Альбіна Курбанова
Як пише громадська організація, визначити який біопластик дійсно біо, а який просто оксо-розкладний — розібратись неможливо. Обов’язкова сертифікація та маркування відсутні. 99,9% біопакетів на касах магазинів та біопакетів для сміття — насправді не «біо».
Як сертифікуватимуть біопластик
З 1 січня 2019 року виробник може сертифікувати свою продукцію на здатність до біодеградації та компостування. Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості своїм наказом ввів в дію Національні стандарти та поправки для них, за якими можна сертифікувати продукцію на придатність до біохімічного розпаду, компостування, біодеградації.
Відповідно до законопроекту, прийняття стандартів дозволить врегулювати використання терміну «біорозкладний пакет» та змусить виробників обов’язково їх сертифікувати. Стандарти дозволяють сертифікувати не лише пакети, а й іншу продукцію.
Стандарти до застосування:
ДСТУ EN 14995:2018
(EN 14995:2006, IDT)
Пластмаси. Оцінювання здатності до біохімічного розпаду. Порядок випробування та технічні умови
ДСТУ EN 13432:2015
(EN 13432:2000, IDT)/ Поправка № 1:2018 (EN 13432:2000/AC:2005, IDT)
Паковання. Вимоги до упаковки, утилізованої способом компостування і біодеградації. Тестові схеми та критерії оцінювання для остаточного прийняття упаковки.
До слова, Європарламент схвалив
Європарламент проголосував за заборону пластикового посуду та пакетів заборону пластикових виробів одноразового використання на засіданні 24 жовтня 2018 року.