Владислава Шевченко
Жваве та буремне культурне життя, таємниці брам старого Лемберга, важкі уступи кам’яниць, галицькі діалектизми на сторінках книг і звабливі вогні численних кав’ярень — усе це створює особливу атмосферу, якою так славне місто Лева. Сьогодні ми вирішили зупинитися саме на слові та розповісти вам про львівську літературу останніх 100 років.
Для цього разом з нашим партнером холдингом емоцій «!Fest» та фестивалем Coffee, Books & Vintage ми підготували матеріал, у якому згадаємо, які часописи та журнали видавалися у Львові, чому кав’ярні та книги міцно зв’язані однією ідеєю та як львівська література привертала увагу до відновлення української незалежності.
Тож де б ви зараз не перебували, пропонуємо заварити філіжанку ароматної кави та зануритися в атмосферу старого Львова, гортаючи сторінки літературної історії міста.
Розпочнемо нашу розповідь з кінця XIX ст., коли до Галичини перемістився центр українського національного та культурно-освітнього руху. Цьому сприяли Валуєвський циркуляр та Емський указ, які погіршили становище української книги у Наддніпрянській Україні. Тоді у Львові розпочали працювати друкарні, розповсюджуючи гасла про відродження української культури та держави на всю територію України. Ба більше, з подачі Михайла Грушевського за Галичиною та Львовом того часу закріпилася слава українського П’ємонту (нагадаємо, що П’ємонт — це італійський регіон, з якого почалося визволення країни від чужинців та об’єднання італійських земель).
За даними Енциклопедії українознавства, у 1894 році у Галичині випустили 177 книг, а на центральній та східній Україні — всього 30. Водночас варто відзначити, що вплив Східної України залишався вагомим, адже саме у галицьких часописах культурні діячі з Наддніпрянщини отримали можливість друкуватися.
З другої половини XIX ст. у Львові працюють періодичні видання, яким судилося увійти в історію відновлення української державності. Особлива роль у розвитку літератури тих часів належить двотижневику «Зоря», який виходив з 1880 до 1897 року.
Цей часопис став загальноукраїнським та виражав погляди передових громадсько-культурних сил як в Галичині, так і в Наддніпрянській Україні. У ньому пропагувалися ідеї єдності українського народу, розділеного кордонами Австро-Угорщини та Росії, а також право українців на вільний розвиток їхньої мови та культури. У журналі публікувалися Тарас Шевченко, Панас Мирний, Іван Франко, Іван Нечуй-Левицький, Михайло Коцюбинський та інші.
Також важливим був журнал «Житє і слово», який виходив з 1894 по 1897 pоки у Львові під редакцією Івана Франка. У ньому друкувалися поетичні, прозові, перекладні твори та переклади (зокрема, Софокла, Фірдоусі, Віктора Гюґо та інших).
На базі «Зорі» та «Житє і слова» у Львові з 1898 року почали видавати «Літературно-науковий вісник», який розвинув і збагатив цю традицію. Його головним редактором був Михайло Грушевський, літературну частину очолював Іван Франко. Журнал швидко здобув популярність на всіх теренах української землі, об’єднавши навколо себе представників різних літературних поколінь.
Початок ХХ ст. позначений поширенням в українській літературі ідей модернізму. Початком вважають лист Миколи Вороного у «Літературно-науковому віснику», де він звертається до українських письменників із запрошенням взяти участь в альманасі «З-над хмар і долин» та надсилати твори в яких «було б хоч трошки філософії».
Розвиток модернізм отримав вже за кілька років у Львові, де у 1906 році група молодих письменників заснувала журнал «Світ», а рік по тому створила літературне угруповання «Молода Муза», яке проіснувало до 1909 року. «Молода Муза» була однією з ланок у ланцюзі літературних організацій багатьох країн Європи — «Молода Бельгія», «Молода Німеччина», «Молода Польща» тощо, чиїми гаслами були відмова від реалізму і служіння красі та суспільним ідеалам.
Місцем зустрічей «Молодої Музи» була кав’ярня «Монополь», де з філіжанкою кави (не завжди поетичних заробітків вистачало на більше) можна було просидіти цілий вечір, а ще почитати свіжі газети та журнали. Сюди сходилося багато інтелігенції, творчих людей та цікавих особистостей з різних верств, точилися палкі дискусії.
Загалом, це характерна особливість Львова, де кав’ярні понад 100 років залишаються одним з центральних місць для збору культурних та політичних діячів. Детальніше про історію становлення кави у Львові та чому варто спробувати альтернативну каву читайте у нашому матеріалі — «Кавова культура в Україні: три хвилі, розвиток альтернативи та світове визнання».
Окупація Львова російським військом зупинила літературне життя у місті. Після відступу загарбників процеси відновлювалися повільно через хворобу та смерть Івана Франка та переїзд «Літературно-наукового вісника» до Києва. Багатьох письменників війна змусила роз’їхатися у різні сторони: хтось опинився на фронті, деякі — у таборах для полонених українців російської армії в Австрії та Німеччині, а інші — у частинах Січових Стрільців.
У 1920-ті роки літератори починають повертатися додому та розбудовувати культурне життя. Зокрема, організовують групу «Митуса», яка проіснувала лише рік, але за цей короткий час встигла прокласти міст між літературами Східної та Західної України.
