<p>Схоже, що моє дослідження <a href="https://t.me/exploringmusic/357" target="_blank" rel="noopener noreferrer">вінілової культури в Таллінні</a> дуже швидко спіткнулось о сезон хвороб та погоди, недружньої до подорожуючої автобусом і пішки людини.

Поки я складаю маршрут наступних відвідувань в пошуках вінілу, то поділюсь цікавим фактом.

[journal img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/637e830fc4ace_photo1669223786.jpeg" img_id="192068"]

В Таллінні досить багато секонд-хендів, комісійних та благодійних магазинів. В секондах здебільшого одяг, взуття та аксесуари. А от в комісійних та благодійних — все, що можна собі уявити. Меблі, техніка, посуд, текстиль, одяг, валізи, швейні машинки, товари для спорту, іграшки, ковзани, канцтовари, клюшки для гольфу і багато іншого. А ще <strong>книжки та музичні товари</strong> — касети, диски і звісно ж, вініл. З книжок, які віддають в комісійні магазини створюють навіть невеликі бібліотеки)

Платівки, які опиняються в комісійних магазинах умовно можна розділити на 2 типи. Перший тип, це платівки, які потрапили в комісійний магазин з Естонії, другий — які потрапили в благодійний магазин з-за кордону.

У першому випадку — це купа вінілу з російськомовними виконавцями радянських часів, багато "віа", Пугачьової та ін.

[/journal]

У другому випадку — це дуже цікаві знахідки! Є і джаз, і фанк, і соул, я навіть знайшла платівку Treasure Island Production з Kingston, Jamaica. (додам в коментарі фото).

Для прикладу даю лінк на Spotify на платівки виконавців, яких знайшла в одній комісійці 2 тижні тому:
</p><ul>
 	<li><a href="https://open.spotify.com/playlist/37i9dQZF1DZ06evO3ZBu5a" target="_blank" rel="noopener noreferrer">The Platters</a></li>
 	<li><a href="https://open.spotify.com/playlist/37i9dQZF1DZ06evO1H7pQF" target="_blank" rel="noopener noreferrer">The Dramatics</a></li>
 	<li><a href="https://www.youtube.com/watch?v=efKbRdzH3IA&list=OLAK5uy_m8-aC9HQfFUdwftrGUaLfb0AHgcytBwqw&ab_channel=TheSensations-Topic" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Hottest Hits</a> Treasure Isle</li>
 	<li><a href="https://www.youtube.com/watch?v=rLsP1bTyCcg&list=OLAK5uy_m0Syvefh0bhtk0btl0ZvpDzol17DqEGVI&index=1&ab_channel=SoltiK%C3%A1roly-Topic" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Hungarian songs</a></li>
 	<li><a href="https://www.discogs.com/ru/release/2341899-Big-Joe-Turner-Buck-Clayton-Stuff-Smith-Memphis-Slim-I-Giganti-Del-Jazz-Vol-17" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Big Joe Turner, Buck Clayton, Stuff Smith, Memphis Slim – I Giganti Del Jazz Vol. 17</a> послухати приблизно що там можна <a href="https://www.youtube.com/watch?v=1tc_dQbXAQI&ab_channel=ManiasrockJoeelindio" target="_blank" rel="noopener noreferrer">тут</a></li>
 	<li><a href="https://www.youtube.com/watch?v=cPamRAgB7DQ&list=OLAK5uy_kSvQYgfl2AaObJuI-aG6uENK_34MoFlJ0&ab_channel=Discobolos-Topic" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Discobolos</a></li>
</ul>
Мені сподобались всі, крім "Hungarian songs")) але то і не зовсім мій улюблений формат

Вартість платівок <strong>в середньому 4 євро, деякі від 1 євро</strong>.

До речі, <strong>максимальна вартість платівки Hottest Hits з Ямайки на discogs — 37 євро, а Discobolos з Чехословаччини — 20 євро.</strong> (якщо я правильно зрозуміла, то так і перепродають вініл, купуючи за 1 євро у комісійках)

Класно було б мати можливість одразу слухати платівки на програвачі, але це поки тільки в спеціалізованих магазинах. Виручає гугл-об'єктив+спотіфай та ютуб)

Ну і класно, що асортимент таких магазинів оновлюється щомісяця, — поштовх до нових відкриттів.

<p>Схоже, що моє дослідження <a href="https://t.me/exploringmusic/357" target="_blank" rel="noopener noreferrer">вінілової культури в Таллінні</a> дуже швидко спіткнулось о сезон хвороб та погоди, недружньої до подорожуючої автобусом і пішки людини.</p><p>Поки я складаю маршрут наступних відвідувань в пошуках вінілу, то поділюсь цікавим фактом.</p><div class="shortcode-journal js__shortcode-journal">	<div class="shortcode-journal__content">						<div class="shortcode-journal__excerpt">			</p><p>В Таллінні досить багато секонд-хендів, комісійних та благодійних магазинів. В секондах здебільшого одяг, взуття та аксесуари. А от в комісійних та благодійних — все, що можна собі уявити. Меблі, техніка, посуд, текстиль, одяг, валізи, швейні машинки, товари для спорту, іграшки, ковзани, канцтовари, клюшки для гольфу і багато іншого. А ще <strong>книжки та музичні товари</strong> — касети, диски і звісно ж, вініл. З книжок, які віддають в комісійні магазини створюють навіть невеликі бібліотеки)</p><p>Платівки, які опиняються в комісійних магазинах умовно можна розділити на 2 типи. Перший тип, це платівки, які потрапили в комісійний магазин з Естонії, другий — які потрапили в благодійний магазин з-за кордону.</p><p>У першому випадку — це купа вінілу з російськомовними виконавцями радянських часів, багато &#8220;віа&#8221;, Пугачьової та ін.</p><p>		</div>	</div>	<div class="shortcode-journal__thumbnail">					<img src="/wp-content/uploads/2022/11/637e830fc4ace_photo1669223786.jpeg" alt="">			</div></div><p>У другому випадку — це дуже цікаві знахідки! Є і джаз, і фанк, і соул, я навіть знайшла платівку Treasure Island Production з Kingston, Jamaica. (додам в коментарі фото).</p><p>Для прикладу даю лінк на Spotify на платівки виконавців, яких знайшла в одній комісійці 2 тижні тому:</p><ul><li><a href="https://open.spotify.com/playlist/37i9dQZF1DZ06evO3ZBu5a" target="_blank" rel="noopener noreferrer">The Platters</a></li><li><a href="https://open.spotify.com/playlist/37i9dQZF1DZ06evO1H7pQF" target="_blank" rel="noopener noreferrer">The Dramatics</a></li><li><a href="https://www.youtube.com/watch?v=efKbRdzH3IA&#038;list=OLAK5uy_m8-aC9HQfFUdwftrGUaLfb0AHgcytBwqw&#038;ab_channel=TheSensations-Topic" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Hottest Hits</a> Treasure Isle</li><li><a href="https://www.youtube.com/watch?v=rLsP1bTyCcg&#038;list=OLAK5uy_m0Syvefh0bhtk0btl0ZvpDzol17DqEGVI&#038;index=1&#038;ab_channel=SoltiK%C3%A1roly-Topic" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Hungarian songs</a></li><li><a href="https://www.discogs.com/ru/release/2341899-Big-Joe-Turner-Buck-Clayton-Stuff-Smith-Memphis-Slim-I-Giganti-Del-Jazz-Vol-17" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Big Joe Turner, Buck Clayton, Stuff Smith, Memphis Slim – I Giganti Del Jazz Vol. 17</a> послухати приблизно що там можна <a href="https://www.youtube.com/watch?v=1tc_dQbXAQI&#038;ab_channel=ManiasrockJoeelindio" target="_blank" rel="noopener noreferrer">тут</a></li><li><a href="https://www.youtube.com/watch?v=cPamRAgB7DQ&#038;list=OLAK5uy_kSvQYgfl2AaObJuI-aG6uENK_34MoFlJ0&#038;ab_channel=Discobolos-Topic" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Discobolos</a></li></ul><p>Мені сподобались всі, крім &#8220;Hungarian songs&#8221;)) але то і не зовсім мій улюблений формат</p><p>Вартість платівок <strong>в середньому 4 євро, деякі від 1 євро</strong>.</p><p>До речі, <strong>максимальна вартість платівки Hottest Hits з Ямайки на discogs — 37 євро, а Discobolos з Чехословаччини — 20 євро.</strong> (якщо я правильно зрозуміла, то так і перепродають вініл, купуючи за 1 євро у комісійках)</p><p>Класно було б мати можливість одразу слухати платівки на програвачі, але це поки тільки в спеціалізованих магазинах. Виручає гугл-об&#8217;єктив+спотіфай та ютуб)</p><p>Ну і класно, що асортимент таких магазинів оновлюється щомісяця, — поштовх до нових відкриттів.</p>

Все цікаве зі світу музики. Останні новини зі світу українською та світової музики, огляди альбомів, Історії пісень, тематичні плейлисти, а також багато-багато обговорень.

Музика

Ви можете стати спонсором цієї рубрики. Пишіть на <a href="mailto:adv@nachasi.com">adv@nachasi.com</a>.

Культура вінілу, Таллінн. Частина друга: вініл в комісійних та благодійних магазинах

Схоже, що моє дослідження <a href="https://t.me/exploringmusic/357" target="_blank" rel="noopener noreferrer">вінілової культури в Таллінні</a> дуже швидко спіткнулось о сезон хвороб та погоди, недружньої до подорожуючої автобусом і пішки людини.

Поки я складаю маршрут наступних відвідувань в пошуках вінілу, то поділюсь цікавим фактом.

[journal img="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/637e830fc4ace_photo1669223786.jpeg" img_id="192068"]

В Таллінні досить багато секонд-хендів, комісійних та благодійних магазинів. В секондах здебільшого одяг, взуття та аксесуари. А от в комісійних та благодійних — все, що можна собі уявити. Меблі, техніка, посуд, текстиль, одяг, валізи, швейні машинки, товари для спорту, іграшки, ковзани, канцтовари, клюшки для гольфу і багато іншого. А ще <strong>книжки та музичні товари</strong> — касети, диски і звісно ж, вініл. З книжок, які віддають в комісійні магазини створюють навіть невеликі бібліотеки)

Платівки, які опиняються в комісійних магазинах умовно можна розділити на 2 типи. Перший тип, це платівки, які потрапили в комісійний магазин з Естонії, другий — які потрапили в благодійний магазин з-за кордону.

У першому випадку — це купа вінілу з російськомовними виконавцями радянських часів, багато "віа", Пугачьової та ін.

[/journal]

У другому випадку — це дуже цікаві знахідки! Є і джаз, і фанк, і соул, я навіть знайшла платівку Treasure Island Production з Kingston, Jamaica. (додам в коментарі фото).

Для прикладу даю лінк на Spotify на платівки виконавців, яких знайшла в одній комісійці 2 тижні тому:
<ul>
 	<li><a href="https://open.spotify.com/playlist/37i9dQZF1DZ06evO3ZBu5a" target="_blank" rel="noopener noreferrer">The Platters</a></li>
 	<li><a href="https://open.spotify.com/playlist/37i9dQZF1DZ06evO1H7pQF" target="_blank" rel="noopener noreferrer">The Dramatics</a></li>
 	<li><a href="https://www.youtube.com/watch?v=efKbRdzH3IA&amp;list=OLAK5uy_m8-aC9HQfFUdwftrGUaLfb0AHgcytBwqw&amp;ab_channel=TheSensations-Topic" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Hottest Hits</a> Treasure Isle</li>
 	<li><a href="https://www.youtube.com/watch?v=rLsP1bTyCcg&amp;list=OLAK5uy_m0Syvefh0bhtk0btl0ZvpDzol17DqEGVI&amp;index=1&amp;ab_channel=SoltiK%C3%A1roly-Topic" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Hungarian songs</a></li>
 	<li><a href="https://www.discogs.com/ru/release/2341899-Big-Joe-Turner-Buck-Clayton-Stuff-Smith-Memphis-Slim-I-Giganti-Del-Jazz-Vol-17" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Big Joe Turner, Buck Clayton, Stuff Smith, Memphis Slim – I Giganti Del Jazz Vol. 17</a> послухати приблизно що там можна <a href="https://www.youtube.com/watch?v=1tc_dQbXAQI&amp;ab_channel=ManiasrockJoeelindio" target="_blank" rel="noopener noreferrer">тут</a></li>
 	<li><a href="https://www.youtube.com/watch?v=cPamRAgB7DQ&amp;list=OLAK5uy_kSvQYgfl2AaObJuI-aG6uENK_34MoFlJ0&amp;ab_channel=Discobolos-Topic" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Discobolos</a></li>
</ul>
Мені сподобались всі, крім "Hungarian songs")) але то і не зовсім мій улюблений формат

Вартість платівок <strong>в середньому 4 євро, деякі від 1 євро</strong>.

До речі, <strong>максимальна вартість платівки Hottest Hits з Ямайки на discogs — 37 євро, а Discobolos з Чехословаччини — 20 євро.</strong> (якщо я правильно зрозуміла, то так і перепродають вініл, купуючи за 1 євро у комісійках)

Класно було б мати можливість одразу слухати платівки на програвачі, але це поки тільки в спеціалізованих магазинах. Виручає гугл-об'єктив+спотіфай та ютуб)

Ну і класно, що асортимент таких магазинів оновлюється щомісяця, — поштовх до нових відкриттів.

<p>Схоже, що моє дослідження <a href="https://t.me/exploringmusic/357" target="_blank" rel="noopener noreferrer">вінілової культури в Таллінні</a> дуже швидко спіткнулось о сезон хвороб та погоди, недружньої до подорожуючої автобусом і пішки людини.</p><p>Поки я складаю маршрут наступних відвідувань в пошуках вінілу, то поділюсь цікавим фактом.</p><div class="shortcode-journal js__shortcode-journal">	<div class="shortcode-journal__content">						<div class="shortcode-journal__excerpt">			</p><p>В Таллінні досить багато секонд-хендів, комісійних та благодійних магазинів. В секондах здебільшого одяг, взуття та аксесуари. А от в комісійних та благодійних — все, що можна собі уявити. Меблі, техніка, посуд, текстиль, одяг, валізи, швейні машинки, товари для спорту, іграшки, ковзани, канцтовари, клюшки для гольфу і багато іншого. А ще <strong>книжки та музичні товари</strong> — касети, диски і звісно ж, вініл. З книжок, які віддають в комісійні магазини створюють навіть невеликі бібліотеки)</p><p>Платівки, які опиняються в комісійних магазинах умовно можна розділити на 2 типи. Перший тип, це платівки, які потрапили в комісійний магазин з Естонії, другий — які потрапили в благодійний магазин з-за кордону.</p><p>У першому випадку — це купа вінілу з російськомовними виконавцями радянських часів, багато &#8220;віа&#8221;, Пугачьової та ін.</p><p>		</div>	</div>	<div class="shortcode-journal__thumbnail">					<img src="/wp-content/uploads/2022/11/637e830fc4ace_photo1669223786.jpeg" alt="">			</div></div><p>У другому випадку — це дуже цікаві знахідки! Є і джаз, і фанк, і соул, я навіть знайшла платівку Treasure Island Production з Kingston, Jamaica. (додам в коментарі фото).</p><p>Для прикладу даю лінк на Spotify на платівки виконавців, яких знайшла в одній комісійці 2 тижні тому:</p><ul><li><a href="https://open.spotify.com/playlist/37i9dQZF1DZ06evO3ZBu5a" target="_blank" rel="noopener noreferrer">The Platters</a></li><li><a href="https://open.spotify.com/playlist/37i9dQZF1DZ06evO1H7pQF" target="_blank" rel="noopener noreferrer">The Dramatics</a></li><li><a href="https://www.youtube.com/watch?v=efKbRdzH3IA&amp;list=OLAK5uy_m8-aC9HQfFUdwftrGUaLfb0AHgcytBwqw&amp;ab_channel=TheSensations-Topic" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Hottest Hits</a> Treasure Isle</li><li><a href="https://www.youtube.com/watch?v=rLsP1bTyCcg&amp;list=OLAK5uy_m0Syvefh0bhtk0btl0ZvpDzol17DqEGVI&amp;index=1&amp;ab_channel=SoltiK%C3%A1roly-Topic" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Hungarian songs</a></li><li><a href="https://www.discogs.com/ru/release/2341899-Big-Joe-Turner-Buck-Clayton-Stuff-Smith-Memphis-Slim-I-Giganti-Del-Jazz-Vol-17" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Big Joe Turner, Buck Clayton, Stuff Smith, Memphis Slim – I Giganti Del Jazz Vol. 17</a> послухати приблизно що там можна <a href="https://www.youtube.com/watch?v=1tc_dQbXAQI&amp;ab_channel=ManiasrockJoeelindio" target="_blank" rel="noopener noreferrer">тут</a></li><li><a href="https://www.youtube.com/watch?v=cPamRAgB7DQ&amp;list=OLAK5uy_kSvQYgfl2AaObJuI-aG6uENK_34MoFlJ0&amp;ab_channel=Discobolos-Topic" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Discobolos</a></li></ul><p>Мені сподобались всі, крім &#8220;Hungarian songs&#8221;)) але то і не зовсім мій улюблений формат</p><p>Вартість платівок <strong>в середньому 4 євро, деякі від 1 євро</strong>.</p><p>До речі, <strong>максимальна вартість платівки Hottest Hits з Ямайки на discogs — 37 євро, а Discobolos з Чехословаччини — 20 євро.</strong> (якщо я правильно зрозуміла, то так і перепродають вініл, купуючи за 1 євро у комісійках)</p><p>Класно було б мати можливість одразу слухати платівки на програвачі, але це поки тільки в спеціалізованих магазинах. Виручає гугл-об&#8217;єктив+спотіфай та ютуб)</p><p>Ну і класно, що асортимент таких магазинів оновлюється щомісяця, — поштовх до нових відкриттів.</p>

🎧 Вініл з Чехословаччини та Ямайки

<h2><strong>Відеоесе</strong></h2>
https://www.youtube.com/watch?v=luKwQSk6cD8&t=157s
<h2><strong>Текст</strong></h2>
Нерідко гортаючи каталог певного гурту, ловиш себе на думці, що крім однієї-єдиної такої впливової та важливої дебютної роботи гурт нічим похвалитися, в цілому, й не може. Саме для цього я створив окремий розділ на каналі «Великі альбоми», для коротких рецензій на якісь визначні релізи. А ще тому, що мені просто ліньки плескати язиком про всю дискографію формації, яка викликає в мене почуття глибокої байдужості. Але це таке!

Питання! Ви помітили такий цікавий момент, що готичний рок в лиці його найвизначніших представників, являє собою майже виключно британський феномен. Можливо, тут вирішальними є якісь культурні коди. Хоча здавалося б, готика, як архітектурний стиль спершу виникла у Німеччині та Франції. Просто в Великобританії вона трішки так затрималася на декілька століть і добре наклалася на ментальність жителів вічно мрякого та вологого Альбіону. Дійсно, майже неможливо назвати жодної почасти помітної готик-рок банди з країни молодшого кузена Британії – Сполучених штатів. При всьому тому, що культурна традиція ніяк не заважає, а навіть вимагає. По, Бірс, Фолкнер, «південна готика» і все таке. А хоча… Завждіть, здається я щось таке пригадую, правда ніяким чином не пов’язане з декадентськими настроями американського півдня. Як щодо американського молодшого братика британської готики – death rock-а? Я ще згадував про нього у розповіді про Acid Bath, в ролику про сладж. І ні, він має жодного стосунку до стилю в металі, з такою ж смертельною приставкою в назві.

