Станіслав Троянов
«Якщо ти вбиваєш заради задоволення — ти жорстокий, якщо за гроші — ти найманець, якщо заради того й іншого — ти легіонер»
Французький іноземний легіон (далі — Легіон) — це формування у складі французької армії, в якому можуть служити іноземці. Легіон складається з приблизно 9 тисяч та багато разів ставав ключовою силою, що впливала на хід бойових дій. Ми знайшли українця, який обрав для себе життя та служіння у Легіоні, та розпитали його про мотивацію, умови найму та служби, в яких операціях йому доводилося брати участь та багато інших цікавих речей.
З очевидних причин наш герой побажав залишитися анонімним. Пряма мова героя максимально збережена.
Причинами вступу в Легіон для мене стали неймовірна кількість різноманітних проблем, нескінченна убогість життя, повна відсутність будь-якого майбутнього та неілюзорна перспектива алкоголізму через все це. Легіон для мене був відчайдушною спробою продати себе дорожче й хоч якось внести організованість та стабільність у своє життя.
Про Легіон я дізнався з онлайн-гри Arma (тактичний воєнний симулятор — прим. редакції). У правилах одного з серверів гри було написано приблизно таке:
Гра не про баланс і не про реалізм. За балансом — у шахи, за реалізмом — у Легіон
Мене зацікавив цей таємничий Легіон — я погуглив, що це таке, й уже за декілька тижнів вирішив вступити.
Інші армії та приватні військові компанії я не розглядав, оскільки це мене ніколи не цікавило і я завжди був від цього відсторонений, навіть морозився від армії. Рішення податись до Легіону було швидким та імпульсивним. Я відчував, що Легіон — це щось те, що може стати частиною мене.
Герб Легіону — граната з сімома язиками полум’я. Кольори Легіону — червоний (кров) і зелений (країна). Коли підрозділ їде в бій червоний колір на вимпелі згори — «кров на країні»:
Герб Легіону. Зображення wikipedia.org
Девіз Легіону — «Легіон — наша Батьківщина» (лат. Legio Patria Nostra). Гімн Легіону — пісня Le Boudin:
Моя підготовка до Легіону ділилась на трі частини:
- Фізична. Вечорами я просто бігав містом — спочатку на короткі дистанції, а потім все більше й більше. Так я добігався до 12 кілометрів за раз, але потім зменшив до семи кілометрів із прискоренням. Також тричі на тиждень я тренувався на турніках.
- Інтелектуальна. Розв’язував різноманітні тести на логіку в інтернеті. За це я взагалі не парився, бо не думав, що високий айк’ю якось взагалі потрібний у армії.
- Моральна. Тут я особливо не готувався, бо нічого не мав на кону — якщо не попав би туди, то особливо не переймався про це.
Відбір до Легіону складається з двох етапів. Перший проходить у «мавпнику» в Обані на півдні Франції. Спочатку кандидати приходять до вербувального пункту, де одразу ж вирішують нескладну головоломку та показують, що вони здатні підтягнутись сім разів.
Те саме місце, куди приходять усі рекрути
Далі забирають та описують усі документи, гроші та електроніку. Залишають лише найнеобхідніше. Також вимірюють зріст та зважують кандидата. Після цього селять у кімнату десь з 12-ма іншими такими ж кандидатами. За тиждень першого відбору треба заповнити купу анкет (рідною мовою). Також необхідно пройти декілька співбесід та первинний медичний огляд.
Усім кандидатам змінюють ініціали, місто народження, імена батьків та інші персональні дані — так Легіонери починають своє життя з нуля.
Після цього треба скласти психологічний тест (завдання на логіку) та показати свої фізичні здібності через човниковий біг із сигналами. Вже потім кандидат підписує контракт, але навіть це все ще не означає, що його візьмуть до Легіону.
Другий етап називається «Блю». Ця частина триває один-два тижні. Насамперед кандидата відводять у підвал, де у нього забирають геть усе включно з нижньою білизною й замість цього видають форму. Потім ведуть на трохи складніший (як для армії) психотест. Після цього — поглиблений медогляд, під час якого роблять одразу декілька щеплень (особисто я після них відходив декілька днів).
А далі — все наново, але серйозніше: ще більше різних анкет, тестів, співбесід із психологами тощо. Майже на всіх співбесідах треба розповідати свою біографію — від початку і до кінця.
Окремо хочу згадати співбесіду у службі безпеки («Гестапо»). Там кандидата намагаються зловити на брехні — ставлять дивні та провокаційні питання, намагаються вивести з психічної рівноваги. Також знімають відбитки пальців та роблять тести на наркотики. Там переді мною порізали мою банківську картку, студентський квиток, сім-картку та флешку від телефону. Ця частина є однією з найважчих через сильний психологічний тиск — велика частина кандидатів не проходить саме на цьому етапі.
