Phill Pukharev
Привіт! Мене звати Філ Пухарєв, я музичний журналіст. Ви могли читати мої тексти на Karabas Live, УП.Життя, Muzmapa, Kyiv Daily і не тільки, а також слухати мене на “Громадському радіо”, Old Fashioned Radio та багато де ще.
Останній рік я також веду Telegram-канал ПЛАЙ, в якому пишу про українську естраду. Весь цей час мені хотілося узагальнити свої музичні розвідки і зробити лонгрід про best of the best естрадних пісень в дусі журналу Rolling Stone. І ось він перед вами!
Перш, ніж ви почнете читати та слухати – кілька зауваг. Під українською естрадою я розумію не конкретний жанр, а скоріше окремий пласт музики, що зародився в Україні у 50-х і почав занепадати у 90-х, з появою звичного для нас шоу-бізнесу. Хоча найстаріша пісня у підбірці датується 1930-ми роками, а найновіша – 2007-м. Так, естрада в Україні жевріє і досі, але зараз нагадує скоріше зомбі чи п’яного батю за святковим столом, тому про це краще не будемо.
Цим матеріалом я також хочу зламати стереотип про те, що українська естрада – консервативна та нецікава. Протягом сімдесяти років вона постійно видозмінювалася і еволюціонувала під впливом музичних жанрів, популярних у той чи той час за кордоном. У цій підбірці ви почуєте не лише поп-шлягери, а й рок-н-ролл, джаз, блюз, соул, фанк, психоделіку і навіть трохи електроніки. Причому, як від прославлених естрадних селебрітіз типу Софії Ротару чи Іво Бобула, так і від маловідомих та незаслужено забутих ноунеймів. Потрапили сюди як пісні, написані в Україні, так і естрадна творчість українських емігрантів – адже це теж частина нашої пісенної культури.
Так, це рейтинг. Так, він суб’єктивний, бо складала його жива людина. Тим не менше, при відборі пісень я намагався відкинути снобізм і забути про особисті музичні смаки. Тому, кожного разу тиснучи на play, ставив перед собою такі запитання:
- Яка музична цінність пісні? Наскільки круто попрацювали композитори та поети-пісняри?
- Наскільки якісно зіграна пісня? Як у ній проявили себе вокалісти/вокалістки та музиканти?
- Чи відповідає пісня музичним трендам, поширеним за кордоном у свій час?
- Наскільки пісня була популярною у свій час?
- Як вона вплинула на сучасність та сучасну українську музику?
Місця у рейтингу розташувалися в залежності від відповідей на ці запитання. Але можете вважати їх символічними, бо сюди все одно потрапила сотня найкращих (звісно, на мою думку).
Сподіваюся, не забув нічого важливого. Якщо забув – нічого дивного, все у топ-100 вмістити неможливо. В ідеалі кожне естрадне десятиріччя заслуговує на окрему підбірку. Тому, якщо помітили помилку чи будь-який інший факап – не поспішайте влаштовувати холівари, а просто напишіть мені. Щось придумаємо.
І наостанок хочу подякувати проекту “Золотий фонд української естради” та особисто Ігорю Калиниченку, ютуб-каналу BigBitUa, фільму “Вусатий фанк” та іншим джерелам, звідки я запозичував інформацію для матеріалу та музику. Завдяки старанням цих ентузіастів сьогодні ми можемо почути скарби української естради у вільному доступі. Якби не вони, цей текст залишився б лише текстом.
Зрештою, якщо ви не хочете чи не можете читати це довжелезне полотно – просто вмикайте плейлист української естради, який я зібрав окремо наприкінці. Але сподіваюся, що крутість цих пісень все ж мотивуватиме вас дізнатися більше про їхніх авторів та виконавців. Приємного читання та прослуховування!
100. Mickey & Bunny — This Land Is Your Land (1964)
Модест Склепович і Орися Іваничук – діти наших емігрантів у Канаді. Вони грали кантрі, поєднуючи англійську мову із українською. У пісні This Land Is Your Land Міккі та Банні популярно пояснюють, як знайшли нову батьківщину за океаном.
99. Леся Боровець — Сум Афродіти (1978)
Ця львівська співачка відома співпрацею з ансамблями “Ватра” та “Медікус”. А ось про сольні пісні Лесі Боровець на музику Богдана Янівського та вірші Богдана Стельмаха сьогодні майже ніхто не пам’ятає. “Сум Афродіти” – елегантний бароко-поп із давньогрецькою богинею любові в головній ролі.
98. D Drifters 5 — She Loves You (1965)
Якщо у 60-х хтось і заслужив звання “наших Бітлз”, то це українсько-канадський гурт братів Романишиних. Музиканти першими переклали нашою мовою ранні хіти “Ліверпульської четвірки”, зокрема і She Loves You. Щоправда, переклад у D Drifters 5 доволі вільний. Та й за звучанням чутно, що рок-н-рол – не зовсім їхня стихія. Але спроба була того варта.
