Олександр Мельник
Бернгард Ґрілл, очільник цього підрозділу Fraunhofer і один із керівників програми із розробки та впровадження MP3, у листі до мережі NPR зазначив, що де-факто формат аудіоданих AAC — Advanced Audio Coding, — який його організація також допомагала створити, став новим стандартом для завантаження музики та відео у телефонах та на інших пристроях. За його словами, це сталося через більшу ефективність і функціональність нового формату у порівнянні із MP3.
Як все починалося
Команда інженерів створила формат MP3 у момент, коли потрібно було передавати аудіозаписи телефонними лініями із обмеженою пропускною здатністю. Fraunhofer у пошуках легальних та ефективних способів заохочення компаній до застосування цього формату у плеєрах та в дистрибуції файлів неодноразово зіштовхувалася як із відкритою, так і з прихованою протидією з боку компаній, котрі виробляли ґаджети чи продавали музику. А ще піратство негативно вплинуло на можливість монетизувати цей аудіоформат.
Крім того, ще 1995 року було укладено лише одну ліцензійну угоду на ринку США. Із появою iTunes пізніше і ця угода перестала бути ключовою для компанії, що створила стандарт. Fraunhofer навіть створила програмне забезпечення для конвертації аудіодисків у MP3-файли, та це не надто врятувало ситуацію.
Що означає ця новина
Кінець епохи MP3 не означатиме, звісно, що всі поголівно вже відмовилися чи відмовляться від цього формату у побутовому використанні. Але це означає, що дедалі більше користувачів звернуть увагу на AAC та інші формати запису і зберігання музики (особливо, якщо йдеться про роботу із компакт-дисками та жорсткими дисками на різних пристроях).
Є й інша проблема: інженери, котрі створили MP3, мали неповні дані щодо сприйняття інформації людським вухом — а тому MP3 як формат передачі звуку працював на базі хибних припущень щодо того, як влаштоване людське вухо та слух загалом. Тепер стрімінґовим сервісам та новим форматам звуку доводиться долати цю проблему самотужки.