Надалі письменники католицької орієнтації згуртовуються навколо журналу «Дзвони», який став осердям християнського світогляду. Наприклад, у «Дзвонах» були надруковані майже всі вірші збірки Богдана-Ігоря Антонича «Велика гармонія».
Водночас письменники прорадянської орієнтації об’єдналися навколо журналу «Нові шляхи», головним редактором якого був Антін Крушельницький. Хоча спочатку журнал привернув до себе молоду творчу інтелігенцію, згодом він почав все більше схилятися до радянської ідеології. Це відвернуло від нього більшу частину авторів та читачів.
Загалом видавнича справа у тогочасному Львові була дуже активною. Тут діяли видавництва «Добра книжка», «Бібліотека «Діла», «Батьківщина», «Ізмарагд», «Українська книгоспілка» тощо. Активно розвивалася у Львові й дитяча література, виходили журнали «Дзвіночок», «Світ дитини», «Юні друзі» тощо.
Джерело фото: ua.depositphotos.com
Вступ радянських військ, як і минулого разу, до Львова зупинив літературний процес, який тривав кілька десятиліть. Деякі українські письменники емігрували, частина залишилася у місті. У 1939 році створили львівську організацію Спілки радянських письменників України, а у 1940 році журнал «Література і мистецтво».
За радянських часів «справжніми» письменниками вважалися лише члени Спілки письменників. Також радянська влада старанно вилучала з полиць усе, що могло стимулювати національні почуття. Наслідком стала поява підпільної «дисидентської» культури — «самвидаву». Дисидентами стала найрадикальніша частина «шістдесятників». Вони діяли переважно в Києві та Львові, хоча походили з різних частин України.
В Україні з початку 1960-х років активно поширювалися у «Самвидаві» поезії Ліни Костенко, Миколи Вінграновського, трактат Івана Дзюби, збірник матеріалів В’ячеслава Чорновола та інших шістдесятників.
Незадоволена радянська влада розпочала численні процеси над дисидентами. На закритих процесах їх засуджували до тривалих термінів ув’язнення.
Щоб не дати ізолювати дисидентів одного від одного та інформувати світ про подробиці переслідувань, у 1970 році українські дисиденти почали таємно поширювати часопис «Український вісник».
Джерело фото: ua.depositphotos.com
З відновленням бажаної незалежності у буремні 90-ті у Львові відбувалося багато різних літературних подій. Активно працювало літературне угрупування «Бу-Ба-Бу», засноване 17 квітня 1985 року у Львові, пройшли альтернативні фестивалі «Вивих», виходили часопис «Post-Поступ» та журнал «Ї».
Львову, на відміну від інших міст України, увесь час вдавалося зберегти традицію вільного літературного життя.
Джерело фото: ua.depositphotos.com
Мистецьке життя Львова і нині, майже сто років потому, просто неможливо уявити без кав’ярень та богемних літературно-мистецьких угруповань, творчих вечорів українських літераторів і презентацій книжкових новинок у книгарнях-кав’ярнях. Усе це створює неповторний образ культурної столиці України.
Значно вплинув на формування Львова як культурної столиці щорічний фестиваль Book Forum, на якому проводяться літературно-мистецькі події за участі українських видавництв. Щоправда, останнім часом фестиваль переживає не найкращі часи та потребує перезавантаження.
Джерело фото: ua.depositphotos.com
Видавництво Старого Лева вже двадцять років творить новий культурний простір в Україні та видає книжки на будь-який смак для дітей і дорослих. Багато авторів, що дебютували у видавництві, вже встигли стати улюбленцями читацької аудиторії, серед них Дорж Бату, Ілларіон Павлюк, Сергій Осока.
Це ще один тренд великих міст, адже кава, книги та затишок назавжди пов’язані у нашій свідомості. Мабуть, кожному приємно втаємничитись з горнятком запашної кави й погортати хорошу книжку… або навіть обдумати ідеї для своєї?
Хто знає, можливо, читач цих рядків стане до ряду молодих імен української літератури, таких як Дзвінка та Богдана Матіяш, Мар’яна Савка, Валентин Бердт, Ілларіон Павлюк, Дорж Бату… Багато з цих зірок запалило на літературному небосхилі саме Видавництво Старого Лева.
Тож, якщо будете у Львові, а ви обов’язково будете, адже дороги всіх, хто кохається у літературі та мистецтві так чи інак ведуть до Львова, побалуйте себе та знайдіть джерело натхнення для творчості та наснаги для роботи в одній з кав’ярень-книгарень або на одному з безлічі івентів культурної столиці України.
До прикладу, з 8 по 10 жовтня Coffee, Books & Vintage Festival зачарує кавовими ароматами любителів книг та вінтажу. Придбати квитки та ознайомитися з програмою можна на офіційному сайті фестивалю.
На фестивалі проведуть 5 чемпіонатів, познайомлять зі світовими гуру, запросять до найбільшої фестивальної кав’ярні міста і навіть навчать, як зібрати власну кав’ярню та відповідальному споживанню напою. Детальніше читайте у нашому матеріалі «Кавова культура в Україні: три хвилі, розвиток альтернативи та світове визнання»
Окрім кавової частини, на фестивалі можна буде послухати лекції, поспілкуватися з авторами книг і видавцями, всілякі літературні івенти, книжковий ярмарок, та і дітей буде чим розважити.
Тож приходьте зі старими знайомими та знаходьте нових друзів, буде цікаво!