Переважно ставлення до дет року в мене більш ніж прохолодне, але є один альбом, котрий прийшовся мені до смаку в цю осінню пору журби та меланхолії. Час заварити чайку, всістися біля віконця замилувавшись пожовклим листячком та послухати альбом каліфорнійського дет рок гурту з провокаційною назвою Christian Death «Only Theater of Pain».
<div id="attachment_190930" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374edbadbce1_christiandeath-1024x1024.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-190930" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374edbadbce1_christiandeath-1024x1024.jpg" alt="">
<p id="caption-attachment-190930" class="wp-caption-text"></p>

</div>
Добре, брешу-грішу. Американський дет рок не зовсім те, що з себе представляє британський первісток, в сенсі похмурості. Та й назва, вигадана вічним Розом Вільямсом, була скоріш саркастичною грою слів над іменем відомого французького модельєра Крістіана Діора.
<div id="attachment_190962" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374ee851e05e_Rozz_1.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-190962" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374ee851e05e_Rozz_1.jpg" alt="">
<p id="caption-attachment-190962" class="wp-caption-text"></p>

</div>
Перший і останній, фірмовий, так би мовити, альбом дет року вийшов у дрімучому 1982 і являв собою дивне поєднання холодного заокеанського пост-панку, каліфорнійського рок-а-біллі та неабиякого артистичного таланту лідера дохлих християн Роза Вільямса. Темп музики трохи жвавіший за класичний пост-панк. Постійно варіюється від скрипучих повільних пасажів до пришвидшених гітарних пробіжок, у стилі раннього панк-року. Такий підхід одразу ж слухачу презентує відкриваючий трек «Cavity - First Communion». Бас-гітара, як і у решти готів виведена на передній план, а електро використовується для вилучення нестямних шумових ефектів, покликаних збентежити слухача і створити ірраціональну атмосферу жаху. В музиці, відчувається немала театральність, особливо в вокалі Роза та аранжуванні, в стилі старих голлівудських горорів 30-х. Ні в чиєму іншому голосі не відчувається стільки болю та того самого напів-еротичного впивання своїм власним стражданням. Голос Роза говорить з тобою, на тій солодкій хвилі, котрою спілкуються коханці, що знемагають від передчуття плотолюбивих втіх. Це почуття гарно вдалося в збоченому треці «Dream For Mother», з усіма цими фрейдівськими «Mother – Father» та іншою дорзовщиною. Подекуди додаються елементи східної арабіки, як-то в «Stairs - Uncertain Journey», де Роз ніби гіпнотизує своїм співом кобру, а ударник відбиває шаманські ритми на екзотичній перкусії. Але є і чисто панкові номери, типу «Spiritual Cramp» де гітарист Рік Егню бере гору над зовсім вже знахабнілим басистом. Ну і нарешті, головний хіт платівки «Romeo's Distress», з Joy Division-івською динамікою та витонченим гітарним темпоритмом, котрий в якісь секунди приспіву ніби дає вдихнути тобі повні груди свободи, а потім опускає на дно темного озера, де твій розум шматують чорні думки та передчуття. В новіших виданнях альбому, в кінці, бонусами, додали треки з першого EP «Deathwish», що був записаний за рік до дебютника. Там є нерелізнуті пісні й демо тих, що вже маються на диску. Може комусь і зайде інше, більш сире звучання матеріалу. Роз надихався при написанні альбому, як класичним пост-панком, так і прогресуючим індастріал рухом, в обличчі такого чуда в пір’ях, як Throbbing Gristle. Не обійшли його увагу і театралізовані шоу шок-рокера Еліса Купера.
<div id="attachment_190933" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374eddcd941a_Rozz_9.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-190933" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374eddcd941a_Rozz_9.jpg" alt="">
<p id="caption-attachment-190933" class="wp-caption-text"></p>

</div>
В ліриці платівки запропоновані душевні муки Вільямса сповнені глибокої відрази та ворожості до християнства, усіх конфесій. Наш стражденний митець вільно оперує що есхатологічними образами католицизму, що категоріями блага протестантизму, ятрячи їх. Це не просто богохульство заради епатажу та виклик пуританській моралі, а більш особистий підхід до релігії, з усіма відповідними теологічними нюансами. Діло в тому, що Роз Вільямс ріс у суворо догматичній південноамериканській баптистській сім’ї, завіти якої мали в край репресивний вплив на його приховану, нереалізовану гомосексуальність, що вилилося у відверте фрікацтво та артистизм хлопця. Проте чистим геєм Роза назвати важко, бо він був одружений з Євою О, бек вокалісткою Christian Death, і щось мені підказує, що в них були не лише платонічні стосунки.
<div id="attachment_190976" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374eed4ef99d_Rozz_4.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-190976" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374eed4ef99d_Rozz_4.jpg" alt="">
<p id="caption-attachment-190976" class="wp-caption-text"></p>

</div>
«Only Theater of Pain» справляє дійсно гнітюче враження та наповнений непідробною містичною атмосферою, чому вторить навіть обкладинка оформлена Розом.
<div id="attachment_190960" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374ee67bb4c4_Rozz_10.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-190960" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374ee67bb4c4_Rozz_10.jpg" alt="">
<p id="caption-attachment-190960" class="wp-caption-text"></p>

</div>
Альбом після виходу мав попит у тодішніх рок-слухачів, але критики від нього плювалися, віддаючи перевагу британцям. Порадувала й реакція релігійної громадськості. Один коментатор-проповідник навіть зламав копію диска в прямому ефірі ТБ. В принципі, чого і добивалися музиканти. Одразу ж після виходу першачка в 82, гурт розпадаєтеся, через наркотичні забавки учасників колективу. Однак Роз в тому ж році приєднується до Pompeii 99, потоваришувавши з їх лідером Валором на одній з вечірок. Валор скористався цим і перейменував свою клячу на відому й шановану в готичній тусовці групу Christian Death. Перші пару альбомів Роз Вільямс, ще був вокалістом, до поки Валор не випер нашого страждальця. В цілому, нічого путнього вони й разом не видали, тому плакати не варто. Нехай Вільямс потім і став культовою особою, змученою душею, в середовищі квір-імбіцилів. Він запам’ятався усім своїм незвичним, доведеним до повної андрогінності, іміджем, що впадає в око, і шокуючими арт перформансами. Потім він ще пробувався навіть у кіно, звісно ж арт-хаузному, знявши короткометражний фільм-трилер Pig, сюжет якого не розуміє, мабуть, навіть сам автор. Стилістично нагадує «Eraser Head» Лінча… еееее… іншого Лінча.
<div id="attachment_190940" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374ee14c8958_Rozz_7.png" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-190940" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374ee14c8958_Rozz_7.png" alt="">
<p id="caption-attachment-190940" class="wp-caption-text"></p>

</div>
Після цього всього в 1998 році, Роз накладає на себе руки, але навіть при цьому залишається людиною-загадкою. Як розповідав його співмешканець по квартирі: в той вечір вони дивилися фільм про Ісидору Дункан, але той пішов спати, на що Вільямс відповів: «Але ж ти не будеш знати чим все закінчиться?!». На що квартирант відповів, що Ісидора буде задушена власним шарфом, що зачепиться за спицю колеса її ж автомобіля. Після чого оповідач цієї дуже позитивної історії на ранок 1 квітня знайшов Роза висячим у зашморзі в їх квартирі. Жарт вдався на славу, нічого не скажеш. Розу було 34 роки, число яке, якщо скласти з датою смерті, дасть 1334. Дивний набір цифр, який тут і там зустрічався у творчості цього неординарного митця.
<div id="attachment_190988" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374ef0106ae7_Rozz_2.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-190988" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374ef0106ae7_Rozz_2.jpg" alt="">
<p id="caption-attachment-190988" class="wp-caption-text"></p>

</div>
А що ж до магнум опусу всієї творчості Роза і Християнської Смерті, то головною ознакою визнання нехай послугує список тих, кого ця призабута класика надихнула. Згадані сладж металісти Acid Bath і Eyehategod, діди Celtic Frost, особливо на альбомі Into The Pandemonium. Тембр голосу Тома Варіора там точно повторює розівський на «Only Theater of Pain». І нарешті той, думка про якого при першому ж погляді на прикид Роза Вільямса сама напрошується – Мерелін Менсон, котрий здається усім хотів походити на свого очевидного кумира.

<h2><strong>Відеоесе</strong></h2><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/luKwQSk6cD8"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><h2><strong>Текст</strong></h2><p>Нерідко гортаючи каталог певного гурту, ловиш себе на думці, що крім однієї-єдиної такої впливової та важливої дебютної роботи гурт нічим похвалитися, в цілому, й не може. Саме для цього я створив окремий розділ на каналі «Великі альбоми», для коротких рецензій на якісь визначні релізи. А ще тому, що мені просто ліньки плескати язиком про всю дискографію формації, яка викликає в мене почуття глибокої байдужості. Але це таке!</p><p>Питання! Ви помітили такий цікавий момент, що готичний рок в лиці його найвизначніших представників, являє собою майже виключно британський феномен. Можливо, тут вирішальними є якісь культурні коди. Хоча здавалося б, готика, як архітектурний стиль спершу виникла у Німеччині та Франції. Просто в Великобританії вона трішки так затрималася на декілька століть і добре наклалася на ментальність жителів вічно мрякого та вологого Альбіону. Дійсно, майже неможливо назвати жодної почасти помітної готик-рок банди з країни молодшого кузена Британії – Сполучених штатів. При всьому тому, що культурна традиція ніяк не заважає, а навіть вимагає. По, Бірс, Фолкнер, «південна готика» і все таке. А хоча… Завждіть, здається я щось таке пригадую, правда ніяким чином не пов’язане з декадентськими настроями американського півдня. Як щодо американського молодшого братика британської готики – death rock-а? Я ще згадував про нього у розповіді про Acid Bath, в ролику про сладж. І ні, він має жодного стосунку до стилю в металі, з такою ж смертельною приставкою в назві.</p><p>Переважно ставлення до дет року в мене більш ніж прохолодне, але є один альбом, котрий прийшовся мені до смаку в цю осінню пору журби та меланхолії. Час заварити чайку, всістися біля віконця замилувавшись пожовклим листячком та послухати альбом каліфорнійського дет рок гурту з провокаційною назвою Christian Death «Only Theater of Pain».</p><div id="attachment_190930" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/11/6374edbadbce1_christiandeath-1024x1024.jpg" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="1024" height="1024" class="wp-image-190930" src="/wp-content/uploads/2022/11/6374edbadbce1_christiandeath-1024x1024.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2022/11/6374edbadbce1_christiandeath-1024x1024.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2022/11/6374edbadbce1_christiandeath-1024x1024-300x300.jpg 300w, /wp-content/uploads/2022/11/6374edbadbce1_christiandeath-1024x1024-150x150.jpg 150w, /wp-content/uploads/2022/11/6374edbadbce1_christiandeath-1024x1024-768x768.jpg 768w, /wp-content/uploads/2022/11/6374edbadbce1_christiandeath-1024x1024-650x650.jpg 650w, /wp-content/uploads/2022/11/6374edbadbce1_christiandeath-1024x1024-540x540.jpg 540w, /wp-content/uploads/2022/11/6374edbadbce1_christiandeath-1024x1024-260x260.jpg 260w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" /></p><p id="caption-attachment-190930" class="wp-caption-text"></div><p>Добре, брешу-грішу. Американський дет рок не зовсім те, що з себе представляє британський первісток, в сенсі похмурості. Та й назва, вигадана вічним Розом Вільямсом, була скоріш саркастичною грою слів над іменем відомого французького модельєра Крістіана Діора.</p><div id="attachment_190962" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/11/6374ee851e05e_Rozz_1.jpg" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="770" height="955" class="wp-image-190962" src="/wp-content/uploads/2022/11/6374ee851e05e_Rozz_1.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2022/11/6374ee851e05e_Rozz_1.jpg 770w, /wp-content/uploads/2022/11/6374ee851e05e_Rozz_1-242x300.jpg 242w, /wp-content/uploads/2022/11/6374ee851e05e_Rozz_1-768x953.jpg 768w, /wp-content/uploads/2022/11/6374ee851e05e_Rozz_1-524x650.jpg 524w" sizes="(max-width: 770px) 100vw, 770px" /></p><p id="caption-attachment-190962" class="wp-caption-text"></div><p>Перший і останній, фірмовий, так би мовити, альбом дет року вийшов у дрімучому 1982 і являв собою дивне поєднання холодного заокеанського пост-панку, каліфорнійського рок-а-біллі та неабиякого артистичного таланту лідера дохлих християн Роза Вільямса. Темп музики трохи жвавіший за класичний пост-панк. Постійно варіюється від скрипучих повільних пасажів до пришвидшених гітарних пробіжок, у стилі раннього панк-року. Такий підхід одразу ж слухачу презентує відкриваючий трек «Cavity &#8211; First Communion». Бас-гітара, як і у решти готів виведена на передній план, а електро використовується для вилучення нестямних шумових ефектів, покликаних збентежити слухача і створити ірраціональну атмосферу жаху. В музиці, відчувається немала театральність, особливо в вокалі Роза та аранжуванні, в стилі старих голлівудських горорів 30-х. Ні в чиєму іншому голосі не відчувається стільки болю та того самого напів-еротичного впивання своїм власним стражданням. Голос Роза говорить з тобою, на тій солодкій хвилі, котрою спілкуються коханці, що знемагають від передчуття плотолюбивих втіх. Це почуття гарно вдалося в збоченому треці «Dream For Mother», з усіма цими фрейдівськими «Mother – Father» та іншою дорзовщиною. Подекуди додаються елементи східної арабіки, як-то в «Stairs &#8211; Uncertain Journey», де Роз ніби гіпнотизує своїм співом кобру, а ударник відбиває шаманські ритми на екзотичній перкусії. Але є і чисто панкові номери, типу «Spiritual Cramp» де гітарист Рік Егню бере гору над зовсім вже знахабнілим басистом. Ну і нарешті, головний хіт платівки «Romeo&#8217;s Distress», з Joy Division-івською динамікою та витонченим гітарним темпоритмом, котрий в якісь секунди приспіву ніби дає вдихнути тобі повні груди свободи, а потім опускає на дно темного озера, де твій розум шматують чорні думки та передчуття. В новіших виданнях альбому, в кінці, бонусами, додали треки з першого EP «Deathwish», що був записаний за рік до дебютника. Там є нерелізнуті пісні й демо тих, що вже маються на диску. Може комусь і зайде інше, більш сире звучання матеріалу. Роз надихався при написанні альбому, як класичним пост-панком, так і прогресуючим індастріал рухом, в обличчі такого чуда в пір’ях, як Throbbing Gristle. Не обійшли його увагу і театралізовані шоу шок-рокера Еліса Купера.</p><div id="attachment_190933" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/11/6374eddcd941a_Rozz_9.jpg" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="640" height="525" class="wp-image-190933" src="/wp-content/uploads/2022/11/6374eddcd941a_Rozz_9.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2022/11/6374eddcd941a_Rozz_9.jpg 640w, /wp-content/uploads/2022/11/6374eddcd941a_Rozz_9-300x246.jpg 300w" sizes="(max-width: 640px) 100vw, 640px" /></p><p id="caption-attachment-190933" class="wp-caption-text"></div><p>В ліриці платівки запропоновані душевні муки Вільямса сповнені глибокої відрази та ворожості до християнства, усіх конфесій. Наш стражденний митець вільно оперує що есхатологічними образами католицизму, що категоріями блага протестантизму, ятрячи їх. Це не просто богохульство заради епатажу та виклик пуританській моралі, а більш особистий підхід до релігії, з усіма відповідними теологічними нюансами. Діло в тому, що Роз Вільямс ріс у суворо догматичній південноамериканській баптистській сім’ї, завіти якої мали в край репресивний вплив на його приховану, нереалізовану гомосексуальність, що вилилося у відверте фрікацтво та артистизм хлопця. Проте чистим геєм Роза назвати важко, бо він був одружений з Євою О, бек вокалісткою Christian Death, і щось мені підказує, що в них були не лише платонічні стосунки.</p><div id="attachment_190976" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/11/6374eed4ef99d_Rozz_4.jpg" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="499" height="696" class="wp-image-190976" src="/wp-content/uploads/2022/11/6374eed4ef99d_Rozz_4.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2022/11/6374eed4ef99d_Rozz_4.jpg 499w, /wp-content/uploads/2022/11/6374eed4ef99d_Rozz_4-215x300.jpg 215w, /wp-content/uploads/2022/11/6374eed4ef99d_Rozz_4-466x650.jpg 466w" sizes="(max-width: 499px) 100vw, 499px" /></p><p id="caption-attachment-190976" class="wp-caption-text"></div><p>«Only Theater of Pain» справляє дійсно гнітюче враження та наповнений непідробною містичною атмосферою, чому вторить навіть обкладинка оформлена Розом.</p><div id="attachment_190960" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/11/6374ee67bb4c4_Rozz_10.jpg" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="770" height="479" class="wp-image-190960" src="/wp-content/uploads/2022/11/6374ee67bb4c4_Rozz_10.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2022/11/6374ee67bb4c4_Rozz_10.jpg 770w, /wp-content/uploads/2022/11/6374ee67bb4c4_Rozz_10-300x187.jpg 300w, /wp-content/uploads/2022/11/6374ee67bb4c4_Rozz_10-768x478.jpg 768w, /wp-content/uploads/2022/11/6374ee67bb4c4_Rozz_10-650x404.jpg 650w" sizes="(max-width: 770px) 100vw, 770px" /></p><p id="caption-attachment-190960" class="wp-caption-text"></div><p>Альбом після виходу мав попит у тодішніх рок-слухачів, але критики від нього плювалися, віддаючи перевагу британцям. Порадувала й реакція релігійної громадськості. Один коментатор-проповідник навіть зламав копію диска в прямому ефірі ТБ. В принципі, чого і добивалися музиканти. Одразу ж після виходу першачка в 82, гурт розпадаєтеся, через наркотичні забавки учасників колективу. Однак Роз в тому ж році приєднується до Pompeii 99, потоваришувавши з їх лідером Валором на одній з вечірок. Валор скористався цим і перейменував свою клячу на відому й шановану в готичній тусовці групу Christian Death. Перші пару альбомів Роз Вільямс, ще був вокалістом, до поки Валор не випер нашого страждальця. В цілому, нічого путнього вони й разом не видали, тому плакати не варто. Нехай Вільямс потім і став культовою особою, змученою душею, в середовищі квір-імбіцилів. Він запам’ятався усім своїм незвичним, доведеним до повної андрогінності, іміджем, що впадає в око, і шокуючими арт перформансами. Потім він ще пробувався навіть у кіно, звісно ж арт-хаузному, знявши короткометражний фільм-трилер Pig, сюжет якого не розуміє, мабуть, навіть сам автор. Стилістично нагадує «Eraser Head» Лінча… еееее… іншого Лінча.</p><div id="attachment_190940" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/11/6374ee14c8958_Rozz_7.png" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="640" height="640" class="wp-image-190940" src="/wp-content/uploads/2022/11/6374ee14c8958_Rozz_7.png" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2022/11/6374ee14c8958_Rozz_7.png 640w, /wp-content/uploads/2022/11/6374ee14c8958_Rozz_7-300x300.png 300w, /wp-content/uploads/2022/11/6374ee14c8958_Rozz_7-150x150.png 150w, /wp-content/uploads/2022/11/6374ee14c8958_Rozz_7-540x540.png 540w, /wp-content/uploads/2022/11/6374ee14c8958_Rozz_7-260x260.png 260w" sizes="(max-width: 640px) 100vw, 640px" /></p><p id="caption-attachment-190940" class="wp-caption-text"></div><p>Після цього всього в 1998 році, Роз накладає на себе руки, але навіть при цьому залишається людиною-загадкою. Як розповідав його співмешканець по квартирі: в той вечір вони дивилися фільм про Ісидору Дункан, але той пішов спати, на що Вільямс відповів: «Але ж ти не будеш знати чим все закінчиться?!». На що квартирант відповів, що Ісидора буде задушена власним шарфом, що зачепиться за спицю колеса її ж автомобіля. Після чого оповідач цієї дуже позитивної історії на ранок 1 квітня знайшов Роза висячим у зашморзі в їх квартирі. Жарт вдався на славу, нічого не скажеш. Розу було 34 роки, число яке, якщо скласти з датою смерті, дасть 1334. Дивний набір цифр, який тут і там зустрічався у творчості цього неординарного митця.</p><div id="attachment_190988" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="/wp-content/uploads/2022/11/6374ef0106ae7_Rozz_2.jpg" data-quill-caption=""><p><img loading="lazy" width="300" height="473" class="wp-image-190988" src="/wp-content/uploads/2022/11/6374ef0106ae7_Rozz_2.jpg" alt="" srcset="/wp-content/uploads/2022/11/6374ef0106ae7_Rozz_2.jpg 300w, /wp-content/uploads/2022/11/6374ef0106ae7_Rozz_2-190x300.jpg 190w" sizes="(max-width: 300px) 100vw, 300px" /></p><p id="caption-attachment-190988" class="wp-caption-text"></div><p>А що ж до магнум опусу всієї творчості Роза і Християнської Смерті, то головною ознакою визнання нехай послугує список тих, кого ця призабута класика надихнула. Згадані сладж металісти Acid Bath і Eyehategod, діди Celtic Frost, особливо на альбомі Into The Pandemonium. Тембр голосу Тома Варіора там точно повторює розівський на «Only Theater of Pain». І нарешті той, думка про якого при першому ж погляді на прикид Роза Вільямса сама напрошується – Мерелін Менсон, котрий здається усім хотів походити на свого очевидного кумира.</p>

u0412u0435u043bu0438u043au0456 u0430u043bu044cu0431u043eu043cu0438//Christian Death - Only Theater of Pain (1982) u043eu0433u043bu044fu0434

u0420u0435u0446u0435u043du0437u0456u044f u043du0430 u0430u043bu044cu0431u043eu043cu00a0Christian Death - Only Theater of Pain (1982)

