, які помічає ексцентричний колекціонер та поціновувач мистецтва (Едріан Броуді). Друга половина фільму присвячена боротьбі молодих революціонерів у травні 1968 року в маленьому містечку Франції – тут головну роль зіграв Тімоті Шаламе. І нарешті заключна частина переграє старі телевізійні інтерв’ю, де оповідач (Джеффрі Райт) розказує про приватну столову комісара поліції. </span>

<img class="alignnone size-large wp-image-137095" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/10/10-21-21-french-dispatch-2160x1200-1-1024x569.jpeg" alt="" width="1024" height="569">

<span style="font-weight: 400;">Рецензії з Каннського кінофестивалю рясніли закидами про те, що Вес пішов у самоповтор. І це недалеко від правди, адже кілька кадрів то тут, то там вельми схожі на «Готель «Гранд Будапешт» або «Королівство повного місяця». Втім, з часів «Острова собак» режисера почала цікавити гра в класиків. І «Французький вісник» – не виключення, а повноправне підтвердження цьому правилу. Формат екрану, кольори (або їхня відсутність), гра акторів – усе надсилає привіт дореволюційному кіно Франції та Новій хвилі, хоча й у фірмовій обробці Веса. Тому ніхто не відмовляється від центрування, ідеальної симетрії та блискучої деталізації. </span>

<span style="font-weight: 400;">Саме деталі зіграли зі стрічкою злий жарт. Те, за що ми так любимо Веса Андерсона, віддаляє його від багаточисельних персонажів, які з’являються в кадрі ненадовго. Оскільки стрічка поділена на новели, то часу у них обмаль, а зацікавити глядача встигає лише антураж та атмосфера, а не драматургічне опрацювання головних героїв. Деякі неначе вийшли з його попередніх фільмів, зокрема Едвард Нортон, який навіть не змінював форми з часів «Готелю «Гранд Будапешт». </span>

<img class="alignnone size-large wp-image-137101" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/10/The_French_Dispatch_Chalamet-1024x650.jpg" alt="" width="1024" height="650">

<span style="font-weight: 400;">Але попри ігри у впізнаванки для сінефілів, Андерсон не зраджує собі в одному – його кіно все ще схоже на похід в музей, де вже навіть не кадр вартує окремого постеру, але й обличчя в ньому. Вес досі працює з композитором Александром Деспла, який перевигадує для нього мелодії та експериментує з музичними інструментами. Ну і звісно ж, постійні актори: Тільда Свінтон, Джейсон Шварцман, Оуен Вілсон та Білл Мюррей допомагають по-новому увійти у новий старий кіносвіт. </span>

<img class="alignnone size-large wp-image-137097" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/10/french-dispatch-outfit-1024x576.jpg" alt="" width="1024" height="576">

<span style="font-weight: 400;">Режисер попрощався з дисфункціональними родинами та дитячими спогадами і відкриває для себе нові горизонти. «Французький вісник», наприклад, показує, яким яскравим та несподіваним може бути життя журналіста, якщо потрапити у правильний час та у правильне місце. Тож найбільші шанувальники творчості залишаться у захваті, а тим, хто шукає ще одного новаторства, треба звернути увагу на інше кіно у прокаті. Лишається питання: чому ж режисер імітує французький кінематограф у своїй французькій історії, якщо у нього достатньо своїх унікальних прийомів? Крім зрозумілого змагання з ідолами (Вес неодноразово казав про любов до Нової хвилі), це єдиний логічний напрямок для такої історії та історичного контексту. А чи вийшло у нього органічно – вирішить глядач.   </span>
<p class="p1">[background_substrate_simple color="#e98b0e"]</p>
<p class="p3"><span class="s1"><a href="https://nachasi.com/cinema/2021/10/26/pelushkoviy-tort-premiere/">На Takflix стартує онлайн-прокат української драми про батьківство. Ось чому її варто подивитися</a></span></p>
<p class="p1">[/background_substrate_simple]</p>

<p><span style="font-weight: 400;">Нова стрічка Веса Андерсона вперто переносилась з одної дати на іншу. Фільм мусив відкривати Каннський кінофестиваль, але через пандемію його скасували того року, а у 2021 році перегляд фільмів починався вже трагікомічною «Аннет» Леоса Каракса. У цьому рішенні не варто шукати симптомів, але їх можна розгледіти у «Французькому віснику», який закриває першу десятку фільмів американського режисера. Останніми роками Андерсон захоплюється культурою певних країн та вживлює їхні цінності та стилі у своє кіно. «&#8230;вісник», наприклад, імітує французький кінематограф різних часів, але менше з тим, фокусується на журналістській історії. </span></p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/TcPk2p0Zaw4"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p><span style="font-weight: 400;">У фільмі йдеться про специфічну редакцію на чолі з головредом Артуром (Білл Мюрррей). Він задав високі стандарти журналістики і з’являється у тій чи іншій мірі у всіх трьох новелах фільму. У першій частині в’язень-психопат (Бенісіо дель Торо) малює геніальні картини, які помічає ексцентричний колекціонер та поціновувач мистецтва (Едріан Броуді). Друга половина фільму присвячена боротьбі молодих революціонерів у травні 1968 року в маленьому містечку Франції – тут головну роль зіграв Тімоті Шаламе. І нарешті заключна частина переграє старі телевізійні інтерв’ю, де оповідач (Джеффрі Райт) розказує про приватну столову комісара поліції. </span></p><p><img loading="lazy" class="alignnone size-large wp-image-137095" src="/wp-content/uploads/2021/10/10-21-21-french-dispatch-2160x1200-1-1024x569.jpeg" alt="" width="1024" height="569" srcset="/wp-content/uploads/2021/10/10-21-21-french-dispatch-2160x1200-1-1024x569.jpeg 1024w, /wp-content/uploads/2021/10/10-21-21-french-dispatch-2160x1200-1-300x167.jpeg 300w, /wp-content/uploads/2021/10/10-21-21-french-dispatch-2160x1200-1-768x427.jpeg 768w, /wp-content/uploads/2021/10/10-21-21-french-dispatch-2160x1200-1-1536x853.jpeg 1536w, /wp-content/uploads/2021/10/10-21-21-french-dispatch-2160x1200-1-2048x1138.jpeg 2048w, /wp-content/uploads/2021/10/10-21-21-french-dispatch-2160x1200-1-650x361.jpeg 650w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" /></p><p><span style="font-weight: 400;">Рецензії з Каннського кінофестивалю рясніли закидами про те, що Вес пішов у самоповтор. І це недалеко від правди, адже кілька кадрів то тут, то там вельми схожі на «Готель «Гранд Будапешт» або «Королівство повного місяця». Втім, з часів «Острова собак» режисера почала цікавити гра в класиків. І «Французький вісник» – не виключення, а повноправне підтвердження цьому правилу. Формат екрану, кольори (або їхня відсутність), гра акторів – усе надсилає привіт дореволюційному кіно Франції та Новій хвилі, хоча й у фірмовій обробці Веса. Тому ніхто не відмовляється від центрування, ідеальної симетрії та блискучої деталізації. </span></p><p><span style="font-weight: 400;">Саме деталі зіграли зі стрічкою злий жарт. Те, за що ми так любимо Веса Андерсона, віддаляє його від багаточисельних персонажів, які з’являються в кадрі ненадовго. Оскільки стрічка поділена на новели, то часу у них обмаль, а зацікавити глядача встигає лише антураж та атмосфера, а не драматургічне опрацювання головних героїв. Деякі неначе вийшли з його попередніх фільмів, зокрема Едвард Нортон, який навіть не змінював форми з часів «Готелю «Гранд Будапешт». </span></p><p><img loading="lazy" class="alignnone size-large wp-image-137101" src="/wp-content/uploads/2021/10/The_French_Dispatch_Chalamet-1024x650.jpg" alt="" width="1024" height="650" srcset="/wp-content/uploads/2021/10/The_French_Dispatch_Chalamet-1024x650.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2021/10/The_French_Dispatch_Chalamet-300x191.jpg 300w, /wp-content/uploads/2021/10/The_French_Dispatch_Chalamet-768x488.jpg 768w, /wp-content/uploads/2021/10/The_French_Dispatch_Chalamet-1536x975.jpg 1536w, /wp-content/uploads/2021/10/The_French_Dispatch_Chalamet-650x413.jpg 650w, /wp-content/uploads/2021/10/The_French_Dispatch_Chalamet.jpg 2000w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" /></p><p><span style="font-weight: 400;">Але попри ігри у впізнаванки для сінефілів, Андерсон не зраджує собі в одному – його кіно все ще схоже на похід в музей, де вже навіть не кадр вартує окремого постеру, але й обличчя в ньому. Вес досі працює з композитором Александром Деспла, який перевигадує для нього мелодії та експериментує з музичними інструментами. Ну і звісно ж, постійні актори: Тільда Свінтон, Джейсон Шварцман, Оуен Вілсон та Білл Мюррей допомагають по-новому увійти у новий старий кіносвіт. </span></p><p><img loading="lazy" class="alignnone size-large wp-image-137097" src="/wp-content/uploads/2021/10/french-dispatch-outfit-1024x576.jpg" alt="" width="1024" height="576" srcset="/wp-content/uploads/2021/10/french-dispatch-outfit-1024x576.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2021/10/french-dispatch-outfit-300x169.jpg 300w, /wp-content/uploads/2021/10/french-dispatch-outfit-768x432.jpg 768w, /wp-content/uploads/2021/10/french-dispatch-outfit-650x366.jpg 650w, /wp-content/uploads/2021/10/french-dispatch-outfit.jpg 1299w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" /></p><p><span style="font-weight: 400;">Режисер попрощався з дисфункціональними родинами та дитячими спогадами і відкриває для себе нові горизонти. «Французький вісник», наприклад, показує, яким яскравим та несподіваним може бути життя журналіста, якщо потрапити у правильний час та у правильне місце. Тож найбільші шанувальники творчості залишаться у захваті, а тим, хто шукає ще одного новаторства, треба звернути увагу на інше кіно у прокаті. Лишається питання: чому ж режисер імітує французький кінематограф у своїй французькій історії, якщо у нього достатньо своїх унікальних прийомів? Крім зрозумілого змагання з ідолами (Вес неодноразово казав про любов до Нової хвилі), це єдиний логічний напрямок для такої історії та історичного контексту. А чи вийшло у нього органічно – вирішить глядач.   </span></p><p class="p1">	<div class="note"  style="background-color:#e98b0e">		<p class="p3"><span class="s1"><a href="/cinema/2021/10/26/pelushkoviy-tort-premiere/">На Takflix стартує онлайн-прокат української драми про батьківство. Ось чому її варто подивитися</a></span></p><p class="p1">		<div class="corner"></div>	</div></p>

