Alex Droptape
Відеоверсія
Ніколи не думав, що в мене буде найулюбленіший брейкдаун, але брейк в пісні To the Hellfire – найкрутіша річ, яку я чув за останній час. Цікаво, що американські деткорщики Lorna Shore до нещодавнього часу були для мене лише гуртом, альбоми яких я слухав всього по одному разу в кращому випадку. Незважаючи на те, що рекомендую ознайомитись з невеликою дискографією команди, сам для себе вважаю їхні роботи деткором середньої руки. Але з нюансами. Виходить, ці нюанси заслуговують окремого матеріалу? Теж не зовсім, але зараз про все поговоримо детальніше. Що ж, давайте дізнаємось, чому майбутній альбом деткорщиків Lorna Shore заслуговує уваги насамперед блекметалічної аудиторії.
Lorna Shore утворилися в Нью-Джерсі в 2010 році. Після декількох демок гурт випустив дебютний реліз Psalms в 2015 році. Вокалістом команди на той момент був Том Барбер, який потім звалив в Chelsea Grin. З ним гурт записав два альбоми, тому робота 2017 року під назвою Flesh Coffin також вийшла з цим фронтменом. Ці дві роботи між собою схожі, тому буду говорити про них одночасно, адже в них як спільні сильні, так і слабкі сторони. Останніх, на жаль, більше. Flesh Coffin був першим альбомом, з яким я ознайомився. Не скажу, що він мені сподобався, але я вирішив спробувати послухати й дебютний альбом. Думка не змінилася, але я відмітив у хлопцях те, що вони місцями дуже нагадують моїх улюблених Whitechapel раннього періоду, коли тенесійські деткор монстри загравали з ембієнтом, привносячи в музику кріпові звучки в стилі олдскульних хоррорів. Також відмітив, що команді вдається непогано вкрапляти звучання блек-метал елементи, чим славляться Carnifex. Не скажу, що Лорна на перших записах цим зловживала, але якщо такі моменти траплялися, то сильно розбавляли динаміку і запам’ятовувалися. Але про гурт я забув одразу же, як тільки закінчив прослуховування. Для себе зрозумів, що це непоганий колектив, який може сподобатись любителям жанру, але концептуально нічого нового або цікавого не знайшов.
В 2020 році багато знайомих почали рекомендувати обов’язково послухати їхню третю платівку Immortal. Мовляв, вокаліст змінився, хлопці трохи переглянули своє звучання і тепер все настільки суперво, що навіть такий прискіпливий хрєн як я маю зацінити. Я зацікавився. Новим вокалістом став СіДжей Макрірі, фронтмен деткор-банди Signs of the Swarm. І дійсно, з ним чуваки з Lorna Shore зазвучали набагато яскравіше: звук став більш об’ємним і плотним, хлопці почали більше гратись зі зміною темпу, в них стало краще виходити акцентування на кульмінаційних моментах і все в такому дусі. Досить важливо, що тепер до блек-металічних елементів додалися симфонічні імплементації. Віднині гурт звучав не тільки як варіація Carnifex, але ще й як Shadow of Intent.
В цілому, Immortal сподобався набагато більше, ніж попередні роботи, але чи зміг я полюбити цю платівку? Ні. В їхньому балансі між симфонікою і блек-металом точно шось було. Той момент, коли відчуваєш, що це круто, але чогось не вистачає. Начебто дивишся на стіну без однієї цеглини. Але при цьому не можеш знайти цю діру. Я послухав альбом декілька разів і весь час не міг зрозуміти, чого саме мені не вистачає при всій крутизні матеріалу? Це та робота, яку я можу порекомендувати, але сам майже не слухатиму. Після цього я знову забив на гурт. До моменту, коли в 2021 році не вийшов сингл To the Hellfire…
Отже, історія приблизно така сама як з Immortal. У Lorna Shore знову змінився вокаліст (якщо що, то вчетверте, адже в них до Барбера ще хтось був, але це не важливо) і ось тепер гурт мені точно сподобається. Або ні, бо пацани зазвучали трохи дивно, незрозуміло і неоднозначно. Я з думкою “шо опять”, вирішив таки ознайомитись з синглом. Так ось, коли я почув To the Hellfire – нарешті я офігів від музики Lorna Shore. Виявляється відповідь на моє питання: чого не вистачало гурту – дуже проста – талановитого вокаліста.