Рецензія на альбом Christian Death - Only Theater of Pain (1982)

<h2><strong>Відеоесе</strong></h2>
https://www.youtube.com/watch?v=luKwQSk6cD8&amp;t=157s
<h2><strong>Текст</strong></h2>
Нерідко гортаючи каталог певного гурту, ловиш себе на думці, що крім однієї-єдиної такої впливової та важливої дебютної роботи гурт нічим похвалитися, в цілому, й не може. Саме для цього я створив окремий розділ на каналі «Великі альбоми», для коротких рецензій на якісь визначні релізи. А ще тому, що мені просто ліньки плескати язиком про всю дискографію формації, яка викликає в мене почуття глибокої байдужості. Але це таке!

Питання! Ви помітили такий цікавий момент, що готичний рок в лиці його найвизначніших представників, являє собою майже виключно британський феномен. Можливо, тут вирішальними є якісь культурні коди. Хоча здавалося б, готика, як архітектурний стиль спершу виникла у Німеччині та Франції. Просто в Великобританії вона трішки так затрималася на декілька століть і добре наклалася на ментальність жителів вічно мрякого та вологого Альбіону. Дійсно, майже неможливо назвати жодної почасти помітної готик-рок банди з країни молодшого кузена Британії – Сполучених штатів. При всьому тому, що культурна традиція ніяк не заважає, а навіть вимагає. По, Бірс, Фолкнер, «південна готика» і все таке. А хоча… Завждіть, здається я щось таке пригадую, правда ніяким чином не пов’язане з декадентськими настроями американського півдня. Як щодо американського молодшого братика британської готики – death rock-а? Я ще згадував про нього у розповіді про Acid Bath, в ролику про сладж. І ні, він має жодного стосунку до стилю в металі, з такою ж смертельною приставкою в назві.

Переважно ставлення до дет року в мене більш ніж прохолодне, але є один альбом, котрий прийшовся мені до смаку в цю осінню пору журби та меланхолії. Час заварити чайку, всістися біля віконця замилувавшись пожовклим листячком та послухати альбом каліфорнійського дет рок гурту з провокаційною назвою Christian Death «Only Theater of Pain».
<div id="attachment_190930" class="wp-caption alignnone" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374edbadbce1_christiandeath-1024x1024.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-190930" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374edbadbce1_christiandeath-1024x1024.jpg" alt="" />
<p id="caption-attachment-190930" class="wp-caption-text"></p>

</div>
Добре, брешу-грішу. Американський дет рок не зовсім те, що з себе представляє британський первісток, в сенсі похмурості. Та й назва, вигадана вічним Розом Вільямсом, була скоріш саркастичною грою слів над іменем відомого французького модельєра Крістіана Діора.
<div id="attachment_190962" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374ee851e05e_Rozz_1.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-190962" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374ee851e05e_Rozz_1.jpg" alt="" />
<p id="caption-attachment-190962" class="wp-caption-text"></p>

</div>
Перший і останній, фірмовий, так би мовити, альбом дет року вийшов у дрімучому 1982 і являв собою дивне поєднання холодного заокеанського пост-панку, каліфорнійського рок-а-біллі та неабиякого артистичного таланту лідера дохлих християн Роза Вільямса. Темп музики трохи жвавіший за класичний пост-панк. Постійно варіюється від скрипучих повільних пасажів до пришвидшених гітарних пробіжок, у стилі раннього панк-року. Такий підхід одразу ж слухачу презентує відкриваючий трек «Cavity - First Communion». Бас-гітара, як і у решти готів виведена на передній план, а електро використовується для вилучення нестямних шумових ефектів, покликаних збентежити слухача і створити ірраціональну атмосферу жаху. В музиці, відчувається немала театральність, особливо в вокалі Роза та аранжуванні, в стилі старих голлівудських горорів 30-х. Ні в чиєму іншому голосі не відчувається стільки болю та того самого напів-еротичного впивання своїм власним стражданням. Голос Роза говорить з тобою, на тій солодкій хвилі, котрою спілкуються коханці, що знемагають від передчуття плотолюбивих втіх. Це почуття гарно вдалося в збоченому треці «Dream For Mother», з усіма цими фрейдівськими «Mother – Father» та іншою дорзовщиною. Подекуди додаються елементи східної арабіки, як-то в «Stairs - Uncertain Journey», де Роз ніби гіпнотизує своїм співом кобру, а ударник відбиває шаманські ритми на екзотичній перкусії. Але є і чисто панкові номери, типу «Spiritual Cramp» де гітарист Рік Егню бере гору над зовсім вже знахабнілим басистом. Ну і нарешті, головний хіт платівки «Romeo's Distress», з Joy Division-івською динамікою та витонченим гітарним темпоритмом, котрий в якісь секунди приспіву ніби дає вдихнути тобі повні груди свободи, а потім опускає на дно темного озера, де твій розум шматують чорні думки та передчуття. В новіших виданнях альбому, в кінці, бонусами, додали треки з першого EP «Deathwish», що був записаний за рік до дебютника. Там є нерелізнуті пісні й демо тих, що вже маються на диску. Може комусь і зайде інше, більш сире звучання матеріалу. Роз надихався при написанні альбому, як класичним пост-панком, так і прогресуючим індастріал рухом, в обличчі такого чуда в пір’ях, як Throbbing Gristle. Не обійшли його увагу і театралізовані шоу шок-рокера Еліса Купера.
<div id="attachment_190933" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374eddcd941a_Rozz_9.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-190933" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374eddcd941a_Rozz_9.jpg" alt="" />
<p id="caption-attachment-190933" class="wp-caption-text"></p>

</div>
В ліриці платівки запропоновані душевні муки Вільямса сповнені глибокої відрази та ворожості до християнства, усіх конфесій. Наш стражденний митець вільно оперує що есхатологічними образами католицизму, що категоріями блага протестантизму, ятрячи їх. Це не просто богохульство заради епатажу та виклик пуританській моралі, а більш особистий підхід до релігії, з усіма відповідними теологічними нюансами. Діло в тому, що Роз Вільямс ріс у суворо догматичній південноамериканській баптистській сім’ї, завіти якої мали в край репресивний вплив на його приховану, нереалізовану гомосексуальність, що вилилося у відверте фрікацтво та артистизм хлопця. Проте чистим геєм Роза назвати важко, бо він був одружений з Євою О, бек вокалісткою Christian Death, і щось мені підказує, що в них були не лише платонічні стосунки.
<div id="attachment_190976" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374eed4ef99d_Rozz_4.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-190976" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374eed4ef99d_Rozz_4.jpg" alt="" />
<p id="caption-attachment-190976" class="wp-caption-text"></p>

</div>
«Only Theater of Pain» справляє дійсно гнітюче враження та наповнений непідробною містичною атмосферою, чому вторить навіть обкладинка оформлена Розом.
<div id="attachment_190960" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374ee67bb4c4_Rozz_10.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-190960" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374ee67bb4c4_Rozz_10.jpg" alt="" />
<p id="caption-attachment-190960" class="wp-caption-text"></p>

</div>
Альбом після виходу мав попит у тодішніх рок-слухачів, але критики від нього плювалися, віддаючи перевагу британцям. Порадувала й реакція релігійної громадськості. Один коментатор-проповідник навіть зламав копію диска в прямому ефірі ТБ. В принципі, чого і добивалися музиканти. Одразу ж після виходу першачка в 82, гурт розпадаєтеся, через наркотичні забавки учасників колективу. Однак Роз в тому ж році приєднується до Pompeii 99, потоваришувавши з їх лідером Валором на одній з вечірок. Валор скористався цим і перейменував свою клячу на відому й шановану в готичній тусовці групу Christian Death. Перші пару альбомів Роз Вільямс, ще був вокалістом, до поки Валор не випер нашого страждальця. В цілому, нічого путнього вони й разом не видали, тому плакати не варто. Нехай Вільямс потім і став культовою особою, змученою душею, в середовищі квір-імбіцилів. Він запам’ятався усім своїм незвичним, доведеним до повної андрогінності, іміджем, що впадає в око, і шокуючими арт перформансами. Потім він ще пробувався навіть у кіно, звісно ж арт-хаузному, знявши короткометражний фільм-трилер Pig, сюжет якого не розуміє, мабуть, навіть сам автор. Стилістично нагадує «Eraser Head» Лінча… еееее… іншого Лінча.
<div id="attachment_190940" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374ee14c8958_Rozz_7.png" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-190940" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374ee14c8958_Rozz_7.png" alt="" />
<p id="caption-attachment-190940" class="wp-caption-text"></p>

</div>
Після цього всього в 1998 році, Роз накладає на себе руки, але навіть при цьому залишається людиною-загадкою. Як розповідав його співмешканець по квартирі: в той вечір вони дивилися фільм про Ісидору Дункан, але той пішов спати, на що Вільямс відповів: «Але ж ти не будеш знати чим все закінчиться?!». На що квартирант відповів, що Ісидора буде задушена власним шарфом, що зачепиться за спицю колеса її ж автомобіля. Після чого оповідач цієї дуже позитивної історії на ранок 1 квітня знайшов Роза висячим у зашморзі в їх квартирі. Жарт вдався на славу, нічого не скажеш. Розу було 34 роки, число яке, якщо скласти з датою смерті, дасть 1334. Дивний набір цифр, який тут і там зустрічався у творчості цього неординарного митця.
<div id="attachment_190988" class="wp-caption alignnone ql-align-center" data-quill-src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374ef0106ae7_Rozz_2.jpg" data-quill-caption="">

<img class="wp-image-190988" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/11/6374ef0106ae7_Rozz_2.jpg" alt="" />
<p id="caption-attachment-190988" class="wp-caption-text"></p>

</div>
А що ж до магнум опусу всієї творчості Роза і Християнської Смерті, то головною ознакою визнання нехай послугує список тих, кого ця призабута класика надихнула. Згадані сладж металісти Acid Bath і Eyehategod, діди Celtic Frost, особливо на альбомі Into The Pandemonium. Тембр голосу Тома Варіора там точно повторює розівський на «Only Theater of Pain». І нарешті той, думка про якого при першому ж погляді на прикид Роза Вільямса сама напрошується – Мерелін Менсон, котрий здається усім хотів походити на свого очевидного кумира.

🧛 🎸🦇 Великі альбоми // Christian Death — Only Theater of Pain (1982) огляд

<p>Польська студія Archon <a href="https://homm3boardgame.com/" target="_blank" rel="noopener">представила</a> настільну гру з культової Heroes of Might and Magic 3. Повна назва гри — Heroes of Might and Magic 3: The Board Game.

15 листопада стартує <a href="https://www.kickstarter.com/projects/archonstudio/homm3boardgame?ref=3t8w8p&token=a088593e" target="_blank" rel="noopener">кампанія зі збирання коштів на Kickstarter</a> — для реалізації задуму необхідно зібрати 50 000 євро.

Гра розрахована від одного до чотирьох гравців, а одна партія може тривати приблизно дві години. Зі старту буде доступно три фракції — Альянс, Некрополіс та Підземелля. Настолка майже не відрізнятиметься від комп’ютерної гри — гравці так само поступово досліджуватимуть місцевість коло них крок за кроком й розвиватимуть армію.

https://youtu.be/GrP7mN1M7LA

Дизайн карток створили за артами української художниці зі Львова <a href="https://www.instagram.com/yanavenge/" target="_blank" rel="noopener">Яни Венгерової</a>. Переглянути усі малюнки можна <a href="https://drowsyfox.artstation.com/" target="_blank" rel="noopener">на сайті</a> мисткині.

[gallery ids="190352,190354,190356,190358,190360,190362,190364,190366,190368,190370,190372"]

Гра буде доступна англійською, польскою, німецькою та французською мовами, проте очікуються й інші.

В рамках Kickstarter базовий набір можна буде купити за 75 євро, але для особливих поціновувачів будуть доступні версії з бонусами. ціни на які доходять до 199 євро. Очікується, що набір з'явиться у продажі в грудні 2023 року.</p>

<p>Польська студія Archon <a href="https://homm3boardgame.com/" target="_blank" rel="noopener">представила</a> настільну гру з культової Heroes of Might and Magic 3. Повна назва гри — Heroes of Might and Magic 3: The Board Game.</p><p>15 листопада стартує <a href="https://www.kickstarter.com/projects/archonstudio/homm3boardgame?ref=3t8w8p&#038;token=a088593e" target="_blank" rel="noopener">кампанія зі збирання коштів на Kickstarter</a> — для реалізації задуму необхідно зібрати 50 000 євро.</p><p>Гра розрахована від одного до чотирьох гравців, а одна партія може тривати приблизно дві години. Зі старту буде доступно три фракції — Альянс, Некрополіс та Підземелля. Настолка майже не відрізнятиметься від комп’ютерної гри — гравці так само поступово досліджуватимуть місцевість коло них крок за кроком й розвиватимуть армію.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/GrP7mN1M7LA"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>Дизайн карток створили за артами української художниці зі Львова <a href="https://www.instagram.com/yanavenge/" target="_blank" rel="noopener">Яни Венгерової</a>. Переглянути усі малюнки можна <a href="https://drowsyfox.artstation.com/" target="_blank" rel="noopener">на сайті</a> мисткині.</p><script type="application/json" class="shortcode-slider-json">	[				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.10.47.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.10.56.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.11.08.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.11.17.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.12.34.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.12.23.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.12.10.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.11.52.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.11.36.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.12.55.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.13.02.png",			"caption": ""		}			]</script><p>Гра буде доступна англійською, польскою, німецькою та французською мовами, проте очікуються й інші.</p><p>В рамках Kickstarter базовий набір можна буде купити за 75 євро, але для особливих поціновувачів будуть доступні версії з бонусами. ціни на які доходять до 199 євро. Очікується, що набір з&#8217;явиться у продажі в грудні 2023 року.</p>

Розвіюємо міфи про те, що геймінг — це дитяча забавка. У рубриці ви прочитаєте огляди на ігри, знайдете гру на вечір у підбірках, дізнаєтеся цікаві факти про ігрову індустрію та зрозумієте, чому ігри заробляють більше за кіноіндустрію.

Ігри

Польська студія Archon <a href="https://homm3boardgame.com/" target="_blank" rel="noopener">представила</a> настільну гру з культової Heroes of Might and Magic 3. Повна назва гри — Heroes of Might and Magic 3: The Board Game.

15 листопада стартує <a href="https://www.kickstarter.com/projects/archonstudio/homm3boardgame?ref=3t8w8p&amp;token=a088593e" target="_blank" rel="noopener">кампанія зі збирання коштів на Kickstarter</a> — для реалізації задуму необхідно зібрати 50 000 євро.

Гра розрахована від одного до чотирьох гравців, а одна партія може тривати приблизно дві години. Зі старту буде доступно три фракції — Альянс, Некрополіс та Підземелля. Настолка майже не відрізнятиметься від комп’ютерної гри — гравці так само поступово досліджуватимуть місцевість коло них крок за кроком й розвиватимуть армію.

https://youtu.be/GrP7mN1M7LA

Дизайн карток створили за артами української художниці зі Львова <a href="https://www.instagram.com/yanavenge/" target="_blank" rel="noopener">Яни Венгерової</a>. Переглянути усі малюнки можна <a href="https://drowsyfox.artstation.com/" target="_blank" rel="noopener">на сайті</a> мисткині.

[gallery ids="190352,190354,190356,190358,190360,190362,190364,190366,190368,190370,190372"]

Гра буде доступна англійською, польскою, німецькою та французською мовами, проте очікуються й інші.

В рамках Kickstarter базовий набір можна буде купити за 75 євро, але для особливих поціновувачів будуть доступні версії з бонусами. ціни на які доходять до 199 євро. Очікується, що набір з'явиться у продажі в грудні 2023 року.

