<div><section>Цьогорічний національний конкурс 13-го Одеського міжнародного кінофестивалю пройде в рамках 38-го кінофестивалю у Варшаві 14-23 жовтня. Організатори поділилися програмою, до якої ввійшло 11 повнометражних фільмів і 7 короткометражок. Склад журі буде оголошено пізніше в кінці вересня.Переможців визначатимуть у двох категоріях: «Найкращий український повнометражний фільм» та «Найкращий український короткометражний фільм», вони отримають 6000 євро і 3000 євро відповідно.Програма національного конкурсу ОМКФ на Варшавському міжнародному кінофестивалі має назву «Одеса-Варшава: український конкурс».
<h3>Наводимо список 11 повнометражних фільмів нижче:</h3>
</section>
<ul>
 	<li><strong>«Бачення метелика»</strong>, реж. Максим Наконечний, Україна/Чехія/Хорватія/Швеція, 2022</li>
</ul>
Повнометражний дебют Максима Наконечного – це суворе і надто актуальне кіносвідчення про воїнів України та жінок, які борються за свою цілісність, свою свободу, своє майбутнє.

https://www.youtube.com/watch?v=DudBrMOkm74
<ul>
 	<li><strong>«Відблиск»</strong>, реж. Валентин Васянович, Україна, 2021</li>
</ul>
Картина розповідає про хірурга з Дніпра, який іде добровольцем на фронт і потрапляє в полон. Після звільнення на нього чекає мирне життя, проте його переслідує пережите. Спілкування з колишньою дружиною та 12-річною донькою, котра також травмована через смерть близької людини на війні, дає йому надію на зцілення.

https://www.youtube.com/watch?v=ukEVqlPhgaw
<ul>
 	<li><strong>«Гартовані Гнівом»</strong>, реж. Леся Калинська, Руслан Батицький, Україна/США/Норвегія, 2022</li>
</ul>
Документальний фільм розповідає історію двох українських ідеалістів протягом майже дев’яти років: від подій Революції Гідності у 2013-2014 роках і до повномасштабного російського вторгнення в Україну у 2022 році. Павло та Світлана знайомляться і закохуються під час мирних протестів на Майдані. Захищаючи свою країну, демократію і родину, молода пара опиняється перед складним життєвим вибором.
<ul>
 	<li><strong>«День Українського Добровольця»</strong>, реж. Володимир Тихий, Україна/Польща, 2022</li>
</ul>
У документальному фільму колектив кінематографістів Babylon’13, утворений під час Майдану, зосереджується на подіях 14 березня 2022 року – 2944-го дня російсько-української війни.
<ul>
 	<li><strong>«Клондайк»</strong>, реж. Марина Ер Горбач, Україна/Туреччина, 2022</li>
</ul>
Події фільму розгортаються у липні 2014 року на Донбасі. Молоде подружжя готується стати батьками. Попри сварки, чоловік і брат дружини прагнуть одного — евакуювати вагітну жінку. Та вона відмовляється їхати навіть коли село захоплюють озброєні угруповання. Тим часом у небі над ними збивають цивільний літак.

Більше про фільм можна прочитати <a href="https://nachasi.com/cinema/2022/08/31/klondike-trailer/">тут.</a>
<ul>
 	<li><strong>«Назовні»</strong>, реж. Ольга Журба, Україна/Німеччина/Нідерланди, 2022</li>
</ul>
Фільм охоплює життя підлітка Роми протягом семи років. Рома, випускник центру реабілітації для дітей позбавлених батьківського піклування, повертається в рідне провінційне місто. Але він не має ані житла, ні підтримки та у перший день повноліття фактично залишається на вулиці. Аж поки його старший брат, який нещодавно вийшов із в’язниці, не бере його під своє крило. Самостійне життя захоплює Рому у вир карколомних подій, де як іскри пам’яті з’являються епізоди з його дитинства: від барикад Революції гідності до безтурботного перебування в дитячому будинку.
<ul>
 	<li><strong>«Памфір»,</strong> реж. Дмитро Сухолиткий-Собчук, Україна/Польща/Франція, 2022</li>
</ul>
Памфір повертається додому після тривалої відсутності, щоб возз’єднатися з сім’єю. Безумовна любов сім’ї Памфіра має побічну дію і змушує його звернути на ризикований шлях з незворотніми наслідками.

https://www.youtube.com/watch?v=p_CxlZVae80
<ul>
 	<li><strong>«Терикони» </strong>, реж. Тарас Томенко, Україна, 2022</li>
</ul>
Насті було шість, коли у Новорічну ніч російські ракети влучили в її будинок. Для таких дітей війна стала буденністю, пейзажом за вікном. Настя мріє про новий будинок, собаку і просить Діда Мороза повернути їй батька.

https://www.youtube.com/watch?v=zVqixSaOpJA
<ul>
 	<li><strong>«Щоденник нареченої Христа» </strong>, реж. Марта Смеречинська, Україна, 2021</li>
</ul>
Режисерка фільму Марта Смеречинська дивиться в очі своїм страхам й занурюється в реальність своєї сестри Насті, греко-католицької черниці, в монастирі Наречених Христа на Західній Україні, щоб заново пізнати світ, у якому вони обидві зросли.

https://www.youtube.com/watch?v=GPCrGrZOTGs
<ul>
 	<li><strong>«Я і Фелікс»</strong>, реж. Ірина Цілик, Україна, 2022</li>
</ul>
Це історія про дорослішання, перші уроки добра і жорстокості, підліткову закоханість, пошуки вчителя і непрості стосунки дітей та, поламаних 1990-ми роками, дорослих.

https://www.youtube.com/watch?v=J3kMVPqk3Y8
<ul>
 	<li><strong>«Як там Катя?» </strong>, реж. Крістіна Тинькевич, Україна, 2022</li>
</ul>
Анна – лікарка швидкої допомоги. Вона мати-одиначка, яка мріє про краще життя зі своєю 12-тирічною донькою Катею. Раптовий і брутальний збій розміреного плину життя Анни змушує постати її перед дилемою, яка зруйнує засади її власних моральних меж.

https://www.youtube.com/watch?v=QB8dAh7ttCY
<h3>Також у програмі національного конкурсу будуть показані <strong>7 короткометражних стрічок</strong>:</h3>
<ul>
 	<li><strong>«Поки тут тихо»</strong>, реж. Олена Подолянко, Новруз Хікмет</li>
</ul>
Молода пара, Максим та Люда, відірвані від усього світу, на одну довгу ніч в готельному номері прикордонного міста. Цієї ночі вони домовляються не говорити про війну. Повністю поглинуті одне одним в своєму маленькому світі вони не помічають, як настає ранок і змушує їх повернутись в реальність.
<ul>
 	<li><strong>«Театральна»</strong>, реж. Аліна Панасенко</li>
</ul>
Тимофій – маленький кишеньковий злодій. Він живе своє звичайне життя, допоки раптом не закохується у чергову по станції Театральна. Він намагається вкрасти в жінки диск, який схожий на тенісну ракетку - так вони знайомляться. Ми стикаємося з першою закоханістю головного героя.
<ul>
 	<li><strong>JORDAN'96</strong>, реж. Катерина Лесик</li>
</ul>
Cередина 90-х, провінційне містечко. На дискотеці Андрій, 18- річний хлопець, зустрічає свого друга-однокласника Женю, який декілька років тому емігрував до Ізраїлю. Тієї ж ночі Женя зникає і вся підозра падає на Андрія, який повертається додому у Женіних кросівках. Батько Жені — місцевий кримінальний авторитет, самостійно починає пошуки сина.