97. Березень — Мельник (1986-88, точний рік невідомий)
Містичний арт-рок від першого в Україні біг-біт-гурту. Фронтмен і гітарист “Березня” Олександр Авагян розпочинає пісню віршованою казкою, а на приспіві “Мельника” вступає Валерій Вітер – неповторний вокаліст, що невдовзі прославиться з ансамблем “Кобза”.
96. Ніна Павленко, Тамара Поліщук, Валентина Третякова — Гуцулка Ксеня (1956)
Оригінал пісні з’явився на світ ще у 30-х роках. За однією з версій, коломийський композитор Ярослав Барнич присвятив її своїй учениці. За іншою, автором “Гуцулки Ксені” є вчитель Роман Савицький. “Пісню, яку співатиме вся Гуцульщина” його попросила написати племінниця.
Перші виконавиці “Гуцулки Ксені” – тріо бандуристок-співачок Ніни Павленко, Тамари Поліщук і Валентини Третьякової. Українські народні інструменти в ній перегукуються з мотивами латиноамериканського танго.
95. Віктор Андросов і Корабели — Карпатська ніч (1971)
Віктор Андросов вивчав музику в Дрездені, а після навчання повернувся в Україну і спрацювався з миколаївським ансамблем “Корабели”.
“Карпатська ніч” – забутий, але від того не менш чудовий твіст, прикрашений потужним і одночасно тремтливим вокалом.
94. Іван Попович, Олег Дорош та Медікус — Грай, сопілко (1976)
Попович та “Медікус” вперше перетнулися на зйомках мюзиклу “Залицяльники” (1968). Спільну платівку закарпатський співак і композитор та львівський ансамбль випустили аж вісім років потому.
У “Грай, сопілко” музикантам вдалося подружити естрадний джаз із західноукраїнською фольк-культурою.
93. Смерічка — Шовкова косиця (1976)
Маловідома пісня легендарного чернівецького ансамблю, де блюз заходить на територію чи то ромського, чи то єврейського фольку. Співає Алла Зборлюкова, яка незаслужено загубилася в тіні Назарія Яремчука та Василя Зінкевича.
92. Антін Дербіш — Жоржина (1967)
Після переїзду до Канади Антін Дербіш став вокалістом емігрантського хору “Ватра” (не плутайте з однойменним львівським ансамблем). Там він познайомився з іншим “музичним біженцем” і земляком – композитором Богданом Весоловським, якого називають першим українським джазменом. Ще у 30-х Весоловський грав у Львові у складі гурту “Ябцьо-джаз”.
Разом співак і композитор записали “Жоржину” – інтелігентне, хоча й морально застаріле танго на вірші Володимира Сосюри.
91. Смерічка — Сніжинки падають (1968)
Новорічний твіст від ранньої “Смерічки”, яка наприкінці 60-х базувалася у Вижниці. “Сніжинки падають” – перший запис гурту із вокалом Василя Зінкевича. Композитору Левку Дутківському та іншим музикантам тут ще бракує досвіду та майстерності, але двері у зіркове майбутнє привідкриються перед ними зовсім скоро.
90. Електронова — Червона рута (1975)
Хто тільки не перегравав безсмертний хіт Володимира Івасюка! Але на цьому кавері хочеться зупинитися окремо. Проект українсько-американського композитора Марка Сидорака перетворив “Червону руту” на новаторський як для середини 70-х синті-поп. Шкода, що далі альбому Ukrainian експерименти “Електронови” не зайшли.
89. Крок — Крок (1978)
У 60-х Володимир Ходзицький та його “Червоні дияволята” були одними з найяскравіших представників рок-н-рольної сцени Києва. А наприкінці наступного десятиріччя гітарист заснував супергурт “Крок”, до якого увійшли колишні музиканти “Кобзи” та “Чарівних гітар”. Однойменна пісня “Кроку” – вправний психоделічний фанк зі старим, як світ, сенсом про те, що у будь-якій справі головне – діяти.
88. Віктор Морозов і Смерічка — Спитай (1987)
Культовий львівський музикант Віктор Морозов (екс-”Арніка”, “Ватра”) долучився до чернівецької “Смерічки” у пізній період ансамблю. В ньому він почав розчищати дорогу до подальшої сольної творчості. “Спитай” – це щемкі філософські рефлексії про плинність життя, записані наодинці з акустичною гітарою.
87. Березень — Березень (1967)
Гімн весни від батьків українського біг-біту. Якби The Kinks зібралися в Україні, а не у Великобританії, то грали б щось у тому ж дусі.
