🎀 Чому варто перестати критикувати Олівію Родріґо й нарешті почути альбом SOUR

За останній рік Олівії Родріґо дісталося від «експертів» та гейтерів так, як давно не діставалося попзіркам. Її звинувачували у вторинності, примітивності, банальності, плагіаті та інших смертних гріхах для музикантів. І це при тому, що за межами цієї бульбашки співачка розквітала на очах.

Родріґо спочатку захопила TikTok, потім чарти, зібрала мільярди прослуховувань і отримала заслужені сім номінацій на «Ґреммі», у тому числі й головні – за найкращий альбом, найкращий новий артист, запис року та пісня року.

То у чому секрет Олівії Родріґо та чому її дебютний альбом SOUR не послухати, а почути.

Звідки взагалі взялася Олівія Родріґо?

Олівія Родріґо народилася у 2003 році у невеликому містечку у штаті Каліфорнія в родині сімейного терапевта філіппінського походження та шкільної вчительки. Майбутня зірка з дитинства займалася музикою та театральними гуртками, слухала альтернативний рок та кантрі й фанатіла від Тейлор Свіфт та Гейлі Вільямс.

У 13 років її родина переїхала у Лос-Анджелес, а дівчинка отримала першу серйозну роботу – головну роль у серіалі «Трубкочуд» (Bizaardvark) на каналі Disney. Так почався її шлях у фабриці мрій, що вже десятки років дає нам попзірок. Найбільшим проєктом Олівії для Disney стала головна роль у High School Musical: The Musical: The Series (ага, це справжня назва), для якого вона написала кілька пісень.

Рік потому, 8 січня 2021-го, Олівія випустила дебютний трек на лейблі Interscope Records. driver’s license, який задумувався титульним синглом для першого EP, розірвав TikTok й чарти та змінив для Родріґо все.

Що особливого у синглі drivers license?

Driver’s license почався із запису з щоденника, в якому Олівія так і написала: «Минулого тижня я отримала своє водійське посвідчення». Методом проб та помилок співачка врешті написала пісню, яку принесла продюсеру Дену Нігро. Саме він переконав артистку не співати увесь трек фальцетом та змінив кілька рядків тексту, які згодом будуть обговорюватися фанатами.

Ден Нігро теж нове ім’я для індустрії. Його співпраця з Родріґо – перший реальний успіх. Позаяк, він вже працював зі Скай Феррерою, Кайлі Міноуґ, Карлі Рей Джепсен, Льюїсом Капальді та Фінеасом О’Конелом.

Родріґо вдається заспівати про розбите серце так, щоб захопити слухача від початку. Трек починається зі звуку, який видає машина, коли ти відчиняєш двері, тримаючи ключ, готовим до заведення. Вона запрошує слухача в інтимний простір автомобіля. Як я й казала, сама співачка планувала співати фальцетом увесь трек, але продюсер переконав її в тому, що напругу у пісні варто розвивати потроху.

І тут варто згадати про феномен whisper pop, або попмузики, яка виконується пошепки. Хоча саму техніку використовували вже давно, її розквіт припав на 2010-і. З віспер поп експериментували Лана Дель Рей, Лорд та Селена Гомез, а його королевою вважається Біллі Айліш. Існує версія, що популярність жанру пов’язана з інформаційним шумом сучасності. Ніби-то ми, як слухачі, знаходимо у ньому тишу та затишок, втечу у навушниках.

Завдяки такому виконанню та відсутності очікуваного приспіву driver’s license створює ефект тихої поїздки наодинці зі своїми думками. Ба більше, Родріґо та Нігро спеціально створили перехід, що підходить під формат TikTok відео, й не прогадали.

Ще один успішний прийом пісні схований у бриджі наприкінці. Він одночасно є заміною усіх приспівів та кульмінацією треку. Щоб не зруйнувати знайому атмосферу, співачка використала дитячу пісню-дражнилку, яка не має назви, але відома в усьому світі. Універсальне «на-нана-на-на-на», сповільнене для драматичного ефекту.

Недооцінювати вплив «Діснею» в успіху синглу, а потім і альбому, теж не варто. Врешті, Олівія публічно була у стосунках зі своїм колегою за фільмом Джошуа Бессетом. Вони свідомо зняли подібні між собою кліпи. Продюсер Родріґо свідомо вписав blond girl у текст driver’s license, щоб фанати спекулювали про нову дівчину Бессета Сабріну Карпендер. Та й Карпендер свідомо випустила пісню Skin, в якій «диссить» Родріґо фразою «можливо, “блонд” було єдиним словом, що римується». І все це тріо поєднує саме Disney, які рідко дозволяють свободу дій своїм протеже.

Як слухати альбом SOUR?

Хоча SOUR і сприймається як звичайний альбом про невдале перше кохання, але музичні критики та дослідники попкультури помітили в ньому й глибший сенс. Посилатися можна на різні джерела, але я лишу для прикладу чудове відео каналу The Take, в якому зокрема підіймається й це питання.

Якщо коротко, то пісні у SOUR розкривають сім стадій переживання горя. У цьому випадку, горя від розставання.

• Перша стадія – шок та заперечення. Якщо у driver’s license лірична героїня дезорієнтована самотністю й не розуміє, куди рухатися далі, то з піснею 1 Step Forward, 3 Steps Back вона намагається зрозуміти, де саме помилилася і як це виправити.
• Відчуття болю та перекладання провини співачка оспівує у Traitor, в якому буквально розповідає, що хоча коханий їй технічно не зраджував, але все одно лишається зрадником.

