<strong>Свого часу серія System Shock була популярною, її любили, нею захоплювались. Вона навіть має свого духовного спадкоємця – гру Bioshock. Але є величезний пласт гравців, котрий в силу свого віку не мав змоги ознайомитися з нею, як не як, а гра 1994 року. Ремейк – це чудова нагода спробувати гру, котру колись оминули. </strong>

https://youtu.be/YCRlS5zifzM

Втім, System Shock, це насправді далеко не та гра, яка користується любов'ю з боку сучасної аудиторії. В якийсь момент про неї успішно забули гравці, вона застаріла, її ігрові механіки та інтерфейс зараз виглядають незграбними та не іграбельними. Тому, історія створення ремейку свого роду не менш трагічна, але заслуговує на окремий розбір, колись, можливо. Як би там не було, Kickstarter у проєкту був доволі успішним. Спочатку ремейк довгий час намагалися робити на Unity, але версія, котра має вийти вже у березні 2023 року створена на більш зручному Unreal Engine. Розробники навіть брали перерву, реліз кілька разів переносився. І ось у 2023 році Nightdive Studios зуб готова віддати, що вже на початку весни ми в неї зможемо погратися.

Розробники виклали в рамках Steam Next Fest демо-версію ремейку, а ми спробуємо поглянути та розібрати, чи варта гра уваги. Тим паче, що у розробці брали участь доволі таки імениті розробники, серед яких Кріс Авалон, що працював над Fallout 2, Fallout New Vegas та багатьма іншими культовими проєктами. Втім, Кріс кілька років тому потрапив у ситуацію, яка його “закенсилила”, і чи користувалися його напрацюваннями розробники, чи вирізали, як це зробили з новою частиною Маскараду -– нам не відомо, та й ми не заглиблювалися. В будь-якому разі, System Shock Remake – це один з проєктів, які з моменту анонсу знаходяться у вішлистах.
<h2>З повагою до оригіналу?</h2>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/02/63f09a3570de6_412168_ijcgAZAwlr_3.jpg">

 

Від самого запуску помітно, що розробники ставляться до оригінальної гри з високою повагою. Вони помітно підтягнули графіку, але додали в неї ефекти пікселізації. З іншого боку, такий підхід дещо зістарює гру і може бути не всім до вподоби. Загальна атмосфера проєкту, яка передається з перших секунд через звуки, музику, освітлення та інше – цілком на достойному рівні. Гравців тримають в напрузі постійно. І можна з упевненістю сказати, що це правильний шлях. Навіть в самому ігроладі тепер набагато більше імерсивних механік, ніж було в оригінальному System Shock.

Втім, все ж таки, виникають деякі сумніви. Якщо ви грали в Resident Evil 2 Remake, то там відчуття того, що це гра навіяна якимось проєктом минулого, виникає от настільки рідко, що ти майже не помічаєш цього. В ремейку System Shock у тебе є розділення на купу рівнів, тобі треба проходити через десяток дверей і відчуття старості, неначе ти граєш в якийсь шутерок часів перших DOOM, все ж відчувається доволі сильно. І це радше мінус якраз самій грі, бо проєкт закине деяка частина аудиторії через півгодинки гри. Повага до оригіналу – це добре, але System Shock Remake аж ніяк не та гра, в яку прийде освіжити свої спогади аудиторія рівня Resident Evil. Історія System Shock не розтягнулася на десятиліття з кільканадцятю іграми, кількома кінофраншизами, мультиками і т.д. Їй треба завойовувати сучасну аудиторію набагато більше, ніж Resident Evil, а ремейк цього не робить.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/02/63f09a78c8bb4_-1582474561283.jpg">

 

Ну, добре, бойова система тут мені нагадала більше Bioshock, а от постійні коридорчики – перші DOOM. Вийшла певна мішанина стилів і не сказати, що вона поганою вийшла. А от не на свій час – так. Головоломки, сам стиль бою, амуніція та її здобуття – вони всі нагадують шутери від першої особи старої школи. Не подумайте, що це звучить, як якесь приниження гри виключно за олдскул стиль. Ні, це навіть в деякій мірі цікаво, тим паче, що цей ремейк прибирає незграбність керування та багато інших проблем подібних шутерів, але я маю великі сумніви, що це сподобається аж всім. Для сучасного гравця – це загадкові ігри, в певній мірі складні ігри. Тобто, так званий поріг входу у них доволі високий. І System Shock Remake знижує його, але не прям вже й набагато.

Сказати, що складність у гри висока? Ні, навряд. Але відчуття того, що кожен пройдений тобою крок, кожна знайдена аптечка чи боєприпас – це вже певна невелика перемога є, що лише додає балів елементу напруги. Ти можеш йти цими коридорчиками, вслуховуючись у кожен шерех, стояти на повороті і про себе думати – там я точно щось чув, отже там ворог і доведеться битися. Сама космічна станція працює на атмосферу і я точно можу бути певним, що оригінальна гра не давала таких відчуттів.

Етап розгляду сюжету ми пропустимо, бо це та гра, котру хочеться пізніше пройти в повній версії і оцінити вже всю картину, як сюжетного дійства, так й ігроладного. Єдине, що відмічу, це те, що деякі ролики в демці, мабуть всі, є такими, котрі не можна пропустити. Ненавиджу, коли ролики роблять такими. Тим паче, коли навіть Game Over є роликом, що не пропускається. До слова про сюжет, деякі моменти подають через усі оці аудіозаписи, записочки і тому подібні штуки. Хто грав у Bioshock – зрозуміє. І це теж певного роду анахронізм. Сучасні ігри, знову ж таки, надто рідко використовують такий елемент подачі історії.
<h2>***</h2>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/02/63f09a9695219_fallout.jpg">

 

<strong>Як би там не було, System Shock Remake – це той випадок, коли вам дійсно варто краще спершу запустити демку та перевірити, чи підходить вам ця гра, ніж купити гру, бо вона існує, а потім з криком “Рефанд!!!” бігти у підтримку Steam, бо вона вам не сподобалася. Гра розробляється наче й задля осучаснення проєкту, нового бачення цього проєкту, але робиться в дещо олдскульному стилі настільки, що виникає дуже сумнівне ставлення до нього. Тож, тут дивіться самі.</strong>

<p><strong>Свого часу серія System Shock була популярною, її любили, нею захоплювались. Вона навіть має свого духовного спадкоємця – гру Bioshock. Але є величезний пласт гравців, котрий в силу свого віку не мав змоги ознайомитися з нею, як не як, а гра 1994 року. Ремейк – це чудова нагода спробувати гру, котру колись оминули. </strong></p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/YCRlS5zifzM"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>Втім, System Shock, це насправді далеко не та гра, яка користується любов&#8217;ю з боку сучасної аудиторії. В якийсь момент про неї успішно забули гравці, вона застаріла, її ігрові механіки та інтерфейс зараз виглядають незграбними та не іграбельними. Тому, історія створення ремейку свого роду не менш трагічна, але заслуговує на окремий розбір, колись, можливо. Як би там не було, Kickstarter у проєкту був доволі успішним. Спочатку ремейк довгий час намагалися робити на Unity, але версія, котра має вийти вже у березні 2023 року створена на більш зручному Unreal Engine. Розробники навіть брали перерву, реліз кілька разів переносився. І ось у 2023 році Nightdive Studios зуб готова віддати, що вже на початку весни ми в неї зможемо погратися.</p><p>Розробники виклали в рамках Steam Next Fest демо-версію ремейку, а ми спробуємо поглянути та розібрати, чи варта гра уваги. Тим паче, що у розробці брали участь доволі таки імениті розробники, серед яких Кріс Авалон, що працював над Fallout 2, Fallout New Vegas та багатьма іншими культовими проєктами. Втім, Кріс кілька років тому потрапив у ситуацію, яка його “закенсилила”, і чи користувалися його напрацюваннями розробники, чи вирізали, як це зробили з новою частиною Маскараду -– нам не відомо, та й ми не заглиблювалися. В будь-якому разі, System Shock Remake – це один з проєктів, які з моменту анонсу знаходяться у вішлистах.</p><h2>З повагою до оригіналу?</h2><p><img src="/wp-content/uploads/2023/02/63f09a3570de6_412168_ijcgAZAwlr_3.jpg"></p><p> </p><p>Від самого запуску помітно, що розробники ставляться до оригінальної гри з високою повагою. Вони помітно підтягнули графіку, але додали в неї ефекти пікселізації. З іншого боку, такий підхід дещо зістарює гру і може бути не всім до вподоби. Загальна атмосфера проєкту, яка передається з перших секунд через звуки, музику, освітлення та інше – цілком на достойному рівні. Гравців тримають в напрузі постійно. І можна з упевненістю сказати, що це правильний шлях. Навіть в самому ігроладі тепер набагато більше імерсивних механік, ніж було в оригінальному System Shock.</p><p>Втім, все ж таки, виникають деякі сумніви. Якщо ви грали в Resident Evil 2 Remake, то там відчуття того, що це гра навіяна якимось проєктом минулого, виникає от настільки рідко, що ти майже не помічаєш цього. В ремейку System Shock у тебе є розділення на купу рівнів, тобі треба проходити через десяток дверей і відчуття старості, неначе ти граєш в якийсь шутерок часів перших DOOM, все ж відчувається доволі сильно. І це радше мінус якраз самій грі, бо проєкт закине деяка частина аудиторії через півгодинки гри. Повага до оригіналу – це добре, але System Shock Remake аж ніяк не та гра, в яку прийде освіжити свої спогади аудиторія рівня Resident Evil. Історія System Shock не розтягнулася на десятиліття з кільканадцятю іграми, кількома кінофраншизами, мультиками і т.д. Їй треба завойовувати сучасну аудиторію набагато більше, ніж Resident Evil, а ремейк цього не робить.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2023/02/63f09a78c8bb4_-1582474561283.jpg"></p><p> </p><p>Ну, добре, бойова система тут мені нагадала більше Bioshock, а от постійні коридорчики – перші DOOM. Вийшла певна мішанина стилів і не сказати, що вона поганою вийшла. А от не на свій час – так. Головоломки, сам стиль бою, амуніція та її здобуття – вони всі нагадують шутери від першої особи старої школи. Не подумайте, що це звучить, як якесь приниження гри виключно за олдскул стиль. Ні, це навіть в деякій мірі цікаво, тим паче, що цей ремейк прибирає незграбність керування та багато інших проблем подібних шутерів, але я маю великі сумніви, що це сподобається аж всім. Для сучасного гравця – це загадкові ігри, в певній мірі складні ігри. Тобто, так званий поріг входу у них доволі високий. І System Shock Remake знижує його, але не прям вже й набагато.</p><p>Сказати, що складність у гри висока? Ні, навряд. Але відчуття того, що кожен пройдений тобою крок, кожна знайдена аптечка чи боєприпас – це вже певна невелика перемога є, що лише додає балів елементу напруги. Ти можеш йти цими коридорчиками, вслуховуючись у кожен шерех, стояти на повороті і про себе думати – там я точно щось чув, отже там ворог і доведеться битися. Сама космічна станція працює на атмосферу і я точно можу бути певним, що оригінальна гра не давала таких відчуттів.</p><p>Етап розгляду сюжету ми пропустимо, бо це та гра, котру хочеться пізніше пройти в повній версії і оцінити вже всю картину, як сюжетного дійства, так й ігроладного. Єдине, що відмічу, це те, що деякі ролики в демці, мабуть всі, є такими, котрі не можна пропустити. Ненавиджу, коли ролики роблять такими. Тим паче, коли навіть Game Over є роликом, що не пропускається. До слова про сюжет, деякі моменти подають через усі оці аудіозаписи, записочки і тому подібні штуки. Хто грав у Bioshock – зрозуміє. І це теж певного роду анахронізм. Сучасні ігри, знову ж таки, надто рідко використовують такий елемент подачі історії.</p><h2>***</h2><p><img src="/wp-content/uploads/2023/02/63f09a9695219_fallout.jpg"></p><p> </p><p><strong>Як би там не було, System Shock Remake – це той випадок, коли вам дійсно варто краще спершу запустити демку та перевірити, чи підходить вам ця гра, ніж купити гру, бо вона існує, а потім з криком “Рефанд!!!” бігти у підтримку Steam, бо вона вам не сподобалася. Гра розробляється наче й задля осучаснення проєкту, нового бачення цього проєкту, але робиться в дещо олдскульному стилі настільки, що виникає дуже сумнівне ставлення до нього. Тож, тут дивіться самі.</strong></p>

System Shock Remake I u041eu043bu0434u0441u043au0443u043bu044cu043du0438u0439 u041du0435u043au0441u0442u0491u0435u043d?

Розвіюємо міфи про те, що геймінг — це дитяча забавка. У рубриці ви прочитаєте огляди на ігри, знайдете гру на вечір у підбірках, дізнаєтеся цікаві факти про ігрову індустрію та зрозумієте, чому ігри заробляють більше за кіноіндустрію.

Ви можете стати спонсором цієї рубрики. Пишіть на <a href="mailto:adv@nachasi.com">adv@nachasi.com</a>.

Ігри

u0421u0432u043eu0433u043e u0447u0430u0441u0443 u0441u0435u0440u0456u044f System Shock u0431u0443u043bu0430 u043fu043eu043fu0443u043bu044fu0440u043du043eu044e, u0457u0457 u043bu044eu0431u0438u043bu0438, u043du0435u044e u0437u0430u0445u043eu043fu043bu044eu0432u0430u043bu0438u0441u044c. u0410u043bu0435 u0454 u0432u0435u043bu0438u0447u0435u0437u043du0438u0439 u043fu043bu0430u0441u0442 u0433u0440u0430u0432u0446u0456u0432, u043au043eu0442u0440u0456 u0447u0435u0440u0435u0437 u0432u0456u043a u043du0435 u043cu0430u043bu0438 u0437u043cu043eu0433u0438 u043fu043eu0433u0440u0430u0442u0438u0441u044f.

Свого часу серія System Shock була популярною, її любили, нею захоплювались. Але є величезний пласт гравців, котрі через вік не мали змоги погратися.

<strong>Свого часу серія System Shock була популярною, її любили, нею захоплювались. Вона навіть має свого духовного спадкоємця – гру Bioshock. Але є величезний пласт гравців, котрий в силу свого віку не мав змоги ознайомитися з нею, як не як, а гра 1994 року. Ремейк – це чудова нагода спробувати гру, котру колись оминули. </strong>

https://youtu.be/YCRlS5zifzM

Втім, System Shock, це насправді далеко не та гра, яка користується любов'ю з боку сучасної аудиторії. В якийсь момент про неї успішно забули гравці, вона застаріла, її ігрові механіки та інтерфейс зараз виглядають незграбними та не іграбельними. Тому, історія створення ремейку свого роду не менш трагічна, але заслуговує на окремий розбір, колись, можливо. Як би там не було, Kickstarter у проєкту був доволі успішним. Спочатку ремейк довгий час намагалися робити на Unity, але версія, котра має вийти вже у березні 2023 року створена на більш зручному Unreal Engine. Розробники навіть брали перерву, реліз кілька разів переносився. І ось у 2023 році Nightdive Studios зуб готова віддати, що вже на початку весни ми в неї зможемо погратися.

Розробники виклали в рамках Steam Next Fest демо-версію ремейку, а ми спробуємо поглянути та розібрати, чи варта гра уваги. Тим паче, що у розробці брали участь доволі таки імениті розробники, серед яких Кріс Авалон, що працював над Fallout 2, Fallout New Vegas та багатьма іншими культовими проєктами. Втім, Кріс кілька років тому потрапив у ситуацію, яка його “закенсилила”, і чи користувалися його напрацюваннями розробники, чи вирізали, як це зробили з новою частиною Маскараду -– нам не відомо, та й ми не заглиблювалися. В будь-якому разі, System Shock Remake – це один з проєктів, які з моменту анонсу знаходяться у вішлистах.
<h2>З повагою до оригіналу?</h2>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/02/63f09a3570de6_412168_ijcgAZAwlr_3.jpg" />

&nbsp;

Від самого запуску помітно, що розробники ставляться до оригінальної гри з високою повагою. Вони помітно підтягнули графіку, але додали в неї ефекти пікселізації. З іншого боку, такий підхід дещо зістарює гру і може бути не всім до вподоби. Загальна атмосфера проєкту, яка передається з перших секунд через звуки, музику, освітлення та інше – цілком на достойному рівні. Гравців тримають в напрузі постійно. І можна з упевненістю сказати, що це правильний шлях. Навіть в самому ігроладі тепер набагато більше імерсивних механік, ніж було в оригінальному System Shock.

Втім, все ж таки, виникають деякі сумніви. Якщо ви грали в Resident Evil 2 Remake, то там відчуття того, що це гра навіяна якимось проєктом минулого, виникає от настільки рідко, що ти майже не помічаєш цього. В ремейку System Shock у тебе є розділення на купу рівнів, тобі треба проходити через десяток дверей і відчуття старості, неначе ти граєш в якийсь шутерок часів перших DOOM, все ж відчувається доволі сильно. І це радше мінус якраз самій грі, бо проєкт закине деяка частина аудиторії через півгодинки гри. Повага до оригіналу – це добре, але System Shock Remake аж ніяк не та гра, в яку прийде освіжити свої спогади аудиторія рівня Resident Evil. Історія System Shock не розтягнулася на десятиліття з кільканадцятю іграми, кількома кінофраншизами, мультиками і т.д. Їй треба завойовувати сучасну аудиторію набагато більше, ніж Resident Evil, а ремейк цього не робить.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/02/63f09a78c8bb4_-1582474561283.jpg" />

&nbsp;

Ну, добре, бойова система тут мені нагадала більше Bioshock, а от постійні коридорчики – перші DOOM. Вийшла певна мішанина стилів і не сказати, що вона поганою вийшла. А от не на свій час – так. Головоломки, сам стиль бою, амуніція та її здобуття – вони всі нагадують шутери від першої особи старої школи. Не подумайте, що це звучить, як якесь приниження гри виключно за олдскул стиль. Ні, це навіть в деякій мірі цікаво, тим паче, що цей ремейк прибирає незграбність керування та багато інших проблем подібних шутерів, але я маю великі сумніви, що це сподобається аж всім. Для сучасного гравця – це загадкові ігри, в певній мірі складні ігри. Тобто, так званий поріг входу у них доволі високий. І System Shock Remake знижує його, але не прям вже й набагато.