На завершення відбору всіх кандидатів збирають на плацу, забирають тих, хто зарахований, відводять забирати форму та стригтися наголо. Решта — додому. Протягом цих двох етапів постійно доводиться робити брудну роботу — прибирання та все що з ним пов’язано. Це також контролюють — якщо хтось відмовлявся щось робити чи сперечався, то кандидат не підходить Легіону.
Якщо успішно пройти усі етапи та навіть показати гарні результати, то це все одно не може бути гарантією того, що кандидата візьмуть. Йому можуть легко відмовити, не пояснюючи причини. Ходять чутки, що не беруть наркоманів та серйозних злочинців. Але, забігаючи наперед, можу точно сказати, що наркотики тут вживають повсюдно, але на це закривають очі. А ось про злочинців невідомо — зрозуміло, що вони самі не будуть розповідати такі речі, тож таке може залишатись таємницею роками.
За відчуттями, кількість кандидатів — приблизно 20 людей на місце. Українцю потрапити до легіону так само складно, як і будь-кому іншому іноземцю, якогось особливого ставлення немає. Паспорт не відіграє жодної ролі під час відбору. Значно більше звертають увагу на мислення та особисті якості конкретної людини.
У Легіоні такий вінегрет із національностей, що всіх і не згадати. Найбільша кількість людей — з Непалу, Мадагаскару, Франції, Китаю, Індії, Румунії, Бразилії та, звичайно ж, країн Східної Європи. Серед останніх у відсотковому співвідношенні — переважна більшість саме українців. Навіть якщо почути російську мову, то з 90% ймовірністю перед вами українець.
Найчастіше народ об’єднується, спілкується та дружить між собою завдяки спільним інтересами, мові та менталітету. Все як і у звичайному житті — все залежить від особистих якостей конкретної людини.
У Легіон можуть вступити лише чоловіки від 17,5 до 39,5 років. За всю історію у Легіоні був лише один виняток — британка Сьюзан Треверс. До 1941 року вона служила на посаді водійки офіцера-медика в 13-й напівбригаді Французького Іноземного легіону в Сирії. За свою службу вона отримала прізвисько la Miss.
Картка Сьюзан Треверс. Фото ponytailjournal.com
Навчання у всіх різне, але одна спільна річ — військову справу та інший армійський довбоєбізм будуть проходити всі.
Перший місяць навчання, курс молодого бійця (КМБ), називається «ферма». Для мене це був неймовірно холодний і голодний січень — такий, що я навіть й уявити не міг. Нормально жерти давали лише перший тиждень, потім було ложка «чогось» з їдальні та шматочок хліба. Пам’ятаю, отримати сухпай, коли їдеш у марш — це було невимовне щастя. Тоді здавалось, що це було неймовірно багато і ти точно знав, що ніхто у тебе це не відбере. У таких умовах починаєш цінувати їжу й харчування ставало цілим ритуалом — було дуже скрутно, коли навіть ложку «чогось» з їдальні не давали.
Спати теж давали мало. Відбій варіювався від 12 до трьох ночі, а підйом — стабільно о 5-ій ранку. Кілька разів були «білі ночі» — коли взагалі не спиш.
Вільного часу здебільшого немає. Коли немає чого робити — ідеш співати пісні чи косити траву ножем, або займатись ще якоюсь іншою хєрнею. У таких умовах люди показують, хто вони насправді — хтось краде, інші влаштовують бійки, а треті взагалі шукають їжу на смітнику. Однак більшість людей все ж нормальні. Також на фермі рекрут навчається базових навичок орієнтування, користуванню зброєю/гранатами та тактиці.
Після завершення КМБ рекрути йдуть у марш «Кепі Блан» — це від 50 кілометрів за два-три дні з рюкзаком (25 кг) та гвинтівкою FAMAS (3.8 кг), але умови маршу (у різних наборів — ред.) можуть відрізнятись. Після успішного завершення маршу кандидати отримують право носити білі кепки та звання рядових другого класу. Якщо хтось не пройшов марш, то є друга спроба через декілька тижнів. У разі повторної невдачі рекрут втрачає шанс потрапити до Легіону.
Така жорстокість до новобранців обумовлена тим, що це фінальний етап відбору — якщо хтось якось пройшов до цього, то тут відбирають лише справжніх легіонерів.
Після маршу навчання проходить у більш-менш приземлених умовах. Як мінімум немає такого сильного голоду.
