Телеграф Авеню
Певно, 2020-й залишиться у всесвітній історії одним з найзаповненішим дивними подіями роком — і драйвером цього, без сумнівів, стала пандемія COVID-19. Локдауни стали не тільки необхідністю, аби не захворіти на коронавірус, а й можливістю отримати більше вільного часу.
Звісно, коли людина знаходить вільний час — вона частенько трансформує його у творчість. Так, у 2020 році ми бачили тисячі подкастів, нових YouTube-каналів, меми та навіть нові музичні мікрожанри. Про один з таких — bardcore — ми сьогодні й поговоримо, а також спробуємо дізнатися, що зараз відбувається з цим напрямком.
З чого почався bardcore
Bardcore (Бардкор, також відомий як Taverwave) — це музичний мікрожанр, який переосмислює відомі хіти так, як вони «звучали б у середньовіччі». Звісно, це умовна мімікрія під давні часи.
Загалом, бардкор став мікрожанром, оскільки пісні-представники все ж таки мають спільні риси. Їх усього три:
- Бардкор-пісні обов’язково повинні бути каверами на популярну пісню (саме впізнаваність реміксу є важливим атрибутом жанру);
- У таких композиціях велика увага приділяється інструментам, які існують сотні років — арфам, лютням, гуслям тощо;
- Публікація композицій часто супроводжується фейковими фресками чи гобеленами замість звичайних обкладинок — це не обов’язково для bardcore, проте це також впізнавана родзинка.
Після першої популярності бардкору нові шанувальники жанру намагалися знайти, кого вважати першопрохідцем та популяризатором. Розпочати історію варто не з року пандемії та локдаунів, а з 2017.
У грудні того року ще маловідомий музикант Algal the Bard залив на свій канал кавер на пісню Toxicity гурту System of a Down. Звісно, спочатку слова barcore в описі не було зовсім — але можна вважати, що ця Medieval Style композиція була відправною точкою для жанру.
Пісня так би й загубилася на теренах інтернету, якби не 2020 рік. Шанувальники знову рознесли кавер Algal the Bard мережею — разом із жартами про те, що COVID — то нова Чорна смерть (середньовічна чума).
Варто згадати й те, що у 2020 мережею ширилися ще два меми — Coffin Dance, відомий як «танцюючі африканці з труною» та середньовічні фрески, які обмірковували через призму сучасних проблем.
Все це в купі — Algal the Bard, Coffin Dance та середньовічні фрески — надихнули ютубера Cornelius Link з Німеччини у квітні 2020 зробити «середньовічний кавер» на трек Astronomia (саме цей трек росіянського виконавця Tony Igy грав у мемах з трунарями).
Як розповідає сам Cornelius Link, він побачив у WhatsApp реальну фреску 11-го століття з трунарями, що нагадала йому про мем Coffin Dance. Тоді він подумав, що «було б весело міксувати Astronomia із середньовічними інструментами». Кавер вистрілив — пісню можна вважати перших великим хітом жанру bardcore.
В іншому куточку світу — в Сингапурі — ютубер Стенлі Йонг (Stantough) лишився без роботи через пандемію та просто нудьгував вдома. Тоді він вирішив зробити «середньовічний кавер» на пісню Hips Don’t Lie співачки Shakira — саме ця композиція остаточно зафіксувала популярність bardcore.
Bardcore підкорює інтернет
Останню частину 2020 та увесь 2021 рік бардкор продовжив підкорювати мережу — на YouTube та Spotify з’явилися десятки авторів та тисячі реміксів.
Деякі з композиторів почали розвивати нову течію — зокрема, з’явилися «вікінгські» кавери, які охрестили «скальдкор», а деякі з музикантів не лише перегравали відомі мелодії, а й почали співати.
Так, в мережі з’явилася Hildegard von Blingin, яка є однією з найпопулярніших авторок bardcore. Вона одна з перших почала не тільки перегравати хіти «під середньовіччя», а й заспівала на ці мелодії — деякі її кавери збирають десятки мільйонів переглядів.
Варто зазначити, що Hildegard von Blingin встигла навіть поділитися зі ЗМІ своїми думками, щодо популярності мікрожанру.
Ми бачимо безпрецедентну кількість творчих тенденцій в Інтернеті, і я думаю, що це абсолютно пов’язано з карантином. Це, а також глобальне почуття туги та самотності.
Hildegard von Blingin
Композиторка також підтвердила тезу, що у багатьох сучасних «бардів» не було б часу створювати бардкор, якби не карантин.
Ось ще декілька каналів, які завірусилися під час популярності bardcore:
Окремо варто зазначити, що з YT деякі автори перекочували в TikTok — й там bardcore отримав другий подих. Користувачі платформи почали танцювати під ремікси та жартувати про сучасні проблеми у середньовічних тавернах.
Занепад bardcore
Популярність мікрожанру трималася до 2022 року — точніше, до кінця локдаунів та пандемії коронавірусу. Як тільки творцям довелося вийти з карантинів, жанр остаточно став занепадати — й в ньому залишилися лише ті автори, хто, окрім самої мімікрії, додавав до bardcore щось нове. Наприклад, вищезгадана Hildegard von Blingin.
Перші автори, як-от Algal the Bard та Stantough, продовжують робити свою справу, але кількість переглядів та зацікавленість аудиторії сильно зменшилася, порівняно з періодом карантинів. Звісно, автори, які продовжують творити, намагаються актуалізувати bardcore (приклад нижче).
Пішли з жанру й ті, хто вважалися його популяризаторами. Зокрема, Cornelius Link з 2023 року не оновлює свій YouTube-канал. Але чи було це неочікуваним?
Фактично, bardcore ще при народженні мав декілька деталей, які вказували на те, що жанр буде популярним недовго. Зокрема, перша проблема полягає саме у стилістиці та навичках авторів. Бардкору відразу не було куди розвиватися професійно, оскільки сама концепція полягає у тому, що пісні — обов’язково кавери.
На музичних теренах існує такий фундаментальний жанр як фольк — і якщо прибрати з bardcore навмисну експлуатацію різноманітних лютень та арф, а також відомі хіти — буде звичайний фольк.
Крім того, самі автори зізнавалися, що роблять цю музику аматори (попри дійсно неймовірно якісне звучання деяких композицій). Ось що про це каже Stantough:
Я знаю, як звучать гуслі. Але я ніколи не бачив їх на власні очі.
Stantough
Це, своєю чергою, прибирає для авторів bardcore можливість розвиватися. Будь-яка течія музики, перед тим, як стати великим жанром, обов’язково розвивається шляхом унікальних ідей композиторів. Бардкор, на жаль, застиг у часі — як би іронічно це не звучало.
Крім того, завадить розвитку й можливість заробляти на своїй творчості. Оскільки суть bardcore саме у каверах, отримувати монетизацію з пісні буде дуже важко. Звісно, деякі композитори опублікували свої пісні на стрімінгових платформах, проте це скоріше виняток з правил.
Звісно, в першу чергу bardcore — це мем. Але, як і багато творчих ідей часів карантину, він залишиться в тому періоді, коли у творців було більше можливостей та часу творити. Але й сумувати не варто — завтра нас чекає вже новий core. Хто зна, може цього разу також будуть переосмислювати інше історичне явище.
Й на останок — музику!
