З будинку у вогні виходить чоловік без імені, він сідає в автобус та приїздить до ярмарку із цирком. Поступово чоловік знайомиться із командою, вчиться їхніх трюків, дізнається про внутрішню кухню та відкриває в собі талант менталіста. Завдяки його вмінням ми дізнаємось, що звати його Стен, у нього непрості стосунки із батьком, але він буквально спалив мости та готовий почати нове життя. Коли Стен сміливішає, то втікає з ярмарку, щоб заробляти на імені без ноші циркових бізнесменів. Але навіть якщо у нього спершу все вдається, його особистість починає проявлятися сильніше, коли на горизонті з’являється гарна винагорода. 

https://www.youtube.com/watch?v=OhBZ1jfDzSs

«Алея жахів» – перший фільм Гільєрмо дель Торо після «Форми води» і тому очікувано мав би стати ще одним претендентом на «Оскар». Втім, з проєктом режисера трапилася серія нещасних випадків. Зокрема, зі стрічки вибув Леонардо Ді Капріо, який мав би зіграти головну роль, потім сталася пандемія, а кіно не встигли закінчити до початку до Венеційського кінофестивалю, тому він оминув всі нагороди, діставшись різдвяного прокату. «Алея жахів» провалилося в США (недобре їй і в українських реаліях), що стало ще одним сигналом відсутності зацікавлення в нуарі, який й без дель Торо переживає не найкращі часи. 

Глядачі йдуть на «Людину-павука» та «Крик» і їх не цікавлять історії, побудовані на непопулярній франшизі. І з рідкісними винятками, що підтверджують правило («Паразити» Пон Джун Хо), популярне кіно досі тримається на впізнаваних назвах, а не іменах. Тому попри каст із Бредлі Купера, Руні Мари, Кейт Бланшет та Віллема Дефо «Алея жаху» ледве зможе втримати інтерес підлітка, який щовечора засинає під відео з Тіктоків. Можливо тому Мартін Скорсезе знайшов у фільмі стільки цікавого для себе, що аж написав <a href="https://www.latimes.com/entertainment-arts/movies/story/2022-01-21/martin-scorsese-nightmare-alley-guillermo-del-toro">есе для Los Angeles Times</a>. Він неодноразово висловлювався проти розважальних комікс-фільмів, а цього разу його змогли порадувати. 

<img class="alignnone size-large wp-image-149823" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/01/shotimg103776_2-1024x737.jpeg" alt="" width="1024" height="737">

Насправді ж нове кіно дель Торо – зразковий представник старої школи сторітелінгу, коли ти намагаєшся щось показати, а не проговорити. Спершу здається, що персонаж Купера взагалі німий, адже він лише спостерігає та слухає, але режисер ламає це уявлення, коли доводиться стикати героя з більш зубастими людьми, ніж він сам. Звісно, у цій боротьбі хтось мусить програти і це очевидно від самого початку, але в «Алеї жахів», як і в будь-якому нуарі, процес цікавіший, ніж результат. Дель Торо сконструював настільки детальний, похмурий та переконливий світ, що у ньому кожна сніжинка або листок складають єдину композицію утопічних 1930-х. Ти або працюєш за долар, або спиваєшся міцним акоголем в перемішку з опіумом.  

В цьому механізмі монстрів у шкірі людей вдало працюють й улюблені прийоми режисера: раптове та химерне насилля у кульмінації, політичний та соціальний контексти епохи й хибне відчуття вседозволеності, коли ж насправді все вже давно заборонили. 

<img class="alignnone size-large wp-image-149827" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/01/111-198-1024x576.jpeg" alt="" width="1024" height="576">

Ймовірно, це найкраща роль Бредлі Купера, який магнетично грає свою версію Шерлока Голмса. Попри довгі діалоги та експозиції кожен кадр з ним працює на глядацьку увагу. Всю інформацію, яку він всотує, доведеться почути знову з іншою перспективою (не на користь головного героя). І хоча «Алея жахів» вимагає бути уважним до деталей, вона все ж таки винагороджує аудиторію у фіналі катарсисом. Байдуже, навіть якщо ви бачили такий в іншому нуарі.

