Максим Бричка
– Ви дуже симпатична особа, пане Торбине, і я вас дуже люблю, – втім, зрештою, Більбо, ти лише маленька істота в цьому великому світі!
– Дякувати долі! – відповів Більбо, сміючись, і простягнув чарівникові торбинку з тютюнцем.
«Гобіт або туди і звідти» Дж. Р. Р. Толкін
Жив собі в норі гобіт Більбо Торбин. Він не зносив пригод і далеких мандрів. Готував пундики, попивав чай. Тихо й мирно жив не тужив затворницьким способом. Та якось-то запросив на чай сивенького чарівника Ґандальфа з довгою бородою й чародійним костуром. Відтак набігло в його осельку гномів, надійшов чаклун… І почалася мандрівка Туди. А чи буде звідти?
У світі Більбо Торбина живуть ельфи, ґобліни, гноми, чародії. Це світ чаклунства: під звуки арф виспівують ельфи, чарівник пахкає люлечкою й забарвлює дим то червоним, то синім. Це світ небезпек: забрів у ліс, а тебе павук зжер.
Читаєте ви це й думаєте: «Трясця, це ж казочка для діточок, на ‘кий біс вона мені здалася?» Е, ні. Це історія для дітей і дорослих. Кажуть, що «Гаррі Поттер» теж казка. Де там! Це твори в яких неможливо провести лінію дитячий/дорослий роман.
У «Гобіті» сила-силенна гумору, афоризмів та гобітівських прислів’їв. Це врятувало від четвертого за рік емоційного вигорання. Після конспектів повернутися у світ гобіта, ніби приїхати до друга (або Більбо Торбина на чай).
Він не ідеальний персонаж. Більбо Торбин не годиться для казкового канону, де є лише хороші й погані. Часом він ладен ховатися від небезпек, протягом подорожі мріє про смачну вечерю і як чайник свистить носиком. Але він має добре серце. (Не світитиму сюжет, бо закидаєте помідорами). Він пройде небезпечний шлях, та ним завжди рухатиме добро, відкриватиме нові здібності, бо ж «у ньому закладено набагато більше, ніж гадає він сам».
Джон Толкін написав «Гобіта» 1937 року й відчув пульс доби. Він створив історію-метафору про людину ХХ століття. Як гобіта, «маленьку істоту», її висмикнули із затишної «нори» в коловерть часу. Повернутися із часового «звідти» вдалося не всім. Толкін передчув перемогу практицистів і поразку мрійників, тріумф матеріалістів над ідеалістами.
«Гобіт або Туди і звідти» — це про відповідальність, самозречення й самовіднаходження, що зло – зникоме, добро — вічне.
Якби дорослі читали такі твори, то людство було б людянішим.
Якби дорослі взагалі читали, то людство було б розумнішим.
Отак запросиш недумано-негадано на чай, а доведеться аж до Гори із драконом тупцяти.
Будь ласка, візьміть участь у опитуванні. Це допоможе розвитку нашого проєкту: