😎 Нік Курат: як воно — бути Продуктовим Менеджером Coinbase

Подаємо скорочений транскрипт розмови.

Денис Андрущенко (ДА): Яка була твоя перша робота, компанія?

Нік Курат (Нік): Я пішов у компанію, яка називалася EKreative. Це була одна з найперших компаній, а зараз це велика компанія. Та буквально за місяць-півтора після того, як я влаштувався на роботу, ми з Дімою Гриценко стартували Master of Code (MOC). Напевно, я провів там дев’ять чи десять років. Це був дуже довгий період, цікавий і захопливий. Тоді ще відбувалося становлення IT-спільноти в Черкасах, тому створення GeekHub було паралельним треком. Також я пробував свій перший стартап, теж у рамках Master of Code.

Добрячий шмат життя у мене пов’язаний з MOC. Я тепло пригадую цей період. Після MOC у нас був стартап, з яким ми їздили в Амстердам на стартап акселерацію. Ми підняли там перші гроші, а потім в мене був ще один стартап, з яким я поїхав уже в Сан-Франциско. Пізніше ми його продали і це привело мене туди, де я є зараз.

ДА: Як ти все-таки потрапив в Коінбейс?

Нік: Хороше питання. Блокчейном ми почали цікавитися з Тімом, моїм партнером, коли продали один із наших стартапів в Intellectsoft. Це компанія, яка, окрім іншого, займалася розвитком технології блокчейн. У них було декілька проектів, але це не було упаковано в якийсь продукт або сервіс. Коли ми приєдналися до них, нам сказали: «окей, чи хочете займатися цією новою, інноваційною темою?» Ми розглянули технологію і в підсумку вирішили, що блокчейн як технологія, навіть до криптовалют (бо криптовалюти – це одна вертикаль, а блокчейн – горизонталь) – це досягнення, технологічний прорив. Це все змінює або принаймні має потенціал усе змінити. І ми почали займатися саме цією технологією всередині Інтелектсофту.

Ми почали дивитися, які є користувацькі кейси і як ця технологія взагалі розвивається. Ми цим займалися, не пам`ятаю, роки півтора-два, а потім я вирішив спробувати щось нове. Я почав дивитися, які є компанії в світі, що займаються блокчейн-технологіями й одночасно успішно їх комерціалізовують. Адже блокчейн – це така тема, як інтернет на самому початку. Ось є розуміння інтернету – підключені до мережі комп’ютери, – але очевидно, що є потреба в DNS. Далі треба розвинути браузери, попідтягувати протоколи, інакше було би складно користуватися цим інтернетом.

ДА: Звісно: почитав про нього на папері і що тепер із ним робити?

Нік: Абсолютно, як для звичайної людини: як це розвинути?

ДА: Те ж саме зараз з блокчейном: багато хто в новинах слідкує за курсом біткоїна, ну і що? Як це впливає?

Нік: 100%. І тому було багато компаній, які стартували з того, що вони хотіли побудувати на цьому бізнес. Вони бачилися сенс і казали «окей, давайте розвивати». Але нічого не розвивається без кешу, принаймні в цьому типі бізнесу. Cash is King. Тому вижили лише ті компанії, які не тільки зрозуміли як можна використовувати блокчейн в різних сценаріях, а і як на цьому можна заробляти гроші. Завжди існувала проблема: одні компанії концентрувалися виключно на заробітку грошей: вони йшли в криптовалюти, біржі, брокери і т.д. і просто заробляли на трейдингу й [торгових] об’ємах. Інші компанії були більш ідейні: вони говорили «окей, блокчейн – це набагато ширше, ніж криптовалюта; давайте будемо робити файлову мережу, децентралізовану, давайте робити децентралізований браузер і DNS і т.д. Ці хлопці мали класні ідеї, були глибокими професіоналами своєї справи, але вони не змогли перетворити це в бізнес.