З будинку у вогні виходить чоловік без імені, він сідає в автобус та приїздить до ярмарку із цирком. Поступово чоловік знайомиться із командою, вчиться їхніх трюків, дізнається про внутрішню кухню та відкриває в собі талант менталіста. Завдяки його вмінням ми дізнаємось, що звати його Стен, у нього непрості стосунки із батьком, але він буквально спалив мости та готовий почати нове життя. Коли Стен сміливішає, то втікає з ярмарку, щоб заробляти на імені без ноші циркових бізнесменів. Але навіть якщо у нього спершу все вдається, його особистість починає проявлятися сильніше, коли на горизонті з’являється гарна винагорода. <div class="embedded-video">							<iframe loading="lazy" width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/OhBZ1jfDzSs"												title="YouTube video player" frameborder="0"												allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture"												allowfullscreen="true"></iframe></div>«Алея жахів» – перший фільм Гільєрмо дель Торо після «Форми води» і тому очікувано мав би стати ще одним претендентом на «Оскар». Втім, з проєктом режисера трапилася серія нещасних випадків. Зокрема, зі стрічки вибув Леонардо Ді Капріо, який мав би зіграти головну роль, потім сталася пандемія, а кіно не встигли закінчити до початку до Венеційського кінофестивалю, тому він оминув всі нагороди, діставшись різдвяного прокату. «Алея жахів» провалилося в США (недобре їй і в українських реаліях), що стало ще одним сигналом відсутності зацікавлення в нуарі, який й без дель Торо переживає не найкращі часи. Глядачі йдуть на «Людину-павука» та «Крик» і їх не цікавлять історії, побудовані на непопулярній франшизі. І з рідкісними винятками, що підтверджують правило («Паразити» Пон Джун Хо), популярне кіно досі тримається на впізнаваних назвах, а не іменах. Тому попри каст із Бредлі Купера, Руні Мари, Кейт Бланшет та Віллема Дефо «Алея жаху» ледве зможе втримати інтерес підлітка, який щовечора засинає під відео з Тіктоків. Можливо тому Мартін Скорсезе знайшов у фільмі стільки цікавого для себе, що аж написав <a href="https://www.latimes.com/entertainment-arts/movies/story/2022-01-21/martin-scorsese-nightmare-alley-guillermo-del-toro">есе для Los Angeles Times</a>. Він неодноразово висловлювався проти розважальних комікс-фільмів, а цього разу його змогли порадувати. <img loading="lazy" class="alignnone size-large wp-image-149823" src="/wp-content/uploads/2022/01/shotimg103776_2-1024x737.jpeg" alt="" width="1024" height="737" srcset="/wp-content/uploads/2022/01/shotimg103776_2-1024x737.jpeg 1024w, /wp-content/uploads/2022/01/shotimg103776_2-300x216.jpeg 300w, /wp-content/uploads/2022/01/shotimg103776_2-768x553.jpeg 768w, /wp-content/uploads/2022/01/shotimg103776_2-1536x1105.jpeg 1536w, /wp-content/uploads/2022/01/shotimg103776_2-650x468.jpeg 650w, /wp-content/uploads/2022/01/shotimg103776_2.jpeg 2000w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" />Насправді ж нове кіно дель Торо – зразковий представник старої школи сторітелінгу, коли ти намагаєшся щось показати, а не проговорити. Спершу здається, що персонаж Купера взагалі німий, адже він лише спостерігає та слухає, але режисер ламає це уявлення, коли доводиться стикати героя з більш зубастими людьми, ніж він сам. Звісно, у цій боротьбі хтось мусить програти і це очевидно від самого початку, але в «Алеї жахів», як і в будь-якому нуарі, процес цікавіший, ніж результат. Дель Торо сконструював настільки детальний, похмурий та переконливий світ, що у ньому кожна сніжинка або листок складають єдину композицію утопічних 1930-х. Ти або працюєш за долар, або спиваєшся міцним акоголем в перемішку з опіумом.  В цьому механізмі монстрів у шкірі людей вдало працюють й улюблені прийоми режисера: раптове та химерне насилля у кульмінації, політичний та соціальний контексти епохи й хибне відчуття вседозволеності, коли ж насправді все вже давно заборонили. <img loading="lazy" class="alignnone size-large wp-image-149827" src="/wp-content/uploads/2022/01/111-198-1024x576.jpeg" alt="" width="1024" height="576" srcset="/wp-content/uploads/2022/01/111-198-1024x576.jpeg 1024w, /wp-content/uploads/2022/01/111-198-300x169.jpeg 300w, /wp-content/uploads/2022/01/111-198-768x432.jpeg 768w, /wp-content/uploads/2022/01/111-198-650x366.jpeg 650w, /wp-content/uploads/2022/01/111-198.jpeg 1280w" sizes="(max-width: 1024px) 100vw, 1024px" />Ймовірно, це найкраща роль Бредлі Купера, який магнетично грає свою версію Шерлока Голмса. Попри довгі діалоги та експозиції кожен кадр з ним працює на глядацьку увагу. Всю інформацію, яку він всотує, доведеться почути знову з іншою перспективою (не на користь головного героя). І хоча «Алея жахів» вимагає бути уважним до деталей, вона все ж таки винагороджує аудиторію у фіналі катарсисом. Байдуже, навіть якщо ви бачили такий в іншому нуарі.