https://www.youtube.com/watch?v=2jJFaZgUP0s
<ul>
 	<li><strong>«Лалібела» </strong>, реж. Анна Морозова</li>
</ul>
Напередодні Великодня в українське село потрапляє ікона Ефіопської Божої Матері. Її помічають парафіяни і це спричиняє конфлікт між молодим священиком і його паствою. Селяни не згодні, щоб у церкві була темношкіра Богородиця. Наступної ночі хтось пробирається до церкви і розрізає ікону. Після нічних подій ікона починає мироточити.

https://www.youtube.com/watch?v=384utG7bSXY
<ul>
 	<li><strong>«ГКЧП» </strong>, реж. Аркадій Непиталюк</li>
</ul>
19 серпня 1991 року. СРСР. У Москві ГКЧП, мітинги, барикади і танки. А у дитячо-юнацькому таборі поблизу Запоріжжя своє життя. Кохання, страх, пристрасть і синьо-жовтий прапор. І «Лебедине озеро» по телевізору.
<ul>
 	<li><strong>Ach So</strong>, реж. Поліна Піддубна</li>
</ul>
Режисерка знімає «дуже маленьку кімнату в Берліні (яка нагадує труну)», і там їй сняться дивацтва. Люди знаходяться в підвішеному стані на протязі двох років, ніхто не знає коли це закінчиться. Клуб зачинений, швидка не приїде. Все, що залишається – ходити нічним містом зі своїми внутрішніми потьмарами.
<ul>
 	<li><strong>«Садок вишневий» </strong>, колективна робота студентів 2-го курсу режисури анімаційного фільму Київського Національного Університета Театра, Кіно і Телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого. Художній керівник курсу Олена Касавіна.</li>
</ul>
Анімаційний кліп за музичним твором Валентина Сильвестрова на вірші Тараса Шевченка «Садок вишневий». Фільм створювався в січні-березні 2022 року до 9 березня – дня народження Поета, в подарунок Національному Музею Шевченка. Студенти завершували свою роботу в перші 2 тижні війни, буквально в бомбосховищах.

<section>Придбати квитки на фестиваль можна за <a href="https://wff.pl/en/festival-2022/cinemas-tickets">посиланням.</a></section></div>