Концептуально музика гурту не сильно змінилася з часів Immortal. Але віднині сонграйтинг вийшов на новий рівень: симфонізму більше, але він в тему, блекметалічного вайбу більше, але його рівно стільки, скільки потрібно, соляки валять, але запам’ятовуються, брейкдауни на місці, але які ж вони розйобні! Новий кудрявий парнішка на ім’я Вілл Рамос – ось ця цеглинка, якої так не вистачало. Я дуже сподіваюся, що віднині гурт не продовжуватиме свою тенденцію змінювати фронтменів, а буде триматися за Вілла з усіх сил. Рамосу вдалося не тільки підняти музику Lorna Shore одразу на дві сходинки вище, але й зробити гурт неймовірно впізнаваним серед усієї металічної тусовки.
Гурт відчував, що з Рамосом звучить набагато яскравіше і нова музика, яку пише команда, точно знайде відгук в серцях більшого кола шанувальників металу. Саме тому хлопці змінили своє старе лого на щось характерне саме для блек-металічних гуртів. Адже незважаючи на те, що музиканти в основі залишилися в рамках деткор-жанру, блек-елементи значно прибавили вагу і навіть більше – блек-метал від Lorna Shore набагато цікавіше і свіжіше, ніж у більшості чистопородних блекарів.
Я дуже радий бачити, як популярність Lorna Shore стрімко набирає обертів. Сподіваюсь, що цей гурт з Нью-Джерсі в недалекому майбутньому стане одним з найвпізнаваніших екстремальних гуртів сучасності. Музика команди надпотужна і надтехнічна, але при цьому привертає увагу навіть тих людей, які до екстрим-металу мають опосередковане відношення. На даний момент Lorna Shore має велику цінність для блеку, адже помічаю, як через цих хлопців люди все частіше починають звертати увагу на блек-метал стиль. Але насамперед гурт захоплює саме вокалістом. Вілл Рамос – надлюдський фронтмен. Просто знахідка для Lorna Shore. Ну і ці брейкдауни – просто неможливо.
На даний момент повноцінного альбому з Віллом немає. Гурт нещодавно релізнувся міньйоном …And I Return to Nothingness, а зараз потихеньку випускає сингли, з кожним разом все більше підігріваючи інтерес до четвертого студійного альбому Pain Remains, який вийде вже цієї осені, а саме в жовтні. Тому є ще достатньо часу ознайомитись з матеріалом як з Віллом Рамосом, так і прослухати всі попередні релізи, щоб побачити, як хлопці розвивалися і прогресували. Незважаючи на деткорове коріння гурту, першочергово рекомендую послухати Lorna Shore саме блек-металічній аудиторії. Адже це саме той блек-метал, який я хочу чути в 2022 році.
Що ж, ось таким вийшов мій невеличкий матеріал про надзвичайно талановитий гурт Lorna Shore. Чи стануть хлопці новими суперзірками металічної сцени – покаже лише час. А зараз пишіть в коментарях своє ставлення до гурту, а також, будь ласка, поставте вподобайку моєму відео. Також підписуйтесь на мої соцмережі. Будемо прощатися. Побачимось найближчим часом на сторінках сайту. Не забувайте про головне – слава Україні і слухайте тільки хорошу музику.
- Ютуб-канал про метал-музику: https://www.youtube.com/droptape
- Другий канал про відеоігри та кіно: https://www.youtube.com/droptapelive
- Твіттер: https://twitter.com/Asp1re1nsp1re
- Телеграм: https://t.me/droptape