Сказати, що складність у гри висока? Ні, навряд. Але відчуття того, що кожен пройдений тобою крок, кожна знайдена аптечка чи боєприпас – це вже певна невелика перемога є, що лише додає балів елементу напруги. Ти можеш йти цими коридорчиками, вслуховуючись у кожен шерех, стояти на повороті і про себе думати – там я точно щось чув, отже там ворог і доведеться битися. Сама космічна станція працює на атмосферу і я точно можу бути певним, що оригінальна гра не давала таких відчуттів.

Етап розгляду сюжету ми пропустимо, бо це та гра, котру хочеться пізніше пройти в повній версії і оцінити вже всю картину, як сюжетного дійства, так й ігроладного. Єдине, що відмічу, це те, що деякі ролики в демці, мабуть всі, є такими, котрі не можна пропустити. Ненавиджу, коли ролики роблять такими. Тим паче, коли навіть Game Over є роликом, що не пропускається. До слова про сюжет, деякі моменти подають через усі оці аудіозаписи, записочки і тому подібні штуки. Хто грав у Bioshock – зрозуміє. І це теж певного роду анахронізм. Сучасні ігри, знову ж таки, надто рідко використовують такий елемент подачі історії.
<h2>***</h2>
<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/02/63f09a9695219_fallout.jpg" />

&nbsp;

<strong>Як би там не було, System Shock Remake – це той випадок, коли вам дійсно варто краще спершу запустити демку та перевірити, чи підходить вам ця гра, ніж купити гру, бо вона існує, а потім з криком “Рефанд!!!” бігти у підтримку Steam, бо вона вам не сподобалася. Гра розробляється наче й задля осучаснення проєкту, нового бачення цього проєкту, але робиться в дещо олдскульному стилі настільки, що виникає дуже сумнівне ставлення до нього. Тож, тут дивіться самі.</strong>

<p><strong>Свого часу серія System Shock була популярною, її любили, нею захоплювались. Вона навіть має свого духовного спадкоємця – гру Bioshock. Але є величезний пласт гравців, котрий в силу свого віку не мав змоги ознайомитися з нею, як не як, а гра 1994 року. Ремейк – це чудова нагода спробувати гру, котру колись оминули. </strong></p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/YCRlS5zifzM"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>Втім, System Shock, це насправді далеко не та гра, яка користується любов&#8217;ю з боку сучасної аудиторії. В якийсь момент про неї успішно забули гравці, вона застаріла, її ігрові механіки та інтерфейс зараз виглядають незграбними та не іграбельними. Тому, історія створення ремейку свого роду не менш трагічна, але заслуговує на окремий розбір, колись, можливо. Як би там не було, Kickstarter у проєкту був доволі успішним. Спочатку ремейк довгий час намагалися робити на Unity, але версія, котра має вийти вже у березні 2023 року створена на більш зручному Unreal Engine. Розробники навіть брали перерву, реліз кілька разів переносився. І ось у 2023 році Nightdive Studios зуб готова віддати, що вже на початку весни ми в неї зможемо погратися.</p><p>Розробники виклали в рамках Steam Next Fest демо-версію ремейку, а ми спробуємо поглянути та розібрати, чи варта гра уваги. Тим паче, що у розробці брали участь доволі таки імениті розробники, серед яких Кріс Авалон, що працював над Fallout 2, Fallout New Vegas та багатьма іншими культовими проєктами. Втім, Кріс кілька років тому потрапив у ситуацію, яка його “закенсилила”, і чи користувалися його напрацюваннями розробники, чи вирізали, як це зробили з новою частиною Маскараду -– нам не відомо, та й ми не заглиблювалися. В будь-якому разі, System Shock Remake – це один з проєктів, які з моменту анонсу знаходяться у вішлистах.</p><h2>З повагою до оригіналу?</h2><p><img src="/wp-content/uploads/2023/02/63f09a3570de6_412168_ijcgAZAwlr_3.jpg" /></p><p>&nbsp;</p><p>Від самого запуску помітно, що розробники ставляться до оригінальної гри з високою повагою. Вони помітно підтягнули графіку, але додали в неї ефекти пікселізації. З іншого боку, такий підхід дещо зістарює гру і може бути не всім до вподоби. Загальна атмосфера проєкту, яка передається з перших секунд через звуки, музику, освітлення та інше – цілком на достойному рівні. Гравців тримають в напрузі постійно. І можна з упевненістю сказати, що це правильний шлях. Навіть в самому ігроладі тепер набагато більше імерсивних механік, ніж було в оригінальному System Shock.</p><p>Втім, все ж таки, виникають деякі сумніви. Якщо ви грали в Resident Evil 2 Remake, то там відчуття того, що це гра навіяна якимось проєктом минулого, виникає от настільки рідко, що ти майже не помічаєш цього. В ремейку System Shock у тебе є розділення на купу рівнів, тобі треба проходити через десяток дверей і відчуття старості, неначе ти граєш в якийсь шутерок часів перших DOOM, все ж відчувається доволі сильно. І це радше мінус якраз самій грі, бо проєкт закине деяка частина аудиторії через півгодинки гри. Повага до оригіналу – це добре, але System Shock Remake аж ніяк не та гра, в яку прийде освіжити свої спогади аудиторія рівня Resident Evil. Історія System Shock не розтягнулася на десятиліття з кільканадцятю іграми, кількома кінофраншизами, мультиками і т.д. Їй треба завойовувати сучасну аудиторію набагато більше, ніж Resident Evil, а ремейк цього не робить.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2023/02/63f09a78c8bb4_-1582474561283.jpg" /></p><p>&nbsp;</p><p>Ну, добре, бойова система тут мені нагадала більше Bioshock, а от постійні коридорчики – перші DOOM. Вийшла певна мішанина стилів і не сказати, що вона поганою вийшла. А от не на свій час – так. Головоломки, сам стиль бою, амуніція та її здобуття – вони всі нагадують шутери від першої особи старої школи. Не подумайте, що це звучить, як якесь приниження гри виключно за олдскул стиль. Ні, це навіть в деякій мірі цікаво, тим паче, що цей ремейк прибирає незграбність керування та багато інших проблем подібних шутерів, але я маю великі сумніви, що це сподобається аж всім. Для сучасного гравця – це загадкові ігри, в певній мірі складні ігри. Тобто, так званий поріг входу у них доволі високий. І System Shock Remake знижує його, але не прям вже й набагато.</p><p>Сказати, що складність у гри висока? Ні, навряд. Але відчуття того, що кожен пройдений тобою крок, кожна знайдена аптечка чи боєприпас – це вже певна невелика перемога є, що лише додає балів елементу напруги. Ти можеш йти цими коридорчиками, вслуховуючись у кожен шерех, стояти на повороті і про себе думати – там я точно щось чув, отже там ворог і доведеться битися. Сама космічна станція працює на атмосферу і я точно можу бути певним, що оригінальна гра не давала таких відчуттів.</p><p>Етап розгляду сюжету ми пропустимо, бо це та гра, котру хочеться пізніше пройти в повній версії і оцінити вже всю картину, як сюжетного дійства, так й ігроладного. Єдине, що відмічу, це те, що деякі ролики в демці, мабуть всі, є такими, котрі не можна пропустити. Ненавиджу, коли ролики роблять такими. Тим паче, коли навіть Game Over є роликом, що не пропускається. До слова про сюжет, деякі моменти подають через усі оці аудіозаписи, записочки і тому подібні штуки. Хто грав у Bioshock – зрозуміє. І це теж певного роду анахронізм. Сучасні ігри, знову ж таки, надто рідко використовують такий елемент подачі історії.</p><h2>***</h2><p><img src="/wp-content/uploads/2023/02/63f09a9695219_fallout.jpg" /></p><p>&nbsp;</p><p><strong>Як би там не було, System Shock Remake – це той випадок, коли вам дійсно варто краще спершу запустити демку та перевірити, чи підходить вам ця гра, ніж купити гру, бо вона існує, а потім з криком “Рефанд!!!” бігти у підтримку Steam, бо вона вам не сподобалася. Гра розробляється наче й задля осучаснення проєкту, нового бачення цього проєкту, але робиться в дещо олдскульному стилі настільки, що виникає дуже сумнівне ставлення до нього. Тож, тут дивіться самі.</strong></p>

👾 System Shock: Remake — Олдскульний Некстґен?

System Shock: Remake - u041eu043bu0434u0441u043au0443u043bu044cu043du0438u0439 u041du0435u043au0441u0442u0491u0435u043d?

<p>Я зумів пройти <strong>Final Fantasy 8</strong> для PlayStation 1 і цим відео підсумовую цю епічну подію. Розповім про те, наскільки складним був останній бос (Ultimecia) та до чого варто бути готовим гравцям, які лише планують ознайомитися із <strong>FF8</strong>.

Особливо важливо ознайомитися тим українським ґеймерам, які ніколи не грали у японські рольові ігри (JRPG) або грають лише у <strong>RPG</strong>. Це важливо, адже 8 частина "Фінальної фантазії" значно відрізняється від інших проєктів цього жанру та звичних Вам ретро ігор в цілому.

https://youtu.be/EFnIJm0SLdY

<strong>Читайте також: </strong><a href="https://nachasi.com/videogames/2022/07/26/chomu-dysky-ps1-buly-chornogo-koloru/" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>Чому диски PS1 були чорного кольору</strong></a><strong> та </strong><a href="https://nachasi.com/videogames/2022/12/02/znachennya-symvoliv-dualshock-playstation/" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>Значення символів DualShock</strong></a><strong>.</strong></p>

<p>Я зумів пройти <strong>Final Fantasy 8</strong> для PlayStation 1 і цим відео підсумовую цю епічну подію. Розповім про те, наскільки складним був останній бос (Ultimecia) та до чого варто бути готовим гравцям, які лише планують ознайомитися із <strong>FF8</strong>.</p><p>Особливо важливо ознайомитися тим українським ґеймерам, які ніколи не грали у японські рольові ігри (JRPG) або грають лише у <strong>RPG</strong>. Це важливо, адже 8 частина &#8220;Фінальної фантазії&#8221; значно відрізняється від інших проєктів цього жанру та звичних Вам ретро ігор в цілому.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/EFnIJm0SLdY"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p><strong>Читайте також: </strong><a href="/videogames/2022/07/26/chomu-dysky-ps1-buly-chornogo-koloru/" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>Чому диски PS1 були чорного кольору</strong></a><strong> та </strong><a href="/videogames/2022/12/02/znachennya-symvoliv-dualshock-playstation/" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>Значення символів DualShock</strong></a><strong>.</strong></p>

<p>u042f u0437u0443u043cu0456u0432 u043fu0440u043eu0439u0442u0438 Final Fantasy 8 u0434u043bu044f PlayStation 1 u0456 u0446u0438u043c u0432u0456u0434u0435u043e u043fu0456u0434u0441u0443u043cu043eu0432u0443u044e u0446u044e u0435u043fu0456u0447u043du0443 u043fu043eu0434u0456u044e. u0420u043eu0437u043fu043eu0432u0456u043c u043fu0440u043e u0442u0435, u043du0430u0441u043au0456u043bu044cu043au0438 u0441u043au043bu0430u0434u043du0438u043c u0431u0443u0432 u043eu0441u0442u0430u043du043du0456u0439 u0431u043eu0441 (Ultimecia) u0442u0430 u0434u043e u0447u043eu0433u043e u0432u0430u0440u0442u043e u0431u0443u0442u0438 u0433u043eu0442u043eu0432u0438u043c u0433u0440u0430u0432u0446u044fu043c, u044fu043au0456 u043bu0438u0448u0435 u043fu043bu0430u043du0443u044eu0442u044c u043eu0437u043du0430u0439u043eu043cu0438u0442u0438u0441u044f u0456u0437 FF8.</p>

u041du0410u0419u0421u041au041bu0410u0414u041du0406u0428u0418u0419 u0411u041eu0421 u0432 u0456u0433u0440u043eu0432u0456u0439 u0456u0441u0442u043eu0440u0456u0457! (FF8 u043du0430 PS1).jpg

u041du0410u0419u0421u041au041bu0410u0414u041du0406u0428u0418u0419 u0411u041eu0421 u0432 u0456u0433u0440u043eu0432u0456u0439 u0456u0441u0442u043eu0440u0456u0457!u00a0

FF8 u043du0430 PS1 u0443u043au0440u0430u0457u043du0441u044cu043au043eu044e

Я зумів пройти <strong>Final Fantasy 8</strong> для PlayStation 1 і цим відео підсумовую цю епічну подію. Розповім про те, наскільки складним був останній бос (Ultimecia) та до чого варто бути готовим гравцям, які лише планують ознайомитися із <strong>FF8</strong>.

Особливо важливо ознайомитися тим українським ґеймерам, які ніколи не грали у японські рольові ігри (JRPG) або грають лише у <strong>RPG</strong>. Це важливо, адже 8 частина "Фінальної фантазії" значно відрізняється від інших проєктів цього жанру та звичних Вам ретро ігор в цілому.

https://youtu.be/EFnIJm0SLdY

<strong>Читайте також: </strong><a href="https://nachasi.com/videogames/2022/07/26/chomu-dysky-ps1-buly-chornogo-koloru/" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>Чому диски PS1 були чорного кольору</strong></a><strong> та </strong><a href="https://nachasi.com/videogames/2022/12/02/znachennya-symvoliv-dualshock-playstation/" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>Значення символів DualShock</strong></a><strong>.</strong>

😱 Найскладніший бос в ігровій історії! — проходження Final Fantasy 8 на PlayStation 1

<p>u042f u0437u0443u043cu0456u0432 u043fu0440u043eu0439u0442u0438 <strong>Final Fantasy 8</strong> u0434u043bu044f PlayStation 1 u0456 u0446u0438u043c u0432u0456u0434u0435u043e u043fu0456u0434u0441u0443u043cu043eu0432u0443u044e u0446u044e u0435u043fu0456u0447u043du0443 u043fu043eu0434u0456u044e. u0420u043eu0437u043fu043eu0432u0456u043c u043fu0440u043e u0442u0435, u043du0430u0441u043au0456u043bu044cu043au0438 u0441u043au043bu0430u0434u043du0438u043c u0431u0443u0432 u043eu0441u0442u0430u043du043du0456u0439 u0431u043eu0441 (Ultimecia) u0442u0430 u0434u043e u0447u043eu0433u043e u0432u0430u0440u0442u043e u0431u0443u0442u0438 u0433u043eu0442u043eu0432u0438u043c u0433u0440u0430u0432u0446u044fu043c, u044fu043au0456 u043bu0438u0448u0435 u043fu043bu0430u043du0443u044eu0442u044c u043eu0437u043du0430u0439u043eu043cu0438u0442u0438u0441u044f u0456u0437 <strong>FF8</strong>.</p><p>u041eu0441u043eu0431u043bu0438u0432u043e u0432u0430u0436u043bu0438u0432u043e u043eu0437u043du0430u0439u043eu043cu0438u0442u0438u0441u044f u0442u0438u043c u0443u043au0440u0430u0457u043du0441u044cu043au0438u043c u0491u0435u0439u043cu0435u0440u0430u043c, u044fu043au0456 u043du0456u043au043eu043bu0438 u043du0435 u0433u0440u0430u043bu0438 u0443 u044fu043fu043eu043du0441u044cu043au0456 u0440u043eu043bu044cu043eu0432u0456 u0456u0433u0440u0438 (JRPG) u0430u0431u043e u0433u0440u0430u044eu0442u044c u043bu0438u0448u0435 u0443 <strong>RPG</strong>. u0426u0435 u0432u0430u0436u043bu0438u0432u043e, u0430u0434u0436u0435 8 u0447u0430u0441u0442u0438u043du0430 "u0424u0456u043du0430u043bu044cu043du043eu0457 u0444u0430u043du0442u0430u0437u0456u0457" u0437u043du0430u0447u043du043e u0432u0456u0434u0440u0456u0437u043du044fu0454u0442u044cu0441u044f u0432u0456u0434 u0456u043du0448u0438u0445 u043fu0440u043eu0454u043au0442u0456u0432 u0446u044cu043eu0433u043e u0436u0430u043du0440u0443 u0442u0430 u0437u0432u0438u0447u043du0438u0445 u0412u0430u043c u0440u0435u0442u0440u043e u0456u0433u043eu0440 u0432 u0446u0456u043bu043eu043cu0443.</p><p>https://youtu.be/EFnIJm0SLdY</p><p><strong>u0427u0438u0442u0430u0439u0442u0435 u0442u0430u043au043eu0436: </strong><a href="https://nachasi.com/videogames/2022/07/26/chomu-dysky-ps1-buly-chornogo-koloru/" rel="noopener noreferrer" target="_blank"><strong>u0427u043eu043cu0443 u0434u0438u0441u043au0438 PS1 u0431u0443u043bu0438 u0447u043eu0440u043du043eu0433u043e u043au043eu043bu044cu043eu0440u0443</strong></a><strong> u0442u0430 </strong><a href="https://nachasi.com/videogames/2022/12/02/znachennya-symvoliv-dualshock-playstation/" rel="noopener noreferrer" target="_blank"><strong>u0417u043du0430u0447u0435u043du043du044f u0441u0438u043cu0432u043eu043bu0456u0432 DualShock</strong></a><strong>.</strong></p>

<p>«Миші-байкери з Марсу» — це популярний мультсеріал, який виходив з 1993 по 1996 роки. За сюжетом антропоморфні миші-байкери з Марсу потрапляють на Землю через поламку свого космічного корабля.

Вони втікали зі своєї рідної планети через напад злісних плутаркіанців, які забрали усі ресурси Марсу. Миші дізнаються, що плутаркіанці вже є і на Землі й вони намагаються боротися з ними тут.

<img class="aligncenter wp-image-197800 size-large" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/01/biker-mice-from-mars-1024x810.jpeg" alt="" width="1024" height="810">

Студія Nacelle Company <a href="https://comicbook.com/tv-shows/news/biker-mice-from-mars-reboot-returning-new-show-toys/" target="_blank" rel="noopener">отримала права</a> на франшизу «Миші-байкери з Марсу» й планує розпочати розробку нового мультсеріалу. Крім того, у планах створити лінійку іграшок із героями мультика.

Щоправда, коли саме можна буде очікувати на відновлення мультсеріалу — наразі точно невідомо.</p>

<p>«Миші-байкери з Марсу» — це популярний мультсеріал, який виходив з 1993 по 1996 роки. За сюжетом антропоморфні миші-байкери з Марсу потрапляють на Землю через поламку свого космічного корабля.</p><p>Вони втікали зі своєї рідної планети через напад злісних плутаркіанців, які забрали усі ресурси Марсу. Миші дізнаються, що плутаркіанці вже є і на Землі й вони намагаються боротися з ними тут.</p><p><img loading="lazy" class="aligncenter wp-image-197800 size-large" src="/wp-content/uploads/2023/01/biker-mice-from-mars-1024x810.jpeg" alt="" width="1024" height="810" srcset="/wp-content/uploads/2023/01/biker-mice-from-mars-1024x810.jpeg 1024w, /wp-content/uploads/2023/01/biker-mice-from-mars-300x237.jpeg 300w, /wp-content/uploads/2023/01/biker-mice-from-mars-768x607.jpeg 768w, /wp-content/uploads/2023/01/biker-mice-from-mars-650x514.jpeg 650w, /wp-content/uploads/2023/01/biker-mice-from-mars.jpeg 1366w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" /></p><p>Студія Nacelle Company <a href="https://comicbook.com/tv-shows/news/biker-mice-from-mars-reboot-returning-new-show-toys/" target="_blank" rel="noopener">отримала права</a> на франшизу «Миші-байкери з Марсу» й планує розпочати розробку нового мультсеріалу. Крім того, у планах створити лінійку іграшок із героями мультика.</p><p>Щоправда, коли саме можна буде очікувати на відновлення мультсеріалу — наразі точно невідомо.</p>

Подивитися трейлер нового серіалу від Netflix, дізнатися, де в Україні легально подивитися фільми та серіали, знайти цікаве кіно на вечір в одній з тематичних підбірок — все і більше тут. Також ми розкажемо про історію створення фільмів або серіалів та простими словами пояснимо, чому їм потрібно приділити час.

Кіно і серіали

<p style="text-align: center">Хочете стати спонсором іншої рубрики? Пишіть на <a href="mailto:adv@nachasi.com">adv@nachasi.com</a></p>

«Миші-байкери з Марсу» — це популярний мультсеріал, який виходив з 1993 по 1996 роки. За сюжетом антропоморфні миші-байкери з Марсу потрапляють на Землю через поламку свого космічного корабля.

Вони втікали зі своєї рідної планети через напад злісних плутаркіанців, які забрали усі ресурси Марсу. Миші дізнаються, що плутаркіанці вже є і на Землі й вони намагаються боротися з ними тут.

<img class="aligncenter wp-image-197800 size-large" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2023/01/biker-mice-from-mars-1024x810.jpeg" alt="" width="1024" height="810" />

Студія Nacelle Company <a href="https://comicbook.com/tv-shows/news/biker-mice-from-mars-reboot-returning-new-show-toys/" target="_blank" rel="noopener">отримала права</a> на франшизу «Миші-байкери з Марсу» й планує розпочати розробку нового мультсеріалу. Крім того, у планах створити лінійку іграшок із героями мультика.

Щоправда, коли саме можна буде очікувати на відновлення мультсеріалу — наразі точно невідомо.

🐭 Мультсеріал «Миші-байкери з Марсу» отримає продовження після 30 років з виходу

<p>У цьому відео я максимально просто та доступно розповім Вам, як я <strong>стрімлю</strong> та <strong>записую</strong> ігровий процес з ретро консолей, якими девайсами користуюся та поділюся з Вами тим досвідом, який отримав у цій не простій та максимально технічній темі.

Коротко поділюся досвідом користування двома <strong>OSSC</strong> конвертерами: <strong>RetroScaler2x</strong> та <strong>GBS Control</strong>.

https://youtu.be/_K0sT02KAZA

<strong>Читайте також: </strong><a href="https://nachasi.com/videogames/2022/10/22/dendy-prystavka-mogo-dytynstva/" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>Dendy — консоль мого дитинства</strong></a><strong> та </strong><a href="https://nachasi.com/videogames/2022/09/13/playstation-2-tse-superkomp-yuter/" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>PlayStation 2 — це суперкомп'ютер</strong></a><strong>.</strong></p>

<p>У цьому відео я максимально просто та доступно розповім Вам, як я <strong>стрімлю</strong> та <strong>записую</strong> ігровий процес з ретро консолей, якими девайсами користуюся та поділюся з Вами тим досвідом, який отримав у цій не простій та максимально технічній темі.</p><p>Коротко поділюся досвідом користування двома <strong>OSSC</strong> конвертерами: <strong>RetroScaler2x</strong> та <strong>GBS Control</strong>.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/_K0sT02KAZA"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p><strong>Читайте також: </strong><a href="/videogames/2022/10/22/dendy-prystavka-mogo-dytynstva/" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>Dendy — консоль мого дитинства</strong></a><strong> та </strong><a href="/videogames/2022/09/13/playstation-2-tse-superkomp-yuter/" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>PlayStation 2 — це суперкомп&#8217;ютер</strong></a><strong>.</strong></p>

u042fu043a u0441u0442u0440u0456u043cu0438u0442u0438 u0440u0435u0442u0440u043e u0456u0433u0440u0438 u043du0430 YouTube u0442u0430 Twitch u0422u0430u0454u043cu043du0430 u043au0456u043cu043du0430u0442u0430.jpg

u042fu043a u0441u0442u0440u0456u043cu0438u0442u0438 u0440u0435u0442u0440u043e u0456u0433u0440u0438 YouTube u0442u0430 Twitch

Поради тим, хто хоче транслювати контент про ретро

У цьому відео я максимально просто та доступно розповім Вам, як я <strong>стрімлю</strong> та <strong>записую</strong> ігровий процес з ретро консолей, якими девайсами користуюся та поділюся з Вами тим досвідом, який отримав у цій не простій та максимально технічній темі.

Коротко поділюся досвідом користування двома <strong>OSSC</strong> конвертерами: <strong>RetroScaler2x</strong> та <strong>GBS Control</strong>.

https://youtu.be/_K0sT02KAZA

<strong>Читайте також: </strong><a href="https://nachasi.com/videogames/2022/10/22/dendy-prystavka-mogo-dytynstva/" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>Dendy — консоль мого дитинства</strong></a><strong> та </strong><a href="https://nachasi.com/videogames/2022/09/13/playstation-2-tse-superkomp-yuter/" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>PlayStation 2 — це суперкомп'ютер</strong></a><strong>.</strong>

👾 Як стрімити ретро ігри на YouTube та Twitch

<p>Схоже, що моє дослідження <a href="https://t.me/exploringmusic/357" target="_blank" rel="noopener noreferrer">вінілової культури в Таллінні</a> дуже швидко спіткнулось о сезон хвороб та погоди, недружньої до подорожуючої автобусом і пішки людини.

Поки я складаю маршрут наступних відвідувань в пошуках вінілу, то поділюсь цікавим фактом.

[journal img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/637e830fc4ace_photo1669223786.jpeg" img_id="192068"]

В Таллінні досить багато секонд-хендів, комісійних та благодійних магазинів. В секондах здебільшого одяг, взуття та аксесуари. А от в комісійних та благодійних — все, що можна собі уявити. Меблі, техніка, посуд, текстиль, одяг, валізи, швейні машинки, товари для спорту, іграшки, ковзани, канцтовари, клюшки для гольфу і багато іншого. А ще <strong>книжки та музичні товари</strong> — касети, диски і звісно ж, вініл. З книжок, які віддають в комісійні магазини створюють навіть невеликі бібліотеки)

Платівки, які опиняються в комісійних магазинах умовно можна розділити на 2 типи. Перший тип, це платівки, які потрапили в комісійний магазин з Естонії, другий — які потрапили в благодійний магазин з-за кордону.

У першому випадку — це купа вінілу з російськомовними виконавцями радянських часів, багато "віа", Пугачьової та ін.

[/journal]

У другому випадку — це дуже цікаві знахідки! Є і джаз, і фанк, і соул, я навіть знайшла платівку Treasure Island Production з Kingston, Jamaica. (додам в коментарі фото).

Для прикладу даю лінк на Spotify на платівки виконавців, яких знайшла в одній комісійці 2 тижні тому:
</p><ul>
 	<li><a href="https://open.spotify.com/playlist/37i9dQZF1DZ06evO3ZBu5a" target="_blank" rel="noopener noreferrer">The Platters</a></li>
 	<li><a href="https://open.spotify.com/playlist/37i9dQZF1DZ06evO1H7pQF" target="_blank" rel="noopener noreferrer">The Dramatics</a></li>
 	<li><a href="https://www.youtube.com/watch?v=efKbRdzH3IA&list=OLAK5uy_m8-aC9HQfFUdwftrGUaLfb0AHgcytBwqw&ab_channel=TheSensations-Topic" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Hottest Hits</a> Treasure Isle</li>
 	<li><a href="https://www.youtube.com/watch?v=rLsP1bTyCcg&list=OLAK5uy_m0Syvefh0bhtk0btl0ZvpDzol17DqEGVI&index=1&ab_channel=SoltiK%C3%A1roly-Topic" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Hungarian songs</a></li>
 	<li><a href="https://www.discogs.com/ru/release/2341899-Big-Joe-Turner-Buck-Clayton-Stuff-Smith-Memphis-Slim-I-Giganti-Del-Jazz-Vol-17" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Big Joe Turner, Buck Clayton, Stuff Smith, Memphis Slim – I Giganti Del Jazz Vol. 17</a> послухати приблизно що там можна <a href="https://www.youtube.com/watch?v=1tc_dQbXAQI&ab_channel=ManiasrockJoeelindio" target="_blank" rel="noopener noreferrer">тут</a></li>
 	<li><a href="https://www.youtube.com/watch?v=cPamRAgB7DQ&list=OLAK5uy_kSvQYgfl2AaObJuI-aG6uENK_34MoFlJ0&ab_channel=Discobolos-Topic" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Discobolos</a></li>
</ul>
Мені сподобались всі, крім "Hungarian songs")) але то і не зовсім мій улюблений формат

Вартість платівок <strong>в середньому 4 євро, деякі від 1 євро</strong>.

До речі, <strong>максимальна вартість платівки Hottest Hits з Ямайки на discogs — 37 євро, а Discobolos з Чехословаччини — 20 євро.</strong> (якщо я правильно зрозуміла, то так і перепродають вініл, купуючи за 1 євро у комісійках)

Класно було б мати можливість одразу слухати платівки на програвачі, але це поки тільки в спеціалізованих магазинах. Виручає гугл-об'єктив+спотіфай та ютуб)

Ну і класно, що асортимент таких магазинів оновлюється щомісяця, — поштовх до нових відкриттів.

<p>Схоже, що моє дослідження <a href="https://t.me/exploringmusic/357" target="_blank" rel="noopener noreferrer">вінілової культури в Таллінні</a> дуже швидко спіткнулось о сезон хвороб та погоди, недружньої до подорожуючої автобусом і пішки людини.</p><p>Поки я складаю маршрут наступних відвідувань в пошуках вінілу, то поділюсь цікавим фактом.</p><div class="shortcode-journal js__shortcode-journal">	<div class="shortcode-journal__content">						<div class="shortcode-journal__excerpt">			</p><p>В Таллінні досить багато секонд-хендів, комісійних та благодійних магазинів. В секондах здебільшого одяг, взуття та аксесуари. А от в комісійних та благодійних — все, що можна собі уявити. Меблі, техніка, посуд, текстиль, одяг, валізи, швейні машинки, товари для спорту, іграшки, ковзани, канцтовари, клюшки для гольфу і багато іншого. А ще <strong>книжки та музичні товари</strong> — касети, диски і звісно ж, вініл. З книжок, які віддають в комісійні магазини створюють навіть невеликі бібліотеки)</p><p>Платівки, які опиняються в комісійних магазинах умовно можна розділити на 2 типи. Перший тип, це платівки, які потрапили в комісійний магазин з Естонії, другий — які потрапили в благодійний магазин з-за кордону.</p><p>У першому випадку — це купа вінілу з російськомовними виконавцями радянських часів, багато &#8220;віа&#8221;, Пугачьової та ін.</p><p>		</div>	</div>	<div class="shortcode-journal__thumbnail">					<img src="/wp-content/uploads/2022/11/637e830fc4ace_photo1669223786.jpeg" alt="">			</div></div><p>У другому випадку — це дуже цікаві знахідки! Є і джаз, і фанк, і соул, я навіть знайшла платівку Treasure Island Production з Kingston, Jamaica. (додам в коментарі фото).</p><p>Для прикладу даю лінк на Spotify на платівки виконавців, яких знайшла в одній комісійці 2 тижні тому:</p><ul><li><a href="https://open.spotify.com/playlist/37i9dQZF1DZ06evO3ZBu5a" target="_blank" rel="noopener noreferrer">The Platters</a></li><li><a href="https://open.spotify.com/playlist/37i9dQZF1DZ06evO1H7pQF" target="_blank" rel="noopener noreferrer">The Dramatics</a></li><li><a href="https://www.youtube.com/watch?v=efKbRdzH3IA&#038;list=OLAK5uy_m8-aC9HQfFUdwftrGUaLfb0AHgcytBwqw&#038;ab_channel=TheSensations-Topic" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Hottest Hits</a> Treasure Isle</li><li><a href="https://www.youtube.com/watch?v=rLsP1bTyCcg&#038;list=OLAK5uy_m0Syvefh0bhtk0btl0ZvpDzol17DqEGVI&#038;index=1&#038;ab_channel=SoltiK%C3%A1roly-Topic" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Hungarian songs</a></li><li><a href="https://www.discogs.com/ru/release/2341899-Big-Joe-Turner-Buck-Clayton-Stuff-Smith-Memphis-Slim-I-Giganti-Del-Jazz-Vol-17" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Big Joe Turner, Buck Clayton, Stuff Smith, Memphis Slim – I Giganti Del Jazz Vol. 17</a> послухати приблизно що там можна <a href="https://www.youtube.com/watch?v=1tc_dQbXAQI&#038;ab_channel=ManiasrockJoeelindio" target="_blank" rel="noopener noreferrer">тут</a></li><li><a href="https://www.youtube.com/watch?v=cPamRAgB7DQ&#038;list=OLAK5uy_kSvQYgfl2AaObJuI-aG6uENK_34MoFlJ0&#038;ab_channel=Discobolos-Topic" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Discobolos</a></li></ul><p>Мені сподобались всі, крім &#8220;Hungarian songs&#8221;)) але то і не зовсім мій улюблений формат</p><p>Вартість платівок <strong>в середньому 4 євро, деякі від 1 євро</strong>.</p><p>До речі, <strong>максимальна вартість платівки Hottest Hits з Ямайки на discogs — 37 євро, а Discobolos з Чехословаччини — 20 євро.</strong> (якщо я правильно зрозуміла, то так і перепродають вініл, купуючи за 1 євро у комісійках)</p><p>Класно було б мати можливість одразу слухати платівки на програвачі, але це поки тільки в спеціалізованих магазинах. Виручає гугл-об&#8217;єктив+спотіфай та ютуб)</p><p>Ну і класно, що асортимент таких магазинів оновлюється щомісяця, — поштовх до нових відкриттів.</p>

Все цікаве зі світу музики. Останні новини зі світу українською та світової музики, огляди альбомів, Історії пісень, тематичні плейлисти, а також багато-багато обговорень.

Музика

Культура вінілу, Таллінн. Частина друга: вініл в комісійних та благодійних магазинах

Схоже, що моє дослідження <a href="https://t.me/exploringmusic/357" target="_blank" rel="noopener noreferrer">вінілової культури в Таллінні</a> дуже швидко спіткнулось о сезон хвороб та погоди, недружньої до подорожуючої автобусом і пішки людини.

Поки я складаю маршрут наступних відвідувань в пошуках вінілу, то поділюсь цікавим фактом.

[journal img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/637e830fc4ace_photo1669223786.jpeg" img_id="192068"]

В Таллінні досить багато секонд-хендів, комісійних та благодійних магазинів. В секондах здебільшого одяг, взуття та аксесуари. А от в комісійних та благодійних — все, що можна собі уявити. Меблі, техніка, посуд, текстиль, одяг, валізи, швейні машинки, товари для спорту, іграшки, ковзани, канцтовари, клюшки для гольфу і багато іншого. А ще <strong>книжки та музичні товари</strong> — касети, диски і звісно ж, вініл. З книжок, які віддають в комісійні магазини створюють навіть невеликі бібліотеки)

Платівки, які опиняються в комісійних магазинах умовно можна розділити на 2 типи. Перший тип, це платівки, які потрапили в комісійний магазин з Естонії, другий — які потрапили в благодійний магазин з-за кордону.

