Ярина Паславська
Очевидно, що обмежувальні заходи та нові норми соціальної взаємодії у вигляді карантинів зменшать якість міського життя. Через швидке поширення вірусів міста стають небезпечними, а жителі дедалі більше віддаляються один від одного. В повітрі, окрім епідемії, витатимуть напруження, страх і паніка, що постійно набиратиме нових обертів.
Досвід історії показує, що навіть невідомі раніше РНК-загрози варто розцінювати як нові можливості. Може, це просто сигнал від природи, що час змін настав?
Переформатувати людство на новий лад не вдасться через один день. Однак маленькі кроки здатні робити великі справи. І одним із таких кроків може стати створення автономних поселень, які з легкістю закриваються на карантин і живуть всередині звичним життям. Гаразд, може, не зовсім таки звичним, але про це – далі.
Чим відрізняється життя в екопоселенні від проживання в місті за нормальних умов?
На відміну від міста, поселення – це ніби мікровсесвіт, який цілком незалежний від інших територій. Тут діють свої правила, які встановлюють і змінюють самі співмешканці.
Система самоорганізації, колективного прийняття рішень та високий рівень свідомості мешканців поселень дозволяє швидко приймати рішення і гнучко реагувати на ситуацію. Це значно ефективніше, ніж будь-який державний орган будь-якого рівня у місті чи селі.
Усі учасники поселення об’єднані спільними цінностями. Немає розподілу на «кращих» і «гірших», адже кожен несе свою відповідальність за внесок у спільну ідею. Колективні обіди, розваги, обговорення, кіносеанси чи заняття йогою – типова практика тут. Саме ком’юніті є однією з ключових відмінностей екопоселення від міст, де панує індивідуальна відстороненість і пасивність.
Зазвичай кожне екопоселення серед своїх цінностей прописує турботу про природу. Учасники раціонально використовують ресурси Землі, здають сміття на переробку, а деякі переходять на відновлювальні джерела енергії.
Екопоселення Damanhur. Італія. Про важливість зв’язку між людьми під час ізоляції. Джерело: сторінка Facebook поселення
Як проходить карантин в екопоселенні?
Головна відмінність самоізоляції міста і поселення у тому, що останнє може повністю обмежитись від зовнішнього світу на тривалий період. При чому цілодобово перебувати у чотирьох стінах — зовсім необов’язково. Зазвичай учасники можуть вільно виходити з дому і проводити час на свіжому повітрі.
Гнучкість екопоселень дозволяє обирати одну людину або невелику групу, відповідальну за контакт із зовнішнім світом. Це може знадобитися для оптової закупівлі продуктів та інших необхідних речей для всіх мешканців поселення. Після поїздки ці люди ретельно дезінфікують абсолютно все, що було з ними: від одягу до власної автівки. Вони відчувають свою відповідальність перед усіма іншими мешканцями, а ті, у свою чергу, довіряють їм.
Як на практиці справляються екопоселення із пандемією зараз?
20 березня The Global Ecovillage Network (GEN) провела онлайн-трансляцію, на якій директорка організації Коша Джуберт інтерв’ювала трьох учасниць екопоселень зі США, Італії та Португалії про стан справ зараз.
У нас достатньо ресурсів (емоційних, фізичних, фінансових тощо), щоб забезпечити належний рівень безпеки і комфорту всім мешканцям поселення (понад 200 осіб). Задля страховки ми закрили спільні будівлі, які використовувались для колективних обідів, відвідувачів та розваг, а також регулярно здійснюємо дезінфекцію усіх приміщень. Однак жителі поселення можуть щодня проводити час на свіжому повітрі, як і раніше, і почувають себе в безпеці
Ліз Волкер, поселення Ithaca, США
Сабіна Ліченфелс із поселення Tamera у Португалії каже, що головне питання, з яким вони стикнулися, це як перейти від страху до довіри та підтримки.