<div><section>Цьогорічний національний конкурс 13-го Одеського міжнародного кінофестивалю пройде в рамках 38-го кінофестивалю у Варшаві 14-23 жовтня. Організатори поділилися програмою, до якої ввійшло 11 повнометражних фільмів і 7 короткометражок. Склад журі буде оголошено пізніше в кінці вересня.Переможців визначатимуть у двох категоріях: «Найкращий український повнометражний фільм» та «Найкращий український короткометражний фільм», вони отримають 6000 євро і 3000 євро відповідно.Програма національного конкурсу ОМКФ на Варшавському міжнародному кінофестивалі має назву «Одеса-Варшава: український конкурс».</p><h3>Наводимо список 11 повнометражних фільмів нижче:</h3></section><ul><li><strong>«Бачення метелика»</strong>, реж. Максим Наконечний, Україна/Чехія/Хорватія/Швеція, 2022</li></ul><p>Повнометражний дебют Максима Наконечного – це суворе і надто актуальне кіносвідчення про воїнів України та жінок, які борються за свою цілісність, свою свободу, своє майбутнє.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/DudBrMOkm74"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><ul><li><strong>«Відблиск»</strong>, реж. Валентин Васянович, Україна, 2021</li></ul><p>Картина розповідає про хірурга з Дніпра, який іде добровольцем на фронт і потрапляє в полон. Після звільнення на нього чекає мирне життя, проте його переслідує пережите. Спілкування з колишньою дружиною та 12-річною донькою, котра також травмована через смерть близької людини на війні, дає йому надію на зцілення.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/ukEVqlPhgaw"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><ul><li><strong>«Гартовані Гнівом»</strong>, реж. Леся Калинська, Руслан Батицький, Україна/США/Норвегія, 2022</li></ul><p>Документальний фільм розповідає історію двох українських ідеалістів протягом майже дев’яти років: від подій Революції Гідності у 2013-2014 роках і до повномасштабного російського вторгнення в Україну у 2022 році. Павло та Світлана знайомляться і закохуються під час мирних протестів на Майдані. Захищаючи свою країну, демократію і родину, молода пара опиняється перед складним життєвим вибором.</p><ul><li><strong>«День Українського Добровольця»</strong>, реж. Володимир Тихий, Україна/Польща, 2022</li></ul><p>У документальному фільму колектив кінематографістів Babylon’13, утворений під час Майдану, зосереджується на подіях 14 березня 2022 року – 2944-го дня російсько-української війни.</p><ul><li><strong>«Клондайк»</strong>, реж. Марина Ер Горбач, Україна/Туреччина, 2022</li></ul><p>Події фільму розгортаються у липні 2014 року на Донбасі. Молоде подружжя готується стати батьками. Попри сварки, чоловік і брат дружини прагнуть одного — евакуювати вагітну жінку. Та вона відмовляється їхати навіть коли село захоплюють озброєні угруповання. Тим часом у небі над ними збивають цивільний літак.</p><p>Більше про фільм можна прочитати <a href="/cinema/2022/08/31/klondike-trailer/">тут.</a></p><ul><li><strong>«Назовні»</strong>, реж. Ольга Журба, Україна/Німеччина/Нідерланди, 2022</li></ul><p>Фільм охоплює життя підлітка Роми протягом семи років. Рома, випускник центру реабілітації для дітей позбавлених батьківського піклування, повертається в рідне провінційне місто. Але він не має ані житла, ні підтримки та у перший день повноліття фактично залишається на вулиці. Аж поки його старший брат, який нещодавно вийшов із в’язниці, не бере його під своє крило. Самостійне життя захоплює Рому у вир карколомних подій, де як іскри пам’яті з’являються епізоди з його дитинства: від барикад Революції гідності до безтурботного перебування в дитячому будинку.</p><ul><li><strong>«Памфір»,</strong> реж. Дмитро Сухолиткий-Собчук, Україна/Польща/Франція, 2022</li></ul><p>Памфір повертається додому після тривалої відсутності, щоб возз’єднатися з сім’єю. Безумовна любов сім’ї Памфіра має побічну дію і змушує його звернути на ризикований шлях з незворотніми наслідками.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/p_CxlZVae80"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><ul><li><strong>«Терикони» </strong>, реж. Тарас Томенко, Україна, 2022</li></ul><p>Насті було шість, коли у Новорічну ніч російські ракети влучили в її будинок. Для таких дітей війна стала буденністю, пейзажом за вікном. Настя мріє про новий будинок, собаку і просить Діда Мороза повернути їй батька.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/zVqixSaOpJA"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><ul><li><strong>«Щоденник нареченої Христа» </strong>, реж. Марта Смеречинська, Україна, 2021</li></ul><p>Режисерка фільму Марта Смеречинська дивиться в очі своїм страхам й занурюється в реальність своєї сестри Насті, греко-католицької черниці, в монастирі Наречених Христа на Західній Україні, щоб заново пізнати світ, у якому вони обидві зросли.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/GPCrGrZOTGs"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><ul><li><strong>«Я і Фелікс»</strong>, реж. Ірина Цілик, Україна, 2022</li></ul><p>Це історія про дорослішання, перші уроки добра і жорстокості, підліткову закоханість, пошуки вчителя і непрості стосунки дітей та, поламаних 1990-ми роками, дорослих.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/J3kMVPqk3Y8"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><ul><li><strong>«Як там Катя?» </strong>, реж. Крістіна Тинькевич, Україна, 2022</li></ul><p>Анна – лікарка швидкої допомоги. Вона мати-одиначка, яка мріє про краще життя зі своєю 12-тирічною донькою Катею. Раптовий і брутальний збій розміреного плину життя Анни змушує постати її перед дилемою, яка зруйнує засади її власних моральних меж.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/QB8dAh7ttCY"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><h3>Також у програмі національного конкурсу будуть показані <strong>7 короткометражних стрічок</strong>:</h3><ul><li><strong>«Поки тут тихо»</strong>, реж. Олена Подолянко, Новруз Хікмет</li></ul><p>Молода пара, Максим та Люда, відірвані від усього світу, на одну довгу ніч в готельному номері прикордонного міста. Цієї ночі вони домовляються не говорити про війну. Повністю поглинуті одне одним в своєму маленькому світі вони не помічають, як настає ранок і змушує їх повернутись в реальність.</p><ul><li><strong>«Театральна»</strong>, реж. Аліна Панасенко</li></ul><p>Тимофій – маленький кишеньковий злодій. Він живе своє звичайне життя, допоки раптом не закохується у чергову по станції Театральна. Він намагається вкрасти в жінки диск, який схожий на тенісну ракетку &#8211; так вони знайомляться. Ми стикаємося з першою закоханістю головного героя.</p><ul><li><strong>JORDAN&#8217;96</strong>, реж. Катерина Лесик</li></ul><p>Cередина 90-х, провінційне містечко. На дискотеці Андрій, 18- річний хлопець, зустрічає свого друга-однокласника Женю, який декілька років тому емігрував до Ізраїлю. Тієї ж ночі Женя зникає і вся підозра падає на Андрія, який повертається додому у Женіних кросівках. Батько Жені — місцевий кримінальний авторитет, самостійно починає пошуки сина.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/2jJFaZgUP0s"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><ul><li><strong>«Лалібела» </strong>, реж. Анна Морозова</li></ul><p>Напередодні Великодня в українське село потрапляє ікона Ефіопської Божої Матері. Її помічають парафіяни і це спричиняє конфлікт між молодим священиком і його паствою. Селяни не згодні, щоб у церкві була темношкіра Богородиця. Наступної ночі хтось пробирається до церкви і розрізає ікону. Після нічних подій ікона починає мироточити.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/384utG7bSXY"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><ul><li><strong>«ГКЧП» </strong>, реж. Аркадій Непиталюк</li></ul><p>19 серпня 1991 року. СРСР. У Москві ГКЧП, мітинги, барикади і танки. А у дитячо-юнацькому таборі поблизу Запоріжжя своє життя. Кохання, страх, пристрасть і синьо-жовтий прапор. І «Лебедине озеро» по телевізору.</p><ul><li><strong>Ach So</strong>, реж. Поліна Піддубна</li></ul><p>Режисерка знімає «дуже маленьку кімнату в Берліні (яка нагадує труну)», і там їй сняться дивацтва. Люди знаходяться в підвішеному стані на протязі двох років, ніхто не знає коли це закінчиться. Клуб зачинений, швидка не приїде. Все, що залишається – ходити нічним містом зі своїми внутрішніми потьмарами.</p><ul><li><strong>«Садок вишневий» </strong>, колективна робота студентів 2-го курсу режисури анімаційного фільму Київського Національного Університета Театра, Кіно і Телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого. Художній керівник курсу Олена Касавіна.</li></ul><p>Анімаційний кліп за музичним твором Валентина Сильвестрова на вірші Тараса Шевченка «Садок вишневий». Фільм створювався в січні-березні 2022 року до 9 березня – дня народження Поета, в подарунок Національному Музею Шевченка. Студенти завершували свою роботу в перші 2 тижні війни, буквально в бомбосховищах.</p><section>Придбати квитки на фестиваль можна за <a href="https://wff.pl/en/festival-2022/cinemas-tickets">посиланням.</a></section></div>

Подивитися трейлер нового серіалу від Netflix, дізнатися, де в Україні легально подивитися фільми та серіали, знайти цікаве кіно на вечір в одній з тематичних підбірок — все і більше тут. Також ми розкажемо про історію створення фільмів або серіалів та простими словами пояснимо, чому їм потрібно приділити час.

Кіно і серіали

<p style="text-align: center">Хочете стати спонсором іншої рубрики? Пишіть на <a href="mailto:adv@nachasi.com">adv@nachasi.com</a></p>