86. Водограй — Подорож (1977)
Учасники дніпровського ансамблю раніше виступали у джаз-бендах, тому могли дозволити собі грати ось такі інструментальні речі. “Подорож” – психоделічний етюд, головною рушійною силою якого став клавішник Олег Косько.
85. Гуцули — Джінси (1989)
Косівські хард-рокери скаржаться, що не можуть купити нові джинси, бо в старих кишені в дірках. “Гуцули” тролили провінціалів задовго до того, як “Брати Гадюкіни” та Віка Врадій зробили це мейнстримом.
84. Арніка — Сонячний дощ (1975)
На хвилі хайпу “Червоної рути” московський композитор (і слідчий за сумісництвом!) Олексій Екімян почав писати пісні для українських музикантів. Львівська “Арніка” зібрала їх в окрему міні-платівку.
“Сонячний дощ” – флагманський хіт релізу. Його текст поет Юрій Рибчинський стилізував під дитячий віршик. Простий, але чіпкий шлягер наприкінці 70-х справді був популярним, хоча сьогодні про нього мало хто згадає.
83. Ватра — Гей ви, хлопці молодії (1975)
Перший склад львівської “Ватри” наважився поставити на свою платівку козацький марш, ще й замаскував його під французьке кабаре. Чиновники не оцінили креативу і розпустили гурт, зате популярність альбому серед слухачів не згасала протягом п’ятнадцяти років.
82. Костянтин Огнєвий – Чорнобривці (1967)
Естрадна нетлінка про матір. Головний хіт композитора Володимира Верменича.
Першим “Чорнобривці” виконав співак Костянтин Огнєвий. Текст поета Миколи Сингаївського він особисто обрав серед десяти інших варіантів.
81. Смерічка — Капелюх (1987)
Разом зі “Смерічкою” Віктор Морозов дістав з архіву Івасюка цю легку і на диво жартівливу пісню. Музиканти обережно вмонтували в неї елементи синті-попу.
80. Дмитро Гнатюк — Черемшина (1969)
Композитор Василь Михайлюк та поет Микола Юрійчук написали цю пісню ще у 65-му. Чотири роки потому історію про ідилію у буковинському селі Вашківці прославив їхній землянк, оперний співак Дмитро Гнатюк. Він заспівав “Черемшину” в прямому ефірі “Блакитного вогника”.
79. Іван Бобул та Жива вода — Якщо любиш, кохай (1984)
Чернівецький ансамбль зміг привернути до себе увагу лише після того, як у 80-х до нього приєднався Іво Бобул (тоді ще підписувався Іваном).
“Якщо любиш, кохай” – головний хіт “Живої води” з платівки пісень Левка Дутківського. Музиканти доволі незграбно обіграли у звучанні естетику “нової хвилі”, але популярності пісні це не завадило.
78. Тріо Маренич — Тиша навкруги (1979)
Валерій, Антоніна та Світлана Мареничі прославилися акустичними переспівами переважно народних пісень. Але у “Тиша навкруги” вони поклали на музику вірш Олександра Богачука. Тут немає нічого зайвого – лише гітара, маракаси та романтика сонних гаїв.
77. Ватра — Вівці мої, вівці (1983)
Візитною карткою Ігоря Білозіра у пізній “Ватрі” були рухливі композиції. Але й лірика давалася композитору не гірше. “Вівці мої, вівці” – це екзистенційна туга пастуха з пінкфлойдівськими інтонаціями.
76. Оркестр Ірени Біскуп — Золотий лист (1972)
Українсько-американський гурт Ірени Біскуп випустив платівку на двох із молодою Квіткою Цісик. У “Золотому листі” Мирослав Махмет зачитує вірш про емігрантський сум за батьківщиною. І робить це під філігранний джаз-рок.
75. Тетяна Кочергіна та Зоряний час — Завія (1979)
Колишня вокалістка кримського ансамблю “Чайки” переїхала до Києва, де зібрала новий гурт. Пісня “Завія” доводить, що зимі теж пасує сонячний фанк.
74. Смерічка — Вікна (1977)
Наприкінці 70-х Левко Дутківський ненадовго відійшов від керма “Смерічки”, але продовжив писати для ансамблю стерильні шлягери. Солістом у “Вікнах” виступив єврейський співак Давид Степановський. Він замінив у гурті Василя Зінкевича.
73. Ліна Прохорова — Три поради (1973)
Перший сольний успіх колишньої вокалістки ансамблю “Мрія”. “Три поради” для Прохорової написали вже визнані естрадні класики: композитор Ігор Шамо та поет Юрій Рибчинський. Якби в української естради існував гайд, він складався би лише з трьох речень: “Не ламай тополю. Не рубай калину. Не стріляй у птаха”.