ДА: Поки що.

Нік: Поки що. Але багато з них [компаній] вже повмирали. Інші ще тримаються непогано. Однак коли я подивився на Coinbase, то побачив як елегантно ця компанія поєднує ці два компонента. Вже тоді в них була перша гілка бізнесу, коли вони заробляли на торгових об’ємах – брокерство, обмінник. Але в той же час вони елегантно почали виводити продукти, типу «кастодіан», типу custody, коли вони робили SaaS продукт. В одному з них, наприклад, можна тримати свої криптоактиви безпечно. Адже ти знаєш, якщо тримати їх на комп’ютері, той можуть зламати; якщо тримати на холодному гаманці, його можна втратити. Ці хлопці мали військову надійність для зберігання активів і вони – раз! і почали пропонувати це як послугу.

ДА: Одним реченням для наших слухачів можна пояснити, що це, по суті, новий тип банків для нового типу грошей.

Нік: Абсолютно. Як золото. Припустимо, у тебе є декілька кілограмів золота. Ти будеш його вдома тримати? Погана ідея, якщо будеш. Швидше за все не будеш. Тобто, у тебе є якесь сховище для золота, де ти його тримаєш. Або його тримають для тебе. Те саме з біткоїном: золото можна винести, а [гаманець] біткоїна можна зламати, якщо не стежити за ІТ-гігієною. Тому існують сховища у компаній, які надають таку послугу. Вони кажуть: «якщо у тебе забагато біткоїнів або якихось інших криптовалют, складай їх у нас, а ми тобі будемо надавати доступ до цього всього, забезпечуючи круту захищеність цих активів за фіксовану суму». Ну, і це власне один із продуктів coinbase. І тому я побачив те, що вони так круто поєднують, те на чому можна заробляти гроші, з тим, що буде розвивати екосистему, і просто закохався. Через кілька місяців я знайшов себе в Коінбейсі як продакт-менеджер.

ДА: Чи можеш ти поділитися цим процесом, від того моменту як ти побачив вакансію чи закохався в неї? І як ти шукав підходи, пройшов інтерв’ю та готувався до них? Я думаю, що багатьом нашим айтішникам буде цікаво це почути.

Нік: Вау, це був ще той процес. Знову таки, я не такий красавчік з супер досвідом – взяв та й у парадні двері ввійшов: «хлопці, візьміть мене на роботу». А вони такі: «Так, так, Нік, ми тебе чекали». Насправді, коли я зрозумів, що мені ця компанія подобається, я вирішив зайти з парадного входу, і з парадного входу мене виставили, ось. Іншими словами, я відправив своє CV, на CV навіть не відповіли, можливо пізніше відповіли, там декілька тижнів потому, і сказали «вибачте, ви нам не підходите».

ДА: Ти чекав цієї відповіді чи в тебе паралельно вже був план Б?

Нік: Ні, я подавався до багатьох інших компаній. Я подавався там в Facebook, Google, багато інших компаній. Ти не хочеш просто опинитися залежним від єдиного варіанту. У тебе є якісь запасні варіанти теж. І тому я паралельно проходив інтерв’ю в інших компаніях. В перший раз мене розвернули, після чого я зрозумів, що потрібно заходити на друге коло, тільки вже розумніше. Я почав шукати людей, які працюють в цих компаніях. Реферальна система – це дуже крута система. Це не про «заробити грошей», якщо ти приведеш когось в компанію і [кандидат] підійде, а це більш якісні ліди для рекрутингу, такі собі pre-approved. Тобто, коли ти працюєш в Coinbase, то тебе вже знають: ти – розумна людина, професіонал, і коли ти ручаєшся за свого друга, кажеш, що він теж професіонал, то рекрутер швидше говоритиме з твоїм другом, ніж із просто людиною, яка входить через парадні двері.

ДА:  А як ти знайшов таку людину? Як ти з нею познайомився?