<span style="font-weight: 400;">Нова стрічка Веса Андерсона вперто переносилась з одної дати на іншу. Фільм мусив відкривати Каннський кінофестиваль, але через пандемію його скасували того року, а у 2021 році перегляд фільмів починався вже трагікомічною «Аннет» Леоса Каракса. У цьому рішенні не варто шукати симптомів, але їх можна розгледіти у «Французькому віснику», який закриває першу десятку фільмів американського режисера. Останніми роками Андерсон захоплюється культурою певних країн та вживлює їхні цінності та стилі у своє кіно. «...вісник», наприклад, імітує французький кінематограф різних часів, але менше з тим, фокусується на журналістській історії. </span>

https://www.youtube.com/watch?v=TcPk2p0Zaw4&amp;t=2s

<span style="font-weight: 400;">У фільмі йдеться про специфічну редакцію на чолі з головредом Артуром (Білл Мюрррей). Він задав високі стандарти журналістики і з’являється у тій чи іншій мірі у всіх трьох новелах фільму. У першій частині в’язень-психопат (Бенісіо дель Торо) малює геніальні картини, які помічає ексцентричний колекціонер та поціновувач мистецтва (Едріан Броуді). Друга половина фільму присвячена боротьбі молодих революціонерів у травні 1968 року в маленьому містечку Франції – тут головну роль зіграв Тімоті Шаламе. І нарешті заключна частина переграє старі телевізійні інтерв’ю, де оповідач (Джеффрі Райт) розказує про приватну столову комісара поліції. </span>