У першому випадку — це купа вінілу з російськомовними виконавцями радянських часів, багато "віа", Пугачьової та ін.

[/journal]

У другому випадку — це дуже цікаві знахідки! Є і джаз, і фанк, і соул, я навіть знайшла платівку Treasure Island Production з Kingston, Jamaica. (додам в коментарі фото).

Для прикладу даю лінк на Spotify на платівки виконавців, яких знайшла в одній комісійці 2 тижні тому:
<ul>
 	<li><a href="https://open.spotify.com/playlist/37i9dQZF1DZ06evO3ZBu5a" target="_blank" rel="noopener noreferrer">The Platters</a></li>
 	<li><a href="https://open.spotify.com/playlist/37i9dQZF1DZ06evO1H7pQF" target="_blank" rel="noopener noreferrer">The Dramatics</a></li>
 	<li><a href="https://www.youtube.com/watch?v=efKbRdzH3IA&amp;list=OLAK5uy_m8-aC9HQfFUdwftrGUaLfb0AHgcytBwqw&amp;ab_channel=TheSensations-Topic" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Hottest Hits</a> Treasure Isle</li>
 	<li><a href="https://www.youtube.com/watch?v=rLsP1bTyCcg&amp;list=OLAK5uy_m0Syvefh0bhtk0btl0ZvpDzol17DqEGVI&amp;index=1&amp;ab_channel=SoltiK%C3%A1roly-Topic" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Hungarian songs</a></li>
 	<li><a href="https://www.discogs.com/ru/release/2341899-Big-Joe-Turner-Buck-Clayton-Stuff-Smith-Memphis-Slim-I-Giganti-Del-Jazz-Vol-17" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Big Joe Turner, Buck Clayton, Stuff Smith, Memphis Slim – I Giganti Del Jazz Vol. 17</a> послухати приблизно що там можна <a href="https://www.youtube.com/watch?v=1tc_dQbXAQI&amp;ab_channel=ManiasrockJoeelindio" target="_blank" rel="noopener noreferrer">тут</a></li>
 	<li><a href="https://www.youtube.com/watch?v=cPamRAgB7DQ&amp;list=OLAK5uy_kSvQYgfl2AaObJuI-aG6uENK_34MoFlJ0&amp;ab_channel=Discobolos-Topic" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Discobolos</a></li>
</ul>
Мені сподобались всі, крім "Hungarian songs")) але то і не зовсім мій улюблений формат

Вартість платівок <strong>в середньому 4 євро, деякі від 1 євро</strong>.

До речі, <strong>максимальна вартість платівки Hottest Hits з Ямайки на discogs — 37 євро, а Discobolos з Чехословаччини — 20 євро.</strong> (якщо я правильно зрозуміла, то так і перепродають вініл, купуючи за 1 євро у комісійках)

Класно було б мати можливість одразу слухати платівки на програвачі, але це поки тільки в спеціалізованих магазинах. Виручає гугл-об'єктив+спотіфай та ютуб)

Ну і класно, що асортимент таких магазинів оновлюється щомісяця, — поштовх до нових відкриттів.

<p>Схоже, що моє дослідження <a href="https://t.me/exploringmusic/357" target="_blank" rel="noopener noreferrer">вінілової культури в Таллінні</a> дуже швидко спіткнулось о сезон хвороб та погоди, недружньої до подорожуючої автобусом і пішки людини.</p><p>Поки я складаю маршрут наступних відвідувань в пошуках вінілу, то поділюсь цікавим фактом.</p><div class="shortcode-journal js__shortcode-journal">	<div class="shortcode-journal__content">						<div class="shortcode-journal__excerpt">			</p><p>В Таллінні досить багато секонд-хендів, комісійних та благодійних магазинів. В секондах здебільшого одяг, взуття та аксесуари. А от в комісійних та благодійних — все, що можна собі уявити. Меблі, техніка, посуд, текстиль, одяг, валізи, швейні машинки, товари для спорту, іграшки, ковзани, канцтовари, клюшки для гольфу і багато іншого. А ще <strong>книжки та музичні товари</strong> — касети, диски і звісно ж, вініл. З книжок, які віддають в комісійні магазини створюють навіть невеликі бібліотеки)</p><p>Платівки, які опиняються в комісійних магазинах умовно можна розділити на 2 типи. Перший тип, це платівки, які потрапили в комісійний магазин з Естонії, другий — які потрапили в благодійний магазин з-за кордону.</p><p>У першому випадку — це купа вінілу з російськомовними виконавцями радянських часів, багато &#8220;віа&#8221;, Пугачьової та ін.</p><p>		</div>	</div>	<div class="shortcode-journal__thumbnail">					<img src="/wp-content/uploads/2022/11/637e830fc4ace_photo1669223786.jpeg" alt="">			</div></div><p>У другому випадку — це дуже цікаві знахідки! Є і джаз, і фанк, і соул, я навіть знайшла платівку Treasure Island Production з Kingston, Jamaica. (додам в коментарі фото).</p><p>Для прикладу даю лінк на Spotify на платівки виконавців, яких знайшла в одній комісійці 2 тижні тому:</p><ul><li><a href="https://open.spotify.com/playlist/37i9dQZF1DZ06evO3ZBu5a" target="_blank" rel="noopener noreferrer">The Platters</a></li><li><a href="https://open.spotify.com/playlist/37i9dQZF1DZ06evO1H7pQF" target="_blank" rel="noopener noreferrer">The Dramatics</a></li><li><a href="https://www.youtube.com/watch?v=efKbRdzH3IA&amp;list=OLAK5uy_m8-aC9HQfFUdwftrGUaLfb0AHgcytBwqw&amp;ab_channel=TheSensations-Topic" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Hottest Hits</a> Treasure Isle</li><li><a href="https://www.youtube.com/watch?v=rLsP1bTyCcg&amp;list=OLAK5uy_m0Syvefh0bhtk0btl0ZvpDzol17DqEGVI&amp;index=1&amp;ab_channel=SoltiK%C3%A1roly-Topic" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Hungarian songs</a></li><li><a href="https://www.discogs.com/ru/release/2341899-Big-Joe-Turner-Buck-Clayton-Stuff-Smith-Memphis-Slim-I-Giganti-Del-Jazz-Vol-17" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Big Joe Turner, Buck Clayton, Stuff Smith, Memphis Slim – I Giganti Del Jazz Vol. 17</a> послухати приблизно що там можна <a href="https://www.youtube.com/watch?v=1tc_dQbXAQI&amp;ab_channel=ManiasrockJoeelindio" target="_blank" rel="noopener noreferrer">тут</a></li><li><a href="https://www.youtube.com/watch?v=cPamRAgB7DQ&amp;list=OLAK5uy_kSvQYgfl2AaObJuI-aG6uENK_34MoFlJ0&amp;ab_channel=Discobolos-Topic" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Discobolos</a></li></ul><p>Мені сподобались всі, крім &#8220;Hungarian songs&#8221;)) але то і не зовсім мій улюблений формат</p><p>Вартість платівок <strong>в середньому 4 євро, деякі від 1 євро</strong>.</p><p>До речі, <strong>максимальна вартість платівки Hottest Hits з Ямайки на discogs — 37 євро, а Discobolos з Чехословаччини — 20 євро.</strong> (якщо я правильно зрозуміла, то так і перепродають вініл, купуючи за 1 євро у комісійках)</p><p>Класно було б мати можливість одразу слухати платівки на програвачі, але це поки тільки в спеціалізованих магазинах. Виручає гугл-об&#8217;єктив+спотіфай та ютуб)</p><p>Ну і класно, що асортимент таких магазинів оновлюється щомісяця, — поштовх до нових відкриттів.</p>

🎧 Вініл з Чехословаччини та Ямайки

<h2><strong>Відеоесе</strong></h2>
https://www.youtube.com/watch?v=luKwQSk6cD8&t=157s
<h2><strong>Текст</strong></h2>
Нерідко гортаючи каталог певного гурту, ловиш себе на думці, що крім однієї-єдиної такої впливової та важливої дебютної роботи гурт нічим похвалитися, в цілому, й не може. Саме для цього я створив окремий розділ на каналі «Великі альбоми», для коротких рецензій на якісь визначні релізи. А ще тому, що мені просто ліньки плескати язиком про всю дискографію формації, яка викликає в мене почуття глибокої байдужості. Але це таке!

Питання! Ви помітили такий цікавий момент, що готичний рок в лиці його найвизначніших представників, являє собою майже виключно британський феномен. Можливо, тут вирішальними є якісь культурні коди. Хоча здавалося б, готика, як архітектурний стиль спершу виникла у Німеччині та Франції. Просто в Великобританії вона трішки так затрималася на декілька століть і добре наклалася на ментальність жителів вічно мрякого та вологого Альбіону. Дійсно, майже неможливо назвати жодної почасти помітної готик-рок банди з країни молодшого кузена Британії – Сполучених штатів. При всьому тому, що культурна традиція ніяк не заважає, а навіть вимагає. По, Бірс, Фолкнер, «південна готика» і все таке. А хоча… Завждіть, здається я щось таке пригадую, правда ніяким чином не пов’язане з декадентськими настроями американського півдня. Як щодо американського молодшого братика британської готики – death rock-а? Я ще згадував про нього у розповіді про Acid Bath, в ролику про сладж. І ні, він має жодного стосунку до стилю в металі, з такою ж смертельною приставкою в назві.

Переважно ставлення до дет року в мене більш ніж прохолодне, але є один альбом, котрий прийшовся мені до смаку в цю осінню пору журби та меланхолії. Час заварити чайку, всістися біля віконця замилувавшись пожовклим листячком та послухати альбом каліфорнійського дет рок гурту з провокаційною назвою Christian Death «Only Theater of Pain».
<div id="attachment_190930" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374edbadbce1_christiandeath-1024x1024.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-190930" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374edbadbce1_christiandeath-1024x1024.jpg" alt="">
<p id="caption-attachment-190930" class="wp-caption-text"></p>

</div>
Добре, брешу-грішу. Американський дет рок не зовсім те, що з себе представляє британський первісток, в сенсі похмурості. Та й назва, вигадана вічним Розом Вільямсом, була скоріш саркастичною грою слів над іменем відомого французького модельєра Крістіана Діора.
<div id="attachment_190962" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374ee851e05e_Rozz_1.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-190962" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374ee851e05e_Rozz_1.jpg" alt="">
<p id="caption-attachment-190962" class="wp-caption-text"></p>

</div>
Перший і останній, фірмовий, так би мовити, альбом дет року вийшов у дрімучому 1982 і являв собою дивне поєднання холодного заокеанського пост-панку, каліфорнійського рок-а-біллі та неабиякого артистичного таланту лідера дохлих християн Роза Вільямса. Темп музики трохи жвавіший за класичний пост-панк. Постійно варіюється від скрипучих повільних пасажів до пришвидшених гітарних пробіжок, у стилі раннього панк-року. Такий підхід одразу ж слухачу презентує відкриваючий трек «Cavity - First Communion». Бас-гітара, як і у решти готів виведена на передній план, а електро використовується для вилучення нестямних шумових ефектів, покликаних збентежити слухача і створити ірраціональну атмосферу жаху. В музиці, відчувається немала театральність, особливо в вокалі Роза та аранжуванні, в стилі старих голлівудських горорів 30-х. Ні в чиєму іншому голосі не відчувається стільки болю та того самого напів-еротичного впивання своїм власним стражданням. Голос Роза говорить з тобою, на тій солодкій хвилі, котрою спілкуються коханці, що знемагають від передчуття плотолюбивих втіх. Це почуття гарно вдалося в збоченому треці «Dream For Mother», з усіма цими фрейдівськими «Mother – Father» та іншою дорзовщиною. Подекуди додаються елементи східної арабіки, як-то в «Stairs - Uncertain Journey», де Роз ніби гіпнотизує своїм співом кобру, а ударник відбиває шаманські ритми на екзотичній перкусії. Але є і чисто панкові номери, типу «Spiritual Cramp» де гітарист Рік Егню бере гору над зовсім вже знахабнілим басистом. Ну і нарешті, головний хіт платівки «Romeo's Distress», з Joy Division-івською динамікою та витонченим гітарним темпоритмом, котрий в якісь секунди приспіву ніби дає вдихнути тобі повні груди свободи, а потім опускає на дно темного озера, де твій розум шматують чорні думки та передчуття. В новіших виданнях альбому, в кінці, бонусами, додали треки з першого EP «Deathwish», що був записаний за рік до дебютника. Там є нерелізнуті пісні й демо тих, що вже маються на диску. Може комусь і зайде інше, більш сире звучання матеріалу. Роз надихався при написанні альбому, як класичним пост-панком, так і прогресуючим індастріал рухом, в обличчі такого чуда в пір’ях, як Throbbing Gristle. Не обійшли його увагу і театралізовані шоу шок-рокера Еліса Купера.
<div id="attachment_190933" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374eddcd941a_Rozz_9.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-190933" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374eddcd941a_Rozz_9.jpg" alt="">
<p id="caption-attachment-190933" class="wp-caption-text"></p>

</div>
В ліриці платівки запропоновані душевні муки Вільямса сповнені глибокої відрази та ворожості до християнства, усіх конфесій. Наш стражденний митець вільно оперує що есхатологічними образами католицизму, що категоріями блага протестантизму, ятрячи їх. Це не просто богохульство заради епатажу та виклик пуританській моралі, а більш особистий підхід до релігії, з усіма відповідними теологічними нюансами. Діло в тому, що Роз Вільямс ріс у суворо догматичній південноамериканській баптистській сім’ї, завіти якої мали в край репресивний вплив на його приховану, нереалізовану гомосексуальність, що вилилося у відверте фрікацтво та артистизм хлопця. Проте чистим геєм Роза назвати важко, бо він був одружений з Євою О, бек вокалісткою Christian Death, і щось мені підказує, що в них були не лише платонічні стосунки.
<div id="attachment_190976" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374eed4ef99d_Rozz_4.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-190976" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374eed4ef99d_Rozz_4.jpg" alt="">
<p id="caption-attachment-190976" class="wp-caption-text"></p>

</div>
«Only Theater of Pain» справляє дійсно гнітюче враження та наповнений непідробною містичною атмосферою, чому вторить навіть обкладинка оформлена Розом.
<div id="attachment_190960" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374ee67bb4c4_Rozz_10.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-190960" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374ee67bb4c4_Rozz_10.jpg" alt="">
<p id="caption-attachment-190960" class="wp-caption-text"></p>

</div>
Альбом після виходу мав попит у тодішніх рок-слухачів, але критики від нього плювалися, віддаючи перевагу британцям. Порадувала й реакція релігійної громадськості. Один коментатор-проповідник навіть зламав копію диска в прямому ефірі ТБ. В принципі, чого і добивалися музиканти. Одразу ж після виходу першачка в 82, гурт розпадаєтеся, через наркотичні забавки учасників колективу. Однак Роз в тому ж році приєднується до Pompeii 99, потоваришувавши з їх лідером Валором на одній з вечірок. Валор скористався цим і перейменував свою клячу на відому й шановану в готичній тусовці групу Christian Death. Перші пару альбомів Роз Вільямс, ще був вокалістом, до поки Валор не випер нашого страждальця. В цілому, нічого путнього вони й разом не видали, тому плакати не варто. Нехай Вільямс потім і став культовою особою, змученою душею, в середовищі квір-імбіцилів. Він запам’ятався усім своїм незвичним, доведеним до повної андрогінності, іміджем, що впадає в око, і шокуючими арт перформансами. Потім він ще пробувався навіть у кіно, звісно ж арт-хаузному, знявши короткометражний фільм-трилер Pig, сюжет якого не розуміє, мабуть, навіть сам автор. Стилістично нагадує «Eraser Head» Лінча… еееее… іншого Лінча.
<div id="attachment_190940" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374ee14c8958_Rozz_7.png" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-190940" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374ee14c8958_Rozz_7.png" alt="">
<p id="caption-attachment-190940" class="wp-caption-text"></p>

</div>
Після цього всього в 1998 році, Роз накладає на себе руки, але навіть при цьому залишається людиною-загадкою. Як розповідав його співмешканець по квартирі: в той вечір вони дивилися фільм про Ісидору Дункан, але той пішов спати, на що Вільямс відповів: «Але ж ти не будеш знати чим все закінчиться?!». На що квартирант відповів, що Ісидора буде задушена власним шарфом, що зачепиться за спицю колеса її ж автомобіля. Після чого оповідач цієї дуже позитивної історії на ранок 1 квітня знайшов Роза висячим у зашморзі в їх квартирі. Жарт вдався на славу, нічого не скажеш. Розу було 34 роки, число яке, якщо скласти з датою смерті, дасть 1334. Дивний набір цифр, який тут і там зустрічався у творчості цього неординарного митця.
<div id="attachment_190988" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374ef0106ae7_Rozz_2.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-190988" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374ef0106ae7_Rozz_2.jpg" alt="">
<p id="caption-attachment-190988" class="wp-caption-text"></p>

</div>
А що ж до магнум опусу всієї творчості Роза і Християнської Смерті, то головною ознакою визнання нехай послугує список тих, кого ця призабута класика надихнула. Згадані сладж металісти Acid Bath і Eyehategod, діди Celtic Frost, особливо на альбомі Into The Pandemonium. Тембр голосу Тома Варіора там точно повторює розівський на «Only Theater of Pain». І нарешті той, думка про якого при першому ж погляді на прикид Роза Вільямса сама напрошується – Мерелін Менсон, котрий здається усім хотів походити на свого очевидного кумира.