<p>Польська студія Archon <a href="https://homm3boardgame.com/" target="_blank" rel="noopener">представила</a> настільну гру з культової Heroes of Might and Magic 3. Повна назва гри — Heroes of Might and Magic 3: The Board Game.</p><p>15 листопада стартує <a href="https://www.kickstarter.com/projects/archonstudio/homm3boardgame?ref=3t8w8p&amp;token=a088593e" target="_blank" rel="noopener">кампанія зі збирання коштів на Kickstarter</a> — для реалізації задуму необхідно зібрати 50 000 євро.</p><p>Гра розрахована від одного до чотирьох гравців, а одна партія може тривати приблизно дві години. Зі старту буде доступно три фракції — Альянс, Некрополіс та Підземелля. Настолка майже не відрізнятиметься від комп’ютерної гри — гравці так само поступово досліджуватимуть місцевість коло них крок за кроком й розвиватимуть армію.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/GrP7mN1M7LA"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>Дизайн карток створили за артами української художниці зі Львова <a href="https://www.instagram.com/yanavenge/" target="_blank" rel="noopener">Яни Венгерової</a>. Переглянути усі малюнки можна <a href="https://drowsyfox.artstation.com/" target="_blank" rel="noopener">на сайті</a> мисткині.</p><script type="application/json" class="shortcode-slider-json">	[				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.10.47.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.10.56.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.11.08.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.11.17.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.12.34.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.12.23.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.12.10.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.11.52.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.11.36.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.12.55.png",			"caption": ""		},				{			"url": "/wp-content/uploads/2022/11/Screenshot-2022-11-10-at-11.13.02.png",			"caption": ""		}			]</script><p>Гра буде доступна англійською, польскою, німецькою та французською мовами, проте очікуються й інші.</p><p>В рамках Kickstarter базовий набір можна буде купити за 75 євро, але для особливих поціновувачів будуть доступні версії з бонусами. ціни на які доходять до 199 євро. Очікується, що набір з&#8217;явиться у продажі в грудні 2023 року.</p>

😱 Показали трейлер настільної гри по Heroes of Might and Magic III — арти малювала українка 

<strong>Dendy</strong> — це культова консоль усіх дітей 90-х та нульових років. Вона могла називатися Сюбор, Kenga, FeiHao чи мати будь-яку іншу назву, але усіх їх об'єднувало одне — це була піратська копія консолі <strong>Famicom</strong> від <strong>Nintendo</strong>.

У цьому відео я розповім Вам свою історію знайомства із Денді та епоху 8 біт в Україні зразка нульових років.

https://youtu.be/IRkdt8_Ak8o

<strong>Читайте також: </strong><a href="https://nachasi.com/videogames/2022/07/26/chomu-dysky-ps1-buly-chornogo-koloru/" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>Чому диски PS1 були чорного кольору</strong></a><strong> та </strong><a href="https://nachasi.com/videogames/2022/05/12/nevyznani-shedevry-playstation-2/" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>Невизнані шедеври PlayStation 2</strong></a><strong>.</strong>

<p><strong>Dendy</strong> — це культова консоль усіх дітей 90-х та нульових років. Вона могла називатися Сюбор, Kenga, FeiHao чи мати будь-яку іншу назву, але усіх їх об&#8217;єднувало одне — це була піратська копія консолі <strong>Famicom</strong> від <strong>Nintendo</strong>.</p><p>У цьому відео я розповім Вам свою історію знайомства із Денді та епоху 8 біт в Україні зразка нульових років.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/IRkdt8_Ak8o"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p><strong>Читайте також: </strong><a href="/videogames/2022/07/26/chomu-dysky-ps1-buly-chornogo-koloru/" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>Чому диски PS1 були чорного кольору</strong></a><strong> та </strong><a href="/videogames/2022/05/12/nevyznani-shedevry-playstation-2/" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>Невизнані шедеври PlayStation 2</strong></a><strong>.</strong></p>

Епоха 8 біт в Україні (Сюбор, Kenga)

👾 Dendy — консоль мого дитинства

<h2>Відеоесе</h2>
https://www.youtube.com/watch?v=gqC8_SW44EQ
<h2><strong>Текст</strong></h2>
Як правило, коли мова заходить за концептуальний альбом, ми звикли уявляти собі, якесь повне фарб велике полотно, де всі пісні підкоряються одній єдиній загальній ідеї або оповіді. Завше з відірваним від реальності сетінгом, що уносить нас в далечінь на зустріч неймовірним пригодам, далеким від звичайних людських проблем. Щось таке фантасмагоричне, міфологічне. Те що можна було б визначити, як епос. Всі ці мандри у часі Dream Theater, цикли становлення героя у Mastodon, або спалахи технократичного майбутнього людства у Fear Factory. Та хоча б чергові пригоди марсіанина Зіггі Стардаста на альбомах Боуві. Але є один, альбом, який ще у далеких 70-х заклав основу для розкриття доросліших та серйозніших тем у рок музиці, ніж приємного, але такого примарного ескапізму. І цим альбом була, на жаль на сьогодні забута, ціла рок-опера відомого поета і співака Лу Ріда «Berlin» 1973 року.

Написання альбому почалося з ідеї підкинутої Ріду його тодішнім продюсером Бобом Езріном. Льюіс Алан Рабінович – так, дійсно, це його справжнє прізвище [вставай страна огромная] – в той час був на підйомі після виходу свого другого сольника Transformer, що зробив його головною зіркою в глем році після Девіда Боуві, яким і був спродюсований. Альбом непогано продавався, як для Лу Ріда, і усім в цілому сподобався, тому від критиків стариган Лу отримав певний кредит довіри. Тоді й Езрін у розмові, якось сказав, що історії в піснях Ріда мають чудовий початок, але ніколи не мали гідного кінця. Зокрема, Езрін хотів би взнати, що трапилося з парою з "Берліна" – пісні з першого сольного альбому Ріда. Езрін розпалив в душі Лу полум’я амбіцій, і той вирішив написати історію, яка ні в чому не буде поступатися кращим творам Шекспіра і Достоєвського, і зрештою покласти її на ноти.

Берлін пісня за піснею розповідає історію трагічного кохання пари Джима і Керолайн, набиту під зав’язку наркотиками, проституцією, депресією, домашнім насильством і в решті-решт суїцидом.

Пісня, що відкриває альбом, однойменна Berlin – є ідилічною картиною, в нуарних тонах, першого знайомства пари наших героїв. Історія оповідається від імені Джима, що познайомився зі своє майбутньою дружиною у кафе біля берлінського муру, з таким же ім’ям, як і в пісні. Місце рокової зустрічі персонажів було обрано не випадково. Західний Берлін в ті роки, та й у подальші, був оповитий особливою славою міста наповненого специфічною творчою атмосферою. Девід Боуві, Іггі Поп, Нік Кейв усі так чи інакше переїжджали туди у пошуках натхнення та незвичного середовища. Берлінський мур, як метафора, втілений в реальність символ відчуження, розділення, стіни, що виростає між людьми. Я до речі, ще не казав, що Боб Езрін продюсер славнозвісної епопеї «The Wall» Pink Floyd. Сама ж вступна «Berlin» – це похмуріше переаранжування пісні з дебютника, яку Рід вперше, в живу виконав у складі The Velvet Underground, разом з Ніко та Джоном Кейлом. Запис того виступу можна було, до виходу дебютника, подивитися лише в особистому музеї Енді Воргола, ще одного, між іншим, вихідця з наших етнічних земель – Лемківщини, крім єврея Рабіновича.

У номері, що продовжує мізансцену «Lady Day», змальовується перше побачення та секс Джима з Керолайн, яка в той час працювала співачкою в кафе Берлін. Вже з цієї композиції альбом набирає, деякої жартівливої манери. У записі альбому взяли участь багато різних сесійних інструменталістів, і на «Lady Day», ми в змозі насолодитися грою Б. Дж. Вілсона на ударних, яким чудово підігрують духові.

Потужна «Men Of Good Fortune» езопівською мовою дає нам зрозуміти скрутне матеріальне положення пари, та неможливість Джима влаштуватися в житті та знайти стабільне джерело заробітку. Така ж розкішна барабанна гра вже іншого ударника Ейнслея Данбара, котрий співпрацював з дюжиною інших соло артистів та колективів. Також тут виділяється бас-гітарна партія, що приємно доповнює загальну картину. А блюзовий текст вкотре показує непринадну долю ледарів, волоцюг та тих хто хотів жити легким життям, у суспільстві бджолиного вулика.

Грайлива «Caroline Says I», показує перші труднощі у стосунках, з якими стикається пара Джима і Керолайн. Керолайн виявляється, ще тим стервом, що у шлюбі не втрачає принагідної можливості всіляко принизити чи образити Джима. «Caroline says that I'm just a toy / She wants a man, not just a boy». Але Джим продовжує терпіти ці нерівні стосунки, де жінка виступає домінуючим над чоловіком суб’єктом. Джим проявляється, як каблук, котрому подобається таке положення. Керолайн, як жінка-вамп принижує його чоловічу гідність, тим часом, як Джиму кохана продовжує ввижатися, цитую: «Still she is my Germanic Queen / Yeah, she's my Queen». В тексті, до того ж, вперше з’являються завуальована згадка про вживання наркотиків Керолайн, скоріш за все героїну, через незадоволеність сімейним життям.

«How Do You Think It Feels» дає вихід електрогітарі Стіва Хантера, що уславився своєю хард рок манерою гри при співпраці з Елісом Купером на «Billion Dollar Babies» та «Welcome to My Nightmare», якої ми всі заждалися. Соковиті гітарні соло нарешті пестять наш слух. В тексті позначаються напівпрозорі натяки на ускладнення вже навіть сексуального життя Джима та Керолайн, через наркотичну залежність другої. Вона втрачає контроль над собою, і боїться залишатися на одинці, що виводить з себе Джима та паскудить йому життя.

«Oh Jim» перероблена з вельветівської «Oh Gin», починається з такої ж приголомшливої гри на ударних. Гучні духові та гітарні соло вказують на початок кінця стосунків, і те що тріщина у взаєминах пари стає все більш помітною, виливаючись у подружні зради Керолайн, яка спить зі своїми прихильниками з кафе, і Джима, який приймається за побої невірної, коли в нього вривається терпець. Композиція ділиться на дві частини, починаючи з 3:20. У другій половині, минула бравурність випаровується і залишається атмосфера камерних концертів Ріда з його акустичною гітарою, де він співає про те, що Керолайн все-таки розбила серце головному герою і він полишає сім’ю.

«Caroline Says II» виходячи з назви, є продовженням першої пісні, але кудись подівся увесь той бешкетний запал. Керолайн все глибше провалюється на дно наркотичної залежності та моральної деградації. Тепер вона вимушена підробляти повією, на прізвисько «Аляска», аби заробити на чергову дозу. Сама ж композиція також була переробкою архівної "Stephanie Says", котра з’явилася лише на компіляції Вельветів VU 1985.

Інструментальна складова примітивізується з кожною композицією, підкреслюючи падіння героїні. На Kids темп уповільнюється, гітари стають блюзовішими. Звучання стає бруднішим, в той момент, коли служба по правам дітей забирає в Керолайн її дочок. В якийсь момент фоном починають звучати крики та плач дітей, які записав Боб Езрін. Він натурально сказав своїм дітям, що їх мама померла, щоб зробити цей запис. Ось тепер і думайте, щодо «мистецтво потребує жертв» та «сльозинки невинної дитини».

А The Bed наганяє інтимної обстановки, аби розповісти нам про те, як Керолайн наклала на себе руки, відкривши вени і заснувши вічним сном на спаскудженому нерозбірливою хіттю подружньому ложі. Дійсно моторошна кульмінація.

І вінчає усю цю трагічну повість одухотворена «Sad Song», з масштабним аранжуванням та хором на підспіві. Джим сидить на тому ж самому ліжку, де були зачаті їх з Керолайн діти, й дивиться на бліде тіло своєї колишньої дружини, котру він не встиг врятувати. Все що йому залишається, це з жалем пригадувати уламки їх спільного життя та споглядати його рештки, у перетвореній на брудну домовину їх сімейного щастя, квартирі. Фінальна секція пісні зі струнними немовби підносить нас на небеса, на зустріч омріяному світлу. Воістину прекрасний фінал.

Лу Рід потім в інтерв’ю казав, що лейтмотив платівки – це ревнощі, котрі відсторонюють людей, не дають їм відкритися та бути чесними один з одним. Видно, саме ці почуття переповнювали критиків в рік виходу альбому. Бо преса рясніла просто розгромною критикою стосовно цього диска. Рецензенти вже встигли тоді похоронити кар’єру Ріда. Осьочки, полюбуйтесь, авторитетний журнал Rolling Stone: «Альбом Лу Ріда – це просто кошмар, що занурює слухача у викривлений світ параної, шизофренії, деградації, наркотичного насильства та суїциду. Деякі пісні образливі настільки, що хочеться якось помститися їхньому виконавцю фізично. Єдиним вибаченням Ріда за подібне дійство може бути те, що це був фінальний акорд колись багатообіцяючої кар'єри. Прощавай, Лу». Щоправда, через 30 з гаком років вони його вже в «500 найвеличніших альбомів» включали. Отака мінлива доля. Аудиторія 70-х не була готова до такої відвертості та щирості в музиці. Нехай Берлін і виявився продуктом свого часу, коли яскрава обкладинка, не рідно відповідала глибокому змісту. Цей прог і глем в єдності змушує пінкфлойдовський The Wall звучати, як «детский утренник» в дитсадку. Тому коли інфантильність пізніх 70-х і неонових 80-х вивітрилася, у 90-ті з’явився попит на похмурі, інтимно-інтровертивні фрески духовного занепаду окремо взятої особистості. І щось мені підказує, що це багато в чому сприяло реабілітації Лу Рідівсього Берліна. Не здивуюся, якщо це саме він виявиться прадідусем легендарного «The Downward Spiral» Nine Inch Nails.

Хоча, по правді, сказати Берлін і на чверть не такий депресивний, як Спіраль. Рід радше вдається до прийомів брехтівського очуднення та дедраматизації – коли музикальний нахил кардинально протилежний змісту подій. Це особливо помітно в першій половині платівки, збагаченій помпезним аранжуванням. Наприклад, замість мінорного нахилу в «Oh Jim», обирається мажорний. Щось подібне, я пам’ятаю в «Танцюристці в темряві» Трієра, з Бйорк в головній ролі, де всі починали танцювати та співати в сумні моменти.

Через всі вище наведені якості, не бачу жодних припон, для тих хто зацікавився, не познайомитися з цим опусом як можна ближче.

<h2>Відеоесе</h2><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/gqC8_SW44EQ"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><h2><strong>Текст</strong></h2><p>Як правило, коли мова заходить за концептуальний альбом, ми звикли уявляти собі, якесь повне фарб велике полотно, де всі пісні підкоряються одній єдиній загальній ідеї або оповіді. Завше з відірваним від реальності сетінгом, що уносить нас в далечінь на зустріч неймовірним пригодам, далеким від звичайних людських проблем. Щось таке фантасмагоричне, міфологічне. Те що можна було б визначити, як епос. Всі ці мандри у часі Dream Theater, цикли становлення героя у Mastodon, або спалахи технократичного майбутнього людства у Fear Factory. Та хоча б чергові пригоди марсіанина Зіггі Стардаста на альбомах Боуві. Але є один, альбом, який ще у далеких 70-х заклав основу для розкриття доросліших та серйозніших тем у рок музиці, ніж приємного, але такого примарного ескапізму. І цим альбом була, на жаль на сьогодні забута, ціла рок-опера відомого поета і співака Лу Ріда «Berlin» 1973 року.</p><p>Написання альбому почалося з ідеї підкинутої Ріду його тодішнім продюсером Бобом Езріном. Льюіс Алан Рабінович – так, дійсно, це його справжнє прізвище [вставай страна огромная] – в той час був на підйомі після виходу свого другого сольника Transformer, що зробив його головною зіркою в глем році після Девіда Боуві, яким і був спродюсований. Альбом непогано продавався, як для Лу Ріда, і усім в цілому сподобався, тому від критиків стариган Лу отримав певний кредит довіри. Тоді й Езрін у розмові, якось сказав, що історії в піснях Ріда мають чудовий початок, але ніколи не мали гідного кінця. Зокрема, Езрін хотів би взнати, що трапилося з парою з &#8220;Берліна&#8221; – пісні з першого сольного альбому Ріда. Езрін розпалив в душі Лу полум’я амбіцій, і той вирішив написати історію, яка ні в чому не буде поступатися кращим творам Шекспіра і Достоєвського, і зрештою покласти її на ноти.</p><p>Берлін пісня за піснею розповідає історію трагічного кохання пари Джима і Керолайн, набиту під зав’язку наркотиками, проституцією, депресією, домашнім насильством і в решті-решт суїцидом.</p><p>Пісня, що відкриває альбом, однойменна Berlin – є ідилічною картиною, в нуарних тонах, першого знайомства пари наших героїв. Історія оповідається від імені Джима, що познайомився зі своє майбутньою дружиною у кафе біля берлінського муру, з таким же ім’ям, як і в пісні. Місце рокової зустрічі персонажів було обрано не випадково. Західний Берлін в ті роки, та й у подальші, був оповитий особливою славою міста наповненого специфічною творчою атмосферою. Девід Боуві, Іггі Поп, Нік Кейв усі так чи інакше переїжджали туди у пошуках натхнення та незвичного середовища. Берлінський мур, як метафора, втілений в реальність символ відчуження, розділення, стіни, що виростає між людьми. Я до речі, ще не казав, що Боб Езрін продюсер славнозвісної епопеї «The Wall» Pink Floyd. Сама ж вступна «Berlin» – це похмуріше переаранжування пісні з дебютника, яку Рід вперше, в живу виконав у складі The Velvet Underground, разом з Ніко та Джоном Кейлом. Запис того виступу можна було, до виходу дебютника, подивитися лише в особистому музеї Енді Воргола, ще одного, між іншим, вихідця з наших етнічних земель – Лемківщини, крім єврея Рабіновича.</p><p>У номері, що продовжує мізансцену «Lady Day», змальовується перше побачення та секс Джима з Керолайн, яка в той час працювала співачкою в кафе Берлін. Вже з цієї композиції альбом набирає, деякої жартівливої манери. У записі альбому взяли участь багато різних сесійних інструменталістів, і на «Lady Day», ми в змозі насолодитися грою Б. Дж. Вілсона на ударних, яким чудово підігрують духові.</p><p>Потужна «Men Of Good Fortune» езопівською мовою дає нам зрозуміти скрутне матеріальне положення пари, та неможливість Джима влаштуватися в житті та знайти стабільне джерело заробітку. Така ж розкішна барабанна гра вже іншого ударника Ейнслея Данбара, котрий співпрацював з дюжиною інших соло артистів та колективів. Також тут виділяється бас-гітарна партія, що приємно доповнює загальну картину. А блюзовий текст вкотре показує непринадну долю ледарів, волоцюг та тих хто хотів жити легким життям, у суспільстві бджолиного вулика.</p><p>Грайлива «Caroline Says I», показує перші труднощі у стосунках, з якими стикається пара Джима і Керолайн. Керолайн виявляється, ще тим стервом, що у шлюбі не втрачає принагідної можливості всіляко принизити чи образити Джима. «Caroline says that I&#8217;m just a toy / She wants a man, not just a boy». Але Джим продовжує терпіти ці нерівні стосунки, де жінка виступає домінуючим над чоловіком суб’єктом. Джим проявляється, як каблук, котрому подобається таке положення. Керолайн, як жінка-вамп принижує його чоловічу гідність, тим часом, як Джиму кохана продовжує ввижатися, цитую: «Still she is my Germanic Queen / Yeah, she&#8217;s my Queen». В тексті, до того ж, вперше з’являються завуальована згадка про вживання наркотиків Керолайн, скоріш за все героїну, через незадоволеність сімейним життям.</p><p>«How Do You Think It Feels» дає вихід електрогітарі Стіва Хантера, що уславився своєю хард рок манерою гри при співпраці з Елісом Купером на «Billion Dollar Babies» та «Welcome to My Nightmare», якої ми всі заждалися. Соковиті гітарні соло нарешті пестять наш слух. В тексті позначаються напівпрозорі натяки на ускладнення вже навіть сексуального життя Джима та Керолайн, через наркотичну залежність другої. Вона втрачає контроль над собою, і боїться залишатися на одинці, що виводить з себе Джима та паскудить йому життя.</p><p>«Oh Jim» перероблена з вельветівської «Oh Gin», починається з такої ж приголомшливої гри на ударних. Гучні духові та гітарні соло вказують на початок кінця стосунків, і те що тріщина у взаєминах пари стає все більш помітною, виливаючись у подружні зради Керолайн, яка спить зі своїми прихильниками з кафе, і Джима, який приймається за побої невірної, коли в нього вривається терпець. Композиція ділиться на дві частини, починаючи з 3:20. У другій половині, минула бравурність випаровується і залишається атмосфера камерних концертів Ріда з його акустичною гітарою, де він співає про те, що Керолайн все-таки розбила серце головному герою і він полишає сім’ю.</p><p>«Caroline Says II» виходячи з назви, є продовженням першої пісні, але кудись подівся увесь той бешкетний запал. Керолайн все глибше провалюється на дно наркотичної залежності та моральної деградації. Тепер вона вимушена підробляти повією, на прізвисько «Аляска», аби заробити на чергову дозу. Сама ж композиція також була переробкою архівної &#8220;Stephanie Says&#8221;, котра з’явилася лише на компіляції Вельветів VU 1985.</p><p>Інструментальна складова примітивізується з кожною композицією, підкреслюючи падіння героїні. На Kids темп уповільнюється, гітари стають блюзовішими. Звучання стає бруднішим, в той момент, коли служба по правам дітей забирає в Керолайн її дочок. В якийсь момент фоном починають звучати крики та плач дітей, які записав Боб Езрін. Він натурально сказав своїм дітям, що їх мама померла, щоб зробити цей запис. Ось тепер і думайте, щодо «мистецтво потребує жертв» та «сльозинки невинної дитини».</p><p>А The Bed наганяє інтимної обстановки, аби розповісти нам про те, як Керолайн наклала на себе руки, відкривши вени і заснувши вічним сном на спаскудженому нерозбірливою хіттю подружньому ложі. Дійсно моторошна кульмінація.</p><p>І вінчає усю цю трагічну повість одухотворена «Sad Song», з масштабним аранжуванням та хором на підспіві. Джим сидить на тому ж самому ліжку, де були зачаті їх з Керолайн діти, й дивиться на бліде тіло своєї колишньої дружини, котру він не встиг врятувати. Все що йому залишається, це з жалем пригадувати уламки їх спільного життя та споглядати його рештки, у перетвореній на брудну домовину їх сімейного щастя, квартирі. Фінальна секція пісні зі струнними немовби підносить нас на небеса, на зустріч омріяному світлу. Воістину прекрасний фінал.</p><p>Лу Рід потім в інтерв’ю казав, що лейтмотив платівки – це ревнощі, котрі відсторонюють людей, не дають їм відкритися та бути чесними один з одним. Видно, саме ці почуття переповнювали критиків в рік виходу альбому. Бо преса рясніла просто розгромною критикою стосовно цього диска. Рецензенти вже встигли тоді похоронити кар’єру Ріда. Осьочки, полюбуйтесь, авторитетний журнал Rolling Stone: «Альбом Лу Ріда – це просто кошмар, що занурює слухача у викривлений світ параної, шизофренії, деградації, наркотичного насильства та суїциду. Деякі пісні образливі настільки, що хочеться якось помститися їхньому виконавцю фізично. Єдиним вибаченням Ріда за подібне дійство може бути те, що це був фінальний акорд колись багатообіцяючої кар&#8217;єри. Прощавай, Лу». Щоправда, через 30 з гаком років вони його вже в «500 найвеличніших альбомів» включали. Отака мінлива доля. Аудиторія 70-х не була готова до такої відвертості та щирості в музиці. Нехай Берлін і виявився продуктом свого часу, коли яскрава обкладинка, не рідно відповідала глибокому змісту. Цей прог і глем в єдності змушує пінкфлойдовський The Wall звучати, як «детский утренник» в дитсадку. Тому коли інфантильність пізніх 70-х і неонових 80-х вивітрилася, у 90-ті з’явився попит на похмурі, інтимно-інтровертивні фрески духовного занепаду окремо взятої особистості. І щось мені підказує, що це багато в чому сприяло реабілітації Лу Рідівсього Берліна. Не здивуюся, якщо це саме він виявиться прадідусем легендарного «The Downward Spiral» Nine Inch Nails.</p><p>Хоча, по правді, сказати Берлін і на чверть не такий депресивний, як Спіраль. Рід радше вдається до прийомів брехтівського очуднення та дедраматизації – коли музикальний нахил кардинально протилежний змісту подій. Це особливо помітно в першій половині платівки, збагаченій помпезним аранжуванням. Наприклад, замість мінорного нахилу в «Oh Jim», обирається мажорний. Щось подібне, я пам’ятаю в «Танцюристці в темряві» Трієра, з Бйорк в головній ролі, де всі починали танцювати та співати в сумні моменти.</p><p>Через всі вище наведені якості, не бачу жодних припон, для тих хто зацікавився, не познайомитися з цим опусом як можна ближче.</p>

