Володимир Анфімов
Відомий історик та релігієзнавець пояснює тезу про те, що ми приходимо в цей світ не випадково, розповідає про свій шлях до вивчення духовного життя народів світу, ділиться спогадами про два роки, проведених в полоні «ДНР», а також розказує, як залишатися молодим, коли тобі 67.
Про що ще ми говорили з Ігорем Козловським?
- чому в дитинстві мав прізвисько «йог»,
- як став релігієзнавцем,
- який день вважає найскладнішим за час ув’язнення,
- чи звик до публічності після полону
та багато іншого.
Підтримайте «Інше інтерв’ю», ставши його патроном, та отримайте доступ до ексклюзивних бонусних фрагментів інтерв’ю: patreon.com/inshe
Слухати:
Подкаст також доступний на Apple Podcasts чи Google Podcasts у вашому смартфоні.
Станьте спонсором подкасту «Інше інтерв’ю»
Пропонуємо найтрендовіший та найефективніший формат інтеграції. За дослідженням Nielsen, реклама в подкасті у 4,4 рази ефективніша за візуальну рекламу.
У випадку спонсорства «Іншого інтерв’ю» ви отримуєте подвійну дію: аудіореклама в подкасті та візуальна реклама на сайті з гарантованими переглядами та прослуховуваннями.
Цікаво? Пишіть нам на пошту — [email protected]
Читайте найяскравіші фрагменти випуску:
Про Зустріч
Я вважаю, що Зустріч – це є щось надзвичайно важливе взагалі в житті людини. Зустріч – це подія. А наше життя, воно складається з подій. І, якщо ви пам’ятаєте своє життя, ви можете розділити його на події, якраз і пов’язані з певною зустріччю. Зустріччю з дівчиною, зустріччю з новим середовищем, зі студентським середовищем. Це зустрічі. І як ми це переживаємо, залежить від нашої зрілості. Ми можемо знаходитися поруч від чогось такого сакрального, надзвичайно важливого в нашому житті, але пройти повз. А можемо зупинитися і дивитися годинами, як розквітає сакура. Це також Зустріч. Це залежить від внутрішнього людини.
Про те, що допомогло вижити в полоні
Треба думати про інших. Ти повинен бути спостерігачем, не просто за своїм станом, а бачити навколо, що навколо тебе люди страждають. І, можливо, страждають вони з того, що у них немає тих відповідей внутрішніх. Ти можеш допомогти словом. Ти можеш допомогти теплом свого перебування, атмосферою, яку ти можеш створити. Ти можеш допомогти хлібом, ти справді можеш співпрацювати. І це є інструментом любові, який рятує.
Про найважчі дні ув’язнення
Перший період – шоковий, тому що в тебе залишається син напризволяще, вони кинули його, і ти не знаєш, що робити, не знаєш що з ним, а може він помирає. Ти думаєш не про себе, для будь-якого батька це внутрішня така драма, яка вже виходить на межу трагедії, тому шо ти моделюєш трагічні моменти. І це важко, це надзвичайно важко. І легше стає, коли ти дізнаєшся, що з ним все гаразд, що дружина приїхала. І найлегше, коли вони вже поїхали, тобі вже легше, ти знаходишся в підвалах, в камерах для смертників, а тобі легше, тому що ти знаєш, що вони в безпеці. Зрозуміло, що важко було під час катувань. Фізично важко. Це ж ти все одно так чи інакше відчуваєш цей біль, але ж ти можеш увійти у внутрішнє, що не дозволяє тобі все ж таки навіть кричати голосніше. Ти потім розумієш, що це пов’язано з гідністю. Ти розумієш, що не можеш дозволити їм зламати твою гідність. І що ти продовжуєш, бо хоч вони й господарі твого тіла, але вони не господарі твого внутрішнього духу.
Про джерело молодості
Мені 67 років, але інтерес до життя і любов – це головне. Головне, тому що саме інтерес, зацікавленість життям, вічне відкриття, воно дає тобі енергію. Ти любиш цей процес, ти відкриваєш і відкриваєшся, і тоді все буде.
Вам також може сподобатися:
Фото обкладинки: Facebook сторінка УКУ