<h2><strong>Відеоесе</strong></h2><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/luKwQSk6cD8"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><h2><strong>Текст</strong></h2><p>Нерідко гортаючи каталог певного гурту, ловиш себе на думці, що крім однієї-єдиної такої впливової та важливої дебютної роботи гурт нічим похвалитися, в цілому, й не може. Саме для цього я створив окремий розділ на каналі «Великі альбоми», для коротких рецензій на якісь визначні релізи. А ще тому, що мені просто ліньки плескати язиком про всю дискографію формації, яка викликає в мене почуття глибокої байдужості. Але це таке!</p><p>Питання! Ви помітили такий цікавий момент, що готичний рок в лиці його найвизначніших представників, являє собою майже виключно британський феномен. Можливо, тут вирішальними є якісь культурні коди. Хоча здавалося б, готика, як архітектурний стиль спершу виникла у Німеччині та Франції. Просто в Великобританії вона трішки так затрималася на декілька століть і добре наклалася на ментальність жителів вічно мрякого та вологого Альбіону. Дійсно, майже неможливо назвати жодної почасти помітної готик-рок банди з країни молодшого кузена Британії – Сполучених штатів. При всьому тому, що культурна традиція ніяк не заважає, а навіть вимагає. По, Бірс, Фолкнер, «південна готика» і все таке. А хоча… Завждіть, здається я щось таке пригадую, правда ніяким чином не пов’язане з декадентськими настроями американського півдня. Як щодо американського молодшого братика британської готики – death rock-а? Я ще згадував про нього у розповіді про Acid Bath, в ролику про сладж. І ні, він має жодного стосунку до стилю в металі, з такою ж смертельною приставкою в назві.</p><p>Переважно ставлення до дет року в мене більш ніж прохолодне, але є один альбом, котрий прийшовся мені до смаку в цю осінню пору журби та меланхолії. Час заварити чайку, всістися біля віконця замилувавшись пожовклим листячком та послухати альбом каліфорнійського дет рок гурту з провокаційною назвою Christian Death «Only Theater of Pain».</p><div id="attachment_190930" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/11/6374edbadbce1_christiandeath-1024x1024.jpg" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="1024" height="1024" class="wp-image-190930" src="/wp-content/uploads/2022/11/6374edbadbce1_christiandeath-1024x1024.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2022/11/6374edbadbce1_christiandeath-1024x1024.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2022/11/6374edbadbce1_christiandeath-1024x1024-300x300.jpg 300w, /wp-content/uploads/2022/11/6374edbadbce1_christiandeath-1024x1024-150x150.jpg 150w, /wp-content/uploads/2022/11/6374edbadbce1_christiandeath-1024x1024-768x768.jpg 768w, /wp-content/uploads/2022/11/6374edbadbce1_christiandeath-1024x1024-650x650.jpg 650w, /wp-content/uploads/2022/11/6374edbadbce1_christiandeath-1024x1024-540x540.jpg 540w, /wp-content/uploads/2022/11/6374edbadbce1_christiandeath-1024x1024-260x260.jpg 260w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" /></p><p id="caption-attachment-190930" class="wp-caption-text"></div><p>Добре, брешу-грішу. Американський дет рок не зовсім те, що з себе представляє британський первісток, в сенсі похмурості. Та й назва, вигадана вічним Розом Вільямсом, була скоріш саркастичною грою слів над іменем відомого французького модельєра Крістіана Діора.</p><div id="attachment_190962" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/11/6374ee851e05e_Rozz_1.jpg" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="770" height="955" class="wp-image-190962" src="/wp-content/uploads/2022/11/6374ee851e05e_Rozz_1.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2022/11/6374ee851e05e_Rozz_1.jpg 770w, /wp-content/uploads/2022/11/6374ee851e05e_Rozz_1-242x300.jpg 242w, /wp-content/uploads/2022/11/6374ee851e05e_Rozz_1-768x953.jpg 768w, /wp-content/uploads/2022/11/6374ee851e05e_Rozz_1-524x650.jpg 524w" sizes="(max-width: 770px) 100vw, 770px" /></p><p id="caption-attachment-190962" class="wp-caption-text"></div><p>Перший і останній, фірмовий, так би мовити, альбом дет року вийшов у дрімучому 1982 і являв собою дивне поєднання холодного заокеанського пост-панку, каліфорнійського рок-а-біллі та неабиякого артистичного таланту лідера дохлих християн Роза Вільямса. Темп музики трохи жвавіший за класичний пост-панк. Постійно варіюється від скрипучих повільних пасажів до пришвидшених гітарних пробіжок, у стилі раннього панк-року. Такий підхід одразу ж слухачу презентує відкриваючий трек «Cavity &#8211; First Communion». Бас-гітара, як і у решти готів виведена на передній план, а електро використовується для вилучення нестямних шумових ефектів, покликаних збентежити слухача і створити ірраціональну атмосферу жаху. В музиці, відчувається немала театральність, особливо в вокалі Роза та аранжуванні, в стилі старих голлівудських горорів 30-х. Ні в чиєму іншому голосі не відчувається стільки болю та того самого напів-еротичного впивання своїм власним стражданням. Голос Роза говорить з тобою, на тій солодкій хвилі, котрою спілкуються коханці, що знемагають від передчуття плотолюбивих втіх. Це почуття гарно вдалося в збоченому треці «Dream For Mother», з усіма цими фрейдівськими «Mother – Father» та іншою дорзовщиною. Подекуди додаються елементи східної арабіки, як-то в «Stairs &#8211; Uncertain Journey», де Роз ніби гіпнотизує своїм співом кобру, а ударник відбиває шаманські ритми на екзотичній перкусії. Але є і чисто панкові номери, типу «Spiritual Cramp» де гітарист Рік Егню бере гору над зовсім вже знахабнілим басистом. Ну і нарешті, головний хіт платівки «Romeo&#8217;s Distress», з Joy Division-івською динамікою та витонченим гітарним темпоритмом, котрий в якісь секунди приспіву ніби дає вдихнути тобі повні груди свободи, а потім опускає на дно темного озера, де твій розум шматують чорні думки та передчуття. В новіших виданнях альбому, в кінці, бонусами, додали треки з першого EP «Deathwish», що був записаний за рік до дебютника. Там є нерелізнуті пісні й демо тих, що вже маються на диску. Може комусь і зайде інше, більш сире звучання матеріалу. Роз надихався при написанні альбому, як класичним пост-панком, так і прогресуючим індастріал рухом, в обличчі такого чуда в пір’ях, як Throbbing Gristle. Не обійшли його увагу і театралізовані шоу шок-рокера Еліса Купера.</p><div id="attachment_190933" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/11/6374eddcd941a_Rozz_9.jpg" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="640" height="525" class="wp-image-190933" src="/wp-content/uploads/2022/11/6374eddcd941a_Rozz_9.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2022/11/6374eddcd941a_Rozz_9.jpg 640w, /wp-content/uploads/2022/11/6374eddcd941a_Rozz_9-300x246.jpg 300w" sizes="(max-width: 640px) 100vw, 640px" /></p><p id="caption-attachment-190933" class="wp-caption-text"></div><p>В ліриці платівки запропоновані душевні муки Вільямса сповнені глибокої відрази та ворожості до християнства, усіх конфесій. Наш стражденний митець вільно оперує що есхатологічними образами католицизму, що категоріями блага протестантизму, ятрячи їх. Це не просто богохульство заради епатажу та виклик пуританській моралі, а більш особистий підхід до релігії, з усіма відповідними теологічними нюансами. Діло в тому, що Роз Вільямс ріс у суворо догматичній південноамериканській баптистській сім’ї, завіти якої мали в край репресивний вплив на його приховану, нереалізовану гомосексуальність, що вилилося у відверте фрікацтво та артистизм хлопця. Проте чистим геєм Роза назвати важко, бо він був одружений з Євою О, бек вокалісткою Christian Death, і щось мені підказує, що в них були не лише платонічні стосунки.</p><div id="attachment_190976" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/11/6374eed4ef99d_Rozz_4.jpg" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="499" height="696" class="wp-image-190976" src="/wp-content/uploads/2022/11/6374eed4ef99d_Rozz_4.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2022/11/6374eed4ef99d_Rozz_4.jpg 499w, /wp-content/uploads/2022/11/6374eed4ef99d_Rozz_4-215x300.jpg 215w, /wp-content/uploads/2022/11/6374eed4ef99d_Rozz_4-466x650.jpg 466w" sizes="(max-width: 499px) 100vw, 499px" /></p><p id="caption-attachment-190976" class="wp-caption-text"></div><p>«Only Theater of Pain» справляє дійсно гнітюче враження та наповнений непідробною містичною атмосферою, чому вторить навіть обкладинка оформлена Розом.</p><div id="attachment_190960" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/11/6374ee67bb4c4_Rozz_10.jpg" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="770" height="479" class="wp-image-190960" src="/wp-content/uploads/2022/11/6374ee67bb4c4_Rozz_10.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2022/11/6374ee67bb4c4_Rozz_10.jpg 770w, /wp-content/uploads/2022/11/6374ee67bb4c4_Rozz_10-300x187.jpg 300w, /wp-content/uploads/2022/11/6374ee67bb4c4_Rozz_10-768x478.jpg 768w, /wp-content/uploads/2022/11/6374ee67bb4c4_Rozz_10-650x404.jpg 650w" sizes="(max-width: 770px) 100vw, 770px" /></p><p id="caption-attachment-190960" class="wp-caption-text"></div><p>Альбом після виходу мав попит у тодішніх рок-слухачів, але критики від нього плювалися, віддаючи перевагу британцям. Порадувала й реакція релігійної громадськості. Один коментатор-проповідник навіть зламав копію диска в прямому ефірі ТБ. В принципі, чого і добивалися музиканти. Одразу ж після виходу першачка в 82, гурт розпадаєтеся, через наркотичні забавки учасників колективу. Однак Роз в тому ж році приєднується до Pompeii 99, потоваришувавши з їх лідером Валором на одній з вечірок. Валор скористався цим і перейменував свою клячу на відому й шановану в готичній тусовці групу Christian Death. Перші пару альбомів Роз Вільямс, ще був вокалістом, до поки Валор не випер нашого страждальця. В цілому, нічого путнього вони й разом не видали, тому плакати не варто. Нехай Вільямс потім і став культовою особою, змученою душею, в середовищі квір-імбіцилів. Він запам’ятався усім своїм незвичним, доведеним до повної андрогінності, іміджем, що впадає в око, і шокуючими арт перформансами. Потім він ще пробувався навіть у кіно, звісно ж арт-хаузному, знявши короткометражний фільм-трилер Pig, сюжет якого не розуміє, мабуть, навіть сам автор. Стилістично нагадує «Eraser Head» Лінча… еееее… іншого Лінча.</p><div id="attachment_190940" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/11/6374ee14c8958_Rozz_7.png" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="640" height="640" class="wp-image-190940" src="/wp-content/uploads/2022/11/6374ee14c8958_Rozz_7.png" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2022/11/6374ee14c8958_Rozz_7.png 640w, /wp-content/uploads/2022/11/6374ee14c8958_Rozz_7-300x300.png 300w, /wp-content/uploads/2022/11/6374ee14c8958_Rozz_7-150x150.png 150w, /wp-content/uploads/2022/11/6374ee14c8958_Rozz_7-540x540.png 540w, /wp-content/uploads/2022/11/6374ee14c8958_Rozz_7-260x260.png 260w" sizes="(max-width: 640px) 100vw, 640px" /></p><p id="caption-attachment-190940" class="wp-caption-text"></div><p>Після цього всього в 1998 році, Роз накладає на себе руки, але навіть при цьому залишається людиною-загадкою. Як розповідав його співмешканець по квартирі: в той вечір вони дивилися фільм про Ісидору Дункан, але той пішов спати, на що Вільямс відповів: «Але ж ти не будеш знати чим все закінчиться?!». На що квартирант відповів, що Ісидора буде задушена власним шарфом, що зачепиться за спицю колеса її ж автомобіля. Після чого оповідач цієї дуже позитивної історії на ранок 1 квітня знайшов Роза висячим у зашморзі в їх квартирі. Жарт вдався на славу, нічого не скажеш. Розу було 34 роки, число яке, якщо скласти з датою смерті, дасть 1334. Дивний набір цифр, який тут і там зустрічався у творчості цього неординарного митця.</p><div id="attachment_190988" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/11/6374ef0106ae7_Rozz_2.jpg" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="300" height="473" class="wp-image-190988" src="/wp-content/uploads/2022/11/6374ef0106ae7_Rozz_2.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2022/11/6374ef0106ae7_Rozz_2.jpg 300w, /wp-content/uploads/2022/11/6374ef0106ae7_Rozz_2-190x300.jpg 190w" sizes="(max-width: 300px) 100vw, 300px" /></p><p id="caption-attachment-190988" class="wp-caption-text"></div><p>А що ж до магнум опусу всієї творчості Роза і Християнської Смерті, то головною ознакою визнання нехай послугує список тих, кого ця призабута класика надихнула. Згадані сладж металісти Acid Bath і Eyehategod, діди Celtic Frost, особливо на альбомі Into The Pandemonium. Тембр голосу Тома Варіора там точно повторює розівський на «Only Theater of Pain». І нарешті той, думка про якого при першому ж погляді на прикид Роза Вільямса сама напрошується – Мерелін Менсон, котрий здається усім хотів походити на свого очевидного кумира.</p>

u0412u0435u043bu0438u043au0456 u0430u043bu044cu0431u043eu043cu0438//Christian Death - Only Theater of Pain (1982) u043eu0433u043bu044fu0434

u0420u0435u0446u0435u043du0437u0456u044f u043du0430 u0430u043bu044cu0431u043eu043cu00a0Christian Death - Only Theater of Pain (1982)

Рецензія на альбом Christian Death - Only Theater of Pain (1982)

<h2><strong>Відеоесе</strong></h2>
https://www.youtube.com/watch?v=luKwQSk6cD8&amp;t=157s
<h2><strong>Текст</strong></h2>
Нерідко гортаючи каталог певного гурту, ловиш себе на думці, що крім однієї-єдиної такої впливової та важливої дебютної роботи гурт нічим похвалитися, в цілому, й не може. Саме для цього я створив окремий розділ на каналі «Великі альбоми», для коротких рецензій на якісь визначні релізи. А ще тому, що мені просто ліньки плескати язиком про всю дискографію формації, яка викликає в мене почуття глибокої байдужості. Але це таке!

Питання! Ви помітили такий цікавий момент, що готичний рок в лиці його найвизначніших представників, являє собою майже виключно британський феномен. Можливо, тут вирішальними є якісь культурні коди. Хоча здавалося б, готика, як архітектурний стиль спершу виникла у Німеччині та Франції. Просто в Великобританії вона трішки так затрималася на декілька століть і добре наклалася на ментальність жителів вічно мрякого та вологого Альбіону. Дійсно, майже неможливо назвати жодної почасти помітної готик-рок банди з країни молодшого кузена Британії – Сполучених штатів. При всьому тому, що культурна традиція ніяк не заважає, а навіть вимагає. По, Бірс, Фолкнер, «південна готика» і все таке. А хоча… Завждіть, здається я щось таке пригадую, правда ніяким чином не пов’язане з декадентськими настроями американського півдня. Як щодо американського молодшого братика британської готики – death rock-а? Я ще згадував про нього у розповіді про Acid Bath, в ролику про сладж. І ні, він має жодного стосунку до стилю в металі, з такою ж смертельною приставкою в назві.

Переважно ставлення до дет року в мене більш ніж прохолодне, але є один альбом, котрий прийшовся мені до смаку в цю осінню пору журби та меланхолії. Час заварити чайку, всістися біля віконця замилувавшись пожовклим листячком та послухати альбом каліфорнійського дет рок гурту з провокаційною назвою Christian Death «Only Theater of Pain».
<div id="attachment_190930" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374edbadbce1_christiandeath-1024x1024.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-190930" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374edbadbce1_christiandeath-1024x1024.jpg" alt="" />
<p id="caption-attachment-190930" class="wp-caption-text"></p>

</div>
Добре, брешу-грішу. Американський дет рок не зовсім те, що з себе представляє британський первісток, в сенсі похмурості. Та й назва, вигадана вічним Розом Вільямсом, була скоріш саркастичною грою слів над іменем відомого французького модельєра Крістіана Діора.
<div id="attachment_190962" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374ee851e05e_Rozz_1.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-190962" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374ee851e05e_Rozz_1.jpg" alt="" />
<p id="caption-attachment-190962" class="wp-caption-text"></p>

</div>
Перший і останній, фірмовий, так би мовити, альбом дет року вийшов у дрімучому 1982 і являв собою дивне поєднання холодного заокеанського пост-панку, каліфорнійського рок-а-біллі та неабиякого артистичного таланту лідера дохлих християн Роза Вільямса. Темп музики трохи жвавіший за класичний пост-панк. Постійно варіюється від скрипучих повільних пасажів до пришвидшених гітарних пробіжок, у стилі раннього панк-року. Такий підхід одразу ж слухачу презентує відкриваючий трек «Cavity - First Communion». Бас-гітара, як і у решти готів виведена на передній план, а електро використовується для вилучення нестямних шумових ефектів, покликаних збентежити слухача і створити ірраціональну атмосферу жаху. В музиці, відчувається немала театральність, особливо в вокалі Роза та аранжуванні, в стилі старих голлівудських горорів 30-х. Ні в чиєму іншому голосі не відчувається стільки болю та того самого напів-еротичного впивання своїм власним стражданням. Голос Роза говорить з тобою, на тій солодкій хвилі, котрою спілкуються коханці, що знемагають від передчуття плотолюбивих втіх. Це почуття гарно вдалося в збоченому треці «Dream For Mother», з усіма цими фрейдівськими «Mother – Father» та іншою дорзовщиною. Подекуди додаються елементи східної арабіки, як-то в «Stairs - Uncertain Journey», де Роз ніби гіпнотизує своїм співом кобру, а ударник відбиває шаманські ритми на екзотичній перкусії. Але є і чисто панкові номери, типу «Spiritual Cramp» де гітарист Рік Егню бере гору над зовсім вже знахабнілим басистом. Ну і нарешті, головний хіт платівки «Romeo's Distress», з Joy Division-івською динамікою та витонченим гітарним темпоритмом, котрий в якісь секунди приспіву ніби дає вдихнути тобі повні груди свободи, а потім опускає на дно темного озера, де твій розум шматують чорні думки та передчуття. В новіших виданнях альбому, в кінці, бонусами, додали треки з першого EP «Deathwish», що був записаний за рік до дебютника. Там є нерелізнуті пісні й демо тих, що вже маються на диску. Може комусь і зайде інше, більш сире звучання матеріалу. Роз надихався при написанні альбому, як класичним пост-панком, так і прогресуючим індастріал рухом, в обличчі такого чуда в пір’ях, як Throbbing Gristle. Не обійшли його увагу і театралізовані шоу шок-рокера Еліса Купера.
<div id="attachment_190933" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374eddcd941a_Rozz_9.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-190933" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374eddcd941a_Rozz_9.jpg" alt="" />
<p id="caption-attachment-190933" class="wp-caption-text"></p>

</div>
В ліриці платівки запропоновані душевні муки Вільямса сповнені глибокої відрази та ворожості до християнства, усіх конфесій. Наш стражденний митець вільно оперує що есхатологічними образами католицизму, що категоріями блага протестантизму, ятрячи їх. Це не просто богохульство заради епатажу та виклик пуританській моралі, а більш особистий підхід до релігії, з усіма відповідними теологічними нюансами. Діло в тому, що Роз Вільямс ріс у суворо догматичній південноамериканській баптистській сім’ї, завіти якої мали в край репресивний вплив на його приховану, нереалізовану гомосексуальність, що вилилося у відверте фрікацтво та артистизм хлопця. Проте чистим геєм Роза назвати важко, бо він був одружений з Євою О, бек вокалісткою Christian Death, і щось мені підказує, що в них були не лише платонічні стосунки.
<div id="attachment_190976" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374eed4ef99d_Rozz_4.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-190976" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374eed4ef99d_Rozz_4.jpg" alt="" />
<p id="caption-attachment-190976" class="wp-caption-text"></p>

</div>
«Only Theater of Pain» справляє дійсно гнітюче враження та наповнений непідробною містичною атмосферою, чому вторить навіть обкладинка оформлена Розом.
<div id="attachment_190960" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374ee67bb4c4_Rozz_10.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-190960" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374ee67bb4c4_Rozz_10.jpg" alt="" />
<p id="caption-attachment-190960" class="wp-caption-text"></p>

</div>
Альбом після виходу мав попит у тодішніх рок-слухачів, але критики від нього плювалися, віддаючи перевагу британцям. Порадувала й реакція релігійної громадськості. Один коментатор-проповідник навіть зламав копію диска в прямому ефірі ТБ. В принципі, чого і добивалися музиканти. Одразу ж після виходу першачка в 82, гурт розпадаєтеся, через наркотичні забавки учасників колективу. Однак Роз в тому ж році приєднується до Pompeii 99, потоваришувавши з їх лідером Валором на одній з вечірок. Валор скористався цим і перейменував свою клячу на відому й шановану в готичній тусовці групу Christian Death. Перші пару альбомів Роз Вільямс, ще був вокалістом, до поки Валор не випер нашого страждальця. В цілому, нічого путнього вони й разом не видали, тому плакати не варто. Нехай Вільямс потім і став культовою особою, змученою душею, в середовищі квір-імбіцилів. Він запам’ятався усім своїм незвичним, доведеним до повної андрогінності, іміджем, що впадає в око, і шокуючими арт перформансами. Потім він ще пробувався навіть у кіно, звісно ж арт-хаузному, знявши короткометражний фільм-трилер Pig, сюжет якого не розуміє, мабуть, навіть сам автор. Стилістично нагадує «Eraser Head» Лінча… еееее… іншого Лінча.
<div id="attachment_190940" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374ee14c8958_Rozz_7.png" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-190940" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374ee14c8958_Rozz_7.png" alt="" />
<p id="caption-attachment-190940" class="wp-caption-text"></p>

</div>
Після цього всього в 1998 році, Роз накладає на себе руки, але навіть при цьому залишається людиною-загадкою. Як розповідав його співмешканець по квартирі: в той вечір вони дивилися фільм про Ісидору Дункан, але той пішов спати, на що Вільямс відповів: «Але ж ти не будеш знати чим все закінчиться?!». На що квартирант відповів, що Ісидора буде задушена власним шарфом, що зачепиться за спицю колеса її ж автомобіля. Після чого оповідач цієї дуже позитивної історії на ранок 1 квітня знайшов Роза висячим у зашморзі в їх квартирі. Жарт вдався на славу, нічого не скажеш. Розу було 34 роки, число яке, якщо скласти з датою смерті, дасть 1334. Дивний набір цифр, який тут і там зустрічався у творчості цього неординарного митця.
<div id="attachment_190988" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374ef0106ae7_Rozz_2.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-190988" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374ef0106ae7_Rozz_2.jpg" alt="" />
<p id="caption-attachment-190988" class="wp-caption-text"></p>

</div>
А що ж до магнум опусу всієї творчості Роза і Християнської Смерті, то головною ознакою визнання нехай послугує список тих, кого ця призабута класика надихнула. Згадані сладж металісти Acid Bath і Eyehategod, діди Celtic Frost, особливо на альбомі Into The Pandemonium. Тембр голосу Тома Варіора там точно повторює розівський на «Only Theater of Pain». І нарешті той, думка про якого при першому ж погляді на прикид Роза Вільямса сама напрошується – Мерелін Менсон, котрий здається усім хотів походити на свого очевидного кумира.

🧛 🎸🦇 Великі альбоми // Christian Death — Only Theater of Pain (1982) огляд

<p>Польська студія Archon <a href="https://homm3boardgame.com/" target="_blank" rel="noopener">представила</a> настільну гру з культової Heroes of Might and Magic 3. Повна назва гри — Heroes of Might and Magic 3: The Board Game.

15 листопада стартує <a href="https://www.kickstarter.com/projects/archonstudio/homm3boardgame?ref=3t8w8p&token=a088593e" target="_blank" rel="noopener">кампанія зі збирання коштів на Kickstarter</a> — для реалізації задуму необхідно зібрати 50 000 євро.

Гра розрахована від одного до чотирьох гравців, а одна партія може тривати приблизно дві години. Зі старту буде доступно три фракції — Альянс, Некрополіс та Підземелля. Настолка майже не відрізнятиметься від комп’ютерної гри — гравці так само поступово досліджуватимуть місцевість коло них крок за кроком й розвиватимуть армію.

https://youtu.be/GrP7mN1M7LA

Дизайн карток створили за артами української художниці зі Львова <a href="https://www.instagram.com/yanavenge/" target="_blank" rel="noopener">Яни Венгерової</a>. Переглянути усі малюнки можна <a href="https://drowsyfox.artstation.com/" target="_blank" rel="noopener">на сайті</a> мисткині.

[gallery ids="190352,190354,190356,190358,190360,190362,190364,190366,190368,190370,190372"]

Гра буде доступна англійською, польскою, німецькою та французською мовами, проте очікуються й інші.

В рамках Kickstarter базовий набір можна буде купити за 75 євро, але для особливих поціновувачів будуть доступні версії з бонусами. ціни на які доходять до 199 євро. Очікується, що набір з'явиться у продажі в грудні 2023 року.</p>

<p>Польська студія Archon <a href="https://homm3boardgame.com/" target="_blank" rel="noopener">представила</a> настільну гру з культової Heroes of Might and Magic 3. Повна назва гри — Heroes of Might and Magic 3: The Board Game.</p><p>15 листопада стартує <a href="https://www.kickstarter.com/projects/archonstudio/homm3boardgame?ref=3t8w8p&#038;token=a088593e" target="_blank" rel="noopener">кампанія зі збирання коштів на Kickstarter</a> — для реалізації задуму необхідно зібрати 50 000 євро.</p><p>Гра розрахована від одного до чотирьох гравців, а одна партія може тривати приблизно дві години. Зі старту буде доступно три фракції — Альянс, Некрополіс та Підземелля. Настолка майже не відрізнятиметься від комп’ютерної гри — гравці так само поступово досліджуватимуть місцевість коло них крок за кроком й розвиватимуть армію.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/GrP7mN1M7LA"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>Дизайн карток створили за артами української художниці зі Львова <a href="https://www.instagram.com/yanavenge/" target="_blank" rel="noopener">Яни Венгерової</a>. Переглянути усі малюнки можна <a href="https://drowsyfox.artstation.com/" target="_blank" rel="noopener">на сайті</a> мисткині.</p><script type="application/json" class="shortcode-slider-json">	[				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.10.47.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.10.56.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.11.08.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.11.17.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.12.34.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.12.23.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.12.10.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.11.52.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.11.36.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.12.55.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.13.02.png",			"caption": ""		}			]</script><p>Гра буде доступна англійською, польскою, німецькою та французською мовами, проте очікуються й інші.</p><p>В рамках Kickstarter базовий набір можна буде купити за 75 євро, але для особливих поціновувачів будуть доступні версії з бонусами. ціни на які доходять до 199 євро. Очікується, що набір з&#8217;явиться у продажі в грудні 2023 року.</p>

Польська студія Archon <a href="https://homm3boardgame.com/" target="_blank" rel="noopener">представила</a> настільну гру з культової Heroes of Might and Magic 3. Повна назва гри — Heroes of Might and Magic 3: The Board Game.

15 листопада стартує <a href="https://www.kickstarter.com/projects/archonstudio/homm3boardgame?ref=3t8w8p&amp;token=a088593e" target="_blank" rel="noopener">кампанія зі збирання коштів на Kickstarter</a> — для реалізації задуму необхідно зібрати 50 000 євро.

Гра розрахована від одного до чотирьох гравців, а одна партія може тривати приблизно дві години. Зі старту буде доступно три фракції — Альянс, Некрополіс та Підземелля. Настолка майже не відрізнятиметься від комп’ютерної гри — гравці так само поступово досліджуватимуть місцевість коло них крок за кроком й розвиватимуть армію.

https://youtu.be/GrP7mN1M7LA

Дизайн карток створили за артами української художниці зі Львова <a href="https://www.instagram.com/yanavenge/" target="_blank" rel="noopener">Яни Венгерової</a>. Переглянути усі малюнки можна <a href="https://drowsyfox.artstation.com/" target="_blank" rel="noopener">на сайті</a> мисткині.

[gallery ids="190352,190354,190356,190358,190360,190362,190364,190366,190368,190370,190372"]

Гра буде доступна англійською, польскою, німецькою та французською мовами, проте очікуються й інші.

В рамках Kickstarter базовий набір можна буде купити за 75 євро, але для особливих поціновувачів будуть доступні версії з бонусами. ціни на які доходять до 199 євро. Очікується, що набір з'явиться у продажі в грудні 2023 року.

<p>Польська студія Archon <a href="https://homm3boardgame.com/" target="_blank" rel="noopener">представила</a> настільну гру з культової Heroes of Might and Magic 3. Повна назва гри — Heroes of Might and Magic 3: The Board Game.</p><p>15 листопада стартує <a href="https://www.kickstarter.com/projects/archonstudio/homm3boardgame?ref=3t8w8p&amp;token=a088593e" target="_blank" rel="noopener">кампанія зі збирання коштів на Kickstarter</a> — для реалізації задуму необхідно зібрати 50 000 євро.</p><p>Гра розрахована від одного до чотирьох гравців, а одна партія може тривати приблизно дві години. Зі старту буде доступно три фракції — Альянс, Некрополіс та Підземелля. Настолка майже не відрізнятиметься від комп’ютерної гри — гравці так само поступово досліджуватимуть місцевість коло них крок за кроком й розвиватимуть армію.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/GrP7mN1M7LA"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>Дизайн карток створили за артами української художниці зі Львова <a href="https://www.instagram.com/yanavenge/" target="_blank" rel="noopener">Яни Венгерової</a>. Переглянути усі малюнки можна <a href="https://drowsyfox.artstation.com/" target="_blank" rel="noopener">на сайті</a> мисткині.</p><script type="application/json" class="shortcode-slider-json">	[				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.10.47.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.10.56.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.11.08.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.11.17.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.12.34.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.12.23.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.12.10.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.11.52.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.11.36.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.12.55.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.13.02.png",			"caption": ""		}			]</script><p>Гра буде доступна англійською, польскою, німецькою та французською мовами, проте очікуються й інші.</p><p>В рамках Kickstarter базовий набір можна буде купити за 75 євро, але для особливих поціновувачів будуть доступні версії з бонусами. ціни на які доходять до 199 євро. Очікується, що набір з&#8217;явиться у продажі в грудні 2023 року.</p>

😱 Показали трейлер настільної гри по Heroes of Might and Magic III — арти малювала українка 

<strong>Dendy</strong> — це культова консоль усіх дітей 90-х та нульових років. Вона могла називатися Сюбор, Kenga, FeiHao чи мати будь-яку іншу назву, але усіх їх об'єднувало одне — це була піратська копія консолі <strong>Famicom</strong> від <strong>Nintendo</strong>.

У цьому відео я розповім Вам свою історію знайомства із Денді та епоху 8 біт в Україні зразка нульових років.

https://youtu.be/IRkdt8_Ak8o

<strong>Читайте також: </strong><a href="https://nachasi.com/videogames/2022/07/26/chomu-dysky-ps1-buly-chornogo-koloru/" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>Чому диски PS1 були чорного кольору</strong></a><strong> та </strong><a href="https://nachasi.com/videogames/2022/05/12/nevyznani-shedevry-playstation-2/" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>Невизнані шедеври PlayStation 2</strong></a><strong>.</strong>

<p><strong>Dendy</strong> — це культова консоль усіх дітей 90-х та нульових років. Вона могла називатися Сюбор, Kenga, FeiHao чи мати будь-яку іншу назву, але усіх їх об&#8217;єднувало одне — це була піратська копія консолі <strong>Famicom</strong> від <strong>Nintendo</strong>.</p><p>У цьому відео я розповім Вам свою історію знайомства із Денді та епоху 8 біт в Україні зразка нульових років.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/IRkdt8_Ak8o"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p><strong>Читайте також: </strong><a href="/videogames/2022/07/26/chomu-dysky-ps1-buly-chornogo-koloru/" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>Чому диски PS1 були чорного кольору</strong></a><strong> та </strong><a href="/videogames/2022/05/12/nevyznani-shedevry-playstation-2/" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>Невизнані шедеври PlayStation 2</strong></a><strong>.</strong></p>

Епоха 8 біт в Україні (Сюбор, Kenga)

👾 Dendy — консоль мого дитинства

<h2>Відеоесе</h2>
https://www.youtube.com/watch?v=gqC8_SW44EQ
<h2><strong>Текст</strong></h2>
Як правило, коли мова заходить за концептуальний альбом, ми звикли уявляти собі, якесь повне фарб велике полотно, де всі пісні підкоряються одній єдиній загальній ідеї або оповіді. Завше з відірваним від реальності сетінгом, що уносить нас в далечінь на зустріч неймовірним пригодам, далеким від звичайних людських проблем. Щось таке фантасмагоричне, міфологічне. Те що можна було б визначити, як епос. Всі ці мандри у часі Dream Theater, цикли становлення героя у Mastodon, або спалахи технократичного майбутнього людства у Fear Factory. Та хоча б чергові пригоди марсіанина Зіггі Стардаста на альбомах Боуві. Але є один, альбом, який ще у далеких 70-х заклав основу для розкриття доросліших та серйозніших тем у рок музиці, ніж приємного, але такого примарного ескапізму. І цим альбом була, на жаль на сьогодні забута, ціла рок-опера відомого поета і співака Лу Ріда «Berlin» 1973 року.

Написання альбому почалося з ідеї підкинутої Ріду його тодішнім продюсером Бобом Езріном. Льюіс Алан Рабінович – так, дійсно, це його справжнє прізвище [вставай страна огромная] – в той час був на підйомі після виходу свого другого сольника Transformer, що зробив його головною зіркою в глем році після Девіда Боуві, яким і був спродюсований. Альбом непогано продавався, як для Лу Ріда, і усім в цілому сподобався, тому від критиків стариган Лу отримав певний кредит довіри. Тоді й Езрін у розмові, якось сказав, що історії в піснях Ріда мають чудовий початок, але ніколи не мали гідного кінця. Зокрема, Езрін хотів би взнати, що трапилося з парою з "Берліна" – пісні з першого сольного альбому Ріда. Езрін розпалив в душі Лу полум’я амбіцій, і той вирішив написати історію, яка ні в чому не буде поступатися кращим творам Шекспіра і Достоєвського, і зрештою покласти її на ноти.

Берлін пісня за піснею розповідає історію трагічного кохання пари Джима і Керолайн, набиту під зав’язку наркотиками, проституцією, депресією, домашнім насильством і в решті-решт суїцидом.