Berlin preview.jpg

u0412u0435u043bu0438u043au0456 u0430u043bu044cu0431u043eu043cu0438//Lou Reed - Berlin (1973) u043eu0433u043bu044fu0434

u0420u0435u0446u0435u043du0437u0456u044f u043du0430 u0430u043bu044cu0431u043eu043c-u0435u043fu043eu043fu0435u044e u041bu0443 u0420u0456u0434u0430 "Berlin"

Рецензія на альбом-епопею Лу Ріда "Berlin"

🎷 Великі альбоми / Lou Reed — Berlin (1973) огляд

<p>Серія <strong>The legend of zelda </strong>є дуже старою та однією з найвпливовіших в ігровій індустрії.

Тому я хочу згадати з чого все почалося, в своєму відео я розповідаю та оглядаю перші три частини: <strong>The Legend of Zelda, Zelda II: The Adventure of Link, The Legend of Zelda: A Link to the Past.</strong>

https://youtu.be/Hd_t8kz9spc</p>

<p>Серія <strong>The legend of zelda </strong>є дуже старою та однією з найвпливовіших в ігровій індустрії.</p><p>Тому я хочу згадати з чого все почалося, в своєму відео я розповідаю та оглядаю перші три частини: <strong>The Legend of Zelda, Zelda II: The Adventure of Link, The Legend of Zelda: A Link to the Past.</strong></p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/Hd_t8kz9spc"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div></p>

u0406u0441u0442u043eu0440u0456

Огляд перших частин Зельди.

Серія <strong>The legend of zelda </strong>є дуже старою та однією з найвпливовіших в ігровій індустрії.

Тому я хочу згадати з чого все почалося, в своєму відео я розповідаю та оглядаю перші три частини: <strong>The Legend of Zelda, Zelda II: The Adventure of Link, The Legend of Zelda: A Link to the Past.</strong>

https://youtu.be/Hd_t8kz9spc

<p>Серія <strong>The legend of zelda </strong>є дуже старою та однією з найвпливовіших в ігровій індустрії.</p><p>Тому я хочу згадати з чого все почалося, в своєму відео я розповідаю та оглядаю перші три частини: <strong>The Legend of Zelda, Zelda II: The Adventure of Link, The Legend of Zelda: A Link to the Past.</strong></p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/Hd_t8kz9spc"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div>

🍃 Історія — The Legend of Zelda

<p>u0421u0435u0440u0456u044f <strong>The legend of zelda </strong>u0454 u0434u0443u0436u0435 u0441u0442u0430u0440u043eu044e u0442u0430 u043eu0434u043du0456u0454u044e u0437 u043du0430u0439u0432u043fu043bu0438u0432u043eu0432u0456u0448u0438u0445 u0432 u0456u0433u0440u043eu0432u0456u0439 u0456u043du0434u0443u0441u0442u0440u0456u0457.</p><p>u0422u043eu043cu0443 u044f u0445u043eu0447u0443 u0437u0433u0430u0434u0430u0442u0438 u0437 u0447u043eu0433u043e u0432u0441u0435 u043fu043eu0447u0430u043bu043eu0441u044f, u0432 u0441u0432u043eu0454u043cu0443 u0432u0456u0434u0435u043e u044f u0440u043eu0437u043fu043eu0432u0456u0434u0430u044e u0442u0430 u043eu0433u043bu044fu0434u0430u044e u043fu0435u0440u0448u0456 u0442u0440u0438 u0447u0430u0441u0442u0438u043du0438: <strong>The Legend of Zelda, Zelda II: The Adventure of Link, The Legend of Zelda: A Link to the Past.</strong></p><p>ud83dudcfa u0412u0456u0434u0435u043e u043cu043eu0436u043du0430 u043fu043eu0434u0438u0432u0438u0442u0438u0441u044f <a href="https://youtu.be/Hd_t8kz9spc" rel="noopener noreferrer" target="_blank">u0442u0443u0442.</a></p>

u0406u0421u0422u041eu0420u0406u042f - The Legend of Zelda.

u041eu0433u043bu044fu0434 u043fu0435u0440u0448u0438u0445 u0447u0430u0441u0442u0438u043d u0437u0435u043bu044cu0434u0438.

<p>Мені подобаються ігри та ця індустрія, але останнім часом помічаю що я трохи розчаровуюся в нових проектах, усілякі механіки та геймдезайнерські рішення мене не дуже вражають.

Але на диво, пірнувши в олдовий геймінг, я зрозумів, що ось цього мені не вистачало, але чи значить це, що <strong>старі ігри краще нових? </strong>

Тому сьогодні, я і буду розбирати цю тему.

https://youtu.be/uxlgHTS8Enk

 </p>

<p>Мені подобаються ігри та ця індустрія, але останнім часом помічаю що я трохи розчаровуюся в нових проектах, усілякі механіки та геймдезайнерські рішення мене не дуже вражають.</p><p>Але на диво, пірнувши в олдовий геймінг, я зрозумів, що ось цього мені не вистачало, але чи значить це, що <strong>старі ігри краще нових? </strong></p><p>Тому сьогодні, я і буду розбирати цю тему.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/uxlgHTS8Enk"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p> </p>

u0427u0418 u0421u0422u0410u0420u0406 u0406u0413u0420u0418 - u041au0420u0410u0429u0415?

u0412u0456u0434u0435u043e-u0456u0433u0440u043eu0432u0435 u0435u0441u0435 u043du0430 u0442u0435u043cu0443 u0434u0435u0433u0440u0430u0434u0430u0446u0456u0457u0457 u0456u043du0434u0443u0441u0442u0440u0456u0457

Відео-ігрове есе, на тему "деградації індустрії"

Мені подобаються ігри та ця індустрія, але останнім часом помічаю що я трохи розчаровуюся в нових проектах, усілякі механіки та геймдезайнерські рішення мене не дуже вражають.

Але на диво, пірнувши в олдовий геймінг, я зрозумів, що ось цього мені не вистачало, але чи значить це, що <strong>старі ігри краще нових? </strong>

Тому сьогодні, я і буду розбирати цю тему.

https://youtu.be/uxlgHTS8Enk

&nbsp;

<p>Мені подобаються ігри та ця індустрія, але останнім часом помічаю що я трохи розчаровуюся в нових проектах, усілякі механіки та геймдезайнерські рішення мене не дуже вражають.</p><p>Але на диво, пірнувши в олдовий геймінг, я зрозумів, що ось цього мені не вистачало, але чи значить це, що <strong>старі ігри краще нових? </strong></p><p>Тому сьогодні, я і буду розбирати цю тему.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/uxlgHTS8Enk"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>&nbsp;</p>

📺 ЧИ СТАРІ ІГРИ — КРАЩЕ?

<p>u041cu0435u043du0456 u043fu043eu0434u043eu0431u0430u0454u0442u044cu0441u044f u0456u0433u0440u0438 u0442u0430 u0446u044f u0456u043du0434u0443u0441u0442u0440u0456u044f, u0430u043bu0435 u043eu0441u0442u0430u043du043du0456u043c u0447u0430u0441u043eu043c u043fu043eu043cu0456u0447u0430u044e u0449u043e u044f u0442u0440u043eu0445u0438 u0440u043eu0437u0447u0430u0440u043eu0432u0443u044eu0441u044f u0432 u043du043eu0432u0438u0445 u043fu0440u043eu0435u043au0442u0430u0445, u0443u0441u0456u043bu044fu043au0456 u043cu0435u0445u0430u043du0456u043au0438 u0442u0430 u0433u0435u0439u043cu0434u0435u0437u0430u0439u043du0435u0440u0441u044cu043au0456 u0440u0456u0448u0435u043du043du044f u043cu0435u043du0435 u043du0435 u0434u0443u0436u0435 u0432u0440u0430u0436u0430u044eu0442u044c.</p><p>u0410u043bu0435 u043du0430 u0434u0438u0432u043e, u0437u0430u043du0438u0440u043du0443u0432u0448u0438 u0432 u043eu043bu0434u043eu0432u0438u0439 u0433u0435u0439u043cu0456u043du0433, u044f u0437u0440u043eu0437u0443u043cu0456u0432, u0449u043e u043eu0441u044c u0446u044cu043eu0433u043e u043cu0435u043du0456 u043du0435 u0432u0438u0441u0442u0430u0447u0430u043bu043e, u0430u043bu0435 u0447u0438 u0437u043du0430u0447u0438u0442u044c u0446u0435, u0449u043e <strong>u0441u0442u0430u0440u0456 u0456u0433u0440u0438 u043au0440u0430u0449u0435 u043du043eu0432u0438u0445?&nbsp;</strong></p><p>u0422u043eu043cu0443 u0441u044cu043eu0433u043eu0434u043du0456, u044f u0456 u0431u0443u0434u0443 u0440u043eu0437u0431u0438u0440u0430u0442u0438 u0446u044e u0442u0435u043cu0443.</p><p>ud83dudcfa u041fu043eu0432u043du0435 u0432u0456u0434u0435u043e u043cu043eu0436u043du0430 u043fu043eu0434u0438u0432u0438u0442u0438u0441u044f <a href="https://youtu.be/uxlgHTS8Enk" rel="noopener noreferrer" target="_blank">u0442u0443u0442.</a></p><p><img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/10/634d344fb0116_149572-games-feature-then-vs-now-video-games-through-the-decades-image8-6kooqpy53a.jpg"></p><p><br></p>

ud83dudc7eu0427u0418 u0421u0422u0410u0420u0406 u0406u0413u0420u0418 - u041au0420u0410u0429u0415?

u0412u0456u0434u0435u043e-u0456u0433u0440u043eu0432u0435 u0435u0441u0435, u043du0430 u0442u0435u043cu0443 "u0434u0435u0433u0440u0430u0434u0430u0446u0456u0457 u0456u043du0434u0443u0441u0442u0440u0456u0457"

<p>Пригоди Кратоса на "дорослих" консолях стали беззаперечним світовим хітом та візитівкою <strong>Santa Monica Studio</strong>.

Та чи вдалося їх колегам з <strong>Ready at Dawn</strong> дотриматися вже заданого рівня якості та довести, що великим франшизам є місце на маленьких консолях?

Давайте разом розбиратися у ретро огляді <strong>God of War: Chains of Olympus </strong>від команди<strong> Play State Ukraine</strong>!

<img src="https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/te0/1.5/16/1f4fa.png"> Дивитися відео:

https://youtu.be/uindqU7hLPE</p>

<p>Пригоди Кратоса на &#8220;дорослих&#8221; консолях стали беззаперечним світовим хітом та візитівкою <strong>Santa Monica Studio</strong>.</p><p>Та чи вдалося їх колегам з <strong>Ready at Dawn</strong> дотриматися вже заданого рівня якості та довести, що великим франшизам є місце на маленьких консолях?</p><p>Давайте разом розбиратися у ретро огляді <strong>God of War: Chains of Olympus </strong>від команди<strong> Play State Ukraine</strong>!</p><p><img src="https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/te0/1.5/16/1f4fa.png"> Дивитися відео:</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/uindqU7hLPE"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div></p>

<p>u041fu0440u0438u0433u043eu0434u0438 u041au0440u0430u0442u043eu0441u0430 u043du0430 "u0434u043eu0440u043eu0441u043bu0438u0445" u043au043eu043du0441u043eu043bu044fu0445 u0441u0442u0430u043bu0438 u0431u0435u0437u0437u0430u043fu0435u0440u0435u0447u043du0438u043c u0441u0432u0456u0442u043eu0432u0438u043c u0445u0456u0442u043eu043c u0442u0430 u0432u0456u0437u0438u0442u0456u0432u043au043eu044e Santa Monica Studio.</p><p>u0422u0430 u0447u0438 u0432u0434u0430u043bu043eu0441u044f u0457u0445 u043au043eu043bu0435u0433u0430u043c u0437 Ready at Dawn u0434u043eu0442u0440u0438u043cu0430u0442u0438u0441u044f u0432u0436u0435 u0437u0430u0434u0430u043du043eu0433u043e u0440u0456u0432u043du044f u044fu043au043eu0441u0442u0456 u0442u0430 u0434u043eu0432u0435u0441u0442u0438, u0449u043e u0432u0435u043bu0438u043au0438u043c u0444u0440u0430u043du0448u0438u0437u0430u043c u0454 u043cu0456u0441u0446u0435 u043du0430 u043cu0430u043bu0435u043du044cu043au0438u0445 u043au043eu043du0441u043eu043bu044fu0445?</p><p>u0414u0430u0432u0430u0439u0442u0435 u0440u0430u0437u043eu043c u0440u043eu0437u0431u0438u0440u0430u0442u0438u0441u044f u0443 u043du0430u0448u043eu043cu0443 u0440u0435u0442u0440u043e u043eu0433u043bu044fu0434u0456 God of War: Chains of Olympus.</p>

u0420u0435u0442u0440u043e u043eu0433u043bu044fu0434 POW PSP.jpg

GOD OF WAR: CHAINS OF OLYMPUS | u0420u0415u0422u0420u041e u041eu0413u041bu042fu0414 [PSP | PS3]

u041fu0440u043eu0434u043eu0432u0436u0435u043du043du044f u043au0443u043bu044cu0442u043eu0432u043eu0457 u0441u0435u0440u0456u0457 u0443 u043fu043eu0440u0442u0430u0442u0438u0432u043du043eu043cu0443 u0444u043eu0440u043cu0430u0442u0456

Продовження культової серії у портативному форматі

Пригоди Кратоса на "дорослих" консолях стали беззаперечним світовим хітом та візитівкою <strong>Santa Monica Studio</strong>.

Та чи вдалося їх колегам з <strong>Ready at Dawn</strong> дотриматися вже заданого рівня якості та довести, що великим франшизам є місце на маленьких консолях?

Давайте разом розбиратися у ретро огляді <strong>God of War: Chains of Olympus </strong>від команди<strong> Play State Ukraine</strong>!

