Іван Гуменюк
Я не є прихильником наукової фантастики й не читав жодної книги про космос і космічні подорожі. Мені дуже зайшов один відгук на «Ехопраксію». Цей відгук надихнув на читання книжки.
Опишу коротко сюжет, може хтось ще не читав і зацікавиться. Головні події книжки розкочегарюються в у XXI столітті. Наша планета зацікавила якусь загадкову цивілізацію, яка прилетіла, випустила тисячі дронів, просканувала землю і полетіла собі геть, явно не бажаючи йти на перший контакт з людьми. Коли людство трохи відійшло від побаченого, то вирішили відправити корабель «Тезей» на пошуки прибульців. Цей корабель був оснащений всіма технологічними досягненнями людства.
Але до корабля з двигуном на антиматерії й штучним інтелектом додається ще й особливий екіпаж. У XXI столітті людство досягло великих успіхів у транс гуманізмі та генній інженерії. Очолює експедицію вампір з надзвичайно високим інтелектом. Цей вид був відновлений і штучно модифікований для наукових досягнень. Головним героєм виступає Сірі Кітон, який втратив одну півкулю мозку в дитинстві. За допомогою технологій він отримує електронні імпланти, щоб аналізувати інформацію. Екіпаж корабля вже не є біологічним видом, а доповнений технологічними імплантатами й генними модифікаціями.
Про свободу волі й мозок:
Пам’ятаєте у другій частині «Матриці» Нео приходить до Піфії? Там де після розмови йде битва з купою агентів Смітів. Нео запитує про свободу вибору, а Піфія йому відповідає, що свій вибір він вже давно зробив (до самого моменту вибору) і тепер намагається усвідомити його. Це апеляція до експерименту Бенджаміна Лібета. Якщо коротко, то він говорить, що наш мозок приймає рішення до того, як ми його усвідомимо. Подальші експерименти довели, що мозок навіть знає правильне рішення, але іноді приймає неправильні. І ось тут багато вчених та філософів виводять, що свободи волі й нашого «Я» не існує, а є тільки мозок. Воттс часто посилається на Метцингера, Фріта й інших когнітивістів.
На початку двотисячних вчені відкрили «святий Грааль». Вони дізнались що найцікавішим у цілому всесвіті є наш мозок, який має мільярди нейронів і нейронних корелятів. У своїх пошуках свідомості людини вони дійшли до неймовірних відкриттів. Метцингер говорить що свідомість і наше «Я» є ілюзією. Що фізичний світ навколо є лише ментальною проєкцією нашого мозку. Один з найвідоміших вчених нейрофізіологів Кріс Фріт, не на стільки радикальний, він описує ментальні моделі світу. Також він говорить, що поки по експерименту Лібета ще рано підбивати підсумки.
Цитата з українського видання книжки Фріта:
«Я думаю що маю безпосередній контакт із фізичним світом, але це всього лише створена моїм мозком ілюзія. Мій мозок створює моделі фізичного світу, поєднуючи сигнали з органів чуттів й попередні очікування, — саме ці моделі я усвідомлюю».
Підсумки:
У книзі «Сліпобачення» є багато цікавих наукових фактів і тем. Я акцентував тільки на двох. Цікавою є ідея раю. Подеколи вигулькує термін ноосфера. Ця ідея була придумана українцем Вернадським і розвинута Де Шарденом.
У моєму дитинстві ще не було гаджетів, а по телевізору йшли старі радянські фільми. Єдиним доступом до інформації у мене була шкільна бібліотека. Пам’ятаю як я тоді відкрив для себе Жуль Верна. Його книги розбурхували мою уяву і відносили мене в далекі світи майбутнього. Вони були настільки цікаві, що я читав їх вночі під ковдрою з ліхтариком у руках. Книжка Воттса мені трохи нагадала цю атмосферу. Він настільки якісно вплітає наукові досягнення у художню структуру, що виходить неймовірно цікаво. Я випив немало пляшок пива, роздумуючи вночі над ідеями книжки. Воттс надихнув до знайомства з науковою фантастикою. Якщо я б складав список прочитаного, то книжка точно увійшла б у мій топ 5.