📽️ Оголошено програму національного конкурсу 13-го Одеського кінофестивалю

<p class="p1"><strong>«Стоп-Земля»</strong></p>
<p class="p1">Дебютний повний метр Катерини Горностай зірвав поки що найбільші овації серед всіх конкурсних фільмів кінофестивалю в Одесі. Воно і зрозуміло, адже його чекали довго, він отримав «Кришталевого ведмедя» на цьогорічному Берлінале. Та й сама Горностай вже зарекомендувала себе блискучим тютором серед своїх студентів і зробила для фільму щось радикально нове для українського кіно у роботі з акторами.</p>
https://www.youtube.com/watch?v=Zunf1XQdNy4
<p class="p1">Події відбуваються у школі з кількома старшокласниками. Вони закохуються, займаються спортом, танцюють та в цілому розважаються. Але головна героїня не почувається впевнено через своє майбутнє та намагається довідатися, хто ховається під таємним прихильником в Instagram. Режисерка провела два місяці з акторами у спеціальній лабораторії, в якій вони вивчали різноманітні мистецтва, техніки та звикали один до одного і до камери. Результат виявився достатньо переконливим, щоб повірити у те, що багато епізодів здаються документальними. Не вірте, це ігрове кіно, натхненне шкільним життям.</p>
<p class="p1"><strong>«Національний музей»</strong></p>
<p class="p1">Прем’єра «Національного музею» мала би відбутися ще минулого року, але пандемічні застороги не дозволили вийти фільму на великому екрані. Тепер все сталося, як треба, адже кіно Андрія Загданського конче потребує масштабу. У фільмі можна розгледіти експонати музею, познайомитися з виставками та інсталяціями за кілька останніх років, а також зрозуміти, як працює реставрація об’єктів мистецтва.</p>
https://www.youtube.com/watch?v=ScUMXLXE_Ew
<p class="p1">«Національний музей» складає враження пізньої фільмографії Фредеріка Вайзмена – американського режисера, який терпеливо фільмує державні інституції. Щоправда, стрічка Загданського коротша на відміну від вайзменівських експериментів. Зазвичай Вайзмен монтує на три або чотири години, але у випадку Нацмузею півтори години цілком достатньо, щоб зрозуміти правила, норми та дизайн цієї будівлі та всього, що знаходиться всередині і ззовні. Дивитися тим, хто любить повільну споглядальну документалістику.</p>
<p class="p1"><strong>«Пам’ять»</strong></p>
<p class="p1">Якщо говорити про медитативне кіно, зазвичай згадують трьох режисерів: Беллу Тарра, Лава Діаса та Апічатпонга Вірасетакула. Останній дебютував англійською та зняв у головній ролі зірку європейського та й світового кіно Тільдву Свінтон. Вона грає шотландку Джессіку, яка приїздить у Колумбію, бо її сестрі стало погано. Вночі вона чує гучний звук, який її будить, і поступово чує його частіше. Вона намагається знайти його джерело та зрозуміти природу явища. Її знахідка виявиться несподіваною як для неї, так і глядача.</p>
https://youtu.be/PDU6B93ltds
<p class="p1">«Пам’ять» вийде в український прокат і це одна з найбільших перемог авторського кіно, хоча і ризикована. Вірасетакул не з тих режисерів, для яких потрібен настрій. Він вміє цей настрій створювати. Так, на прем’єрному показі в Одесі з кінозалу вийшло чимало людей, але ще більше тих, хто міг це зробити, залишився. Із синопсису заявлено, що це кіно про колективну пам’ять та трагедію, але натомість режисер переосмислює жанр. Який? Дізнаєтесь з перегляду.</p>
<p class="p1">[background_substrate_simple color="#e98b0e"]</p>
<p class="p3"><span class="s1"><a href="https://nachasi.com/cinema/2021/08/18/oiff-day-two/">Попередню частину щоденника читайте тут.</a></span></p>
<p class="p1">[/background_substrate_simple]</p>

<p class="p1"><strong>«Стоп-Земля»</strong></p><p class="p1">Дебютний повний метр Катерини Горностай зірвав поки що найбільші овації серед всіх конкурсних фільмів кінофестивалю в Одесі. Воно і зрозуміло, адже його чекали довго, він отримав «Кришталевого ведмедя» на цьогорічному Берлінале. Та й сама Горностай вже зарекомендувала себе блискучим тютором серед своїх студентів і зробила для фільму щось радикально нове для українського кіно у роботі з акторами.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/Zunf1XQdNy4"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p class="p1">Події відбуваються у школі з кількома старшокласниками. Вони закохуються, займаються спортом, танцюють та в цілому розважаються. Але головна героїня не почувається впевнено через своє майбутнє та намагається довідатися, хто ховається під таємним прихильником в Instagram. Режисерка провела два місяці з акторами у спеціальній лабораторії, в якій вони вивчали різноманітні мистецтва, техніки та звикали один до одного і до камери. Результат виявився достатньо переконливим, щоб повірити у те, що багато епізодів здаються документальними. Не вірте, це ігрове кіно, натхненне шкільним життям.</p><p class="p1"><strong>«Національний музей»</strong></p><p class="p1">Прем’єра «Національного музею» мала би відбутися ще минулого року, але пандемічні застороги не дозволили вийти фільму на великому екрані. Тепер все сталося, як треба, адже кіно Андрія Загданського конче потребує масштабу. У фільмі можна розгледіти експонати музею, познайомитися з виставками та інсталяціями за кілька останніх років, а також зрозуміти, як працює реставрація об’єктів мистецтва.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/ScUMXLXE_Ew"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p class="p1">«Національний музей» складає враження пізньої фільмографії Фредеріка Вайзмена – американського режисера, який терпеливо фільмує державні інституції. Щоправда, стрічка Загданського коротша на відміну від вайзменівських експериментів. Зазвичай Вайзмен монтує на три або чотири години, але у випадку Нацмузею півтори години цілком достатньо, щоб зрозуміти правила, норми та дизайн цієї будівлі та всього, що знаходиться всередині і ззовні. Дивитися тим, хто любить повільну споглядальну документалістику.</p><p class="p1"><strong>«Пам’ять»</strong></p><p class="p1">Якщо говорити про медитативне кіно, зазвичай згадують трьох режисерів: Беллу Тарра, Лава Діаса та Апічатпонга Вірасетакула. Останній дебютував англійською та зняв у головній ролі зірку європейського та й світового кіно Тільдву Свінтон. Вона грає шотландку Джессіку, яка приїздить у Колумбію, бо її сестрі стало погано. Вночі вона чує гучний звук, який її будить, і поступово чує його частіше. Вона намагається знайти його джерело та зрозуміти природу явища. Її знахідка виявиться несподіваною як для неї, так і глядача.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/PDU6B93ltds"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p class="p1">«Пам’ять» вийде в український прокат і це одна з найбільших перемог авторського кіно, хоча і ризикована. Вірасетакул не з тих режисерів, для яких потрібен настрій. Він вміє цей настрій створювати. Так, на прем’єрному показі в Одесі з кінозалу вийшло чимало людей, але ще більше тих, хто міг це зробити, залишився. Із синопсису заявлено, що це кіно про колективну пам’ять та трагедію, але натомість режисер переосмислює жанр. Який? Дізнаєтесь з перегляду.</p><p class="p1">	<div class="note"  style="background-color:#e98b0e">		<p class="p3"><span class="s1"><a href="/cinema/2021/08/18/oiff-day-two/">Попередню частину щоденника читайте тут.</a></span></p><p class="p1">		<div class="corner"></div>	</div></p>

Українські та іноземні прем'єри

😎 Щоденник ОМКФ 2021: «Стоп-Земля», «Національний музей», «Пам'ять»