72. Чарівні гітари — Ганка (1975)
В оригіналі цю пісню грав “Березень” ще наприкінці 60-х. Але завдяки “Чарівним гітарам” шедевр Олександра Авагяна набув барокової атмосфери і отримав досконале звучання.
71. Гуцули — Ішов кум із полонини (Параноя по-гуцульськи) (1989)
Косівські рокери на позитиві переклали українською славнозвісний Paranoid британців Black Sabbath. Вітчизняна версія хіта розповідає про кума, який невдало скупався в річці.
70. Лідія Відаш — Казка гір (1970)
Лідія Відаш – перша муза Івасюка, яка співала його пісні ще до Софії Ротару. “Казка гір” у її виконанні мала всі шанси стати українським поп-джазовим стандартом, але припала пилом на роки.
69. Олег Дорош і Медікус — Срібне коло (1974)
На початку 70-х співак Олег Дорош встиг попрацювати з Івасюком, а згодом осів у складі львівського джаз-бенду.
Колаборація “маленького Карузо” та “Медікуса” найбільше запам`яталася піснею “Срібне коло”, що стала хітом львівського радіо. Та невдовзі радянська цензура заборонила її через згадування євшан-зілля – “магічної рослини” за козацькими повір’ями.
68. Ватра — Пшеничне перевесло (1987)
Як одружити диско із українською застільною піснею? Запитайте у “Ватри”! Краще за Оксану Білозір таке ніхто б не заспівав.
67. Дмитро Гнатюк — Марічка (1963)
Композитор Степан Сабадаш і поет Михайло Ткач присвятили пісню кухарці студентської їдальні. А прославив її Дмитро Гнатюк.
66. Людмила Артеменко та Водограй — Зачаруй (1980)
Цю пісню Левко Дутківський написав для “Смерічки”, але дніпряни із “Водограю” виконали її роком раніше. Людмила Артеменко вдихнула життя в танцювальний електрофанк не гірше за Назарія Яремчука.
65. Кобза — Дума (1978)
“Дума” вперше прозвучала у фільмі “Кров людськая – не водиця” (1960). Саундтрек створив нерозлучний дует композитора Платона Майбороди та поета Андрія Малишка. А вісімнадцять років потому її закаверила “Кобза” у своїй другій платівці. Такого гайдамацького дарк-фольку від усміхнених вусанів не чекав ніхто.
64. Арніка — Срібні кораблі (1974)
Цю пісню важко було б назвати психоделічним роком в класичному значенні цього слова. Якби не казкові образи срібних кораблів від поета Миколи Петренка.
63. Кобза — Ой поїхав за снопами (1972)
“Кобза” прославилася не лише фольк-хітами та романтичними баладами, а ще й жартівливими піснями. Ось що буває з українським парубком, який вирушає в далекі мандри.
62. Арніка — Весна (1974)
“Весна” – не те, чим здається. Щоб переконатися в цьому, дослухайте до інструментальних соло. Хронометраж пісні розростається майже до десяти хвилин (!), а тривіальний естрадний шлягер перетворюється в справжній джаз-рок – перший як в Україні, так і в СРСР загалом.
61. Березень та Ніна Матвієнко — Либідь (1968)
“Либідь” – чи не перша колаборація рок-гурту та народної співачки в історії української музики. Розкішна поезія Олександра Авагяна розтікається меланхолійною мелодією, а голос Ніни Митрофанівни прямує в космічну височінь.
60. Чарівні гітари — Вернись, Мими / Easy To Love (1980)
Український ансамбль з російським корінням майже один-в-один переграв фанк британця Лео Сеєра. Напередодні московської “Олімпіади” радянська цензура не мала нічого проти.
59. Музики — Пада сніг (1976)
Джаз-рок найвищого гатунку, що нічим не поступається творчості Chicago чи Blood, Sweat & Tears. Шкода, що жодної самостійної платівки ужгородський ансамбль так і не видав.
58. Арніка — Як я спала на сені (1974)
Переспів народних пісень був нормою для більшості наших тогочасних ВІА. Львівський ансамбль підійшов до цього творчо і по-фанковому. Сама ж композиція розповідає про майже лавкрафтівське протистояння дівчини і невідомого звіра.
57. Юрій Гуляєв — Києве мій (1962)
Гімн української столиці. Та пісня, з якої почалася українська естрада.
Музику до “Києве мій” композитор Ігор Шамо написав за ніч. А ось поет Дмитро Луценко довго мучився з приспівом, поки під час прогулянки не почув, як хлопець пікапить дівчину зі словами: “Ну як тебе не любити?”
Першим “Києве мій” виконав Юрій Гуляєв – російський тенор, що пов’язав свою кар’єру з Україною.
