🃏 Більше ніж абсурд: чого можна навчитися у Аліси та Дивокраю?

Сюжет Аліси також особливий відсутністю чіткої експозиції, усе починається з неочікуваного падіння у кролячу нору. Нам одразу показують події та діалоги, не витрачаючи часу на опис оточення. Здавалося б, таке рішення автора мало б негативно позначитись на зануреності читача в історію, але ця проблема була вирішена, ще в найпершому тиражі книги, наявністю ілюстрацій. Завдяки візуалізації подій, історії вдалося передати атмосферу країни чудес, без використання зайвих слів.

Як і інші популярні літературні історії, Аліса має багато екранізацій. Як на мене, найкращою з них є мультфільм студії Дісней 1951 року.

Завдяки можливостям анімації, початкову візуалізацію історії в ілюстраціях вдалося звести в абсолют, що зробило світ дивокраю глибшим, а сюжет динамічнішим. Мова кіномистецтва та можливості анімації додали новий шар сенсів до й так глибокого твору. Саме тому перед прочитанням оригінальної книги, рекомендую переглянути одноіменний мультфільм, що дасть побачити країну чудес на власні очі.

Отже, на перший погляд, може здатися, що «Аліса в Дивокраї» ‒ не більше ніж простий мультик для дітей. Та чи так все просто? Переглядаючи мультфільм, мені вдалося знайти п’ять корисних життєвих уроків, якими хочу поділитись.

Піклуйтеся про свої емоції

Усі ми пам’ятаємо про тістечко «з’їж мене» та пляшечку з написом «випий мене», одне зменшувало розмір Аліси, а інше збільшувало. Проте це був не єдиний раз коли дівчинка змінювалась. Аби пояснити, що я маю наувазі візьмемо два епізоди з історії. Коли, на початку твору, в Аліси не вдається наздогнати білого кролика вона заходиться плачем і за мить зменшується, від безвиході.

Ближче до кінця твору коли на суді дівчинка згадує про гриби в кишені вона починає говорити королеві що думає прямо в обличчя, і за секунду неймовірно виростає. За допомогою фізичної зміни розміру, нам намагаються сказати, що коли ми боїмося ми стаємо настільки маленькими, що нас можна вмістити навіть у пляшечку. А коли ми є впевненими в своїх словах та діях — виростаємо до розмірів хмарочосу й стаємо непохитними та міцними, як гора. Тобто, наші дій, стан та життя залежать від тих емоцій, які ми відчуваємо.

Завжди питайте себе «Щоб що?»

Коли Аліса так сильно засмутилися, то наплакала ціле озеро сліз, але пізніше героїня заспокоюється та досягає суші, де птах Додо, пропонує їй взяти участь у перегонах, бігаючи по колу, аби обсохнути разом з іншими. Коло є замкнутою фігурою, що не має початку й кінця, сама ідея перегонів по колу — нісенітниця, але замінивши звірят, на людей, А ціль обсохнути, на ціль досягти якомога більше в кар’єрі, або будь-якій іншій сфері, можна побачити трохи інше…

Нас запитують «Щоб що?». Навіщо витрачати ресурс заради примарної перемоги над однією особою, якщо в світовому масштабі це не важливо? Як би швидко ви не бігли, знайдеться хтось швидший, а за нього, ще швидший і так по колу — гасай по колу. Життя занадто коротке, щоб витрачати його на безсенсовну гонитву за бажанням бути найкращим, для інших.

Святкуйте кожен день

Згодом Аліса потрапляє, на божевільне чаювання, де Капелюшник з Березневим зайцем, щодня святкують не іменини. Ці дивакуваті персонажі показують нам, що поняття свята це соціальний конструкт вигаданий людьми для себе ж, словом, ми самі вирішуємо коли настає свято, і маючи достатньо мотивації можна перетворити будь-який день на нього.

Світ є багатовимірним

І тут не про метафізику. Те, що ми бачимо щодня — лише фрагмент того, що є навколо нас, та ще й фрагмент пропущений крізь нашу призму. Наскільки часто ви задумувались, чи квіти говорять? Може просто говорять не з вами? Зрозуміло, що я говорю не про розмови з кактусом, а про вміння глянути на світ очима іншого. Емпатійність та навички дивитися глибше та бачити краще вчить країна див.

Хаос проти людей

Протягом всього твору, Аліса намагається зрозуміти, упорядкувати країну чудес, усі її питання до інших персонажів націлені саме на це, проте світ у який потрапила дівчинка не використовує людських категорій та діє за своїми законами. Сенсуалізм є певною пасткою наших можливостей пізнання світу. Наша природа прямопротилежна хаотичному світові. Уся людська цивілізація — впорядкований нами хаос.

Твір Керрола — можливість розширити свою свідомість.