<p class="p1"><strong>Другий випуск щоденників вміщує арт-хаусний мюзикл та одразу дві спортивні драми про трагедію в Україні.</strong></p>
<p class="p1"><strong>«Аннет»</strong></p>
<p class="p1">Новий фільм француза Леоса Каракса відкривав Каннський кінофестиваль і цілком справедливо забрав звідти нагороди за сценарій та саундтрек. Для режисера це ще одне особисте висловлювання на тему самотності. Цього разу у вигляді мюзиклу та без Дені Лавана, але з Адамом Драйвером та Маріон Котіяр. Актори грають пару коміка та оперної співачки, які закохуються один в одного та поволі втрачають цінність близькості. З народженням доньки Аннет їхній конфлікт загострюється ще більше.</p>
https://www.youtube.com/watch?v=l_EaNpL16SU
<p class="p1">«Аннет» з тої породи фільмів, які легко звинуватити у претензійності. Занадто проста фабула загорнута у складну пісенну форму. Але за кожною провокацією ховається блискуча можливість: для Адама Драйвері – зіграти тілом, для Sparks – знайти новий вимір у своїй творчості, а для Каракса – пробувати нові форми. Нічого не лишається для Маріон Котіяр. Шкода, що вона залишається у фільмі лише функцією для сюжету. Але менше з тим, це кіно про помилки, тому без помилок обійтися і не може.</p>
<p class="p1"><strong>«Із зав’язаними очима»</strong></p>
<p class="p1">На рівні синопсису дебют Тараса Дроня чудово працює із зацікавленням глядача. Учасниця боїв без правил Юля втратила хлопця на війні. Все і всі навколо хочуть, щоб вона жила у скорботі за ним і не дають рухатися далі. І навіть поява нового бойфренди на горизонті не сприяє звільненню. Є звістка про те, що солдат не помер, а чекає операції у Донецьку.</p>
https://www.youtube.com/watch?v=hKUqkAXyk20
<p class="p1">Акторка Марина Кошкіна тренувалася по шість днів на тиждень протягом півроку і складає враження єдиної міцності у цьому хиткому проєкті. Бліде зображення, нечіткий сценарій та мізансцени роблять «Із зав’язаними очима» кіном, яке швидко забувається. І від цього стає шкода, бо у фільму начебто був хороший потенціал стати психологічною драмою зі спортивним тлом. Але натомість «Пульс» успішніше працює в цьому жанрі.</p>
<p class="p1"><strong>«Ольга»</strong></p>
<p class="p1">2013 рік. Спортсменка Ольга переїжджає до Швейцарії, щоб виступати за національну збірну. У Києві починається Євромайдан і повідомлення від її друзів та мами стають тривожнішими. Дівчина мусить вибрати: чи продовжувати спортивну кар’єру, чи повернутися додому.</p>
https://www.youtube.com/watch?v=9aF8gIg-n0I
<p class="p1">Еллі Ґраппе побачив в недавній історії України те, чого не зміг розгледіти жоден український режисер – якісний внутрішній конфлікт, що тісно пов’язаний з національною приналежністю у спорті. Звісно, у фільмі є трохи недоліків: від непрофесійної гри акторів до слова Kiev у титрах. Але вони здаються мізерними порівняно з тим, якою сильною вийшла історія. В «Ользі» є потужна монтажна склейка, коли стрибок головної героїні перетворюється на швидкий пробіг Майданом. І так гарно Київ ще точно ніхто не знімав.</p>
<p class="p1">[background_substrate_simple color="#e98b0e"]</p>
<p class="p3"><span class="s1"><a href="https://nachasi.com/cinema/2021/08/16/oiff-day-one/">Тут знайдете першу частину щоденників.</a></span></p>
<p class="p1">[/background_substrate_simple]</p>

<p class="p1"><strong>Другий випуск щоденників вміщує арт-хаусний мюзикл та одразу дві спортивні драми про трагедію в Україні.</strong></p><p class="p1"><strong>«Аннет»</strong></p><p class="p1">Новий фільм француза Леоса Каракса відкривав Каннський кінофестиваль і цілком справедливо забрав звідти нагороди за сценарій та саундтрек. Для режисера це ще одне особисте висловлювання на тему самотності. Цього разу у вигляді мюзиклу та без Дені Лавана, але з Адамом Драйвером та Маріон Котіяр. Актори грають пару коміка та оперної співачки, які закохуються один в одного та поволі втрачають цінність близькості. З народженням доньки Аннет їхній конфлікт загострюється ще більше.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/l_EaNpL16SU"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p class="p1">«Аннет» з тої породи фільмів, які легко звинуватити у претензійності. Занадто проста фабула загорнута у складну пісенну форму. Але за кожною провокацією ховається блискуча можливість: для Адама Драйвері – зіграти тілом, для Sparks – знайти новий вимір у своїй творчості, а для Каракса – пробувати нові форми. Нічого не лишається для Маріон Котіяр. Шкода, що вона залишається у фільмі лише функцією для сюжету. Але менше з тим, це кіно про помилки, тому без помилок обійтися і не може.</p><p class="p1"><strong>«Із зав’язаними очима»</strong></p><p class="p1">На рівні синопсису дебют Тараса Дроня чудово працює із зацікавленням глядача. Учасниця боїв без правил Юля втратила хлопця на війні. Все і всі навколо хочуть, щоб вона жила у скорботі за ним і не дають рухатися далі. І навіть поява нового бойфренди на горизонті не сприяє звільненню. Є звістка про те, що солдат не помер, а чекає операції у Донецьку.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/hKUqkAXyk20"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p class="p1">Акторка Марина Кошкіна тренувалася по шість днів на тиждень протягом півроку і складає враження єдиної міцності у цьому хиткому проєкті. Бліде зображення, нечіткий сценарій та мізансцени роблять «Із зав’язаними очима» кіном, яке швидко забувається. І від цього стає шкода, бо у фільму начебто був хороший потенціал стати психологічною драмою зі спортивним тлом. Але натомість «Пульс» успішніше працює в цьому жанрі.</p><p class="p1"><strong>«Ольга»</strong></p><p class="p1">2013 рік. Спортсменка Ольга переїжджає до Швейцарії, щоб виступати за національну збірну. У Києві починається Євромайдан і повідомлення від її друзів та мами стають тривожнішими. Дівчина мусить вибрати: чи продовжувати спортивну кар’єру, чи повернутися додому.</p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/9aF8gIg-n0I"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p class="p1">Еллі Ґраппе побачив в недавній історії України те, чого не зміг розгледіти жоден український режисер – якісний внутрішній конфлікт, що тісно пов’язаний з національною приналежністю у спорті. Звісно, у фільмі є трохи недоліків: від непрофесійної гри акторів до слова Kiev у титрах. Але вони здаються мізерними порівняно з тим, якою сильною вийшла історія. В «Ользі» є потужна монтажна склейка, коли стрибок головної героїні перетворюється на швидкий пробіг Майданом. І так гарно Київ ще точно ніхто не знімав.</p><p class="p1">	<div class="note"  style="background-color:#e98b0e">		<p class="p3"><span class="s1"><a href="/cinema/2021/08/16/oiff-day-one/">Тут знайдете першу частину щоденників.</a></span></p><p class="p1">		<div class="corner"></div>	</div></p>

🧐 Щоденник ОМКФ 2021: «Аннет», «Із зав'язаними очима», «Ольга»