Подивитися трейлер нового серіалу від Netflix, дізнатися, де в Україні легально подивитися фільми та серіали, знайти цікаве кіно на вечір в одній з тематичних підбірок — все і більше тут. Також ми розкажемо про історію створення фільмів або серіалів та простими словами пояснимо, чому їм потрібно приділити час.

Кіно і серіали

Хочете стати спонсором іншої рубрики? Пишіть на <a href="mailto:adv@nachasi.com">adv@nachasi.com</a>

З будинку у вогні виходить чоловік без імені, він сідає в автобус та приїздить до ярмарку із цирком. Поступово чоловік знайомиться із командою, вчиться їхніх трюків, дізнається про внутрішню кухню та відкриває в собі талант менталіста. Завдяки його вмінням ми дізнаємось, що звати його Стен, у нього непрості стосунки із батьком, але він буквально спалив мости та готовий почати нове життя. Коли Стен сміливішає, то втікає з ярмарку, щоб заробляти на імені без ноші циркових бізнесменів. Але навіть якщо у нього спершу все вдається, його особистість починає проявлятися сильніше, коли на горизонті з’являється гарна винагорода. 

https://www.youtube.com/watch?v=OhBZ1jfDzSs

«Алея жахів» – перший фільм Гільєрмо дель Торо після «Форми води» і тому очікувано мав би стати ще одним претендентом на «Оскар». Втім, з проєктом режисера трапилася серія нещасних випадків. Зокрема, зі стрічки вибув Леонардо Ді Капріо, який мав би зіграти головну роль, потім сталася пандемія, а кіно не встигли закінчити до початку до Венеційського кінофестивалю, тому він оминув всі нагороди, діставшись різдвяного прокату. «Алея жахів» провалилося в США (недобре їй і в українських реаліях), що стало ще одним сигналом відсутності зацікавлення в нуарі, який й без дель Торо переживає не найкращі часи. 

Глядачі йдуть на «Людину-павука» та «Крик» і їх не цікавлять історії, побудовані на непопулярній франшизі. І з рідкісними винятками, що підтверджують правило («Паразити» Пон Джун Хо), популярне кіно досі тримається на впізнаваних назвах, а не іменах. Тому попри каст із Бредлі Купера, Руні Мари, Кейт Бланшет та Віллема Дефо «Алея жаху» ледве зможе втримати інтерес підлітка, який щовечора засинає під відео з Тіктоків. Можливо тому Мартін Скорсезе знайшов у фільмі стільки цікавого для себе, що аж написав <a href="https://www.latimes.com/entertainment-arts/movies/story/2022-01-21/martin-scorsese-nightmare-alley-guillermo-del-toro">есе для Los Angeles Times</a>. Він неодноразово висловлювався проти розважальних комікс-фільмів, а цього разу його змогли порадувати. 

<img class="alignnone size-large wp-image-149823" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/01/shotimg103776_2-1024x737.jpeg" alt="" width="1024" height="737" />

Насправді ж нове кіно дель Торо – зразковий представник старої школи сторітелінгу, коли ти намагаєшся щось показати, а не проговорити. Спершу здається, що персонаж Купера взагалі німий, адже він лише спостерігає та слухає, але режисер ламає це уявлення, коли доводиться стикати героя з більш зубастими людьми, ніж він сам. Звісно, у цій боротьбі хтось мусить програти і це очевидно від самого початку, але в «Алеї жахів», як і в будь-якому нуарі, процес цікавіший, ніж результат. Дель Торо сконструював настільки детальний, похмурий та переконливий світ, що у ньому кожна сніжинка або листок складають єдину композицію утопічних 1930-х. Ти або працюєш за долар, або спиваєшся міцним акоголем в перемішку з опіумом.  

В цьому механізмі монстрів у шкірі людей вдало працюють й улюблені прийоми режисера: раптове та химерне насилля у кульмінації, політичний та соціальний контексти епохи й хибне відчуття вседозволеності, коли ж насправді все вже давно заборонили. 

<img class="alignnone size-large wp-image-149827" src="https://admin.nachasi.com/wp-content/uploads/2022/01/111-198-1024x576.jpeg" alt="" width="1024" height="576" />

Ймовірно, це найкраща роль Бредлі Купера, який магнетично грає свою версію Шерлока Голмса. Попри довгі діалоги та експозиції кожен кадр з ним працює на глядацьку увагу. Всю інформацію, яку він всотує, доведеться почути знову з іншою перспективою (не на користь головного героя). І хоча «Алея жахів» вимагає бути уважним до деталей, вона все ж таки винагороджує аудиторію у фіналі катарсисом. Байдуже, навіть якщо ви бачили такий в іншому нуарі.

#нуар

👂 «Алея жахів» Гільєрмо дель Торо: майстер-клас по візуальному сторітелінгу