Станіслав Троянов
Ще у 2011 році Україна підписала Конвенцію Ради Європи про запобігання домашньому насильству (Стамбульську конвенцію), проте не ратифікувала її, тобто не надала юридичної сили документу.
Протягом цього всього часу владу неодноразово просили ратифікувати конвенцію — для цього робили петиції та проводили марші. Головними протестантами ратифікації були церква та консервативні політики, оскільки у документі вживається слово «гендер».
І ось нещодавно Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради законопроект про ратифікацію Конвенції й сьогодні, 20 червня, парламент ухвалив документ — 259 депутатів за.
Що ж таке Стамбульська конвенція?
Це — перший міжнародний договір, який визнає насильство проти жінок порушенням прав людини та дискримінацією, тому її ратифікація є важливою. Зокрема, конвенція пропонує встановити відповідальність для кривдників за такі порушення:
- психологічне насильство
- переслідування (сталкінг)
- фізичне насильство
- сексуальне насильство, включаючи зґвалтування, що недвозначно покриває всі сексуальні
- активності з особою без її згоди
- примусовий шлюб
- жіноче обрізання
- примусовий аборт
- примусова стерилізація
Ратифікація Стамбульської конвенції дає можливість Раді Європи проводити контроль того, як Україна виконує свої зобов’язання, також Україна матиме право вимагати посилення відповідальності для кривдників українських громадян за кордоном і це дозволяє вимагати відповідальність для кривдників-українців, що переховуються за кордоном.