<img src="https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/te0/1.5/16/1f4fa.png" /> Дивитися відео:

https://youtu.be/uindqU7hLPE

<p>Пригоди Кратоса на &#8220;дорослих&#8221; консолях стали беззаперечним світовим хітом та візитівкою <strong>Santa Monica Studio</strong>.</p><p>Та чи вдалося їх колегам з <strong>Ready at Dawn</strong> дотриматися вже заданого рівня якості та довести, що великим франшизам є місце на маленьких консолях?</p><p>Давайте разом розбиратися у ретро огляді <strong>God of War: Chains of Olympus </strong>від команди<strong> Play State Ukraine</strong>!</p><p><img src="https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/te0/1.5/16/1f4fa.png" /> Дивитися відео:</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/uindqU7hLPE"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div>

🎮 God of War: Chains of Olympus | Ретро огляд [PSP | PS3]

<p>u041fu0440u0438u0433u043eu0434u0438 u041au0440u0430u0442u043eu0441u0430 u043du0430 "u0434u043eu0440u043eu0441u043bu0438u0445" u043au043eu043du0441u043eu043bu044fu0445 u0441u0442u0430u043bu0438 u0431u0435u0437u0437u0430u043fu0435u0440u0435u0447u043du0438u043c u0441u0432u0456u0442u043eu0432u0438u043c u0445u0456u0442u043eu043c u0442u0430 u0432u0456u0437u0438u0442u0456u0432u043au043eu044e <strong>Santa Monica Studio</strong>.</p><p>u0422u0430 u0447u0438 u0432u0434u0430u043bu043eu0441u044f u0457u0445 u043au043eu043bu0435u0433u0430u043c u0437 <strong>Ready at Dawn</strong> u0434u043eu0442u0440u0438u043cu0430u0442u0438u0441u044f u0432u0436u0435 u0437u0430u0434u0430u043du043eu0433u043e u0440u0456u0432u043du044f u044fu043au043eu0441u0442u0456 u0442u0430 u0434u043eu0432u0435u0441u0442u0438, u0449u043e u0432u0435u043bu0438u043au0438u043c u0444u0440u0430u043du0448u0438u0437u0430u043c u0454 u043cu0456u0441u0446u0435 u043du0430 u043cu0430u043bu0435u043du044cu043au0438u0445 u043au043eu043du0441u043eu043bu044fu0445?</p><p>u0414u0430u0432u0430u0439u0442u0435 u0440u0430u0437u043eu043c u0440u043eu0437u0431u0438u0440u0430u0442u0438u0441u044f u0443 u0440u0435u0442u0440u043e u043eu0433u043bu044fu0434u0456 <strong>God of War: Chains of Olympus </strong>u0432u0456u0434 u043au043eu043cu0430u043du0434u0438<strong> Play State Ukraine</strong>!</p><p><img src="https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/te0/1.5/16/1f4fa.png"> u0414u0438u0432u0438u0442u0438u0441u044f u0432u0456u0434u0435u043e: <a href="https://youtu.be/uindqU7hLPE" rel="noopener noreferrer" target="_blank">YouTube</a></p>

<p>https://youtu.be/YgNZzx-yevM

 

Розбираємось у тонкощах еволюції глем-року 80-х. Що спільного у глем-металістів 80-х та сучасних бойз-бендів? Як Курт Кобейн та Аксель Роуз знищили жанр глем-металу. Чому 80-ті це декада метал-балад та, що спільного у фестивалів Woodstock та Червона Рута? Крім того, розкриваємо таємницю виникнення перших озонових дір над Антарктидою у 1985 році. Також нас можна слухати на <a href="https://anchor.fm/andriy-honcharov/episodes/--e1n8b6j" target="_blank" rel="noopener noreferrer">anchor.fm</a></p>

<p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/YgNZzx-yevM"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p> </p><p>Розбираємось у тонкощах еволюції глем-року 80-х. Що спільного у глем-металістів 80-х та сучасних бойз-бендів? Як Курт Кобейн та Аксель Роуз знищили жанр глем-металу. Чому 80-ті це декада метал-балад та, що спільного у фестивалів Woodstock та Червона Рута? Крім того, розкриваємо таємницю виникнення перших озонових дір над Антарктидою у 1985 році. Також нас можна слухати на <a href="https://anchor.fm/andriy-honcharov/episodes/--e1n8b6j" target="_blank" rel="noopener noreferrer">anchor.fm</a></p>

Подкасти

Говоримо про американські бойз-бенди 80-х вбраних у дрантя та підбори

https://youtu.be/YgNZzx-yevM

&nbsp;

Розбираємось у тонкощах еволюції глем-року 80-х. Що спільного у глем-металістів 80-х та сучасних бойз-бендів? Як Курт Кобейн та Аксель Роуз знищили жанр глем-металу. Чому 80-ті це декада метал-балад та, що спільного у фестивалів Woodstock та Червона Рута? Крім того, розкриваємо таємницю виникнення перших озонових дір над Антарктидою у 1985 році. Також нас можна слухати на <a href="https://anchor.fm/andriy-honcharov/episodes/--e1n8b6j" target="_blank" rel="noopener noreferrer">anchor.fm</a>

<div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/YgNZzx-yevM"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>&nbsp;</p><p>Розбираємось у тонкощах еволюції глем-року 80-х. Що спільного у глем-металістів 80-х та сучасних бойз-бендів? Як Курт Кобейн та Аксель Роуз знищили жанр глем-металу. Чому 80-ті це декада метал-балад та, що спільного у фестивалів Woodstock та Червона Рута? Крім того, розкриваємо таємницю виникнення перших озонових дір над Антарктидою у 1985 році. Також нас можна слухати на <a href="https://anchor.fm/andriy-honcharov/episodes/--e1n8b6j" target="_blank" rel="noopener noreferrer">anchor.fm</a></p>

🎸 Geeky pop I Зародження та занепад епохи глем-металу

<p>https://youtu.be/YgNZzx-yevM u0420u043eu0437u0431u0438u0440u0430u0454u043cu043eu0441u044c u0443 u0442u043eu043du043au043eu0449u0430u0445 u0435u0432u043eu043bu044eu0446u0456u0457 u0433u043bu0435u043c-u0440u043eu043au0443 80-u0445. u0429u043e u0441u043fu0456u043bu044cu043du043eu0433u043e u0443 u0433u043bu0435u043c-u043cu0435u0442u0430u043bu0456u0441u0442u0456u0432 80-u0445 u0442u0430 u0441u0443u0447u0430u0441u043du0438u0445 u0431u043eu0439u0437-u0431u0435u043du0434u0456u0432? u042fu043a u041au0443u0440u0442 u041au043eu0431u0435u0439u043d u0442u0430 u0410u043au0441u0435u043bu044c u0420u043eu0443u0437 u0437u043du0438u0449u0438u043bu0438 u0436u0430u043du0440 u0433u043bu0435u043c-u043cu0435u0442u0430u043bu0443. u0427u043eu043cu0443 80-u0442u0456 u0446u0435 u0434u0435u043au0430u0434u0430 u043cu0435u0442u0430u043b-u0431u0430u043bu0430u0434 u0442u0430, u0449u043e u0441u043fu0456u043bu044cu043du043eu0433u043e u0443 u0444u0435u0441u0442u0438u0432u0430u043bu0456u0432 Woodstock u0442u0430 u0427u0435u0440u0432u043eu043du0430 u0420u0443u0442u0430? u041au0440u0456u043c u0442u043eu0433u043e, u0440u043eu0437u043au0440u0438u0432u0430u0454u043cu043e u0442u0430u0454u043cu043du0438u0446u044e u0432u0438u043du0438u043au043du0435u043du043du044f u043fu0435u0440u0448u0438u0445 u043eu0437u043eu043du043eu0432u0438u0445 u0434u0456u0440 u043du0430u0434 u0410u043du0442u0430u0440u043au0442u0438u0434u043eu044e u0443 1985 u0440u043eu0446u0456. u0422u0430u043au043eu0436 u043du0430u0441 u043cu043eu0436u043du0430 u0441u043bu0443u0445u0430u0442u0438 u043du0430 <a href="https://anchor.fm/andriy-honcharov/episodes/--e1n8b6j" rel="noopener noreferrer" target="_blank">anchor.fm</a></p>

ud83cudfb8Geeky pop I u0417u0430u0440u043eu0434u0436u0435u043du043du044f u0442u0430 u0437u0430u043du0435u043fu0430u0434 u0435u043fu043eu0445u0438 u0433u043bu0435u043c-u043cu0435u0442u0430u043bu0443

u0413u043eu0432u043eu0440u0438u043cu043e u043fu0440u043e u0430u043cu0435u0440u0438u043au0430u043du0441u044cu043au0456 u0431u043eu0439u0437-u0431u0435u043du0434u0438 80-u0445 u0432u0431u0440u0430u043du0438u0445 u0443 u0434u0440u0430u043du0442u044f u0442u0430 u043fu0456u0434u0431u043eu0440u0438

<p>Пол Верховен зробив по справжньому своє кіно, візуально брудне майбутнє, в якому не залишилось майже нічного доброго та світлого. Фільм «Робокоп» важко назвати звичайним бойовиком, тому що тут є багато інших елементів, як на мене, це такий науково фантастичний артхаус.

https://www.youtube.com/watch?v=aaAlA-ZGcSU</p>

<p>Пол Верховен зробив по справжньому своє кіно, візуально брудне майбутнє, в якому не залишилось майже нічного доброго та світлого. Фільм «Робокоп» важко назвати звичайним бойовиком, тому що тут є багато інших елементів, як на мене, це такий науково фантастичний артхаус.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/aaAlA-ZGcSU"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div></p>

<p>https://www.youtube.com/watch?v=aaAlA-ZGcSU</p>

IMG_2208.jpg

u041au0456u043du043e-u041au043bu0443u0431 u00abu041fu0420u041eu041cu0406u041du042cu00bb u2014 u0420u041eu0411u041eu041au041eu041f (ROBOCOP 1987). u041eu0433u043bu044fu0434 u0444u0456u043bu044cu043cu0443

Подивитися трейлер нового серіалу від Netflix, дізнатися, де в Україні легально подивитися фільми та серіали, знайти цікаве кіно на вечір в одній з тематичних підбірок — все і більше тут. Також ми розкажемо про історію створення фільмів або серіалів та простими словами пояснимо, чому їм потрібно приділити час.

Кіно і серіали

<p style="text-align: center">Хочете стати спонсором іншої рубрики? Пишіть на <a href="mailto:adv@nachasi.com">adv@nachasi.com</a></p>

u0410u0432u0442u043eu0440u0441u044cu043au0435, u0440u043eu0437u0432u0430u0436u0430u043bu044cu043du0435-u0456u043du0444u043eu0440u043cu0430u0446u0456u0439u043du0435 u0448u043eu0443 u043fu0440u043e u043au0456u043du043e.

Авторське, розважальне-інформаційне шоу про кіно.

Пол Верховен зробив по справжньому своє кіно, візуально брудне майбутнє, в якому не залишилось майже нічного доброго та світлого. Фільм «Робокоп» важко назвати звичайним бойовиком, тому що тут є багато інших елементів, як на мене, це такий науково фантастичний артхаус.

https://www.youtube.com/watch?v=aaAlA-ZGcSU

<p>Пол Верховен зробив по справжньому своє кіно, візуально брудне майбутнє, в якому не залишилось майже нічного доброго та світлого. Фільм «Робокоп» важко назвати звичайним бойовиком, тому що тут є багато інших елементів, як на мене, це такий науково фантастичний артхаус.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/aaAlA-ZGcSU"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div>

🚔 Кіно-Клуб «ПРОМІНЬ» — «Робокоп» (Robocop, 1987). Огляд фільму

<p>u041fu043eu043b u0412u0435u0440u0445u043eu0432u0435u043d u0437u0440u043eu0431u0438u0432 u043fu043e u0441u043fu0440u0430u0432u0436u043du044cu043eu043cu0443 u0441u0432u043eu0454 u043au0456u043du043e, u0432u0456u0437u0443u0430u043bu044cu043du043e u0431u0440u0443u0434u043du0435 u043cu0430u0439u0431u0443u0442u043du0454, u0432 u044fu043au043eu043cu0443 u043du0435 u0437u0430u043bu0438u0448u0438u043bu043eu0441u044c u043cu0430u0439u0436u0435 u043du0456u0447u043du043eu0433u043e u0434u043eu0431u0440u043eu0433u043e u0442u0430 u0441u0432u0456u0442u043bu043eu0433u043e. u0424u0456u043bu044cu043c "u0420u043eu0431u043eu043au043eu043f" u0432u0430u0436u043au043e u043du0430u0437u0432u0430u0442u0438 u0437u0432u0438u0447u0430u0439u043du0438u043c u0431u043eu0439u043eu0432u0438u043au043eu043c, u0442u043eu043cu0443 u0449u043e u0442u0443u0442 u0454 u0431u0430u0433u0430u0442u043e u0456u043du0448u0438u0445 u0435u043bu0435u043cu0435u043du0442u0456u0432, u044fu043a u043du0430 u043cu0435u043du0435, u0446u0435 u0442u0430u043au0438u0439 u043du0430u0443u043au043eu0432u043e u0444u0430u043du0442u0430u0441u0442u0438u0447u043du0438u0439 u0430u0440u0442u0445u0430u0443u0441.</p><p>https://www.youtube.com/watch?v=aaAlA-ZGcSU</p>

<p>https://www.youtube.com/watch?v=EFRj2TB8VRE

Згадайте ваше улюблене кіно, які емоції воно викликає, радість, сміх, закоханість, натхнення, напруга, тривога або жах? Як би там не було, якщо є емоція, то кіно працює як треба. Я закохався в це мистецтво ще в дитинстві, мене захоплювала магія кіно та мультиплікації, всі ці пригоди, фантастика, горори, круті герої та героїні, чудовиська, прибульці, динозаври та роботи, спецефекти, музика, все це в купі випромінюється з екрана і на деякий час засмоктує в фантастичний світ, де може відбуватись що завгодно. Одного разу коли мені було не так багато років, я тицяв канали на телевізорі, та потрапив на фільм кошмар на вулиці В’язів, після нього я не зімкнув очей до світанку, але знаєте що, це було круто. Кожний похід до кінотеатру чи перегляд фільму на старенькому DVD ще більш захоплював уяву про світ кіно, стало цікаво розібратись як саме воно працює, вже пізніше навчавшись в інституті кіно на режисера, на заняттях з групою ми передивились багато фільмів, Бергмана, Годара, Куросави, та інших митців авторського кіно. Від цих фільмів були у захваті всі хто зі мною навчався як і я сам, так авторське кіно багатошарове, дуже цікаво знайти приховані сенси та думку режисера. Але коли я говорив про свої улюблені фільми, міцний горішок, шалений Макс, чи типу того, бачив лише гордовиті посмішки снобів, які з гори дивились на прямолінійні кінокартини, бойовички, горори, та іншу фантастику, мене це засмучувало і тоді шановний пан викладач мені сказав, не звертай увагу, гарне кіно те яке подобається саме тобі. Так і з’явилась спільнота фанатів пригодницьких фільмів, Sci-Fi, жахів, бойовиків та комедій, серед них вже чи мало картин які стали з часом культовими, налаштуйтесь на мандрівку світом кіно, давайте разом подивимось на ці твори, розберемо як вони працюють, та як помічати у кіно те, що не помітили інші, отже шановні глядачі, сідайте зручніше, ловить гучні ретро-хвилі, ласкаво просимо у кіно-клуб “ПРОМІНЬ”

https://www.youtube.com/watch?v=sNF5KzwnJ-Y&t=6s</p>

<p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/EFRj2TB8VRE"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>Згадайте ваше улюблене кіно, які емоції воно викликає, радість, сміх, закоханість, натхнення, напруга, тривога або жах? Як би там не було, якщо є емоція, то кіно працює як треба. Я закохався в це мистецтво ще в дитинстві, мене захоплювала магія кіно та мультиплікації, всі ці пригоди, фантастика, горори, круті герої та героїні, чудовиська, прибульці, динозаври та роботи, спецефекти, музика, все це в купі випромінюється з екрана і на деякий час засмоктує в фантастичний світ, де може відбуватись що завгодно. Одного разу коли мені було не так багато років, я тицяв канали на телевізорі, та потрапив на фільм кошмар на вулиці В’язів, після нього я не зімкнув очей до світанку, але знаєте що, це було круто. Кожний похід до кінотеатру чи перегляд фільму на старенькому DVD ще більш захоплював уяву про світ кіно, стало цікаво розібратись як саме воно працює, вже пізніше навчавшись в інституті кіно на режисера, на заняттях з групою ми передивились багато фільмів, Бергмана, Годара, Куросави, та інших митців авторського кіно. Від цих фільмів були у захваті всі хто зі мною навчався як і я сам, так авторське кіно багатошарове, дуже цікаво знайти приховані сенси та думку режисера. Але коли я говорив про свої улюблені фільми, міцний горішок, шалений Макс, чи типу того, бачив лише гордовиті посмішки снобів, які з гори дивились на прямолінійні кінокартини, бойовички, горори, та іншу фантастику, мене це засмучувало і тоді шановний пан викладач мені сказав, не звертай увагу, гарне кіно те яке подобається саме тобі. Так і з’явилась спільнота фанатів пригодницьких фільмів, Sci-Fi, жахів, бойовиків та комедій, серед них вже чи мало картин які стали з часом культовими, налаштуйтесь на мандрівку світом кіно, давайте разом подивимось на ці твори, розберемо як вони працюють, та як помічати у кіно те, що не помітили інші, отже шановні глядачі, сідайте зручніше, ловить гучні ретро-хвилі, ласкаво просимо у кіно-клуб “ПРОМІНЬ”</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/sNF5KzwnJ-Y"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div></p>