Нік: Нетворкінг. Квартирний-комплекс у Кремнієвій долині, де ми жили – там багато різних сімей проживає, російськомовних і ні. У Маунтін-вью взагалі дуже багато російськомовних. Там була сім’я з дочкою, віку як моя Мішель, і вони разом гралися, а ми родинами товаришували. Макс – тато цієї дівчинки – працював інженером у Coinbase. І я такий: «дуже цікаво». Поспілкувався, порозпитував як там усе зсередини, як все працює, і він зробив мені реферал. Те саме відбувається у Фейсбуці та Гуглі: ти ніколи не отримуєш – ну, дуже рідко – отримуєш відповідь, якщо заходиш з парадних дверей.

Завжди треба шукати реферали. Це така best practice, про яку я всім кажу. Шукайте всередині компанії один або краще кілька контактів, які зможуть вас порекомендувати. Є системи, які існують в компаніях, де можна розмістити CV і там, зазвичай, запитується «ви знаєте цю людину? Чи порекомендуєте її, від нуля до десяти?». Чому ви думаєте, що вона буде хорошим кандидатом на цю позицію? Й от людина заповнює цю справу. В залежності від якості цієї інформації і того як вас описали – сподіваюся, що правдиво, – тоді з вами зв’яжуться. Якщо пройшов ці ворота – перших охоронців, так би мовити, – тоді це вже повністю на тобі.

Коли вже спілкуєшся на інтерв’ю, там треба просто дуже круто готуватися. Розуміти, до чого саме потрібно готуватися, що важливо для інтерв’юерів та які сигнали вони шукають. І тут у пригоді стають книжки. Є такі як Cracking the PM Interview. Там буквально розписується те, як проводиться інтерв’ю в Гуглі, в Microsoft, в Apple людьми, які ці інтерв’ю проводили.

Запис події GeekTalks про стан ІТ в США

ДА: Слухай, таке питання. Я читав подібні статті, які дають вижимку по суті, і один з авторів казав, що «навпаки, не слухайте ці книжки». Мовляв, це вже не працює, але ось ти, сидиш переді мною, і вже працюєш у Coinbase.

Нік: Дивись, один підхід, це коли ти береш і все копіюєш, просто зазубрюєш. Інший підхід – це коли ти вловлюєш дух книжки, те, що тобі намагається пояснити автор; ти вловлюєш спільний напрямок. Так, ті питання, які написані в книзі, саме ці питання не будуть задавати; можливо, навіть схожі питання не ставитимуть. Зате через ці приклади ти побачиш, про що вони приблизно питають.

Ось, наприклад, з нещодавнього. В Гуглі їм усе одно на попередній досвід. Не все одно, певно, тільки рекрутеру, який робить попередній відбір: ти валідний кандидат чи ні, маєш реферали чи ні. Але Google перевірятиме конкретно за трьома факторами: продуктове мислення, продуктове виконання та ще деякі нюанси. І тобі вкрай важливо навчитися зчитувати сигнали, які вони знімають з тебе.

Потрібно розуміти, що тебе як продуктового менеджера швидше за все питатимуть про метрики, пріоритизацію метрики, як ти обираєш метрики. На продуктовому мисленні тобі швидше за все дадуть куди більшу проблему: придумай калькулятор для сліпих дітей. І дивитимуться, як би ти цей продукт побудував, вони будуть дивитися як ти підходиш до самого завдання. Іноді Google практикує – раніше багато практикував, зараз уже менше – практикує якісь зовсім божевільні задачі. Наприклад, скільки м’ячиків для гольфу поміститься у Боїнг-747? Треба розуміти, що ти можеш бути супер досвідченим товаришем, ти може бути класним продуктовим менеджером, але тебе це просто може привести в ступор.

ДА: Ти можеш мені дати чітку відповідь, але вони просто перевіряють твій тип мислення, як знаходиш підхід до вирішення тої чи іншої проблеми або завдання.