<b>Одеський міжнародний кінофестиваль стартував меншою кількістю фільмів, ніж зазвичай. Але це добре для тих, хто намагається все встигнути. За два дні вдалося переглянути новий епік Девіда Ловері («Історія привида», «Старий та пістолет»), дебютну стрічку Мирослава Латика «Королі репу» та перший фільм Даніеля Брюля («Безславні виродки», «Сокіл та зимовий солдат»). Розповідаємо про них детальніше. </b>

<b>«Легенда про зеленого лицаря»</b>

<span style="font-weight: 400;">Студія А24 мала би показати фільм Девіда Ловері ще на початку минулого року на фестивалі SXSW, але пандемія вирішила інакше. За цей час Ловері перемонтував фільм, зробивши його трохи довшим. І результат дійсно вражає – кіно може сміливо називати себе головною гіпнотичною розвагою року. </span>

https://www.youtube.com/watch?v=sS6ksY8xWCY

<span style="font-weight: 400;">За сюжетом у Камелот приходить монстр у вигляді дерева і пропонує вступити з ним в бій. На світло виходить сер Ґавейн – племінник короля Артура, який мріє бути легендою в очах свого дядька. Він відрубує голову монстру, але відтепер мусить пуститися в квест до Зеленої Каплички, де знову вступить в бій на смерть. </span>

<span style="font-weight: 400;">Формально «Легенда про Зеленого лицаря» відкривала Одеський кінофестиваль і мало хто вийшов не враженим з кінозалу. Користуючись класичною структурою «Шляху героя» Кріса Воглера, режисер проводить протагоніста через небезпечні ситуації і закінчує кіно мало не на анекдоті. Атмосферне кіно перевертає мономіф, схоже на фільмографію Роя Андерссона, Андрія Тарковського та візуально цитує навіть Гаспара Ноє. </span>

<b>«Поганий сусід»</b>

<span style="font-weight: 400;">Дебютна стрічка актора Даніеля Брюлля викликає запитання, а чи все добре у його повсякденному житті. Головний герой – це суперзірка з Берліну на ім’я Даніель, який вирушає в Лондон на прослуховування ролі супергероя Лазерного Янгола. Він заходить в бар, де знайомиться зі своїм сусідом. І протягом фільму Даніель буде повертатися у цей заклад, щоб дізнаватися нові подробиці про своє життя. </span>

https://www.youtube.com/watch?v=q1qn7xiig-A

<span style="font-weight: 400;">Крім сталкерінгу, «Поганий сусід» піднімає вже знайому тему «Почути кожного», але розкриває її відразу на трьох рівнях: партнерському (чоловік та дружина), сусідському та всередині раніше розділеного Берліну. Брюль в екслюзивному коментарі сказав, що не бачить американського ремейку для свого фільму, адже у жодному мегаполісі немає такої джентрифікації, як у східному Берліні. І хоча кіно складає враження pandemic-friendly, умовний поділ на східняків та західняків відчувається у сетингу східноберлінського бару, який побудували спеціально для «Поганого сусіда». </span>

<b>«Королі репу»</b>

<span style="font-weight: 400;">Останній проєкт покійного продюсера Юрія Мінзянова схожий на його попередні роботи («Безславні кріпаки» та «Припутні»). У маленькому селі двоє хлопців хочуть швидко стати знаменитими завдяки читці репу. Раптом на головного героя звалюється пропозиція допомогти старому другу і в сюжеті з’являється бандитизм. </span>

https://youtu.be/HbM1SnhptLc

<span style="font-weight: 400;">«Королі репу» – це три фільми в одному. Спершу історія схожа на «Восьму милю», де хлопці намагаються пробитися серед своїх однолітків у тісному клубі. Далі розгортається впізнавана бандитська історія, паралелей якій годі й шукати – настільки багато подібного кіно ми вже бачили на екранах. А закінчується все райтівським «На драйві». Насправді це глядацьке кіно, яке може користуватися попитом в прокаті, тому на фестивалі його бачити трохи дивно. Помітно, що його завершували поспіхом, адже багато сюжетних ліній незакриті, кілька персонажів здаються зайвими. Втім, у фільму є чітка цільова аудиторія, яка або дасть шанс стрічці Мирослава Латика, або ні. </span>
<p class="p1">[background_substrate_simple color="#e98b0e"]</p>
<p class="p3"><span class="s1"><a href="https://nachasi.com/cinema/2021/08/16/dune-two/">Яким може бути сиквел <span style="font-weight: 400;">«</span>Дюни<span style="font-weight: 400;">» Дені Вільньова</span> читайте тут.</a></span></p>
<p class="p1">[/background_substrate_simple]</p>

<p><b>Одеський міжнародний кінофестиваль стартував меншою кількістю фільмів, ніж зазвичай. Але це добре для тих, хто намагається все встигнути. За два дні вдалося переглянути новий епік Девіда Ловері («Історія привида», «Старий та пістолет»), дебютну стрічку Мирослава Латика «Королі репу» та перший фільм Даніеля Брюля («Безславні виродки», «Сокіл та зимовий солдат»). Розповідаємо про них детальніше. </b></p><p><b>«Легенда про зеленого лицаря»</b></p><p><span style="font-weight: 400;">Студія А24 мала би показати фільм Девіда Ловері ще на початку минулого року на фестивалі SXSW, але пандемія вирішила інакше. За цей час Ловері перемонтував фільм, зробивши його трохи довшим. І результат дійсно вражає – кіно може сміливо називати себе головною гіпнотичною розвагою року. </span></p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/sS6ksY8xWCY"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p><span style="font-weight: 400;">За сюжетом у Камелот приходить монстр у вигляді дерева і пропонує вступити з ним в бій. На світло виходить сер Ґавейн – племінник короля Артура, який мріє бути легендою в очах свого дядька. Він відрубує голову монстру, але відтепер мусить пуститися в квест до Зеленої Каплички, де знову вступить в бій на смерть. </span></p><p><span style="font-weight: 400;">Формально «Легенда про Зеленого лицаря» відкривала Одеський кінофестиваль і мало хто вийшов не враженим з кінозалу. Користуючись класичною структурою «Шляху героя» Кріса Воглера, режисер проводить протагоніста через небезпечні ситуації і закінчує кіно мало не на анекдоті. Атмосферне кіно перевертає мономіф, схоже на фільмографію Роя Андерссона, Андрія Тарковського та візуально цитує навіть Гаспара Ноє. </span></p><p><b>«Поганий сусід»</b></p><p><span style="font-weight: 400;">Дебютна стрічка актора Даніеля Брюлля викликає запитання, а чи все добре у його повсякденному житті. Головний герой – це суперзірка з Берліну на ім’я Даніель, який вирушає в Лондон на прослуховування ролі супергероя Лазерного Янгола. Він заходить в бар, де знайомиться зі своїм сусідом. І протягом фільму Даніель буде повертатися у цей заклад, щоб дізнаватися нові подробиці про своє життя. </span></p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/q1qn7xiig-A"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p><span style="font-weight: 400;">Крім сталкерінгу, «Поганий сусід» піднімає вже знайому тему «Почути кожного», але розкриває її відразу на трьох рівнях: партнерському (чоловік та дружина), сусідському та всередині раніше розділеного Берліну. Брюль в екслюзивному коментарі сказав, що не бачить американського ремейку для свого фільму, адже у жодному мегаполісі немає такої джентрифікації, як у східному Берліні. І хоча кіно складає враження pandemic-friendly, умовний поділ на східняків та західняків відчувається у сетингу східноберлінського бару, який побудували спеціально для «Поганого сусіда». </span></p><p><b>«Королі репу»</b></p><p><span style="font-weight: 400;">Останній проєкт покійного продюсера Юрія Мінзянова схожий на його попередні роботи («Безславні кріпаки» та «Припутні»). У маленькому селі двоє хлопців хочуть швидко стати знаменитими завдяки читці репу. Раптом на головного героя звалюється пропозиція допомогти старому другу і в сюжеті з’являється бандитизм. </span></p><div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/HbM1SnhptLc"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div><p><span style="font-weight: 400;">«Королі репу» – це три фільми в одному. Спершу історія схожа на «Восьму милю», де хлопці намагаються пробитися серед своїх однолітків у тісному клубі. Далі розгортається впізнавана бандитська історія, паралелей якій годі й шукати – настільки багато подібного кіно ми вже бачили на екранах. А закінчується все райтівським «На драйві». Насправді це глядацьке кіно, яке може користуватися попитом в прокаті, тому на фестивалі його бачити трохи дивно. Помітно, що його завершували поспіхом, адже багато сюжетних ліній незакриті, кілька персонажів здаються зайвими. Втім, у фільму є чітка цільова аудиторія, яка або дасть шанс стрічці Мирослава Латика, або ні. </span></p><p class="p1">	<div class="note"  style="background-color:#e98b0e">		<p class="p3"><span class="s1"><a href="/cinema/2021/08/16/dune-two/">Яким може бути сиквел <span style="font-weight: 400;">«</span>Дюни<span style="font-weight: 400;">» Дені Вільньова</span> читайте тут.</a></span></p><p class="p1">		<div class="corner"></div>	</div></p>

🤓 Щоденник ОМКФ 2021: «Легенда про зеленого лицаря», «Поганий сусід», «Королі репу»

<p>22 липня Одеський міжнародний кінофестиваль оголосив всі повнометражні та короткометражні фільми, які увійшли до національного конкурсу. У повнометражному опинилося шість стрічок, а в короткому – вісім.

<strong>До національного конкурсу повних метрів увійшли:</strong>
</p><ul>
 	<li><strong>Із зав'язаними очима</strong>
реж. Тарас Дронь</li>
 	<li><strong>Королі репу</strong>
реж. Мирослав Латик</li>
 	<li><strong>Національний музей</strong>
реж. Андрій Загданський</li>
 	<li><strong>Простір</strong>
реж. Дмитро Томашпольський</li>
 	<li><strong>Стоп-Земля</strong>
реж. Катерина Горностай
<img class="alignnone size-full wp-image-123122" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/07/image-1.jpg" alt="" width="1200" height="675"></li>
 	<li><strong>Суперник</strong>
реж. Маркус Лейн</li>
</ul>
<strong>У конкурс коротких метрів потрапили:</strong>
<ul>
 	<li><strong>Біжи, Таню, біжи</strong>
реж. Софія Поліщук</li>
 	<li><strong>Друга хвиля</strong>
реж. Марія Стоянова</li>
 	<li><strong>Марія</strong>
реж. Владлен Одуденко</li>
 	<li><strong>Непотрібні речі</strong>
реж. Дмитро Лісенбарт</li>
 	<li><strong>Папині кросівки</strong>
реж. Ольга Журба</li>
 	<li><strong>Тигр блукає поруч</strong>
реж. Анастасія Фалілеєва
<img class="alignnone size-full wp-image-123124" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/07/still-3-tsa.png" alt="" width="3328" height="1868"></li>
 	<li><strong>Хороший хлопчик</strong>
реж. Марія Пономарьова</li>
 	<li><strong>Leopolis Night</strong>
реж. Нікон Романченко</li>
</ul>
До програм Фестиваль фестивалів  та Гала-прем'єр додалися стрічки, прем'єра яких відбулися на Каннському кінофестивалі («Герой» Асгара Фархаді, «Найгірша людина у світі» Йоакіма Трієра, «Бенедетта» Пола Верговена), а також лауреати «Санденсу» («Криптозоопарк» Даша Шо), Берлінале («Ґунда» Віктора Косаковського) та Венеції («Чоловік, який продав свою шкіру» Каутера Бен Ганія). Фільмом-відкриття Гала-прем'єр стане стрічка Девіда Ловері «Легенда про Зеленого рицаря».

<img class="alignnone size-full wp-image-123126" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/07/shotimg100873_4.jpg" alt="" width="2000" height="1333">

Одеський міжнародний кінофестиваль відбудеться з 14 по 21 серпня. Решту програм оголосять згодом.
<p class="p1">[background_substrate_simple color="#e98b0e"]</p>
<p class="p3"><span class="s1"><a href="https://nachasi.com/cinema/2021/07/22/dune-second-trailer/">22 липня також вийшов новий трейлер «Дюни» Дені Вільнова.</a></span></p>
<p class="p1">[/background_substrate_simple]</p>