56. Візерунки шляхів — Я люблю твої тихі затоки (1976)
Чиновники змусили гурт Тараса Петриненка взяти до платівки пісні членів спілки композиторів. “Візерунки…” не розгубилися і перетворили “Я люблю твої тихі затоки” Костянтина Мяскова на афробіт із розкішними духовими та перкусією.
55. Кобза — Ніч яка місячна (1972)
Кавер на пісню Миколи Лисенка, що відкриває першу платівку “Кобзи”. Музиканти залишили з оригіналу лише інструментал і надали йому казкового шарму.
54. Арніка — В Самборі (1981)
Хіт пізньої “Арніки” – вже без Віктора Морозова, зате із Юрієм Варумом в якості керівника та вокалістом Юрієм Матійчиним.
“В Самборі” мала успіх на львівських весіллях і дискотеках, а за гуртом закріпився статус “наших Boney M”.
53. Кобза — Лісова пісня (1972)
Фантазія на тему драми-феєрії Лесі Українки в симфо-роковій інтерпретації. Музику до “Лісової пісні” написав Олександр Зуєв, тодішній керівник “Кобзи”.
52. Смерічка — Ти на землі – людина (1987)
Виявляється, хрестоматійному віршу Василя Симоненка личить синті-поп в дусі Філа Коллінза. Наважившись покласти його на музику, “Смерічка” увімкнула зелене світло для решти українських музикантів, які все ще боялися переспівувати “заборонених” поетів.
51. Кобза — Зачекай (1978)
Той випадок, коли “Кобза” змогла у The Rolling Stones. Пісня дісталася гурту в спадок від “Березня”.
50. Лідія Відаш та Крок — Як я люблю тебе (1979)
Співпрацею з Івасюком кар’єра Лідії Відаш не закінчилася. Переїхавши до Києва, співачка влилася в гурт Володимира Ходзицького. Разом музиканти записали пісню Ігоря Поклада, що отримала неабияку популярність на радіо.
“Як я люблю тебе” – неймовірний музичний конструктор, який прийдеться до смаку і любителям класичної естради, і фанам рухливого фанку, і прог-роковим меломанам.
49. Арніка — Марія (1980)
Відшліфований до блиску соул від пізньої “Арніки”. Напевно, найсексуальніше пісня в історії української естради.
48. Юрій Богатіков — Два кольори (1964)
Свій головний хіт композитор Олександр Білаш і поет Дмитро Павличко написали на партзібранні, коли задивилися на молоду дівчину із червоно-чорною хусткою. У поета одразу народилися легендарні рядки: “Червоне – то любов, а чорне – то журба”.
“Два кольори” прийнято слухати в оперному виконанні Анатолія Мокренка чи Дмитра Гнатюка. Але саме Юрію Богатікову вдалося додати до шлягера джазово-блюзових інтонацій.
47. Кобза — Кохати час (1978)
Цю пісню “Кобза” запросто могла б зіграти в українському кабаре. “Кохати час” стала великим хітом та увійшла до платівки 82-го року, виданої з нагоди канадського туру гурту.
46. Калина — А ми удвох (1976)
Залишивши київську “Кобзу”, Олександр Зуєв заснува при черкаській філармонії новий ансамбль – “Калина”.
“А ми удвох” – найвідоміший шлягер музикантів. У подальшому його переспівав югославський ансамбль “Лідери Белграду”, відомий рок-гурт 90-х “Мертвий півень” і навіть, вибачте, Дмитро Гордон із Валерєм Леонтьєвим.
45. Візерунки шляхів — Весна і ти (1976)
Єдина авторська пісня Тараса Петриненка на платівці “Візерунків шляхів”. Зате яка!
З роками, після хіта “Україно”, за музикантом закріпиться імідж громадянського лірика. Але “Весна і ти” доводить, що писати рок-балади у Тараса Гаринальдовича виходило не гірше.
44. Смерічка — Ой чия ж то крайня хатка (1976)
Народна пісня в обробці Гамми Скупинського, клавішника та музичного керівника “Смерічки”.
Розкішне соло на сопілці немов занурює в ірландський епос, синтезаторний програш віддає данину музичній моді, а роз’ятрений саксофон наприкінці добиває слухачів остаточно.
43. Секстет Олександра Шаповала — Ой збирайся, козаче, похід буде (1976)
Саксофоніст і керівник “Водограю” мав на стороні інструментальний сайд-проект.
“Ой, збирайся, козаче…” відкриває цикл “Кобзарева дума”, який секстет зіграв наживо на джазовому фестивалі в Донецьку. У 2020-му цей неземний психоделік-джаз перевидав лейбл Shukai, чим поставив на вуха критиків і меломанів.