• Поп-панкова Good 4 U, яка за настроєм перегукується з першою піснею на альбомі, – відповідає за гнів, який ми відчуваємо, коли переживаємо горе. Її можна порівнювати з відомим хітом P!nk So What, яка ідеально підходить для моментів, коли набридло плакати і хочеться покричати.

• Поступовий перехід до завершальних стадій гніву відбувається з Deja Vu, в якій лірична героїня починає усвідомлювати, що провина не лежить лише на ній, і ситуація, в якій вона опинилася, не є унікальною. У наступних кількох синглах вона працює над своїми емоціями, реконструює те, що трапилося, перевідкриває себе й врешті погоджується рухатися далі.

• Прийняття та дистанціювання втілюються в останніх синглах – Favorite Crime та Hope Ur OK, в яких співачка готова рухатися далі й відпускає свій біль.

Як бачите, нічого нового у цій побудові альбому немає та й не повинно бути. Родріґо додає до наративу власний голос, не намагається створити ідеальну картинку й тим самим потрапляє у цільову аудиторію.

Історія про стосунки, в яких одна людина підлаштовується під іншу, аж поки ця інша не знаходить когось третього – зрозуміла. Історія про те, як постійна гонитва за популярністю та любов’ю, зводиться до заздрощів – теж зрозуміла. Шлях любові до себе – тим паче зрозумілий. SOUR просто репрезентує ці всі історії.

Поверх цього накладається й інший контекст, про який Олівія розповідала у Teen Vogue:

«Дуже складно зростаючи у цьому медіасередовищі знайти когось, на кого ти схожий, якщо ти не маєш європейських рис, світлого волосся та блакитних очей, якщо ти не є традиційно привабливою. Мені здається, що репрезентація – це про можливість додавати нове, а не забирати щось в інших».

Олівія Родріґо

Про плагіат та наслідування

Основне, про що не можна забувати, говорячи про плагіат – це те, що він об’єктивний. Є способи його точно встановити, а потім в судовому порядку отримати компенсацію. І з піснями Родріґо цього досі не трапилося.

Що ж до наслідування, то іронічним у цій ситуації є те, що Олівія озвучувала свої джерела натхнення від самого початку. І це нормально. Навіть Кортні Лав, яка оголосила ледь не війну Родріґо, свого часу спокійно зізнавалася у тому, як надихається, наприклад, британськими рокерами Bauhaus.

«Кожен артист надихався кимось з попередників. Це веселий процес, в якому ми ділимося один з одним. Нічого нового у музиці й немає. Чотири акорди у кожній пісні. У цьому й прикол – намагатися зробити з них щось своє»

Олівія Родріґо

Врешті Родріґо під тиском суспільства (а не суду чи інших авторів й авторок!) додала в співавтори усіх пісень кожного та кожну, на кого покликалася у своїй творчості. Тим самим, до речі, погоджуючись втратити частину свого заробітку.

Дуже добре у цій дискусії висловилися The Verge, записавши цілий розбір «плагіату» співачки. Кожен приклад наводити не буду, згадаю лише той, за який Родріґо дісталося найбільше (Good 4 U та схожість з піснею Paramore): «Люди у TikTok почали робити мешапи, типу “дивіться, як ці пісні звучать разом”. І цьому є причина! Вони написані майже в одній тональності, використовують однакову послідовність акордів. Вони обидві говорять про розбите серце та жалюгідність підліткових стосунків. […] Вони мають подібні музичні елементи, але, звісно, абсолютно різний текст. Це пісні не одного жанру, гітарні тони абсолютно різні й тут очевидно відмінні мелодії. Пісні мають щось спільне, гарно звучать разом, але є фундаментально різними.»

Чому саме на SOUR накинулися з такою силою сказати складно. Сама співачка обережно говорила про те, що бажання дискредитувати роботу жінок, особливо молодих, в усіх сферах нікуди не зникло.

Мені ж хочеться найбільше провести паралель між Олівією Родріґо та Гаррі Стайлзом. Свого часу Стайлз був частиною машини для заробляння грошей – бойзбенду One Direction. Після розпаду гурту співак почав пошуки себе, випустивши хороший, але абсолютно вторинний дебютник, в якому теж віддавав належне своїм улюбленим артистам. І лише кілька років потому він зробив камінг-аут, сформував візуальний образ, який ні з ким не переплутаєш, знайшов своє звучання та став улюбленцем і преси, і слухачів, і глядачів. Олівія йде тим самим шляхом, просто відстає від Стайлза через різницю у віці.

Замість висновків

Олівії Родріґо скоро виповнюється 19 років. Вона будує і кар’єру діснеївської акторки, і сольну музичну. Будує впевнено та успішно. Якщо пошукати новини про неї, то більшість з них міститимуть щось або про рекорд, або про нагороди, або про успіх. І це чудово.

Паралельно з цим вона культивує образ свідомої та прогресивної знаменитості, говорячи і про тиск на жінок, і про клімат, і про репрезентацію, і про вакцинацію. Її позиція гучна та зрозуміла. І це чудово.

Але головне, що Родріґо розвивається. З кожним новим живим виступом її техніка стає впевненішою, її виходи на червоні доріжки стають продуманими. І немає жодної причини думати, що наступний реліз Олівії Родріґо не змінить черговий раз тенденції та звучання попмузики. То навіщо бути на стороні гейтерів, а не тих, хто багато років потому зможе сказати, що любить її від першого релізу?