<img class="alignnone size-large wp-image-137095" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/10/10-21-21-french-dispatch-2160x1200-1-1024x569.jpeg" alt="" width="1024" height="569" />

<span style="font-weight: 400;">Рецензії з Каннського кінофестивалю рясніли закидами про те, що Вес пішов у самоповтор. І це недалеко від правди, адже кілька кадрів то тут, то там вельми схожі на «Готель «Гранд Будапешт» або «Королівство повного місяця». Втім, з часів «Острова собак» режисера почала цікавити гра в класиків. І «Французький вісник» – не виключення, а повноправне підтвердження цьому правилу. Формат екрану, кольори (або їхня відсутність), гра акторів – усе надсилає привіт дореволюційному кіно Франції та Новій хвилі, хоча й у фірмовій обробці Веса. Тому ніхто не відмовляється від центрування, ідеальної симетрії та блискучої деталізації. </span>

<span style="font-weight: 400;">Саме деталі зіграли зі стрічкою злий жарт. Те, за що ми так любимо Веса Андерсона, віддаляє його від багаточисельних персонажів, які з’являються в кадрі ненадовго. Оскільки стрічка поділена на новели, то часу у них обмаль, а зацікавити глядача встигає лише антураж та атмосфера, а не драматургічне опрацювання головних героїв. Деякі неначе вийшли з його попередніх фільмів, зокрема Едвард Нортон, який навіть не змінював форми з часів «Готелю «Гранд Будапешт». </span>

<img class="alignnone size-large wp-image-137101" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/10/The_French_Dispatch_Chalamet-1024x650.jpg" alt="" width="1024" height="650" />

<span style="font-weight: 400;">Але попри ігри у впізнаванки для сінефілів, Андерсон не зраджує собі в одному – його кіно все ще схоже на похід в музей, де вже навіть не кадр вартує окремого постеру, але й обличчя в ньому. Вес досі працює з композитором Александром Деспла, який перевигадує для нього мелодії та експериментує з музичними інструментами. Ну і звісно ж, постійні актори: Тільда Свінтон, Джейсон Шварцман, Оуен Вілсон та Білл Мюррей допомагають по-новому увійти у новий старий кіносвіт. </span>

<img class="alignnone size-large wp-image-137097" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/10/french-dispatch-outfit-1024x576.jpg" alt="" width="1024" height="576" />

<span style="font-weight: 400;">Режисер попрощався з дисфункціональними родинами та дитячими спогадами і відкриває для себе нові горизонти. «Французький вісник», наприклад, показує, яким яскравим та несподіваним може бути життя журналіста, якщо потрапити у правильний час та у правильне місце. Тож найбільші шанувальники творчості залишаться у захваті, а тим, хто шукає ще одного новаторства, треба звернути увагу на інше кіно у прокаті. Лишається питання: чому ж режисер імітує французький кінематограф у своїй французькій історії, якщо у нього достатньо своїх унікальних прийомів? Крім зрозумілого змагання з ідолами (Вес неодноразово казав про любов до Нової хвилі), це єдиний логічний напрямок для такої історії та історичного контексту. А чи вийшло у нього органічно – вирішить глядач.   </span>
<p class="p1">[background_substrate_simple color="#e98b0e"]</p>
<p class="p3"><span class="s1"><a href="https://nachasi.com/cinema/2021/10/26/pelushkoviy-tort-premiere/">На Takflix стартує онлайн-прокат української драми про батьківство. Ось чому її варто подивитися</a></span></p>
<p class="p1">[/background_substrate_simple]</p>

#Вес Андерсон

👀 Дивіться трейлер «Загадкової історії Генрі Шугара» від режисера Веса Андерсона

👀 Чотири короткометражки Веса Андерсона вийдуть на Netflix впродовж тижня у вересні

🖇 «Французький вісник»: навіщо Вес Андерсон імітує французький кінематограф