Kateryna Malko
Щоб бути успішним, можна не вигадувати велосипед, а підгледіти у когось, проаналізувати ідею та застосувати до своїх реалій. Саме про такі методики та відомі приклади їх застосування розповідає книжка Рона Фрідмана «Розгадка геніальності. Як працює інженерія ідей» від видавництва Лабораторія. Публікуємо уривок з книжки.
«Розгадка геніальності. Як працює інженерія ідей» Рона Фрідмана
На початку 1960-х років Стен Лі уже готувався перестати робити комікси. Тоді було загальноприйнятим, що в коміксах повинні бути прості герої та напружені сцени боїв. Лі втомився переписувати один і той самий обридлий сюжет. Він не зважав, що йому вже майже сорок і він більше нічого особливо не вміє. Стен Лі був готовим випробувати себе в новій кар’єрі. Перш ніж звільнитися, Лі порадився з дружиною Джоан. Вона порадила йому таке, завдяки чому ми всі тепер знаємо імена таких супергероїв, як Спайдермен, Неймовірний Халк, Тор і Люди Ікс.
«Вона сказала: “Якщо ти вже збираєшся звільнятися, — пригадував Лі через багато років після того на Комік-коні, щорічній конференції, що виникла зокрема й завдяки його проривним роботам, — то напиши одну книжку так, як сам цього хочеш. Вийди за свої рамки. Найгірше, що може статися, — це те, що тебе звільнять, але ти й так хочеш звільнятися”».
Лі дослухався поради дружини. І що він міг тепер зробити, коли, по суті, отримав ліцензію на будь-що? Те єдине, на що не міг сподіватися жоден поціновувач коміксів: створити супергероя з недоліками. Тоді це був дуже сміливий хід, що суттєво відрізнявся від традиційного підходу, де герої сяяли й були ідеальними. В індустрії головним був Супермен — приязний, оптимістичний, мудрий. Лі залишив фізичну силу, але додав ще дещо важливе: емоційну вразливість.
Починаючи з Фантастичної четвірки, Лі вводив супергероїв, які сердилися, хандрили, могли з чимось не впоратися, сварилися й прагнули помсти. На подив видавця, аудиторії вони неймовірно сподобалися. Лі нарешті отримав змогу розробляти неідеальних персонажів і писати складні історії, які йому самому було цікаво читати. Сьогодні Фантастичну четвірку знають менше, ніж інших героїв Marvel, але причина не в тому, що ця робота не витримала випробування часом. Причина в тому, що наступні комікси Лі здобули приголомшливий успіх і досі щороку приносять мільярди прибутків.
У роботі франшизи Marvel вражає навіть не те, що вони екстраординарно вміють ніби брати й щоліта друкувати гроші (інколи ще на День подяки), і навіть не те, що за останні 13 років їхній прибуток зріс експоненційно, — а те, що на їхні фільми пишуть улесливі рецензії і запеклі фанати, і прискіпливі критики, хоча всі фільми зроблено за формулою. Кожен фільм Marvel має певні характеристики, багато з яких можна простежити до оригінальних робіт Стена Лі. Разом вони становлять патерн.
Часто є герой чи героїня з надприродною здібністю, яку їм треба навчитися контролювати. Є шквал хороших коротких жартів і саркастичних фраз, особливо коли герою загрожує смертельна небезпека. Також є постійне внутрішнє протистояння героїв (Капітан Америка — Залізна людина, Людина-мураха — Оса, Тор — Халк). Усе це займає більшість кожного фільму.
У фільмах Marvel нормально, коли герої переважну частину часу вербально «б’ються» з друзями, а не реально б’ються проти ворогів. До того ж наявний контраст маленьких і безпардонних жінок з великими та вразливими чоловіками, невинні романи, які ніколи нічим особливим не завершуються, потік іронічних відсилань до попкультури, кульмінаційна сцена бою з купою комп’ютерної графіки у фіналі й сцена після титрів, яка натякає на майбутній фільм Marvel.
Коли все це написано в одному абзаці, звучить як цілком зрозуміла формула, правда? Тому з’являється цікаве запитання: як саме Marvel удається притягувати в кінотеатри стількох людей? Чому вони можуть показувати одні й ті самі історії, героїв, теми й не знуджувати аудиторію? І чого можна навчитися з їхнього способу роботи про те, як брати перевірений рецепт і змінювати його так, щоб він видавався свіжим?
У 2019 році дослідники креативності під керівництвом Спенсера Гаррісона зі школи Insead спробували відповісти саме на ці запитання. Вони здійснили масштабне дослідження підходу Marvel. Дослідники зробили сотні інтерв’ю з усією командою Marvel: від акторів до режисерів і продюсерів, — а також проаналізували сценарії фільмів і вивчили критику кожного з них. Серед ключових знахідок вони виявили інсайт, який можна застосувати значно ширше, ніж лише в голлівудському кіно.
Один зі способів, у який Marvel може зберегти формулу й водночас не тупцювати на місці, — це ввести у фільм новий елемент: режисера, досвідченого не в супергеройському кіно. Замість того щоб працювати з однією й тією самою успішною досвідченою командою, Marvel свідомо ставить на майданчик лідера з обмеженим досвідом у жанрі — саме для того, щоб він додав фільму свіжості. Гаррісон назвав такий підхід «досвідом недосвідченості».
Якщо ви переглядали багато фільмів Marvel, то, мабуть, помітили, що «Тор: Раґнарок» значно смішніший, ніж «Тор: Царство темряви». Це тому, що режисером останнього був ветеран «Ігор престолів». А режисером першого — комік-імпровізатор. Marvel ставить у фільм команду з доведеним рецептом і приводить у неї аутсайдера — і так може коригувати підхід достатньо сильно, щоб кожен фільм здавався новим і свіжим.
З підходу Marvel можна вивести один чіткий рецепт: потрібно вводити в команду нових людей і використовувати їхній досвід, щоб допрацювати формулу в новому напрямі.
Якщо ви хочете робити щось креативне — то хоч би якими успішними ви були, замість того, щоб легко й приємно працювати з одними й тими самими звичними людьми, варто цілеспрямовано шукати нових людей на кожен новий проєкт.
Наприклад, для цього можна залучити до роботи колег з інших команд, найняти нову людину або фрилансера чи стороннього консультанта. Якщо ви працюєте самі, рішення Marvel вас наче не стосується. Однак це не зовсім так. Ви все одно можете стратегічно використовувати вплив інших, хоча технічно не перебуватимете з ними в одній команді.