Пісня, що відкриває альбом, однойменна Berlin – є ідилічною картиною, в нуарних тонах, першого знайомства пари наших героїв. Історія оповідається від імені Джима, що познайомився зі своє майбутньою дружиною у кафе біля берлінського муру, з таким же ім’ям, як і в пісні. Місце рокової зустрічі персонажів було обрано не випадково. Західний Берлін в ті роки, та й у подальші, був оповитий особливою славою міста наповненого специфічною творчою атмосферою. Девід Боуві, Іггі Поп, Нік Кейв усі так чи інакше переїжджали туди у пошуках натхнення та незвичного середовища. Берлінський мур, як метафора, втілений в реальність символ відчуження, розділення, стіни, що виростає між людьми. Я до речі, ще не казав, що Боб Езрін продюсер славнозвісної епопеї «The Wall» Pink Floyd. Сама ж вступна «Berlin» – це похмуріше переаранжування пісні з дебютника, яку Рід вперше, в живу виконав у складі The Velvet Underground, разом з Ніко та Джоном Кейлом. Запис того виступу можна було, до виходу дебютника, подивитися лише в особистому музеї Енді Воргола, ще одного, між іншим, вихідця з наших етнічних земель – Лемківщини, крім єврея Рабіновича.

У номері, що продовжує мізансцену «Lady Day», змальовується перше побачення та секс Джима з Керолайн, яка в той час працювала співачкою в кафе Берлін. Вже з цієї композиції альбом набирає, деякої жартівливої манери. У записі альбому взяли участь багато різних сесійних інструменталістів, і на «Lady Day», ми в змозі насолодитися грою Б. Дж. Вілсона на ударних, яким чудово підігрують духові.

Потужна «Men Of Good Fortune» езопівською мовою дає нам зрозуміти скрутне матеріальне положення пари, та неможливість Джима влаштуватися в житті та знайти стабільне джерело заробітку. Така ж розкішна барабанна гра вже іншого ударника Ейнслея Данбара, котрий співпрацював з дюжиною інших соло артистів та колективів. Також тут виділяється бас-гітарна партія, що приємно доповнює загальну картину. А блюзовий текст вкотре показує непринадну долю ледарів, волоцюг та тих хто хотів жити легким життям, у суспільстві бджолиного вулика.

Грайлива «Caroline Says I», показує перші труднощі у стосунках, з якими стикається пара Джима і Керолайн. Керолайн виявляється, ще тим стервом, що у шлюбі не втрачає принагідної можливості всіляко принизити чи образити Джима. «Caroline says that I'm just a toy / She wants a man, not just a boy». Але Джим продовжує терпіти ці нерівні стосунки, де жінка виступає домінуючим над чоловіком суб’єктом. Джим проявляється, як каблук, котрому подобається таке положення. Керолайн, як жінка-вамп принижує його чоловічу гідність, тим часом, як Джиму кохана продовжує ввижатися, цитую: «Still she is my Germanic Queen / Yeah, she's my Queen». В тексті, до того ж, вперше з’являються завуальована згадка про вживання наркотиків Керолайн, скоріш за все героїну, через незадоволеність сімейним життям.

«How Do You Think It Feels» дає вихід електрогітарі Стіва Хантера, що уславився своєю хард рок манерою гри при співпраці з Елісом Купером на «Billion Dollar Babies» та «Welcome to My Nightmare», якої ми всі заждалися. Соковиті гітарні соло нарешті пестять наш слух. В тексті позначаються напівпрозорі натяки на ускладнення вже навіть сексуального життя Джима та Керолайн, через наркотичну залежність другої. Вона втрачає контроль над собою, і боїться залишатися на одинці, що виводить з себе Джима та паскудить йому життя.

«Oh Jim» перероблена з вельветівської «Oh Gin», починається з такої ж приголомшливої гри на ударних. Гучні духові та гітарні соло вказують на початок кінця стосунків, і те що тріщина у взаєминах пари стає все більш помітною, виливаючись у подружні зради Керолайн, яка спить зі своїми прихильниками з кафе, і Джима, який приймається за побої невірної, коли в нього вривається терпець. Композиція ділиться на дві частини, починаючи з 3:20. У другій половині, минула бравурність випаровується і залишається атмосфера камерних концертів Ріда з його акустичною гітарою, де він співає про те, що Керолайн все-таки розбила серце головному герою і він полишає сім’ю.

«Caroline Says II» виходячи з назви, є продовженням першої пісні, але кудись подівся увесь той бешкетний запал. Керолайн все глибше провалюється на дно наркотичної залежності та моральної деградації. Тепер вона вимушена підробляти повією, на прізвисько «Аляска», аби заробити на чергову дозу. Сама ж композиція також була переробкою архівної "Stephanie Says", котра з’явилася лише на компіляції Вельветів VU 1985.

Інструментальна складова примітивізується з кожною композицією, підкреслюючи падіння героїні. На Kids темп уповільнюється, гітари стають блюзовішими. Звучання стає бруднішим, в той момент, коли служба по правам дітей забирає в Керолайн її дочок. В якийсь момент фоном починають звучати крики та плач дітей, які записав Боб Езрін. Він натурально сказав своїм дітям, що їх мама померла, щоб зробити цей запис. Ось тепер і думайте, щодо «мистецтво потребує жертв» та «сльозинки невинної дитини».

А The Bed наганяє інтимної обстановки, аби розповісти нам про те, як Керолайн наклала на себе руки, відкривши вени і заснувши вічним сном на спаскудженому нерозбірливою хіттю подружньому ложі. Дійсно моторошна кульмінація.

І вінчає усю цю трагічну повість одухотворена «Sad Song», з масштабним аранжуванням та хором на підспіві. Джим сидить на тому ж самому ліжку, де були зачаті їх з Керолайн діти, й дивиться на бліде тіло своєї колишньої дружини, котру він не встиг врятувати. Все що йому залишається, це з жалем пригадувати уламки їх спільного життя та споглядати його рештки, у перетвореній на брудну домовину їх сімейного щастя, квартирі. Фінальна секція пісні зі струнними немовби підносить нас на небеса, на зустріч омріяному світлу. Воістину прекрасний фінал.

Лу Рід потім в інтерв’ю казав, що лейтмотив платівки – це ревнощі, котрі відсторонюють людей, не дають їм відкритися та бути чесними один з одним. Видно, саме ці почуття переповнювали критиків в рік виходу альбому. Бо преса рясніла просто розгромною критикою стосовно цього диска. Рецензенти вже встигли тоді похоронити кар’єру Ріда. Осьочки, полюбуйтесь, авторитетний журнал Rolling Stone: «Альбом Лу Ріда – це просто кошмар, що занурює слухача у викривлений світ параної, шизофренії, деградації, наркотичного насильства та суїциду. Деякі пісні образливі настільки, що хочеться якось помститися їхньому виконавцю фізично. Єдиним вибаченням Ріда за подібне дійство може бути те, що це був фінальний акорд колись багатообіцяючої кар'єри. Прощавай, Лу». Щоправда, через 30 з гаком років вони його вже в «500 найвеличніших альбомів» включали. Отака мінлива доля. Аудиторія 70-х не була готова до такої відвертості та щирості в музиці. Нехай Берлін і виявився продуктом свого часу, коли яскрава обкладинка, не рідно відповідала глибокому змісту. Цей прог і глем в єдності змушує пінкфлойдовський The Wall звучати, як «детский утренник» в дитсадку. Тому коли інфантильність пізніх 70-х і неонових 80-х вивітрилася, у 90-ті з’явився попит на похмурі, інтимно-інтровертивні фрески духовного занепаду окремо взятої особистості. І щось мені підказує, що це багато в чому сприяло реабілітації Лу Рідівсього Берліна. Не здивуюся, якщо це саме він виявиться прадідусем легендарного «The Downward Spiral» Nine Inch Nails.

Хоча, по правді, сказати Берлін і на чверть не такий депресивний, як Спіраль. Рід радше вдається до прийомів брехтівського очуднення та дедраматизації – коли музикальний нахил кардинально протилежний змісту подій. Це особливо помітно в першій половині платівки, збагаченій помпезним аранжуванням. Наприклад, замість мінорного нахилу в «Oh Jim», обирається мажорний. Щось подібне, я пам’ятаю в «Танцюристці в темряві» Трієра, з Бйорк в головній ролі, де всі починали танцювати та співати в сумні моменти.

Через всі вище наведені якості, не бачу жодних припон, для тих хто зацікавився, не познайомитися з цим опусом як можна ближче.

<h2>Відеоесе</h2><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/gqC8_SW44EQ"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><h2><strong>Текст</strong></h2><p>Як правило, коли мова заходить за концептуальний альбом, ми звикли уявляти собі, якесь повне фарб велике полотно, де всі пісні підкоряються одній єдиній загальній ідеї або оповіді. Завше з відірваним від реальності сетінгом, що уносить нас в далечінь на зустріч неймовірним пригодам, далеким від звичайних людських проблем. Щось таке фантасмагоричне, міфологічне. Те що можна було б визначити, як епос. Всі ці мандри у часі Dream Theater, цикли становлення героя у Mastodon, або спалахи технократичного майбутнього людства у Fear Factory. Та хоча б чергові пригоди марсіанина Зіггі Стардаста на альбомах Боуві. Але є один, альбом, який ще у далеких 70-х заклав основу для розкриття доросліших та серйозніших тем у рок музиці, ніж приємного, але такого примарного ескапізму. І цим альбом була, на жаль на сьогодні забута, ціла рок-опера відомого поета і співака Лу Ріда «Berlin» 1973 року.</p><p>Написання альбому почалося з ідеї підкинутої Ріду його тодішнім продюсером Бобом Езріном. Льюіс Алан Рабінович – так, дійсно, це його справжнє прізвище [вставай страна огромная] – в той час був на підйомі після виходу свого другого сольника Transformer, що зробив його головною зіркою в глем році після Девіда Боуві, яким і був спродюсований. Альбом непогано продавався, як для Лу Ріда, і усім в цілому сподобався, тому від критиків стариган Лу отримав певний кредит довіри. Тоді й Езрін у розмові, якось сказав, що історії в піснях Ріда мають чудовий початок, але ніколи не мали гідного кінця. Зокрема, Езрін хотів би взнати, що трапилося з парою з &#8220;Берліна&#8221; – пісні з першого сольного альбому Ріда. Езрін розпалив в душі Лу полум’я амбіцій, і той вирішив написати історію, яка ні в чому не буде поступатися кращим творам Шекспіра і Достоєвського, і зрештою покласти її на ноти.</p><p>Берлін пісня за піснею розповідає історію трагічного кохання пари Джима і Керолайн, набиту під зав’язку наркотиками, проституцією, депресією, домашнім насильством і в решті-решт суїцидом.</p><p>Пісня, що відкриває альбом, однойменна Berlin – є ідилічною картиною, в нуарних тонах, першого знайомства пари наших героїв. Історія оповідається від імені Джима, що познайомився зі своє майбутньою дружиною у кафе біля берлінського муру, з таким же ім’ям, як і в пісні. Місце рокової зустрічі персонажів було обрано не випадково. Західний Берлін в ті роки, та й у подальші, був оповитий особливою славою міста наповненого специфічною творчою атмосферою. Девід Боуві, Іггі Поп, Нік Кейв усі так чи інакше переїжджали туди у пошуках натхнення та незвичного середовища. Берлінський мур, як метафора, втілений в реальність символ відчуження, розділення, стіни, що виростає між людьми. Я до речі, ще не казав, що Боб Езрін продюсер славнозвісної епопеї «The Wall» Pink Floyd. Сама ж вступна «Berlin» – це похмуріше переаранжування пісні з дебютника, яку Рід вперше, в живу виконав у складі The Velvet Underground, разом з Ніко та Джоном Кейлом. Запис того виступу можна було, до виходу дебютника, подивитися лише в особистому музеї Енді Воргола, ще одного, між іншим, вихідця з наших етнічних земель – Лемківщини, крім єврея Рабіновича.</p><p>У номері, що продовжує мізансцену «Lady Day», змальовується перше побачення та секс Джима з Керолайн, яка в той час працювала співачкою в кафе Берлін. Вже з цієї композиції альбом набирає, деякої жартівливої манери. У записі альбому взяли участь багато різних сесійних інструменталістів, і на «Lady Day», ми в змозі насолодитися грою Б. Дж. Вілсона на ударних, яким чудово підігрують духові.</p><p>Потужна «Men Of Good Fortune» езопівською мовою дає нам зрозуміти скрутне матеріальне положення пари, та неможливість Джима влаштуватися в житті та знайти стабільне джерело заробітку. Така ж розкішна барабанна гра вже іншого ударника Ейнслея Данбара, котрий співпрацював з дюжиною інших соло артистів та колективів. Також тут виділяється бас-гітарна партія, що приємно доповнює загальну картину. А блюзовий текст вкотре показує непринадну долю ледарів, волоцюг та тих хто хотів жити легким життям, у суспільстві бджолиного вулика.</p><p>Грайлива «Caroline Says I», показує перші труднощі у стосунках, з якими стикається пара Джима і Керолайн. Керолайн виявляється, ще тим стервом, що у шлюбі не втрачає принагідної можливості всіляко принизити чи образити Джима. «Caroline says that I&#8217;m just a toy / She wants a man, not just a boy». Але Джим продовжує терпіти ці нерівні стосунки, де жінка виступає домінуючим над чоловіком суб’єктом. Джим проявляється, як каблук, котрому подобається таке положення. Керолайн, як жінка-вамп принижує його чоловічу гідність, тим часом, як Джиму кохана продовжує ввижатися, цитую: «Still she is my Germanic Queen / Yeah, she&#8217;s my Queen». В тексті, до того ж, вперше з’являються завуальована згадка про вживання наркотиків Керолайн, скоріш за все героїну, через незадоволеність сімейним життям.</p><p>«How Do You Think It Feels» дає вихід електрогітарі Стіва Хантера, що уславився своєю хард рок манерою гри при співпраці з Елісом Купером на «Billion Dollar Babies» та «Welcome to My Nightmare», якої ми всі заждалися. Соковиті гітарні соло нарешті пестять наш слух. В тексті позначаються напівпрозорі натяки на ускладнення вже навіть сексуального життя Джима та Керолайн, через наркотичну залежність другої. Вона втрачає контроль над собою, і боїться залишатися на одинці, що виводить з себе Джима та паскудить йому життя.</p><p>«Oh Jim» перероблена з вельветівської «Oh Gin», починається з такої ж приголомшливої гри на ударних. Гучні духові та гітарні соло вказують на початок кінця стосунків, і те що тріщина у взаєминах пари стає все більш помітною, виливаючись у подружні зради Керолайн, яка спить зі своїми прихильниками з кафе, і Джима, який приймається за побої невірної, коли в нього вривається терпець. Композиція ділиться на дві частини, починаючи з 3:20. У другій половині, минула бравурність випаровується і залишається атмосфера камерних концертів Ріда з його акустичною гітарою, де він співає про те, що Керолайн все-таки розбила серце головному герою і він полишає сім’ю.</p><p>«Caroline Says II» виходячи з назви, є продовженням першої пісні, але кудись подівся увесь той бешкетний запал. Керолайн все глибше провалюється на дно наркотичної залежності та моральної деградації. Тепер вона вимушена підробляти повією, на прізвисько «Аляска», аби заробити на чергову дозу. Сама ж композиція також була переробкою архівної &#8220;Stephanie Says&#8221;, котра з’явилася лише на компіляції Вельветів VU 1985.</p><p>Інструментальна складова примітивізується з кожною композицією, підкреслюючи падіння героїні. На Kids темп уповільнюється, гітари стають блюзовішими. Звучання стає бруднішим, в той момент, коли служба по правам дітей забирає в Керолайн її дочок. В якийсь момент фоном починають звучати крики та плач дітей, які записав Боб Езрін. Він натурально сказав своїм дітям, що їх мама померла, щоб зробити цей запис. Ось тепер і думайте, щодо «мистецтво потребує жертв» та «сльозинки невинної дитини».</p><p>А The Bed наганяє інтимної обстановки, аби розповісти нам про те, як Керолайн наклала на себе руки, відкривши вени і заснувши вічним сном на спаскудженому нерозбірливою хіттю подружньому ложі. Дійсно моторошна кульмінація.</p><p>І вінчає усю цю трагічну повість одухотворена «Sad Song», з масштабним аранжуванням та хором на підспіві. Джим сидить на тому ж самому ліжку, де були зачаті їх з Керолайн діти, й дивиться на бліде тіло своєї колишньої дружини, котру він не встиг врятувати. Все що йому залишається, це з жалем пригадувати уламки їх спільного життя та споглядати його рештки, у перетвореній на брудну домовину їх сімейного щастя, квартирі. Фінальна секція пісні зі струнними немовби підносить нас на небеса, на зустріч омріяному світлу. Воістину прекрасний фінал.</p><p>Лу Рід потім в інтерв’ю казав, що лейтмотив платівки – це ревнощі, котрі відсторонюють людей, не дають їм відкритися та бути чесними один з одним. Видно, саме ці почуття переповнювали критиків в рік виходу альбому. Бо преса рясніла просто розгромною критикою стосовно цього диска. Рецензенти вже встигли тоді похоронити кар’єру Ріда. Осьочки, полюбуйтесь, авторитетний журнал Rolling Stone: «Альбом Лу Ріда – це просто кошмар, що занурює слухача у викривлений світ параної, шизофренії, деградації, наркотичного насильства та суїциду. Деякі пісні образливі настільки, що хочеться якось помститися їхньому виконавцю фізично. Єдиним вибаченням Ріда за подібне дійство може бути те, що це був фінальний акорд колись багатообіцяючої кар&#8217;єри. Прощавай, Лу». Щоправда, через 30 з гаком років вони його вже в «500 найвеличніших альбомів» включали. Отака мінлива доля. Аудиторія 70-х не була готова до такої відвертості та щирості в музиці. Нехай Берлін і виявився продуктом свого часу, коли яскрава обкладинка, не рідно відповідала глибокому змісту. Цей прог і глем в єдності змушує пінкфлойдовський The Wall звучати, як «детский утренник» в дитсадку. Тому коли інфантильність пізніх 70-х і неонових 80-х вивітрилася, у 90-ті з’явився попит на похмурі, інтимно-інтровертивні фрески духовного занепаду окремо взятої особистості. І щось мені підказує, що це багато в чому сприяло реабілітації Лу Рідівсього Берліна. Не здивуюся, якщо це саме він виявиться прадідусем легендарного «The Downward Spiral» Nine Inch Nails.</p><p>Хоча, по правді, сказати Берлін і на чверть не такий депресивний, як Спіраль. Рід радше вдається до прийомів брехтівського очуднення та дедраматизації – коли музикальний нахил кардинально протилежний змісту подій. Це особливо помітно в першій половині платівки, збагаченій помпезним аранжуванням. Наприклад, замість мінорного нахилу в «Oh Jim», обирається мажорний. Щось подібне, я пам’ятаю в «Танцюристці в темряві» Трієра, з Бйорк в головній ролі, де всі починали танцювати та співати в сумні моменти.</p><p>Через всі вище наведені якості, не бачу жодних припон, для тих хто зацікавився, не познайомитися з цим опусом як можна ближче.</p>

Berlin preview.jpg

u0412u0435u043bu0438u043au0456 u0430u043bu044cu0431u043eu043cu0438//Lou Reed - Berlin (1973) u043eu0433u043bu044fu0434

u0420u0435u0446u0435u043du0437u0456u044f u043du0430 u0430u043bu044cu0431u043eu043c-u0435u043fu043eu043fu0435u044e u041bu0443 u0420u0456u0434u0430 "Berlin"

Рецензія на альбом-епопею Лу Ріда "Berlin"

🎷 Великі альбоми / Lou Reed — Berlin (1973) огляд

<p>Серія <strong>The legend of zelda </strong>є дуже старою та однією з найвпливовіших в ігровій індустрії.

