Роман Боренько
Я сиджу на львівському вокзалі і проводжаю свого незрячого колегу у Харків. Вперше за 1.5 роки дистанційної роботи ми побачились. Андрій низького зросту, але міцний, у ньому відчувається впевненість і спокійність — зрештою, Андрій займається дзюдо.
В Харкові Андрій Бутенко бере участь в друці книжок шрифтом Брайля, крім того, возить на реабілітаційні табори незрячих. В навчальній програмі Inclusive IT викладає просунуте користування програмою озвучення екрану для незрячих NVDA, а також користування незрячими текстовими та табличними редакторами.
Яка з цього користь? Яка взагалі з людей з інвалідністю користь? Чи не краще хай сидять вдома на соціальну допомогу і не викликають зайвих клопотів? Мені Андрій завдає приємних клопотів, коли турбується про своїх студентів — наскільки вони засвоїли матеріал наших практичних занять, а студенти мають шанси завдавати приємних клопотів своїм теперішнім чи майбутнім працедавцям чи клієнтам. Як-от, коли Марія — незряча юристка з Івано-Франківська, якій треба вміти користуватися табличними редакторами.
Скажи, що дає тобі наставницька діяльність в Inclusive IT?
— Я дуже радий, що в мене є можливість допомагати людям й робити їх більш здібними. Також готуючись до навчання, я сам розвиваюсь і пізнаю щось нове. Я думаю кожен має шанс знайти таку діяльність яка буде йому подобатись й приносити користь людям, але для цього треба мати потрібні навички, й ми даємо людям можливість їх набути, й це дуже класно!
Як вчаться студенти, які особливості навчання порівняно зі звичайною працею викладача?
— Студенти вчаться по-різному, хтось дуже сумлінно опановує нові знання, а хтось просто слухає курс. Це залежить від мотивації, та рівня студентів. Щодо процесу, то люди отримують матеріали у текстовому форматі. Вивчають їх, виконують практичні задання, а потім раз чи двічі на тиждень ми зустрічаємося у голосовому чаті. Там я розповідаю про різні особливості, які важко зрозуміти, читаючи матеріал, й відповідаю на питання студентів. Відрізняється навчання тим, що кожен виконує завдання й вивчає матеріал так, як йому зручно. Так можна заощадити час вчителя та учнів. Зазвичай я допомагаю студентам й відповідаю на додаткові запитання упродовж тижня.
Чи важко незрячому працювати у такому форматі?
— Незрячому працювати дистанційно зовсім не важко. Навпаки — йому зручніше це робити, бо не треба долати різні труднощі для того, щоби добратися до місця. А комп’ютер зараз цілком доступний: незрячі можуть виконувати майже будь-які задачи на комп’ютері за допомогою програми екранного доступу.
Що для тебе означає веб-доступність?
— Це коли я можу зайти на сайт та отримати інформацію, яка на на ньому є. Можу користуватися усіма сервісами які можуть там бути: такі, наприклад, як купувати квитки, бронювати готелі, купувати товари тощо. Й мені не треба для цього просити зрячого помічника чи «танцювати з бубном», щоби мій скрін-рідер (програма для читання текстів — ред.) міг прочитати цю сторінку.
Думаю, що ми можемо досягти багато: можемо реально створити дуже корисний сервіс, який зможе допомагати людям створювати сайти не умовно доступні, а дійсно доступні. Також ми можемо сильно допомогти незрячим користувачам покращити їхні навички роботи з ПК й у такий спосіб допомогти їм знайти роботу.
Розкажи ще трохи про свою громадську діяльність
— Я працюю в Харкові в реабілітаційному центрі «Право вибору». Займаюся тим, що допомагаю людям навчитися користуватися комп’ютером без використання зору, за допомогою програм екранного доступу. Також я є директором соціального підприємства «Соцінтел». Ми виготовляємо книги шрифтом Брайля для дітей та дорослих.
Я би сказав «будь як Андрій», але ж розумію, що сила кожного в його особливостях. Люди кажуть, що в кожного є якісь особливі потреби — і це правда. Але все ж мені хочеться сказати «будь як Андрій». Зовсім трохи. Дистанційне спілкування дає змогу об’єднувати людей, спільних за цінностями, у робочі колективи на великих відстанях. Живі зустрічі допомагають нам хоча би на трохи перейняти часточку характеру іншої людини.
В наступних дописах розказуватиму про інших учасників Inclusive IT, з якими я познайомився на святі інклюзії «Свої», організованому ГО «Інститут українських студій». А поки що уявлю трохи, що буду як Андрій.
У матеріалі використані фото з офіційної Facebook-сторінки спільноти Inclusive IT та особистої сторінки Андрія Бутенка.