Нік: Абсолютно. Вони хочуть побачити: ти злякаєшся або просто скажеш «півтора мільйона», не думаючи. Або ж почнеш думати, декомпозувати завдання на простіші частини й вирішувати ці прості частини, складати їх разом. Тобто, вони дивляться на твою здатність вирішувати проблеми і ось це тобі дуже допоможе. Я прочитав цю книгу, я зрозумів, чого вони прагнуть і що будуть перевіряти. Це мені допомогло в інтерв’ю, з тим же Гуглом, Майкрософтом і Коінбейс.

У coinbase взагалі вдало вийшло: вони давали домашнє завдання – певний концепт, – який потрібно було продумати як сервіс чи продукт. Тобто, це не в реальному часі, а тобі дають можливість день чи два підготуватися. І виходить, що у мене була можливість спокійно сісти і без паніки розібратися, продумати все, пошукати і зробити презентацію. Потім я цю презентацію показував на їх сайті. Ну все пройшло добре пройшло. Мене поганяли ще по кількох інтерв’ю, але в результаті дали офер.

ДА: Круто, а як тобі всередині Coinbase? Тобто, є картинка, яку вони через PR активності намагаються донести зсередини назовні, як це виглядає насправді?

Нік: Ну дивися, є конфіденційна частина, в яку не буду заглиблюватися. Чому я вирішив працювати в Coinbase? Тому що, по-перше, це напрямок компанії. Це одна справа, а внутрішня культура – інша. Коли проходиш інтерв’ю в різних компаніях, то відчуваєш людей.

ДА: Адже не тільки тебе перевіряють, а й ти їх; ти дивишся, що ти тут зможеш і чого хочеш досягти?

Нік: Абсолютно. Це класний момент, тому мені здається, що це також практика. Не позиціонуй себе, начебто перевіряють тільки тебе, а ти перевіряй їх теж. Коли запитують, які у вас є питання, то неправильно сказати, типу, «ну ніяких питань немає». Думка в тебе точно є, друже, став запитання.

ДА: Ага, в тебе є можливість зберегти собі час, нерви, якщо раптом цей роботодавець тобі не підійде.

Нік: Так. Компанія може бути добре розрекламована і так далі. Насправді з Гуглом у мене так і вийшло. Я думав, що Google – це ну просто святі, якісь Юнікорни і там переживаєш такі ж неймовірні відчуття. Це класна робота, так було багато в чому, але коли компанія велика, то чимало залежить від того, в яку команду ти потрапляєш.

Є різні люди, знаєш. Чим більша компанія, тим менше можливостей всіх перевірити, у у тому числі культуру і які там є люди, з ознаками токсичності чи ще чогось. Знаєш, є люди, з якими почуваєшся не в своїй тарілці. А є такі, з якими одразу відчуваєш, що це хороша людина. Коли я вибирав між тим, куди йти – між Гуглом, Майкрософтом і Коінбейс, – для мене це не було проблемою. Бо коли я проходив інтерв’ю в Coinbase були, шість чи сім осіб, які проводили співбесіду, були скромні, спокійні і супер глибокі професіонали. При цьому вони не вихваляються. І ти розумієш, що це дуже круті хлопці та дівчата, це саме ті команди, які я сам під себе підлаштовував, коли робив стартапи.

В Гуглі було складніше. У декількох випадках я відчув, що тут «не все так просто». Окрім того, в Коінбейсі я працюю з колегами з СНД та Штатів. І зазвичай у вітчизняних компаній не так розвинута культура. Але тут почуваюся комфортно, коли знаю, що до тебе ставляться як до професіонала, і ти ставишся до інших як професіонал. Ви припускаєте, що у всіх добрі наміри, і навіть якщо щось погане відбувається, то ви просто з’ясовуєте це питання. Це, на мою думку, є основою культури компанії.