<p>22 липня Одеський міжнародний кінофестиваль оголосив всі повнометражні та короткометражні фільми, які увійшли до національного конкурсу. У повнометражному опинилося шість стрічок, а в короткому – вісім.</p><p><strong>До національного конкурсу повних метрів увійшли:</strong></p><ul><li><strong>Із зав&#8217;язаними очима</strong><br />реж. Тарас Дронь</li><li><strong>Королі репу</strong><br />реж. Мирослав Латик</li><li><strong>Національний музей</strong><br />реж. Андрій Загданський</li><li><strong>Простір</strong><br />реж. Дмитро Томашпольський</li><li><strong>Стоп-Земля</strong><br />реж. Катерина Горностай<br /><img loading="lazy" class="alignnone size-full wp-image-123122" src="/wp-content/uploads/2021/07/image-1.jpg" alt="" width="1200" height="675" srcset="/wp-content/uploads/2021/07/image-1.jpg 1200w, /wp-content/uploads/2021/07/image-1-300x169.jpg 300w, /wp-content/uploads/2021/07/image-1-1024x576.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2021/07/image-1-768x432.jpg 768w, /wp-content/uploads/2021/07/image-1-650x366.jpg 650w" sizes="(max-width: 1200px) 100vw, 1200px" /></li><li><strong>Суперник</strong><br />реж. Маркус Лейн</li></ul><p><strong>У конкурс коротких метрів потрапили:</strong></p><ul><li><strong>Біжи, Таню, біжи</strong><br />реж. Софія Поліщук</li><li><strong>Друга хвиля</strong><br />реж. Марія Стоянова</li><li><strong>Марія</strong><br />реж. Владлен Одуденко</li><li><strong>Непотрібні речі</strong><br />реж. Дмитро Лісенбарт</li><li><strong>Папині кросівки</strong><br />реж. Ольга Журба</li><li><strong>Тигр блукає поруч</strong><br />реж. Анастасія Фалілеєва<br /><img loading="lazy" class="alignnone size-full wp-image-123124" src="/wp-content/uploads/2021/07/still-3-tsa.png" alt="" width="3328" height="1868" srcset="/wp-content/uploads/2021/07/still-3-tsa.png 3328w, /wp-content/uploads/2021/07/still-3-tsa-300x168.png 300w, /wp-content/uploads/2021/07/still-3-tsa-1024x575.png 1024w, /wp-content/uploads/2021/07/still-3-tsa-768x431.png 768w, /wp-content/uploads/2021/07/still-3-tsa-1536x862.png 1536w, /wp-content/uploads/2021/07/still-3-tsa-2048x1150.png 2048w, /wp-content/uploads/2021/07/still-3-tsa-650x365.png 650w" sizes="(max-width: 3328px) 100vw, 3328px" /></li><li><strong>Хороший хлопчик</strong><br />реж. Марія Пономарьова</li><li><strong>Leopolis Night</strong><br />реж. Нікон Романченко</li></ul><p>До програм Фестиваль фестивалів  та Гала-прем&#8217;єр додалися стрічки, прем&#8217;єра яких відбулися на Каннському кінофестивалі («Герой» Асгара Фархаді, «Найгірша людина у світі» Йоакіма Трієра, «Бенедетта» Пола Верговена), а також лауреати «Санденсу» («Криптозоопарк» Даша Шо), Берлінале («Ґунда» Віктора Косаковського) та Венеції («Чоловік, який продав свою шкіру» Каутера Бен Ганія). Фільмом-відкриття Гала-прем&#8217;єр стане стрічка Девіда Ловері «Легенда про Зеленого рицаря».</p><p><img loading="lazy" class="alignnone size-full wp-image-123126" src="/wp-content/uploads/2021/07/shotimg100873_4.jpg" alt="" width="2000" height="1333" srcset="/wp-content/uploads/2021/07/shotimg100873_4.jpg 2000w, /wp-content/uploads/2021/07/shotimg100873_4-300x200.jpg 300w, /wp-content/uploads/2021/07/shotimg100873_4-1024x682.jpg 1024w, /wp-content/uploads/2021/07/shotimg100873_4-768x512.jpg 768w, /wp-content/uploads/2021/07/shotimg100873_4-1536x1024.jpg 1536w, /wp-content/uploads/2021/07/shotimg100873_4-650x433.jpg 650w" sizes="(max-width: 2000px) 100vw, 2000px" /></p><p>Одеський міжнародний кінофестиваль відбудеться з 14 по 21 серпня. Решту програм оголосять згодом.</p><p class="p1">	<div class="note"  style="background-color:#e98b0e">		<p class="p3"><span class="s1"><a href="/cinema/2021/07/22/dune-second-trailer/">22 липня також вийшов новий трейлер «Дюни» Дені Вільнова.</a></span></p><p class="p1">		<div class="corner"></div>	</div></p>

6 повнометражних фільмів

22 липня Одеський міжнародний кінофестиваль оголосив всі повнометражні та короткометражні фільми, які увійшли до національного конкурсу. У повнометражному опинилося шість стрічок, а в короткому – вісім.

<strong>До національного конкурсу повних метрів увійшли:</strong>
<ul>
 	<li><strong>Із зав'язаними очима</strong>
реж. Тарас Дронь</li>
 	<li><strong>Королі репу</strong>
реж. Мирослав Латик</li>
 	<li><strong>Національний музей</strong>
реж. Андрій Загданський</li>
 	<li><strong>Простір</strong>
реж. Дмитро Томашпольський</li>
 	<li><strong>Стоп-Земля</strong>
реж. Катерина Горностай
<img class="alignnone size-full wp-image-123122" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/07/image-1.jpg" alt="" width="1200" height="675" /></li>
 	<li><strong>Суперник</strong>
реж. Маркус Лейн</li>
</ul>
<strong>У конкурс коротких метрів потрапили:</strong>
<ul>
 	<li><strong>Біжи, Таню, біжи</strong>
реж. Софія Поліщук</li>
 	<li><strong>Друга хвиля</strong>
реж. Марія Стоянова</li>
 	<li><strong>Марія</strong>
реж. Владлен Одуденко</li>
 	<li><strong>Непотрібні речі</strong>
реж. Дмитро Лісенбарт</li>
 	<li><strong>Папині кросівки</strong>
реж. Ольга Журба</li>
 	<li><strong>Тигр блукає поруч</strong>
реж. Анастасія Фалілеєва
<img class="alignnone size-full wp-image-123124" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/07/still-3-tsa.png" alt="" width="3328" height="1868" /></li>
 	<li><strong>Хороший хлопчик</strong>
реж. Марія Пономарьова</li>
 	<li><strong>Leopolis Night</strong>
реж. Нікон Романченко</li>
</ul>
До програм Фестиваль фестивалів  та Гала-прем'єр додалися стрічки, прем'єра яких відбулися на Каннському кінофестивалі («Герой» Асгара Фархаді, «Найгірша людина у світі» Йоакіма Трієра, «Бенедетта» Пола Верговена), а також лауреати «Санденсу» («Криптозоопарк» Даша Шо), Берлінале («Ґунда» Віктора Косаковського) та Венеції («Чоловік, який продав свою шкіру» Каутера Бен Ганія). Фільмом-відкриття Гала-прем'єр стане стрічка Девіда Ловері «Легенда про Зеленого рицаря».

<img class="alignnone size-full wp-image-123126" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2021/07/shotimg100873_4.jpg" alt="" width="2000" height="1333" />

Одеський міжнародний кінофестиваль відбудеться з 14 по 21 серпня. Решту програм оголосять згодом.
<p class="p1">[background_substrate_simple color="#e98b0e"]</p>
<p class="p3"><span class="s1"><a href="https://nachasi.com/cinema/2021/07/22/dune-second-trailer/">22 липня також вийшов новий трейлер «Дюни» Дені Вільнова.</a></span></p>
<p class="p1">[/background_substrate_simple]</p>

#ОМКФ

📽️ Оголошено програму національного конкурсу 13-го Одеського кінофестивалю

😎 Щоденник ОМКФ 2021: «Стоп-Земля», «Національний музей», «Пам'ять»

🧐 Щоденник ОМКФ 2021: «Аннет», «Із зав'язаними очима», «Ольга»

🤓 Щоденник ОМКФ 2021: «Легенда про зеленого лицаря», «Поганий сусід», «Королі репу»

😍 Одеський міжнародний кінофестиваль оголосив програму національного конкурсу