Софія Стефанія
Книга “1984” Джорджа Орвелла назавжди залишиться у моїх роздумах. Вона показала справжню антиутопію і нашу дійсність.
Обкладинка
Твір дуже актуальний, адже у сучасності кожна людина піддається впливу новинам, які звучать з телефонів чи телевізорів. Людство забуває про обережність і не відчуває страшної сили соцмереж. У той час влада маніпулює, слідкує за громадянами і робить все, аби люди стали прикованими до екранів, адже так легше підтримувати з ними “зв’язок”.
Та чи існує в світі демократія? Чи люди вільні і вже отримали свободу? Я думаю, що ні. Країни із високим рівнем життя зараз не мають потреби лякати населення, проте деякі держави успішно проводять свою ідеологію і ставлять свої правила “гри на смерть”. Так само як у “1984” вони викривлюють історію, тобто залишають минуле позаду, адже там не було ніяких кримінальних вчинків чи проблем. Влада проводить пропаганду і чистку населення. Націоналістам, інтелігенції і людям із здоровим глуздом не місце у країні “мороку, крові, страху”. Верхівці потрібні справжні зомбі, які підлягають контролю і знають, що у їхній державі все добре.
Джордж Орвелл описав моменти, коли людина втрачала свої цінності і ставала фанатиком партії змалечку. Родини йшли на справжнє свято – привселюдні вбивства біженців, військових і людей, які намагалися протистояти владі. Натовп із захопленням спостерігав за страшним дійством і дякував “великому братові” за цей день. Через це діти росли в атмосфері жорстокості, тому неодноразово брали участь у слідкуваннях за рідними і в кінцевому рахунку здавали їх поліції. Можна провести паралель із сьогоденням. Батьки не слідкують за тим, що дивляться їхні діти в інтернеті і не знають, що молоде покоління можна легко “купити” за допомогою улюблених артистів. Вони поділяють думку кумира і не бачать в цьому зв’язку з владою. Не розуміють, що за декілька років можуть стати причиною того, що план деяких держав реалізується і людство перетвориться на “мерців”, які чекатимуть того дня, аби спокійно лежати під землею.
У “1984” автор неабиякий спантеличив мене звісткою, що в “Океанії” (країні у якій відбуваються події) був забороненим секс. Інтим відбувався лише під наглядом влади та люди, які порушували закон, обов’язково зникали. А головні герої називали секс “політичним актом”. Я роздумувала над цією темою і дійшла висновку, що влада розуміла які емоції приносить цей процес. Цього й бути не могло у країні “мороку, крові, страху”, де єдиною насолодою були видовища на площах і переслідування. Верхівка забрала всі потреби у народу, навіть фізіологічні.
Також автор визначив, що головною “супер діяльністю” кожної людини є вміння думати. Мислення – справжня сила і його потрібно берегти як зіницю ока. Думки не можливо прочитати, але можливо подивитися на тіло і зрозуміти, що у людини в голові. Яскравим прикладом цього є хвилювання, адже особистість не контролює організмом і ненароком відкриває частину своїх роздумів. Через це влада “Океанії” створила спеціальну поліцію “думок”, працівники якої були обізнаними матеріалами з психології і біології. Вони делікатно оцінювали поведінку підозрюваного і успішно проводили сотні арештів.
“Невже наш світ перетворюється на антиутопію “1984“?” – запитаєте Ви у мене. А я відповім: “Ми ніколи не дізнаємось правди, ніколи, повірте словам. Мені дано лише писати, а Вам читати, а ЇМ слідкувати… Ніхто не знає, коли прийде час незабутніх образ і вивішених плакатів з гаслами: “Рабство – це сила, а свобода – це кінець”. “