Тому я хочу згадати з чого все почалося, в своєму відео я розповідаю та оглядаю перші три частини: <strong>The Legend of Zelda, Zelda II: The Adventure of Link, The Legend of Zelda: A Link to the Past.</strong>

https://youtu.be/Hd_t8kz9spc</p>

<p>Серія <strong>The legend of zelda </strong>є дуже старою та однією з найвпливовіших в ігровій індустрії.</p><p>Тому я хочу згадати з чого все почалося, в своєму відео я розповідаю та оглядаю перші три частини: <strong>The Legend of Zelda, Zelda II: The Adventure of Link, The Legend of Zelda: A Link to the Past.</strong></p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/Hd_t8kz9spc"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div></p>

u0406u0441u0442u043eu0440u0456

Огляд перших частин Зельди.

Серія <strong>The legend of zelda </strong>є дуже старою та однією з найвпливовіших в ігровій індустрії.

Тому я хочу згадати з чого все почалося, в своєму відео я розповідаю та оглядаю перші три частини: <strong>The Legend of Zelda, Zelda II: The Adventure of Link, The Legend of Zelda: A Link to the Past.</strong>

https://youtu.be/Hd_t8kz9spc

<p>Серія <strong>The legend of zelda </strong>є дуже старою та однією з найвпливовіших в ігровій індустрії.</p><p>Тому я хочу згадати з чого все почалося, в своєму відео я розповідаю та оглядаю перші три частини: <strong>The Legend of Zelda, Zelda II: The Adventure of Link, The Legend of Zelda: A Link to the Past.</strong></p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/Hd_t8kz9spc"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div>

🍃 Історія — The Legend of Zelda

<p>u0421u0435u0440u0456u044f <strong>The legend of zelda </strong>u0454 u0434u0443u0436u0435 u0441u0442u0430u0440u043eu044e u0442u0430 u043eu0434u043du0456u0454u044e u0437 u043du0430u0439u0432u043fu043bu0438u0432u043eu0432u0456u0448u0438u0445 u0432 u0456u0433u0440u043eu0432u0456u0439 u0456u043du0434u0443u0441u0442u0440u0456u0457.</p><p>u0422u043eu043cu0443 u044f u0445u043eu0447u0443 u0437u0433u0430u0434u0430u0442u0438 u0437 u0447u043eu0433u043e u0432u0441u0435 u043fu043eu0447u0430u043bu043eu0441u044f, u0432 u0441u0432u043eu0454u043cu0443 u0432u0456u0434u0435u043e u044f u0440u043eu0437u043fu043eu0432u0456u0434u0430u044e u0442u0430 u043eu0433u043bu044fu0434u0430u044e u043fu0435u0440u0448u0456 u0442u0440u0438 u0447u0430u0441u0442u0438u043du0438: <strong>The Legend of Zelda, Zelda II: The Adventure of Link, The Legend of Zelda: A Link to the Past.</strong></p><p>ud83dudcfa u0412u0456u0434u0435u043e u043cu043eu0436u043du0430 u043fu043eu0434u0438u0432u0438u0442u0438u0441u044f <a href="https://youtu.be/Hd_t8kz9spc" rel="noopener noreferrer" target="_blank">u0442u0443u0442.</a></p>

u0406u0421u0422u041eu0420u0406u042f - The Legend of Zelda.

u041eu0433u043bu044fu0434 u043fu0435u0440u0448u0438u0445 u0447u0430u0441u0442u0438u043d u0437u0435u043bu044cu0434u0438.

<p>Мені подобаються ігри та ця індустрія, але останнім часом помічаю що я трохи розчаровуюся в нових проектах, усілякі механіки та геймдезайнерські рішення мене не дуже вражають.

Але на диво, пірнувши в олдовий геймінг, я зрозумів, що ось цього мені не вистачало, але чи значить це, що <strong>старі ігри краще нових? </strong>

Тому сьогодні, я і буду розбирати цю тему.

https://youtu.be/uxlgHTS8Enk

 </p>

<p>Мені подобаються ігри та ця індустрія, але останнім часом помічаю що я трохи розчаровуюся в нових проектах, усілякі механіки та геймдезайнерські рішення мене не дуже вражають.</p><p>Але на диво, пірнувши в олдовий геймінг, я зрозумів, що ось цього мені не вистачало, але чи значить це, що <strong>старі ігри краще нових? </strong></p><p>Тому сьогодні, я і буду розбирати цю тему.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/uxlgHTS8Enk"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p> </p>

u0427u0418 u0421u0422u0410u0420u0406 u0406u0413u0420u0418 - u041au0420u0410u0429u0415?

u0412u0456u0434u0435u043e-u0456u0433u0440u043eu0432u0435 u0435u0441u0435 u043du0430 u0442u0435u043cu0443 u0434u0435u0433u0440u0430u0434u0430u0446u0456u0457u0457 u0456u043du0434u0443u0441u0442u0440u0456u0457

Відео-ігрове есе, на тему "деградації індустрії"

Мені подобаються ігри та ця індустрія, але останнім часом помічаю що я трохи розчаровуюся в нових проектах, усілякі механіки та геймдезайнерські рішення мене не дуже вражають.

Але на диво, пірнувши в олдовий геймінг, я зрозумів, що ось цього мені не вистачало, але чи значить це, що <strong>старі ігри краще нових? </strong>

Тому сьогодні, я і буду розбирати цю тему.

https://youtu.be/uxlgHTS8Enk

&nbsp;

<p>Мені подобаються ігри та ця індустрія, але останнім часом помічаю що я трохи розчаровуюся в нових проектах, усілякі механіки та геймдезайнерські рішення мене не дуже вражають.</p><p>Але на диво, пірнувши в олдовий геймінг, я зрозумів, що ось цього мені не вистачало, але чи значить це, що <strong>старі ігри краще нових? </strong></p><p>Тому сьогодні, я і буду розбирати цю тему.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/uxlgHTS8Enk"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>&nbsp;</p>

📺 ЧИ СТАРІ ІГРИ — КРАЩЕ?

<p>u041cu0435u043du0456 u043fu043eu0434u043eu0431u0430u0454u0442u044cu0441u044f u0456u0433u0440u0438 u0442u0430 u0446u044f u0456u043du0434u0443u0441u0442u0440u0456u044f, u0430u043bu0435 u043eu0441u0442u0430u043du043du0456u043c u0447u0430u0441u043eu043c u043fu043eu043cu0456u0447u0430u044e u0449u043e u044f u0442u0440u043eu0445u0438 u0440u043eu0437u0447u0430u0440u043eu0432u0443u044eu0441u044f u0432 u043du043eu0432u0438u0445 u043fu0440u043eu0435u043au0442u0430u0445, u0443u0441u0456u043bu044fu043au0456 u043cu0435u0445u0430u043du0456u043au0438 u0442u0430 u0433u0435u0439u043cu0434u0435u0437u0430u0439u043du0435u0440u0441u044cu043au0456 u0440u0456u0448u0435u043du043du044f u043cu0435u043du0435 u043du0435 u0434u0443u0436u0435 u0432u0440u0430u0436u0430u044eu0442u044c.</p><p>u0410u043bu0435 u043du0430 u0434u0438u0432u043e, u0437u0430u043du0438u0440u043du0443u0432u0448u0438 u0432 u043eu043bu0434u043eu0432u0438u0439 u0433u0435u0439u043cu0456u043du0433, u044f u0437u0440u043eu0437u0443u043cu0456u0432, u0449u043e u043eu0441u044c u0446u044cu043eu0433u043e u043cu0435u043du0456 u043du0435 u0432u0438u0441u0442u0430u0447u0430u043bu043e, u0430u043bu0435 u0447u0438 u0437u043du0430u0447u0438u0442u044c u0446u0435, u0449u043e <strong>u0441u0442u0430u0440u0456 u0456u0433u0440u0438 u043au0440u0430u0449u0435 u043du043eu0432u0438u0445?&nbsp;</strong></p><p>u0422u043eu043cu0443 u0441u044cu043eu0433u043eu0434u043du0456, u044f u0456 u0431u0443u0434u0443 u0440u043eu0437u0431u0438u0440u0430u0442u0438 u0446u044e u0442u0435u043cu0443.</p><p>ud83dudcfa u041fu043eu0432u043du0435 u0432u0456u0434u0435u043e u043cu043eu0436u043du0430 u043fu043eu0434u0438u0432u0438u0442u0438u0441u044f <a href="https://youtu.be/uxlgHTS8Enk" rel="noopener noreferrer" target="_blank">u0442u0443u0442.</a></p><p><img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/10/634d344fb0116_149572-games-feature-then-vs-now-video-games-through-the-decades-image8-6kooqpy53a.jpg"></p><p><br></p>

ud83dudc7eu0427u0418 u0421u0422u0410u0420u0406 u0406u0413u0420u0418 - u041au0420u0410u0429u0415?

u0412u0456u0434u0435u043e-u0456u0433u0440u043eu0432u0435 u0435u0441u0435, u043du0430 u0442u0435u043cu0443 "u0434u0435u0433u0440u0430u0434u0430u0446u0456u0457 u0456u043du0434u0443u0441u0442u0440u0456u0457"

<p>Пригоди Кратоса на "дорослих" консолях стали беззаперечним світовим хітом та візитівкою <strong>Santa Monica Studio</strong>.

Та чи вдалося їх колегам з <strong>Ready at Dawn</strong> дотриматися вже заданого рівня якості та довести, що великим франшизам є місце на маленьких консолях?

Давайте разом розбиратися у ретро огляді <strong>God of War: Chains of Olympus </strong>від команди<strong> Play State Ukraine</strong>!

<img src="https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/te0/1.5/16/1f4fa.png"> Дивитися відео:

https://youtu.be/uindqU7hLPE</p>

<p>Пригоди Кратоса на &#8220;дорослих&#8221; консолях стали беззаперечним світовим хітом та візитівкою <strong>Santa Monica Studio</strong>.</p><p>Та чи вдалося їх колегам з <strong>Ready at Dawn</strong> дотриматися вже заданого рівня якості та довести, що великим франшизам є місце на маленьких консолях?</p><p>Давайте разом розбиратися у ретро огляді <strong>God of War: Chains of Olympus </strong>від команди<strong> Play State Ukraine</strong>!</p><p><img src="https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/te0/1.5/16/1f4fa.png"> Дивитися відео:</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/uindqU7hLPE"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div></p>

<p>u041fu0440u0438u0433u043eu0434u0438 u041au0440u0430u0442u043eu0441u0430 u043du0430 "u0434u043eu0440u043eu0441u043bu0438u0445" u043au043eu043du0441u043eu043bu044fu0445 u0441u0442u0430u043bu0438 u0431u0435u0437u0437u0430u043fu0435u0440u0435u0447u043du0438u043c u0441u0432u0456u0442u043eu0432u0438u043c u0445u0456u0442u043eu043c u0442u0430 u0432u0456u0437u0438u0442u0456u0432u043au043eu044e Santa Monica Studio.</p><p>u0422u0430 u0447u0438 u0432u0434u0430u043bu043eu0441u044f u0457u0445 u043au043eu043bu0435u0433u0430u043c u0437 Ready at Dawn u0434u043eu0442u0440u0438u043cu0430u0442u0438u0441u044f u0432u0436u0435 u0437u0430u0434u0430u043du043eu0433u043e u0440u0456u0432u043du044f u044fu043au043eu0441u0442u0456 u0442u0430 u0434u043eu0432u0435u0441u0442u0438, u0449u043e u0432u0435u043bu0438u043au0438u043c u0444u0440u0430u043du0448u0438u0437u0430u043c u0454 u043cu0456u0441u0446u0435 u043du0430 u043cu0430u043bu0435u043du044cu043au0438u0445 u043au043eu043du0441u043eu043bu044fu0445?</p><p>u0414u0430u0432u0430u0439u0442u0435 u0440u0430u0437u043eu043c u0440u043eu0437u0431u0438u0440u0430u0442u0438u0441u044f u0443 u043du0430u0448u043eu043cu0443 u0440u0435u0442u0440u043e u043eu0433u043bu044fu0434u0456 God of War: Chains of Olympus.</p>

u0420u0435u0442u0440u043e u043eu0433u043bu044fu0434 POW PSP.jpg

GOD OF WAR: CHAINS OF OLYMPUS | u0420u0415u0422u0420u041e u041eu0413u041bu042fu0414 [PSP | PS3]

u041fu0440u043eu0434u043eu0432u0436u0435u043du043du044f u043au0443u043bu044cu0442u043eu0432u043eu0457 u0441u0435u0440u0456u0457 u0443 u043fu043eu0440u0442u0430u0442u0438u0432u043du043eu043cu0443 u0444u043eu0440u043cu0430u0442u0456

Продовження культової серії у портативному форматі

Пригоди Кратоса на "дорослих" консолях стали беззаперечним світовим хітом та візитівкою <strong>Santa Monica Studio</strong>.

Та чи вдалося їх колегам з <strong>Ready at Dawn</strong> дотриматися вже заданого рівня якості та довести, що великим франшизам є місце на маленьких консолях?

Давайте разом розбиратися у ретро огляді <strong>God of War: Chains of Olympus </strong>від команди<strong> Play State Ukraine</strong>!

<img src="https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/te0/1.5/16/1f4fa.png" /> Дивитися відео:

https://youtu.be/uindqU7hLPE

<p>Пригоди Кратоса на &#8220;дорослих&#8221; консолях стали беззаперечним світовим хітом та візитівкою <strong>Santa Monica Studio</strong>.</p><p>Та чи вдалося їх колегам з <strong>Ready at Dawn</strong> дотриматися вже заданого рівня якості та довести, що великим франшизам є місце на маленьких консолях?</p><p>Давайте разом розбиратися у ретро огляді <strong>God of War: Chains of Olympus </strong>від команди<strong> Play State Ukraine</strong>!</p><p><img src="https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/te0/1.5/16/1f4fa.png" /> Дивитися відео:</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/uindqU7hLPE"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div>

🎮 God of War: Chains of Olympus | Ретро огляд [PSP | PS3]

<p>u041fu0440u0438u0433u043eu0434u0438 u041au0440u0430u0442u043eu0441u0430 u043du0430 "u0434u043eu0440u043eu0441u043bu0438u0445" u043au043eu043du0441u043eu043bu044fu0445 u0441u0442u0430u043bu0438 u0431u0435u0437u0437u0430u043fu0435u0440u0435u0447u043du0438u043c u0441u0432u0456u0442u043eu0432u0438u043c u0445u0456u0442u043eu043c u0442u0430 u0432u0456u0437u0438u0442u0456u0432u043au043eu044e <strong>Santa Monica Studio</strong>.</p><p>u0422u0430 u0447u0438 u0432u0434u0430u043bu043eu0441u044f u0457u0445 u043au043eu043bu0435u0433u0430u043c u0437 <strong>Ready at Dawn</strong> u0434u043eu0442u0440u0438u043cu0430u0442u0438u0441u044f u0432u0436u0435 u0437u0430u0434u0430u043du043eu0433u043e u0440u0456u0432u043du044f u044fu043au043eu0441u0442u0456 u0442u0430 u0434u043eu0432u0435u0441u0442u0438, u0449u043e u0432u0435u043bu0438u043au0438u043c u0444u0440u0430u043du0448u0438u0437u0430u043c u0454 u043cu0456u0441u0446u0435 u043du0430 u043cu0430u043bu0435u043du044cu043au0438u0445 u043au043eu043du0441u043eu043bu044fu0445?</p><p>u0414u0430u0432u0430u0439u0442u0435 u0440u0430u0437u043eu043c u0440u043eu0437u0431u0438u0440u0430u0442u0438u0441u044f u0443 u0440u0435u0442u0440u043e u043eu0433u043bu044fu0434u0456 <strong>God of War: Chains of Olympus </strong>u0432u0456u0434 u043au043eu043cu0430u043du0434u0438<strong> Play State Ukraine</strong>!</p><p><img src="https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/te0/1.5/16/1f4fa.png"> u0414u0438u0432u0438u0442u0438u0441u044f u0432u0456u0434u0435u043e: <a href="https://youtu.be/uindqU7hLPE" rel="noopener noreferrer" target="_blank">YouTube</a></p>

#ретро