<p>https://www.youtube.com/watch?v=EFRj2TB8VRE</p>

IMG_2076-2.jpg

u041au0456u043du043e-u041au043bu0443u0431 u00abu041fu0420u041eu041cu0406u041du042cu00bb - u0429u0415u041bu0415u041fu0418 (JAWS 1975)

https://www.youtube.com/watch?v=EFRj2TB8VRE

Згадайте ваше улюблене кіно, які емоції воно викликає, радість, сміх, закоханість, натхнення, напруга, тривога або жах? Як би там не було, якщо є емоція, то кіно працює як треба. Я закохався в це мистецтво ще в дитинстві, мене захоплювала магія кіно та мультиплікації, всі ці пригоди, фантастика, горори, круті герої та героїні, чудовиська, прибульці, динозаври та роботи, спецефекти, музика, все це в купі випромінюється з екрана і на деякий час засмоктує в фантастичний світ, де може відбуватись що завгодно. Одного разу коли мені було не так багато років, я тицяв канали на телевізорі, та потрапив на фільм кошмар на вулиці В’язів, після нього я не зімкнув очей до світанку, але знаєте що, це було круто. Кожний похід до кінотеатру чи перегляд фільму на старенькому DVD ще більш захоплював уяву про світ кіно, стало цікаво розібратись як саме воно працює, вже пізніше навчавшись в інституті кіно на режисера, на заняттях з групою ми передивились багато фільмів, Бергмана, Годара, Куросави, та інших митців авторського кіно. Від цих фільмів були у захваті всі хто зі мною навчався як і я сам, так авторське кіно багатошарове, дуже цікаво знайти приховані сенси та думку режисера. Але коли я говорив про свої улюблені фільми, міцний горішок, шалений Макс, чи типу того, бачив лише гордовиті посмішки снобів, які з гори дивились на прямолінійні кінокартини, бойовички, горори, та іншу фантастику, мене це засмучувало і тоді шановний пан викладач мені сказав, не звертай увагу, гарне кіно те яке подобається саме тобі. Так і з’явилась спільнота фанатів пригодницьких фільмів, Sci-Fi, жахів, бойовиків та комедій, серед них вже чи мало картин які стали з часом культовими, налаштуйтесь на мандрівку світом кіно, давайте разом подивимось на ці твори, розберемо як вони працюють, та як помічати у кіно те, що не помітили інші, отже шановні глядачі, сідайте зручніше, ловить гучні ретро-хвилі, ласкаво просимо у кіно-клуб “ПРОМІНЬ”

https://www.youtube.com/watch?v=sNF5KzwnJ-Y&amp;t=6s

<div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/EFRj2TB8VRE"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p>Згадайте ваше улюблене кіно, які емоції воно викликає, радість, сміх, закоханість, натхнення, напруга, тривога або жах? Як би там не було, якщо є емоція, то кіно працює як треба. Я закохався в це мистецтво ще в дитинстві, мене захоплювала магія кіно та мультиплікації, всі ці пригоди, фантастика, горори, круті герої та героїні, чудовиська, прибульці, динозаври та роботи, спецефекти, музика, все це в купі випромінюється з екрана і на деякий час засмоктує в фантастичний світ, де може відбуватись що завгодно. Одного разу коли мені було не так багато років, я тицяв канали на телевізорі, та потрапив на фільм кошмар на вулиці В’язів, після нього я не зімкнув очей до світанку, але знаєте що, це було круто. Кожний похід до кінотеатру чи перегляд фільму на старенькому DVD ще більш захоплював уяву про світ кіно, стало цікаво розібратись як саме воно працює, вже пізніше навчавшись в інституті кіно на режисера, на заняттях з групою ми передивились багато фільмів, Бергмана, Годара, Куросави, та інших митців авторського кіно. Від цих фільмів були у захваті всі хто зі мною навчався як і я сам, так авторське кіно багатошарове, дуже цікаво знайти приховані сенси та думку режисера. Але коли я говорив про свої улюблені фільми, міцний горішок, шалений Макс, чи типу того, бачив лише гордовиті посмішки снобів, які з гори дивились на прямолінійні кінокартини, бойовички, горори, та іншу фантастику, мене це засмучувало і тоді шановний пан викладач мені сказав, не звертай увагу, гарне кіно те яке подобається саме тобі. Так і з’явилась спільнота фанатів пригодницьких фільмів, Sci-Fi, жахів, бойовиків та комедій, серед них вже чи мало картин які стали з часом культовими, налаштуйтесь на мандрівку світом кіно, давайте разом подивимось на ці твори, розберемо як вони працюють, та як помічати у кіно те, що не помітили інші, отже шановні глядачі, сідайте зручніше, ловить гучні ретро-хвилі, ласкаво просимо у кіно-клуб “ПРОМІНЬ”</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/sNF5KzwnJ-Y"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div>

🦈 Кіно-Клуб «ПРОМІНЬ» — ЩЕЛЕПИ (JAWS 1975). Огляд фільму

<p>https://www.youtube.com/watch?v=EFRj2TB8VRE</p><p>u0417u0433u0430u0434u0430u0439u0442u0435 u0432u0430u0448u0435 u0443u043bu044eu0431u043bu0435u043du0435 u043au0456u043du043e, u044fu043au0456 u0435u043cu043eu0446u0456u0457 u0432u043eu043du043e u0432u0438u043au043bu0438u043au0430u0454, u0440u0430u0434u0456u0441u0442u044c, u0441u043cu0456u0445, u0437u0430u043au043eu0445u0430u043du0456u0441u0442u044c, u043du0430u0442u0445u043du0435u043du043du044f, u043du0430u043fu0440u0443u0433u0430, u0442u0440u0438u0432u043eu0433u0430 u0430u0431u043e u0436u0430u0445? u042fu043a u0431u0438 u0442u0430u043c u043du0435 u0431u0443u043bu043e, u044fu043au0449u043e u0454 u0435u043cu043eu0446u0456u044f, u0442u043e u043au0456u043du043e u043fu0440u0430u0446u044eu0454 u044fu043a u0442u0440u0435u0431u0430. u042f u0437u0430u043au043eu0445u0430u0432u0441u044f u0432 u0446u0435 u043cu0438u0441u0442u0435u0446u0442u0432u043e u0449u0435 u0432 u0434u0438u0442u0438u043du0441u0442u0432u0456, u043cu0435u043du0435 u0437u0430u0445u043eu043fu043bu044eu0432u0430u043bu0430 u043cu0430u0433u0456u044f u043au0456u043du043e u0442u0430 u043cu0443u043bu044cu0442u0438u043fu043bu0456u043au0430u0446u0456u0457, u0432u0441u0456 u0446u0456 u043fu0440u0438u0433u043eu0434u0438, u0444u0430u043du0442u0430u0441u0442u0438u043au0430, u0433u043eu0440u043eu0440u0438, u043au0440u0443u0442u0456 u0433u0435u0440u043eu0457 u0442u0430 u0433u0435u0440u043eu0457u043du0456, u0447u0443u0434u043eu0432u0438u0441u044cu043au0430, u043fu0440u0438u0431u0443u043bu044cu0446u0456, u0434u0438u043du043eu0437u0430u0432u0440u0438 u0442u0430 u0440u043eu0431u043eu0442u0438, u0441u043fu0435u0446u0435u0444u0435u043au0442u0438, u043cu0443u0437u0438u043au0430, u0432u0441u0435 u0446u0435 u0432 u043au0443u043fu0456 u0432u0438u043fu0440u043eu043cu0456u043du044eu0454u0442u044cu0441u044f u0437 u0435u043au0440u0430u043du0430 u0456 u043du0430 u0434u0435u044fu043au0438u0439 u0447u0430u0441 u0437u0430u0441u043cu043eu043au0442u0443u0454 u0432 u0444u0430u043du0442u0430u0441u0442u0438u0447u043du0438u0439 u0441u0432u0456u0442, u0434u0435 u043cu043eu0436u0435 u0432u0456u0434u0431u0443u0432u0430u0442u0438u0441u044c u0449u043e u0437u0430u0432u0433u043eu0434u043du043e. u041eu0434u043du043eu0433u043e u0440u0430u0437u0443 u043au043eu043bu0438 u043cu0435u043du0456 u0431u0443u043bu043e u043du0435 u0442u0430u043a u0431u0430u0433u0430u0442u043e u0440u043eu043au0456u0432, u044f u0442u0438u0446u044fu0432 u043au0430u043du0430u043bu0438 u043du0430 u0442u0435u043bu0435u0432u0456u0437u043eu0440u0456, u0442u0430 u043fu043eu0442u0440u0430u043fu0438u0432 u043du0430 u0444u0456u043bu044cu043c u043au043eu0448u043cu0430u0440 u043du0430 u0432u0443u043bu0438u0446u0456 u0412u2019u044fu0437u0456u0432, u043fu0456u0441u043bu044f u043du044cu043eu0433u043e u044f u043du0435 u0437u0456u043cu043au043du0443u0432 u043eu0447u0435u0439 u0434u043e u0441u0432u0456u0442u0430u043du043au0443, u0430u043bu0435 u0437u043du0430u0454u0442u0435 u0449u043e, u0446u0435 u0431u0443u043bu043e u043au0440u0443u0442u043e. u041au043eu0436u043du0438u0439 u043fu043eu0445u0456u0434 u0434u043e u043au0456u043du043eu0442u0435u0430u0442u0440u0443 u0447u0438 u043fu0435u0440u0435u0433u043bu044fu0434 u0444u0456u043bu044cu043cu0443 u043du0430 u0441u0442u0430u0440u0435u043du044cu043au043eu043cu0443 DVD u0449u0435 u0431u0456u043bu044cu0448 u0437u0430u0445u043eu043fu043bu044eu0432u0430u0432 u0443u044fu0432u0443 u043fu0440u043e u0441u0432u0456u0442 u043au0456u043du043e, u0441u0442u0430u043bu043e u0446u0456u043au0430u0432u043e u0440u043eu0437u0456u0431u0440u0430u0442u0438u0441u044c u044fu043a u0441u0430u043cu0435 u0432u043eu043du043e u043fu0440u0430u0446u044eu0454, u0432u0436u0435 u043fu0456u0437u043du0456u0448u0435 u043du0430u0432u0447u0430u0432u0448u0438u0441u044c u0432 u0456u043du0441u0442u0438u0442u0443u0442u0456 u043au0456u043du043e u043du0430 u0440u0435u0436u0438u0441u0435u0440u0430, u043du0430 u0437u0430u043du044fu0442u0442u044fu0445 u0437 u0433u0440u0443u043fu043eu044e u043cu0438 u043fu0435u0440u0435u0434u0438u0432u0438u043bu0438u0441u044c u0431u0430u0433u0430u0442u043e u0444u0456u043bu044cu043cu0456u0432, u0411u0435u0440u0433u043cu0430u043du0430, u0413u043eu0434u0430u0440u0430, u041au0443u0440u043eu0441u0430u0432u0438, u0442u0430 u0456u043du0448u0438u0445 u043cu0438u0442u0446u0456u0432 u0430u0432u0442u043eu0440u0441u044cu043au043eu0433u043e u043au0456u043du043e. u0412u0456u0434 u0446u0438u0445 u0444u0456u043bu044cu043cu0456u0432 u0431u0443u043bu0438 u0443 u0437u0430u0445u0432u0430u0442u0456 u0432u0441u0456 u0445u0442u043e u0437u0456 u043cu043du043eu044e u043du0430u0432u0447u0430u0432u0441u044f u044fu043a u0456 u044f u0441u0430u043c, u0442u0430u043a u0430u0432u0442u043eu0440u0441u044cu043au0435 u043au0456u043du043e u0431u0430u0433u0430u0442u043eu0448u0430u0440u043eu0432u0435, u0434u0443u0436u0435 u0446u0456u043au0430u0432u043e u0437u043du0430u0439u0442u0438 u043fu0440u0438u0445u043eu0432u0430u043du0456 u0441u0435u043du0441u0438 u0442u0430 u0434u0443u043cu043au0443 u0440u0435u0436u0438u0441u0435u0440u0430. u0410u043bu0435 u043au043eu043bu0438 u044f u0433u043eu0432u043eu0440u0438u0432 u043fu0440u043e u0441u0432u043eu0457 u0443u043bu044eu0431u043bu0435u043du0456 u0444u0456u043bu044cu043cu0438, u043cu0456u0446u043du0438u0439 u0433u043eu0440u0456u0448u043eu043a, u0448u0430u043bu0435u043du0438u0439 u041cu0430u043au0441, u0447u0438 u0442u0438u043fu0443 u0442u043eu0433u043e, u0431u0430u0447u0438u0432 u043bu0438u0448u0435 u0433u043eu0440u0434u043eu0432u0438u0442u0456 u043fu043eu0441u043cu0456u0448u043au0438 u0441u043du043eu0431u0456u0432, u044fu043au0456 u0437 u0433u043eu0440u0438 u0434u0438u0432u0438u043bu0438u0441u044c u043du0430 u043fu0440u044fu043cu043eu043bu0456u043du0456u0439u043du0456 u043au0456u043du043eu043au0430u0440u0442u0438u043du0438, u0431u043eu0439u043eu0432u0438u0447u043au0438, u0433u043eu0440u043eu0440u0438, u0442u0430 u0456u043du0448u0443 u0444u0430u043du0442u0430u0441u0442u0438u043au0443, u043cu0435u043du0435 u0446u0435 u0437u0430u0441u043cu0443u0447u0443u0432u0430u043bu043e u0456&nbsp;u0442u043eu0434u0456 u0448u0430u043du043eu0432u043du0438u0439 u043fu0430u043d u0432u0438u043au043bu0430u0434u0430u0447 u043cu0435u043du0456 u0441u043au0430u0437u0430u0432, u043du0435 u0437u0432u0435u0440u0442u0430u0439 u0443u0432u0430u0433u0443, u0433u0430u0440u043du0435 u043au0456u043du043e u0442u0435 u044fu043au0435 u043fu043eu0434u043eu0431u0430u0454u0442u044cu0441u044f u0441u0430u043cu0435 u0442u043eu0431u0456. u0422u0430u043a u0456 u0437u2019u044fu0432u0438u043bu0430u0441u044c u0441u043fu0456u043bu044cu043du043eu0442u0430 u0444u0430u043du0430u0442u0456u0432 u043fu0440u0438u0433u043eu0434u043du0438u0446u044cu043au0438u0445 u0444u0456u043bu044cu043cu0456u0432, Sci-Fi, u0436u0430u0445u0456u0432, u0431u043eu0439u043eu0432u0438u043au0456u0432 u0442u0430 u043au043eu043cu0435u0434u0456u0439, u0441u0435u0440u0435u0434 u043du0438u0445 u0432u0436u0435 u0447u0438 u043cu0430u043bu043e u043au0430u0440u0442u0438u043d u044fu043au0456 u0441u0442u0430u043bu0438 u0437 u0447u0430u0441u043eu043c u043au0443u043bu044cu0442u043eu0432u0438u043cu0438, u043du0430u043bu0430u0448u0442u0443u0439u0442u0435u0441u044c u043du0430 u043cu0430u043du0434u0440u0456u0432u043au0443 u0441u0432u0456u0442u043eu043c u043au0456u043du043e, u0434u0430u0432u0430u0439u0442u0435 u0440u0430u0437u043eu043c u043fu043eu0434u0438u0432u0438u043cu043eu0441u044c u043du0430 u0446u0456 u0442u0432u043eu0440u0438, u0440u043eu0437u0431u0435u0440u0435u043cu043e u044fu043a u0432u043eu043du0438 u043fu0440u0430u0446u044eu044eu0442u044c, u0442u0430 u044fu043a u043fu043eu043cu0456u0447u0430u0442u0438 u0443 u043au0456u043du043e u0442u0435, u0449u043e u043du0435 u043fu043eu043cu0456u0442u0438u043bu0438 u0456u043du0448u0456, u043eu0442u0436u0435 u0448u0430u043du043eu0432u043du0456 u0433u043bu044fu0434u0430u0447u0456, u0441u0456u0434u0430u0439u0442u0435 u0437u0440u0443u0447u043du0456u0448u0435, u043bu043eu0432u0438u0442u044c u0433u0443u0447u043du0456 u0440u0435u0442u0440u043e-u0445u0432u0438u043bu0456, u043bu0430u0441u043au0430u0432u043e u043fu0440u043eu0441u0438u043cu043e u0443 u043au0456u043du043e-u043au043bu0443u0431 u201cu041fu0420u041eu041cu0406u041du042cu201d</p><p>https://www.youtube.com/watch?v=sNF5KzwnJ-Y&amp;t=6s</p>

<p>У попередніх частинах нашого циклу ми згадували класичні збірки короткого метра. На цей раз ми познайомимося з ще однією антологією, яка об'єднала найкращих режисерів і стала одним із найвідоміших прикладів японської анімації. Йдеться про безперечний шедевр “Спогади про майбутнє”.

Ця робота вийшла в 1995 році і об'єднала "стару анімацію", зроблену повністю вручну та "нову анімацію", де використовувалася комп'ютерна графіка. Ті неймовірні спецефекти, що з'явилися у збірнику, стали можливими лише завдяки CGI-зображенням, які створював комп'ютер, а не аніматор. У першу чергу технологія CGI застосовувалася для створення проміжних анімацій між основними фазами, що дозволяло зробити всі анімації максимально плавними та правдоподібними, чого досягти руками аніматора було найскладніше. Саме тому "Спогади про майбутнє" є вінцем класичного періоду аніме і в той же самий час завершує його. Після світ побачать ще багато гідних збірок, але всі вони будуть відноситись до іншої епохи, де комп'ютерна анімація стане звичайною справою, як наприклад у антології “<a href="https://nachasi.com/cinema/2022/05/23/animatrix-review/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Аніматриця</a>”.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/07/62e6ac11b16b1_%D0%A1%D0%BF%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D0%B4%D0%B8.jpg">

Якщо ви звертали увагу на режисерів, які брали участь у створенні попередніх збірників, то напевно помітили, що в різних антологіях від різних студій зустрічаються одні й ті ж прізвища. Найчастіше там згадується режисер і мангака Кацухіро Отомо. Саме його оригінальні ідеї стануть основою для всіх трьох короткометражок збірки "Спогади про майбутнє".

Реалізацією його задумів зайнялася Studio 4°C, названа так на честь температури, за якої щільність води стає максимальною. За задумом засновників і щільність творчості в роботах має прагнути максимуму. Студію було засновано вихідцями з Ghibli: продюсером Танака Ейко та аніматором Кодзі Морімото. З початку свого існування вона орієнтувалася на авторське аніме для дорослої аудиторії, зокрема і поза кордонами Японії. Антологія "Спогади про майбутнє" стала їх першою самостійною роботою.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/07/62e6ab1ff0435_%D0%9C%D0%B0%D0%B3%D0%BD%D0%B8%D1%82%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B0.jpg">

Епізод "Магнітна Роза" - візитна картка всього збірника. Це фантастична історія про сміттярів, які збирають космічні апарати які вже відпрацювали своє. Знайшовши покинуту космічну станцію, вони починають вивчати її минуле, сподіваючись поживитися чимось цінним. У дусі класичної космічної фантастики аніме наповнено атмосферою самотності та порожнечі космосу, яку доповнює музика Йоко Канно. Стрічка протиставляє щасливу ілюзію та пригнічуючу реальність, а героям належить вибрати, що для них важливіше. Короткометражка поєднує в собі гіперреалізм у зображенні персонажів та сюрреалізм у подіях, що відбуваються з головними героями. Така комбінація є дуже характерною для робіт Сатоші Кона, який був автором сценарію. Він знайомий нам за повнометражними стрічками “Паприка”, “Perfect Blue” та “Актриса тисячоліття”. Режисером епізоду виступив Кодзі Морімото, відомий своєю любов'ю до надплавної анімації. Завдяки технології CGI анімація в епізоді створює відчуття, що автори використовували ротоскопування – метод, при якому аніматори покадрово обмальовують відзняту кіноплівку з живими акторами.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/07/62e6aa601607c_920fbd7da3fddfee392232df946686d2.jpeg">

"Бомба-смердючка" - сама сатиристична частина збірки. Вона розповідає про дурнуватого, але дуже виконавчого працівника фармацевтичної компанії, який за збігом обставин стає ходячою біологічною зброєю. Епізод сповнений комічних ситуацій та перебільшеної вогневої могутності озброєнь, якими намагаються зупинити головного героя. Чи існує межа людської дурості, чи це найбільша величина у всесвіті, як вважав Альберт Ейнштейн - ось основне питання, яке порушується на тлі абсурдності ситуації, показаної в цій роботі. Спочатку планувалося, що сегмент режисируватиме Йосіакі Кавадзірі, але оскільки він не зміг брати участь, його підмінив Тенсай Окамура, який пізніше подарує нам серіал "Темніше чорного". Цей епізод створений без використання комп'ютерної графіки та намальований по-старому - руками.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/07/62e6aa7a65178_%D0%93%D0%B0%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%8F%D1%81%D0%BE.jpg">

"Гарматне м'ясо" - це антиутопічна історія про маленького хлопчика, який живе в місті великої гармати, який в буквальному значенні є оточеною фортецею. Ідеологія боротьби з усім навколишнім світом доведена в ньому до абсолюту, а метою існування всіх городян є стрілянина з величезних гармат по ворогам, які мешкають за межами міста, але яких ніколи не показують глядачеві. Вершиною ж прагнень у цьому дивному місті стає посада людини, яка стріляє з гармати. Епізод виконаний у навмисне стриманих тонах, що підкреслюють сірість буття та вузькість кругозору мешканців міста, і він сильно контрастує з двома попередніми яскравими та барвистими історіями. Режисерував цю короткометражку сам Кацухіро Отомо.