42. Візерунки шляхів — Камінь сонця (1976)
Психоделічний повільняк від “ВШ” на музику Ігоря Шамо. Абстрактна лірика Олекси Коломійця про хлопця, що шукає “камінь голубий”, ніби натякає на ЛГБТ-тематику (ні).
41. Візерунки шляхів — Гуахіра (1976)
Кубинську народну пісню Петриненко та компанія зіграли з таким вогнем, що від Buena Vista Social Club їх тут майже не відрізниш.
40. Світязь — Горянка (1982)
Після кар’єри у “Смерічці” Василь Зінкевич долучився до луцького ансамблю під керівництвом Валерія Громцева. А Микола Мозговий написав для музикантів запальне гуцульське диско.
39. Мрія — Зоряна ніч (1968)
Поки Ігор Поклад, – засновник і головний сонграйтер першого українського гьорлз-бенду, – віддавав борг батьківщині, композитор Анатолій Кос-Анатольський скористався ситуацією і пропхав на платівку “Мрії” свою пісню. Симпатичний естрадний блюз добре прижився на радіохвилях.
38. Кобза — Три трембіти (1974)
Сучасні слухачі впізнають “Кобзу” за цим хітом на музику Мирослава Скорика.
Не кожному вдавалося поєднати психоделічний рок та народну традицію так, як цим музикантам.
37. Арніка — Прощай (1979)
Без перебільшень шедевральна рок-балада на музику Віктора Морозова у виконанні Вікторії Врадій. У 89-му вона прославиться на “Червоній Руті” під псевдо “Сестричка Віка”. Варто лише увімкнути “Прощай”, як претензії до вокальних даних співачки відпадуть самі собою.
36. Водограй — Зоре моя вечірняя (1980)
Тараса Григоровича українські ансамблі каверили рідко, але мітко, що і доводить пісня “Водограю”. “Зоре моя вечірняя” починається як умиротворений соул, а закінчується кількахвилинним психоделічним джемом.
35. Костянтин Огнєвий — Пісня про вчительку (1967)
Ця пісня – настільки класична класика, що всі пам’ятають її ще зі школи.
Хрестоматійний вальс створив нерозлучний дует композитора Платона Майбороди та поета Андрія Малишка, а виконав Костянтин Огнєвий.
34. Візерунки шляхів — Коло млина калина (1976)
Найвідоміший фольк-роковий хіт із репертуару “Візерунків…” в обробці Кирила Стеценка. Пісня пережила свій час і увійшла до репертуару “Чарівних гітар” із приходом до гурту Тараса Петриненка.
33. Тарас Петриненко та Гроно — Пісня про пісню (1991)
“Пісню про пісню” Петриненко написав ще наприкінці 70-х для ансамблю “Мрія”, яким тоді керував. Вона потрапила під цензуру, але отримала нове життя у 90-х, коли музикант повернувся в Україну і відродив гурт “Гроно”. В новому втіленні трек набув рис космічного нью-ейджу.
32. Кобза та Валентина Купріна — Балада про двох лебедів (1972)
Перша платівка “Кобзи” повинна була стати повноцінним дуетом гурту із Валентиною Купріною – головною українською поп-співачкою до злету Софії Ротару. Від цього задуму залишилося лише кілька пісень, і “Балада про двох лебедів” на вірші Івана Драча – одна з них. Вокал Купріної злітає до таких висот, що лебедям і не снилося. А “Кобза” огортає цю красу в психоделічне аранжування.
31. Ніна Матвієнко — Сива ластівка (1979)
Без шлягеру на слова Бориса Олійника у виконанні Ніни Митрофанівни не обходиться жоден День матері. Пафос “Сивої ластівки” може викликати захоплення чи відразу, але не просльозитися від пісні просто неможливо.
30. Водограй — Дівчина мила (1977)
Народна пісня в обробці дніпровського ансамблю нагадує про найкращі речі з репертуару Jethro Tull. Сьогодні її можна почути у заставці YouTube-шоу “Внутри Лапенко”.
29. Дмитро Гнатюк — Пісня про рушник (1958)
Перший великий музичний успіх тандему Майбороди-Малишка. І, напевно, їхній найвідоміший хіт загалом. Той випадок, коли оперна манера співу Дмитра Гнатюка не наганяє пафосу, а навпаки, напрочуд точно передає атмосферу прощання з батьківським порогом.
28. Ватра — Ватра – вогонь невгасимий (1982)
Пісня Ігоря Білозіра, що відкриває музичний фільм “Ватра кличе на свято”. Ідеальне поєднання західного фанку та західноукраїнських традицій.
27. Кобза — Веснянка (1972)
Проста і довершена поп-фолькова мініатюра про закликання тепла. “Веснянку” досі вчать на пам’ять у наших дитячих садочках.