Навчання завершується складанням списку легіонерів з їхніми «місцями» — найкращі на початку списку, найгірші ж на останніх. Перелік складається командуванням суб’єктивно. Згідно з цим списком легіонери кажуть, де вони хочуть служити. Це означає, що якщо хтось хоче в місце «А», а до нього всі місця зайняли, то доводиться обирати щось інше. Але, як завжди, останнє слово за командуванням.
Легіон бере участь у багатьох операціях. Як миротворчих, так і не дуже. Здебільшого це Африка. Рік у рік все змінюється, а я за цим не стежу. Я був лише на внутрішніх контртерористичних операціях і був у перших ешелонах, які виїхали на місце теракту в Ніцці влітку 2016-го. Подробиці цієї операції розкривати не буду.
14 липня у Франції святкують День взяття Бастилії. Приблизно об 22:30 2016 року на Англійській набережній у Ніцці зібрався натовп, який спостерігав за феєрверком на честь свята. У скупчення людей різко в’їхала вантажівка — авто проїхало зигзагами понад два кілометри й весь цей час збивала людей. Водій задавив 84 людини, серед яких був один українець — Михайло Базелевський 1994 року народження з Одеси. Атаку перервали, вбивши терориста. Ним виявися 31-річний громадянин Франції туніського походження. Відповідальність за скоєне на себе взяло терористичне угруповання ІДІЛ.
А так переважно патрулі — ходиш/їздиш, у броні з автоматом. Приколюєшся з туристів та цивільних. Весело.
Умови бойових операцій завжди різні — від люксових номерів п’ятизіркових готелів, до сну в калюжі просто неба.
Однією з найвидатніших операцій Легіону є битва при Камероні, яка відбулась 30 квітня 1863 року під час Мексиканської експедиції. Рота легіонерів на чолі з капітаном Данжу мала піти у розвідку околиць Пало Верде в очікуванні конвою зі знаряддями для французької армії. Майже одразу на солдатів напали мексиканці — легіонерам довелось зайняти будинок у селі Камерон, звідки вони відбивались. Мексиканці значно переважали у кількості — 3300 солдатів проти 65 легіонерів. Однак Легіон не здався й бився до останнього. Протягом двох днів вони вели битву та навіть після пропозиції здатись продовжували відбиватись від ворогів. За цей час 190 мексиканців було вбито й ще 300 поранено. Завдяки цій битві конвой вчасно дійшов французам й вони змогли взяти місто Пуебла.
Щороку Легіон вшановує пам’ять битві при Камероні на День взяття Бастилії. Фото wikipedia.org
На честь битви при Камероні устрій Легіону на день змінюється — офіцери приносять рядовим сніданок у ліжко, чистять їм взуття та прибирають територію. Інші ж можуть віддавати своїм старшим команди — віджиматись, бігати по колу чи щось інше.
Як на мене, умови в Легіоні хороші. Перший контракт складається на п’ять років. Далі: від пів року й більше. Розірвати договір порівнянно нескладно у навчанні. Потім також можливо, але значно складніше.
Багато людей продовжують свої контракти. Ниють, що все жахливо й повне гівно, але продовжують. Я серед таких людей.
Зарплатня залежить від звання, посади та статусу легіонера цієї миті. Дух-початківець отримує приблизно €1 200 (~36 100₴). Потім можна отримати надбавки за наряди, відрядження, місії й таке інше. Може здатись, що це невелика сума, але насправді тут немає де витрачати ці гроші, тож згодом накопичення тільки збільшуються.
Як я вже сказав, багато людей наново йдуть у Легіон після першого контракту. Але все ж є деякі, які йдуть до інших приватних військових компаній чи навіть стають найманцями. Я навіть знаю декількох таких людей.
Після закінчення п’яти років служби легіонер отримує право на французьке громадянство або постійне місце мешкання у Франції, але лише за наявності сертифіката про бездоганну службу. У разі отримання легіонером поранення в бою він отримує це право одразу, разом із додаванням до платні.
Якщо прослужити у Легіоні понад 19 років, то можна отримувати довічну пенсію. Якщо у легіонера немає родичів та домівки, то він отримує місце в шато під назвою Domaine Capitaine Danjou. Тут він може відпочивати, вирощувати виноград та робити вино.
Крім того, є досить розповсюджені клуби колишніх легіонерів — вони регулярно зустрічаються та на свята разом їздять до Франції.
Мені доводилось бути свідком, як люди вживають наркотичні речовини. Насправді це дуже розповсюджено у Легіоні. Так, тортури тут є, але особливо я нічого не пригадаю — до такого можна звикнути й не помічати у своєму буденному житті.
Поняття жорстокості суб’єктивне. Що одним є нормальним, то інші вважають жорстоким.
Буває таке, що легіонери вбивають один одного, але це трапляється вкрай рідко. Значно розповсюдженішими є смерті через необережність та ідіотизм людей. Іноді бувають самогубства, з різних причин.
Казарма схожа на гуртожиток. У кімнаті (у мене близько 40 квадратів) — по чотири людини максимум. Є всі блага цивілізації. Віднедавна доступний вай-фай. Також на території частини є дуже і дуже хороший спортзал — стадіон, басейн, всілякі бруси та турники. Навіть є невеличкий мінімаркет, у якому можна придбати бухло.
Все дуже добре. Багато людей скаржаться на харчування, але, якщо бути чесним, то я навіть вдома так гарно не їв.
Розпорядок дня у солдата бойової роти в моєму полку виглядає приблизно так:
- 6:00 — підйом;
- 6:10 — зібрання на плацу роти та перекличка;
- 6:15 — молоді — на прибирання, старші можуть сходити поснідати за бажанням;
- 7:20 — прибирання території навколо казарми;
- 7:45 — зібрання на плацу роти й звідти прямо на спорт (невелика пробіжка кілометрів десь 15, трясця) або ще щось;
- 9:30 – як правило душ після спорту;
- 10:00-11:30 — роботи/курси/ще яку херню придумають;
- 11:30-13:40 — обід чи для когось сніданок. Після цього можна подрімати, якщо немає завдань. Духів зазвичай запрягають вбирати територію;
- 13:40 — знову прибирання території навколо казарми;
- 14:00 — знову зібрання на плацу роти;
- 14:00-17:45 — наново роботи/курси/ чи щось інше;
- 17:45 — кінець робочого дня. Вільний час. Можна вийти за територію частини, пограти у комп’ютер чи щось інше (якщо не запрягли щось робити).
Ось це інтерв’ю записується зараз у мій вільний час після роботи, наприклад.
У Легіоні можна пройти курси з підвищення кваліфікації чи отримати якісь нові навички. Легіонер цінується більше за кожне нове здобуте вміння. Для особистого навчання можна знайти найрізноманітніші курси — від боксу та дзюдо, до гри на гітарі та програмування. Також можна пограти у шахи чи якісь інші інтелектуальні ігри. Забороняються лише азартні ігри — за них можуть жорстоко покарати.
Тренування легіонерів стрибків з парашутом. Фото wikipedia.org
Є своя етика. Існує спеціальний Кодекс честі легіонера, який складається з семи пунктів. Один з них звучить приблизно так:
Будь-який легіонер, будь-якого громадянства, раси, віросповідання є твоїм братом за зброєю. Ти весь час виявляєш йому ту солідарність, яка має об'єднати всіх членів однієї сім'ї
Однак насправді існує все ж упередженість щодо представників деяких рас та національностей. До якогось особливо жорсткого відношення не доходить, але без жартів не обходиться.
Ставлення до ЛГБТ, як і в будь-якому іншому закритому чоловічому колективі, є вкрай гомофобним. Але представники цієї спільноти все ж є — одного разу два прапори одружились. Аби їх не зацькували, сам генерал їх собі на поруки взяв. Відкритих гомосексуалів — точно немає, а ось ті, хто приховує це, цілком імовірно, існують.
З Легіону можна втекти. Однак тоді дезертиру може загрожувати кримінальний термін. Щоправда, найчастіше всім все одно.
Зовсім інша історія, якщо хтось втік зі зброєю — його ще й як будуть шукати. Знаю одного, який не повернувся з відпустки за тривогою. Так потім його записали до дезертирів, і коли він таки приїхав, то пішов під суд й отримав умовний термін.
Досить велика кількість людей з Легіону намагається дезертирувати. Якщо вдасться втекти, то про службу та французьке громадянство можна забути. Одним з методів достроково покинути Легіон є травма, яка робить солдата непридатним для служби. Щоправда, місцеві лікарі будуть ретельно перевіряти походження пошкодження. Якщо вони виявлять, що це не природна травма, то легіонера вилікують і відправлять на суд.
У 2019 році на Reddit вийшла історія фінна Отто Кохо, який успішно дезертував з Легіону. У своєму інтерв’ю він ділиться, через що йому довелось пройти та як він успішно покинув службу.
***
Читайте інші матеріали з людьми з цікавим досвідом: як заробляти на життя за допомогою OnlyFans та дізнайтесь, як працюють скамери в інтернеті.