У нашому поселенні все стабільно, щоправда, зараз ми не приймаємо гостей із зовні. Тепер у нас з’явилося більше часу для медитацій і роздумів, щоб зрозуміти, як ми, люди, можемо стати частинкою цього нового світу. Всесвіт завжди намагається тримати баланс. Тож для мене вірус — це як жовта картка на футбольному полі, таке собі попередження від природи. Його важливо вчасно зрозуміти
Сабіна Ліченфелс, поселення Tamera, Португалія
За словами Макако Тамеріс із поселення Damanhur в Італії, карантин завдав сильного удару економіці усіх поселень.
Кожного дня ми збираємось разом і вирішуємо, що будемо сьогодні робити, запитуємо, як почуваються інші. Поселення формує надзвичайно сильне ком’юніті. Ми не знаємо, як все буде далі, але фокусуємось на позитиві, підтримуємо один одного і завжди готові прийти на допомогу
Макако Тамеріс, поселення Damanhur, Італія
Екопоселення Tamera. Португалія. Посадка дерев громадою. Автор Simoun du Vinage
Дослідження «Малини»
Вплив нових світових реалій на життя людей вирішили дослідити засновники проекту сталого сучасного екопоселення «Малина», що створюється поблизу Львова групою ентузіастів, яка на момент публікації налічує п’ять сімей. Серед них — дизайнер Артем Меуш, системний адміністратор Микола Фіялковський, тату-майстриня і художниця Вікторія Вознюк та ландшафтний дизайнер Віталій Терлецький.
Вони провели власне дослідження, опитавши шість десятків поселенців з усього світу та три десятки жителів українських міст.
Результати варті обговорення. Спершу поглянемо на дані, які залишили жителі світових екопоселень.
Понад 50% із них – старші 49-ти років. І незважаючи на те, що саме ця група перебуває у зоні ризику, 83,9% з них відповіли, що почувають себе цілком у безпеці, а 16,1% – частково. При чому жодного голосу із запереченням не виявилось.
Щодо безпеки дітей у поселенні, то 45,9% відповіли, що їхні діти знають про вірус, але не відчувають жодних загроз, 18% сказали, що їхні діти практикують соціальну дистанцію, а 8% запевнили, що взагалі не помічають різниці.
Головними причинами переїзду до поселень більшість назвали спільноту однодумців, стан довкілля, самореалізацію, турботу про здоров’я і бажання експерименту.
38,7% опитаних заробляють у своєму поселенні, інші 35,5% працюють фрілансерами онлайн, ще 33,9% живуть за рахунок пасивного доходу і збережень, а 19,4% працюють у місті поблизу.
На запитання, чи планують повертатися назад до звичного життя в місті, 88,7% запевнили, що ні, 8% відповіли, що іноді думають про це, і лише 1% планує переїхати назад.
Опитування жителів українських міст показало, що внаслідок пандемії значно знизився рівень живого спілкування з рідними і друзями та різко обмежився час, проведений зовні.
Для 30% респондентів під час карантину стала актуальною віддалена робота, хоча раніше вони про неї не замислювалися.
50% відповіли, що найгіршою для них є заборона на відвідування парків, лісів та скверів. А найменш значущою – закриті школи і дитсадки (70% опитаних нейтрально ставляться до цього).
30% повністю дотримуються правил карантину в місті, 53,3% – частково, а 16,7% сказали, що майже не дотримуються його взагалі. При чому 100% респондентів вважають за краще проводити карантин у заміському будинку, ніж у квартирі.
Екопоселення Ithaca. CША. Автор Jim Bosjolie
Підіб’ємо підсумки
Нам не під силу керувати змінами в природі і сподіватися на покірність нових вірусів даремно. Однак у наших можливостях створити такі умови для життя, які будуть пристосовані до нових викликів цивілізації.
Розвиток екопоселень у світі доводить їхню інноваційність та результативність: зменшується негативний вплив на довкілля, люди перебувають у дружніх стосунках з усіма своїми сусідами, а головне – їх не покидає відчуття безпеки навіть у часи пандемії.