Усі частини збірки відрізняються одна від одної і за темпом оповідання, і за яскравістю фарб, і за духом. Але всі вони однаково змушують зупинитися на мить і замислитися над темами, що піднімаються. Це справляє сильне враження і віддає належне таланту Кацухіро Отомо та режисерів, які співпрацювали з ним.

Попередні частини циклу:
</p><ul>
 	<li><a href="https://nachasi.com/cinema/2022/07/15/robot-carnival/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Карнавал роботів</a></li>
 	<li><a href="https://nachasi.com/cinema/2022/07/20/labirynt-snovydin/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Лабірінт сновидінь</a></li>
 	<li><a href="https://nachasi.com/cinema/2022/07/24/cockpit-anime/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Кокпіт</a></li>
 	<li><a href="https://nachasi.com/cinema/2022/05/23/animatrix-review/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Аніматриця</a></li>
</ul>

<p>У попередніх частинах нашого циклу ми згадували класичні збірки короткого метра. На цей раз ми познайомимося з ще однією антологією, яка об&#8217;єднала найкращих режисерів і стала одним із найвідоміших прикладів японської анімації. Йдеться про безперечний шедевр “Спогади про майбутнє”.</p><p>Ця робота вийшла в 1995 році і об&#8217;єднала &#8220;стару анімацію&#8221;, зроблену повністю вручну та &#8220;нову анімацію&#8221;, де використовувалася комп&#8217;ютерна графіка. Ті неймовірні спецефекти, що з&#8217;явилися у збірнику, стали можливими лише завдяки CGI-зображенням, які створював комп&#8217;ютер, а не аніматор. У першу чергу технологія CGI застосовувалася для створення проміжних анімацій між основними фазами, що дозволяло зробити всі анімації максимально плавними та правдоподібними, чого досягти руками аніматора було найскладніше. Саме тому &#8220;Спогади про майбутнє&#8221; є вінцем класичного періоду аніме і в той же самий час завершує його. Після світ побачать ще багато гідних збірок, але всі вони будуть відноситись до іншої епохи, де комп&#8217;ютерна анімація стане звичайною справою, як наприклад у антології “<a href="/cinema/2022/05/23/animatrix-review/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Аніматриця</a>”.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/07/62e6ac11b16b1_%D0%A1%D0%BF%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D0%B4%D0%B8.jpg"></p><p>Якщо ви звертали увагу на режисерів, які брали участь у створенні попередніх збірників, то напевно помітили, що в різних антологіях від різних студій зустрічаються одні й ті ж прізвища. Найчастіше там згадується режисер і мангака Кацухіро Отомо. Саме його оригінальні ідеї стануть основою для всіх трьох короткометражок збірки &#8220;Спогади про майбутнє&#8221;.</p><p>Реалізацією його задумів зайнялася Studio 4°C, названа так на честь температури, за якої щільність води стає максимальною. За задумом засновників і щільність творчості в роботах має прагнути максимуму. Студію було засновано вихідцями з Ghibli: продюсером Танака Ейко та аніматором Кодзі Морімото. З початку свого існування вона орієнтувалася на авторське аніме для дорослої аудиторії, зокрема і поза кордонами Японії. Антологія &#8220;Спогади про майбутнє&#8221; стала їх першою самостійною роботою.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/07/62e6ab1ff0435_%D0%9C%D0%B0%D0%B3%D0%BD%D0%B8%D1%82%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B0.jpg"></p><p>Епізод &#8220;Магнітна Роза&#8221; &#8211; візитна картка всього збірника. Це фантастична історія про сміттярів, які збирають космічні апарати які вже відпрацювали своє. Знайшовши покинуту космічну станцію, вони починають вивчати її минуле, сподіваючись поживитися чимось цінним. У дусі класичної космічної фантастики аніме наповнено атмосферою самотності та порожнечі космосу, яку доповнює музика Йоко Канно. Стрічка протиставляє щасливу ілюзію та пригнічуючу реальність, а героям належить вибрати, що для них важливіше. Короткометражка поєднує в собі гіперреалізм у зображенні персонажів та сюрреалізм у подіях, що відбуваються з головними героями. Така комбінація є дуже характерною для робіт Сатоші Кона, який був автором сценарію. Він знайомий нам за повнометражними стрічками “Паприка”, “Perfect Blue” та “Актриса тисячоліття”. Режисером епізоду виступив Кодзі Морімото, відомий своєю любов&#8217;ю до надплавної анімації. Завдяки технології CGI анімація в епізоді створює відчуття, що автори використовували ротоскопування – метод, при якому аніматори покадрово обмальовують відзняту кіноплівку з живими акторами.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/07/62e6aa601607c_920fbd7da3fddfee392232df946686d2.jpeg"></p><p>&#8220;Бомба-смердючка&#8221; &#8211; сама сатиристична частина збірки. Вона розповідає про дурнуватого, але дуже виконавчого працівника фармацевтичної компанії, який за збігом обставин стає ходячою біологічною зброєю. Епізод сповнений комічних ситуацій та перебільшеної вогневої могутності озброєнь, якими намагаються зупинити головного героя. Чи існує межа людської дурості, чи це найбільша величина у всесвіті, як вважав Альберт Ейнштейн &#8211; ось основне питання, яке порушується на тлі абсурдності ситуації, показаної в цій роботі. Спочатку планувалося, що сегмент режисируватиме Йосіакі Кавадзірі, але оскільки він не зміг брати участь, його підмінив Тенсай Окамура, який пізніше подарує нам серіал &#8220;Темніше чорного&#8221;. Цей епізод створений без використання комп&#8217;ютерної графіки та намальований по-старому &#8211; руками.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/07/62e6aa7a65178_%D0%93%D0%B0%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D1%8F%D1%81%D0%BE.jpg"></p><p>&#8220;Гарматне м&#8217;ясо&#8221; &#8211; це антиутопічна історія про маленького хлопчика, який живе в місті великої гармати, який в буквальному значенні є оточеною фортецею. Ідеологія боротьби з усім навколишнім світом доведена в ньому до абсолюту, а метою існування всіх городян є стрілянина з величезних гармат по ворогам, які мешкають за межами міста, але яких ніколи не показують глядачеві. Вершиною ж прагнень у цьому дивному місті стає посада людини, яка стріляє з гармати. Епізод виконаний у навмисне стриманих тонах, що підкреслюють сірість буття та вузькість кругозору мешканців міста, і він сильно контрастує з двома попередніми яскравими та барвистими історіями. Режисерував цю короткометражку сам Кацухіро Отомо.</p><p>Усі частини збірки відрізняються одна від одної і за темпом оповідання, і за яскравістю фарб, і за духом. Але всі вони однаково змушують зупинитися на мить і замислитися над темами, що піднімаються. Це справляє сильне враження і віддає належне таланту Кацухіро Отомо та режисерів, які співпрацювали з ним.</p><p>Попередні частини циклу:</p><ul><li><a href="/cinema/2022/07/15/robot-carnival/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Карнавал роботів</a></li><li><a href="/cinema/2022/07/20/labirynt-snovydin/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Лабірінт сновидінь</a></li><li><a href="/cinema/2022/07/24/cockpit-anime/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Кокпіт</a></li><li><a href="/cinema/2022/05/23/animatrix-review/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Аніматриця</a></li></ul>

Збірка яка переверне ваше уявлення про аніме, глибиною тем які в ній піднімаються.

У попередніх частинах нашого циклу ми згадували класичні збірки короткого метра. На цей раз ми познайомимося з ще однією антологією, яка об'єднала найкращих режисерів і стала одним із найвідоміших прикладів японської анімації. Йдеться про безперечний шедевр “Спогади про майбутнє”.

Ця робота вийшла в 1995 році і об'єднала "стару анімацію", зроблену повністю вручну та "нову анімацію", де використовувалася комп'ютерна графіка. Ті неймовірні спецефекти, що з'явилися у збірнику, стали можливими лише завдяки CGI-зображенням, які створював комп'ютер, а не аніматор. У першу чергу технологія CGI застосовувалася для створення проміжних анімацій між основними фазами, що дозволяло зробити всі анімації максимально плавними та правдоподібними, чого досягти руками аніматора було найскладніше. Саме тому "Спогади про майбутнє" є вінцем класичного періоду аніме і в той же самий час завершує його. Після світ побачать ще багато гідних збірок, але всі вони будуть відноситись до іншої епохи, де комп'ютерна анімація стане звичайною справою, як наприклад у антології “<a href="https://nachasi.com/cinema/2022/05/23/animatrix-review/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Аніматриця</a>”.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/07/62e6ac11b16b1_Спогади.jpg" />

Якщо ви звертали увагу на режисерів, які брали участь у створенні попередніх збірників, то напевно помітили, що в різних антологіях від різних студій зустрічаються одні й ті ж прізвища. Найчастіше там згадується режисер і мангака Кацухіро Отомо. Саме його оригінальні ідеї стануть основою для всіх трьох короткометражок збірки "Спогади про майбутнє".

Реалізацією його задумів зайнялася Studio 4°C, названа так на честь температури, за якої щільність води стає максимальною. За задумом засновників і щільність творчості в роботах має прагнути максимуму. Студію було засновано вихідцями з Ghibli: продюсером Танака Ейко та аніматором Кодзі Морімото. З початку свого існування вона орієнтувалася на авторське аніме для дорослої аудиторії, зокрема і поза кордонами Японії. Антологія "Спогади про майбутнє" стала їх першою самостійною роботою.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/07/62e6ab1ff0435_Магнитная_роза.jpg" />

Епізод "Магнітна Роза" - візитна картка всього збірника. Це фантастична історія про сміттярів, які збирають космічні апарати які вже відпрацювали своє. Знайшовши покинуту космічну станцію, вони починають вивчати її минуле, сподіваючись поживитися чимось цінним. У дусі класичної космічної фантастики аніме наповнено атмосферою самотності та порожнечі космосу, яку доповнює музика Йоко Канно. Стрічка протиставляє щасливу ілюзію та пригнічуючу реальність, а героям належить вибрати, що для них важливіше. Короткометражка поєднує в собі гіперреалізм у зображенні персонажів та сюрреалізм у подіях, що відбуваються з головними героями. Така комбінація є дуже характерною для робіт Сатоші Кона, який був автором сценарію. Він знайомий нам за повнометражними стрічками “Паприка”, “Perfect Blue” та “Актриса тисячоліття”. Режисером епізоду виступив Кодзі Морімото, відомий своєю любов'ю до надплавної анімації. Завдяки технології CGI анімація в епізоді створює відчуття, що автори використовували ротоскопування – метод, при якому аніматори покадрово обмальовують відзняту кіноплівку з живими акторами.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/07/62e6aa601607c_920fbd7da3fddfee392232df946686d2.jpeg" />

"Бомба-смердючка" - сама сатиристична частина збірки. Вона розповідає про дурнуватого, але дуже виконавчого працівника фармацевтичної компанії, який за збігом обставин стає ходячою біологічною зброєю. Епізод сповнений комічних ситуацій та перебільшеної вогневої могутності озброєнь, якими намагаються зупинити головного героя. Чи існує межа людської дурості, чи це найбільша величина у всесвіті, як вважав Альберт Ейнштейн - ось основне питання, яке порушується на тлі абсурдності ситуації, показаної в цій роботі. Спочатку планувалося, що сегмент режисируватиме Йосіакі Кавадзірі, але оскільки він не зміг брати участь, його підмінив Тенсай Окамура, який пізніше подарує нам серіал "Темніше чорного". Цей епізод створений без використання комп'ютерної графіки та намальований по-старому - руками.

<img src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/07/62e6aa7a65178_Гарматне_мясо.jpg" />

"Гарматне м'ясо" - це антиутопічна історія про маленького хлопчика, який живе в місті великої гармати, який в буквальному значенні є оточеною фортецею. Ідеологія боротьби з усім навколишнім світом доведена в ньому до абсолюту, а метою існування всіх городян є стрілянина з величезних гармат по ворогам, які мешкають за межами міста, але яких ніколи не показують глядачеві. Вершиною ж прагнень у цьому дивному місті стає посада людини, яка стріляє з гармати. Епізод виконаний у навмисне стриманих тонах, що підкреслюють сірість буття та вузькість кругозору мешканців міста, і він сильно контрастує з двома попередніми яскравими та барвистими історіями. Режисерував цю короткометражку сам Кацухіро Отомо.

Усі частини збірки відрізняються одна від одної і за темпом оповідання, і за яскравістю фарб, і за духом. Але всі вони однаково змушують зупинитися на мить і замислитися над темами, що піднімаються. Це справляє сильне враження і віддає належне таланту Кацухіро Отомо та режисерів, які співпрацювали з ним.

Попередні частини циклу:
<ul>
 	<li><a href="https://nachasi.com/cinema/2022/07/15/robot-carnival/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Карнавал роботів</a></li>
 	<li><a href="https://nachasi.com/cinema/2022/07/20/labirynt-snovydin/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Лабірінт сновидінь</a></li>
 	<li><a href="https://nachasi.com/cinema/2022/07/24/cockpit-anime/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Кокпіт</a></li>
 	<li><a href="https://nachasi.com/cinema/2022/05/23/animatrix-review/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Аніматриця</a></li>
</ul>

<p>У попередніх частинах нашого циклу ми згадували класичні збірки короткого метра. На цей раз ми познайомимося з ще однією антологією, яка об&#8217;єднала найкращих режисерів і стала одним із найвідоміших прикладів японської анімації. Йдеться про безперечний шедевр “Спогади про майбутнє”.</p><p>Ця робота вийшла в 1995 році і об&#8217;єднала &#8220;стару анімацію&#8221;, зроблену повністю вручну та &#8220;нову анімацію&#8221;, де використовувалася комп&#8217;ютерна графіка. Ті неймовірні спецефекти, що з&#8217;явилися у збірнику, стали можливими лише завдяки CGI-зображенням, які створював комп&#8217;ютер, а не аніматор. У першу чергу технологія CGI застосовувалася для створення проміжних анімацій між основними фазами, що дозволяло зробити всі анімації максимально плавними та правдоподібними, чого досягти руками аніматора було найскладніше. Саме тому &#8220;Спогади про майбутнє&#8221; є вінцем класичного періоду аніме і в той же самий час завершує його. Після світ побачать ще багато гідних збірок, але всі вони будуть відноситись до іншої епохи, де комп&#8217;ютерна анімація стане звичайною справою, як наприклад у антології “<a href="/cinema/2022/05/23/animatrix-review/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Аніматриця</a>”.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/07/62e6ac11b16b1_Спогади.jpg" /></p><p>Якщо ви звертали увагу на режисерів, які брали участь у створенні попередніх збірників, то напевно помітили, що в різних антологіях від різних студій зустрічаються одні й ті ж прізвища. Найчастіше там згадується режисер і мангака Кацухіро Отомо. Саме його оригінальні ідеї стануть основою для всіх трьох короткометражок збірки &#8220;Спогади про майбутнє&#8221;.</p><p>Реалізацією його задумів зайнялася Studio 4°C, названа так на честь температури, за якої щільність води стає максимальною. За задумом засновників і щільність творчості в роботах має прагнути максимуму. Студію було засновано вихідцями з Ghibli: продюсером Танака Ейко та аніматором Кодзі Морімото. З початку свого існування вона орієнтувалася на авторське аніме для дорослої аудиторії, зокрема і поза кордонами Японії. Антологія &#8220;Спогади про майбутнє&#8221; стала їх першою самостійною роботою.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/07/62e6ab1ff0435_Магнитная_роза.jpg" /></p><p>Епізод &#8220;Магнітна Роза&#8221; &#8211; візитна картка всього збірника. Це фантастична історія про сміттярів, які збирають космічні апарати які вже відпрацювали своє. Знайшовши покинуту космічну станцію, вони починають вивчати її минуле, сподіваючись поживитися чимось цінним. У дусі класичної космічної фантастики аніме наповнено атмосферою самотності та порожнечі космосу, яку доповнює музика Йоко Канно. Стрічка протиставляє щасливу ілюзію та пригнічуючу реальність, а героям належить вибрати, що для них важливіше. Короткометражка поєднує в собі гіперреалізм у зображенні персонажів та сюрреалізм у подіях, що відбуваються з головними героями. Така комбінація є дуже характерною для робіт Сатоші Кона, який був автором сценарію. Він знайомий нам за повнометражними стрічками “Паприка”, “Perfect Blue” та “Актриса тисячоліття”. Режисером епізоду виступив Кодзі Морімото, відомий своєю любов&#8217;ю до надплавної анімації. Завдяки технології CGI анімація в епізоді створює відчуття, що автори використовували ротоскопування – метод, при якому аніматори покадрово обмальовують відзняту кіноплівку з живими акторами.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/07/62e6aa601607c_920fbd7da3fddfee392232df946686d2.jpeg" /></p><p>&#8220;Бомба-смердючка&#8221; &#8211; сама сатиристична частина збірки. Вона розповідає про дурнуватого, але дуже виконавчого працівника фармацевтичної компанії, який за збігом обставин стає ходячою біологічною зброєю. Епізод сповнений комічних ситуацій та перебільшеної вогневої могутності озброєнь, якими намагаються зупинити головного героя. Чи існує межа людської дурості, чи це найбільша величина у всесвіті, як вважав Альберт Ейнштейн &#8211; ось основне питання, яке порушується на тлі абсурдності ситуації, показаної в цій роботі. Спочатку планувалося, що сегмент режисируватиме Йосіакі Кавадзірі, але оскільки він не зміг брати участь, його підмінив Тенсай Окамура, який пізніше подарує нам серіал &#8220;Темніше чорного&#8221;. Цей епізод створений без використання комп&#8217;ютерної графіки та намальований по-старому &#8211; руками.</p><p><img src="/wp-content/uploads/2022/07/62e6aa7a65178_Гарматне_мясо.jpg" /></p><p>&#8220;Гарматне м&#8217;ясо&#8221; &#8211; це антиутопічна історія про маленького хлопчика, який живе в місті великої гармати, який в буквальному значенні є оточеною фортецею. Ідеологія боротьби з усім навколишнім світом доведена в ньому до абсолюту, а метою існування всіх городян є стрілянина з величезних гармат по ворогам, які мешкають за межами міста, але яких ніколи не показують глядачеві. Вершиною ж прагнень у цьому дивному місті стає посада людини, яка стріляє з гармати. Епізод виконаний у навмисне стриманих тонах, що підкреслюють сірість буття та вузькість кругозору мешканців міста, і він сильно контрастує з двома попередніми яскравими та барвистими історіями. Режисерував цю короткометражку сам Кацухіро Отомо.</p><p>Усі частини збірки відрізняються одна від одної і за темпом оповідання, і за яскравістю фарб, і за духом. Але всі вони однаково змушують зупинитися на мить і замислитися над темами, що піднімаються. Це справляє сильне враження і віддає належне таланту Кацухіро Отомо та режисерів, які співпрацювали з ним.</p><p>Попередні частини циклу:</p><ul><li><a href="/cinema/2022/07/15/robot-carnival/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Карнавал роботів</a></li><li><a href="/cinema/2022/07/20/labirynt-snovydin/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Лабірінт сновидінь</a></li><li><a href="/cinema/2022/07/24/cockpit-anime/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Кокпіт</a></li><li><a href="/cinema/2022/05/23/animatrix-review/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Аніматриця</a></li></ul>

#ретро