26. Микола Мозговий — Минає день, минає ніч (2007)
Микола Мозговий та поет Юрій Рибчинський написали цю пісню для Софії Ротару ще у 1984-му. Тоді співачка присвятила її Володимиру Івасюку, який за життя нібито був безнадійно в неї закоханий.
Двадцять три роки потому Мозговий зненацька переспівав “Минає день, минає ніч” сам, додавши до композиції рокового характеру. Вийшло в нього не так досконало, як у Софії Михайлівни, зате драматичніше.
Пісня стала останнім гучним акордом в творчості Миколи Петровича – і, можливо, в історії української естради як такої.
25. Софія Ротару — Балада про дві скрипки (1977)
Історію про двох сестер, закоханих в музиканта, Володимир Івасюк написав на коломийському роялі, за яким грав ще Микола Лисенко. А Софія Ротару виконала її в супроводі симфонічного оркестру.
“Балада…” потрапила на культову платівку Ротару 77-го, що складається виключно з хітів Івасюка.
24. Смерічка — Два перстені (1976)
Пісня, з якої починається перша і найуспішніша платівка чернівецького ансамблю. Як не дивно, Івасюк написав її під час відпочинку в Криму. Вокал Назарія Яремчука тут – піднесений, як ніколи.
23. Тарас Петриненко та Гроно — Україно (1989)
Вікопомний хіт Тараса Петриненка, який він написав після довгої розлуки з батьківщиною. “Альтернативним гімном України” цей пересипаний зоряним блиском синті-поп називають недарма.
22. Василь Зінкевич — Жовтий лист (Залишені квіти) (1972)
Рідкісний випадок: Івасюк написав до цієї пісні лише слова (верлібром!), а музику створив його тодішній наставник, Валерій Громцев.
Щемкий соул про безповоротне кохання Василь Зінкевич заспівав у мюзиклі “Червона рута”. Пізніше його адаптувала під себе Софія Ротару.
21. Еней — Ой у полі рута (1974)
“Еней” ще у шкільні роки сформував Тарас Петриненко, а після нього гурт очолив вокаліст і гітарист Геннадій Татарченко.
“Ой у полі рута” – це фактично 3 в 1: і фольк-рок із натяком на балканщину, і прогресив-рок, і навіть регі. Сам Петриненко потім перегравав пісню в “Чарівних гітарах”, але в спрощеному звучанні.
20. Софія Ротару — Балада про мальви (1977)
Епічний симфо-поп від Ротару за авторством, звісно, Володимира Івасюка. Трагічна історія про матір, яка чекає сина з війни, болісно резонує з нашими реаліями.
19. Софія Ротару — У долі своя весна (1977)
Мало хто знає, що першими пісню Володимира Івасюка та Юрія Рибчинського зіграли білоруські “Песняры”. За спогадами поета, безтурботна поп-рокова інтерпретація білорусів композитору категорично не сподобалася, тому він віддав “У долі своя весна” Ротару. Співачка змогла повернути пісні ліричність і тріумфувала з нею на музичному фестивалі в Сопоті.
18. Квітка Цісик — Де ти тепер? (1989)
Вальс Ігоря Шамо пережив свій час. Після смерті композитора він отримав друге дихання у розкішному виконанні Квітки Цісик в супроводі американських і канадських музикантів.
17. Назарій Яремчук — Стожари (1979)
Перший великий сольний хіт Назарія Яремчука. Його написав Павло Дворський, клавішник і композитор “Смерічки”.
Поєднуючи естраду з фанком, важко не перетнути межу між хорошим смаком і вульгарністю. На щастя, Яремчуку та Дворському вдалося втримати цей баланс.
16. Надія Пащенко та Ніна Злобіна (Мрія) — Зелен клен (1971)
“Зелен клен” мав запустити сольні кар’єри вокалісток київської “Мрії”. Цей казковий психоделік-фольк створили разом композитор Ігор Поклад і поет Юрій Рибчинський. У тандемі їм судилося написати ще кілька шедеврів.
15. Ніна Матвієнко та Мрія — Ой летіли дикі гуси (1979)
Ще один успіх супертандему Поклада-Рибчинського з репертуару “Мрії”. Вони стилізували “Ой летіли дикі гуси” під народну пісню, тому шукали співачку із сильним фольклорним голосом. На допомогу ансамблю прийшла Ніна Матвієнко, вокалістка хору Верьовки.
14. Софія Ротару — Запроси мене у сни (1977)
Неймовірно красива і так само сумна балада. Невже це натяк Івасюка на свої почуття до Ротару?
13. Софія Ротару — Кленовий вогонь (1977)
Текст до пісні Івасюку допоміг написати Юрій Рибчинський, а музику – Віктор Морозов. “Кленовий вогонь” – рідкісний приклад українського бароко-попу, в якому вистачає і мелодики, і драйву.
12. Кобза та Ніна Матвієнко — Не сходило вранці сонечко (1978)
Чергова пісня з репертуару “Березня”, яку Валерій Вітер перетягнув до другої платівки “Кобзи”.
Гітарна кульмінація в приспіві нічим не поступається світовим фольк-рок-хітами того часу, а голос Ніни Матвієнко взагалі поза конкуренцією.
11. Софія Ротару — Пісня буде поміж нас (1977)
Цю пісню Івасюк подарував на день народження знайомій, поетці Галині Тарасюк. Ну а прославила її самі розумієте хто у мюзиклі “Червона Рута”.
У “Пісня буде поміж нас” простежуються впливи фанку та психоделік-року, якими композитор надихався у той час.
10. Костянтин Огнєвий — Кохана (1963)
Перший хіт Ігоря Поклада і головний музичний хайлайт у його кар’єрі. На момент написання пісні композитор ще вчився у київській консерваторії.
“Кохана” у виконанні Костянтина Огнєвого вважалася провідним українським шлягером аж до появи “Червоної Рути”. А згодом пісню в жіночій версії переспівав ансамбль “Мрія”.
9. Софія Ротару — Я – твоє крило (1977)
У виконанні Ротару ця пісня зайняла чільне місце серед greatest hits Івасюка. Але справжнім новорічним шлягером у нас чомусь не стала.
8. Назарій Яремчук — Гай, зелений гай (1982)
Хіт Яремчука на піку його сольної кар’єри. Пісню написали сьогоднішні класики української естради – поет Юрій Рибчинський та композитор Олександр Злотник.
“Гай, зелений гай” несе дух української естради і при цьому пронизаний вісімдесятницькою новохвильовою атмосферою, властивою багатьом закордонним поп-хітам того часу.
7. Назарій Яремчук і Музики — Незрівнянний світ краси (1980)
Вперше Яремчук заспівав “Незрівнянний світ краси” ще у мюзиклі “Червона Рута”. Але на однойменному спільному альбомі з ужгородським ансамблем він зробив це так, ніби виступає перед шанованою публікою на Бродвеї.
6. Василь Зінкевич — Я піду в далекі гори (1972)
Вперше пісню ще у 60-х виконав сам Володимир Івасюк із ансамблем “Карпати”. Але саме Василь Зінкевич зустрів із “Я піду в далекі гори” свій зірковий час у мюзиклі “Червона Рута”. В подальші роки хто її тільки не переспівував – від Тараса Чубая до Тіни Кароль.
5. Веселі скрипки — Не топчіть конвалій (1963)
На початку 60-х у майбутньому славетний український композитор Мирослав Скорик зібрав естрадний ансамбль зі студентів та викладачів львівської консерваторії. Тоді ж “Веселі скрипки” зіграли найперший і чи не найкращий український твіст про невеселу долю весняних квітів у великому місті. Екоактивісти зацінять.
4. Ніна Матвієнко — Чарівна скрипка (1980)
Ігор Поклад і Юрій Рибчинський наважилися зламати правила класичного сонграйтингу. Тужливу баладу про невзаємне кохання дівчини до скрипаля вони написали взагалі без приспіву. Та завдяки геніальній Ніні Матвієнко “Чарівна скрипка” стала беззаперечним хітом.
3. Смерічка — Водограй (1976)
Друга за популярністю пісня Івасюка після “Червоної Рути”. Писав її композитор у муках творчості. В звучанні “Водограю” він поєднав класичний соул і традицію гуцульських весільних пісень.
За задумом Івасюка, чоловічий та жіночий голоси у пісні мали звучати окремо. Що і втілили солісти “Смерічки” – Назарій Яремчук і Надія Пащенко.
2. Веселі скрипки — Намалюй мені ніч (1965)
Одного разу львівський поет Микола Петренко присвятив знайомій художниці вірш про кохання крізь роки. А потім показав його другу, композитору Мирославу Скорику, який зі своїм ансамблем перетворив твір на інтелігентний блюз.
Після “Веселих скрипок” “Намалюй мені ніч” заспівала Софія Ротару в мюзиклі “Червона Рута”. Але на фоні фурору її головного хіта цей факт призабувся.
1. Софія Ротару та Червона рута — Червона рута (1972)
На головну пісню свого життя Володимира Івасюка надихнула легенда про “черлену руту”, що може причарувати будь-якого парубка чи дівчину. Композитор віддав її Софії Ротару – своїй музі. Співачка виконала “Червону руту” з власним ансамблем, який у майбутньому так і назвала.
Секрет безсмертя “ЧР” – у дивовижному поєднанні народної традиції та нев’янучих канонів поп-музики. Саме тому пісню пам’ятають та співають досі.