Команда організаторів фестивалю зібрала непересічних митців із різних країн. На часі пригадати, якими були три фестивальних дні на Поділлі та навіщо Україні ще один літфест.
Забутим місцям «дала життя» культура
Окрім тераси книгарні «Є», саду музею Коцюбинського, Майдану Незалежності, площі Європейської та інших ключових локацій для культурно-мистецьких подій, вперше у Вінниці влаштували атмосферні читання і на сходах Артинова, які ведуть прямісінько до Південного Бугу.
Слухати поезію на сходах завжди приходило чимало шанувальників слова, втім інколи на заплановану годину розпочинався дощ – і митці,і гості фесту перебиралися на Майдан Незалежності під укриття. Але Мар’яну Савку, Оксану Луцишину, Сергія Татчина, Аню Хромову слухали таки на сходах – погода дозволила.
«Колись ці сходи були центральним місцем відпочинку вінничан, тут завжди вирувало життя. Тепер ми цим симоволічним жестом повертаємо їх, як локацію, у міську культуру», – відзначає співорганізаторка фестивалю «Острів Європа» Катерина Калитко.
Родзинкою фестивалю мали бути читання на острові Кемпа за участю Альгерда Бахаревіча, Олени Гусейнової та Остапа Сливинського. Втім, через погодні умови читання не відбулися: митці дарували свою поезію на теплоході «Ляля Ратушна», підібравшись максимально близько до острова.
Семінари та дискусії: подумати та переосмислити
Програму фестивалю досить «по-багатому» наситили семінарами та лекціями, дискусіями та розмовами із інтелектуалами.
Щодня на різних локаціях відбувалося чимало заходів, під час та після яких відвідувачі задумувалися. Говорили про окупацію (лекція професорки із Варшави Олі Гнатюк «Окуповані міста та люди в них») та свободу (семінар Ядвіґи Сковрон із Вроцлава про еру української літератури у Польщі), про творчість у еміграції (зустріч та презентація книги білоруського письменника Сяргея Шупи).
Митці дискутували про історію, теперішнє та перспективи малих літератур: українські літературні менеджерки говорили про те, як, із чим та навіщо камерні літератури рухаються у світ – та чи варто це робити. Наскрізною темою під час усіх розмов та дискусій стала Європа: історичний, культурний та літературний контекст цієї частини світу пронизував кожну дискусію, лекцію чи семінар.
Європа та «сіра зона»: близькість тематична та географічна
Іще одною важливою та актуальною темою фестивалю стала «сіра зона». Програмні заходи, де говорили про прифронтові території, збирали достатньо слухачів. На терасі книгарні «Є» письменниця та науковиця із Донецька Олена Стяжкіна та професорка із Варшавського університету Оля Гнатюк говорили про те, чим є, була та прагне бути війна, коли приходить у життя людей.
Гостро тема сірої зони прозвучала і під час читання-дискусії за участю Олени Стяжкіної та письменника Андрія Куркова. Тема їхньої розмови: «Несірі люди у «сірих зонах». Вони обоє пишуть тексти саме про «сіру зону», про людей, які живуть та не покидають свої оселі у безпосередній близькості до лінії бойового зіткнення.
Насправді сіра зона – це не лише прифронтові території. Бо якщо бути чесними, то «сіра зона» є і у Вінниці, і в Києві. Вона є скрізь. Ось уявімо: воїн повертається із фронту, з того моменту, де він точно був людиною, яка відстоює Україну, де смерть була платою і ціною за все, де життя мало сенс абсолютний і вищий. І він повертається туди, де йому пропонують дати хабара – то сіра зона поступово розширюється, і світ цієї людини втрачає фарби. Війна приходить на мирні території разом із воїнами-ветеранами, наголошували учасники дискусії.
Читання-діалог Артема Чеха та Ірини Цілик «Повернення із точки нуль» також був про війну. Письменник та режисерка рефлексували у світлиці музею Коцюбинського фронтовим досвідом крізь призму мистецтва. На «Острові Європа», до слова, був їхній дебют: вони вперше виступали разом.
Ексклюзивна прем’єра відомого проекту – у саду музею Коцюбинського
Для багатьох відвідувачів фестивалю приємною (та безкоштовною) родзинкою стала презентація у саду музею Коцюбинського нового проекту Сергія Жадана «Лінія Маннергейма». Концерт у Вінниці відбувався вперше: у саду був справжній «аншлаг» – відвідувачі забиралися навіть на дерева.
Гурт виник у 2017 році, до нього увійшли письменник Сергій Жадан, учасник гурту «Жадан і Собаки» Євген Турчинов та учасник гурту «Оркестр Че» Олег Каданов. У лютому 2018 року гурт презентував дебютний міні-альбом «Де твоя лінія?». Після цього музиканти вирушили у презентаційний тур, однак Вінницю тоді не відвідали. Особливу увагу музиканти приділяють виступам у східних регіонах України. Один із концертів «Лінія Маннергейма» давала в Авдіївці.
Географія книжок
Літературний фестиваль не міг обійтися без літератури та презентацій книг: щодня відбувалися тематичні події із цікавими письменниками та поетами. Серед запрошених були й українські інтелектуали, і гості з-за кордону. Письменники презентували романи, мали авторські зустрічі, роздавали автографи, спілкувалися із «колегами» по перу та вдячними читачами.
Літературна програма, власне, була найбагатшою у географічному контексті: митці з’їжджалися на «Острів Європа» із різних континентів. Так, у Вінниці за три дні фестивалю встигли побувати та презентувати свою творчість:
- Марко-Роберт Стех – Канада;
- Белла Шаєр – Ізраїль;
- Дана Ґріґорчеа – Швейцарія;
- Вероніка Мурек – Польще;
- Борис Єгіазарян – Вірменія;
- Дора Капралова – Чехія;
- Альгерд Бахаревіч – Мінськ.
Музика та поезія у саду
Розмаїтості та релаксу фестивалю додали музично-поетичні перформанси, проведення яких було заплановане у саду музею Коцюбинського.
«Кожне слово, промовлене у цьому просторі, є магічним, і буде магічним завжди. Бо додана вартість цього місця з’являється тоді, коли тут щось відбувається та залишає якийсь слід», — ділиться директор фестивалю «Острів Європа» Олександр Вешелені.
Мар’яна Савка представила власний музично-поетичний перформанс «В саду зізнань». Вже після «Острова Європи» поетка написала на своїй сторінці у соцмережі Fecebook, що після прем’єри у Вінниці перформанс побачать ще й цьогоріч на Форумі Видавців у Львові.
«Острів Європа» подарував мені незабутні емоції. В саду Коцюбинського кожне слово звучало особливо, ніби до власного голосу домішувалися звуки вітру і духів, які живуть поміж старих дерев», – ділилася враженнями Савка.
Того ж вечора на гостей музею Коцюбинського чекав іще один перформанс «Поки нема парохода» за мотивами книжки Олени Гусейнової «Супергерої».
Закривали фестиваль також перформансом «Бейтуран зацвітає» від Катерини Калитко та столичного музичного гурту Mashala Doza. Втім, його проведення перенесли у світлицю Музею Коцюбинського через погодні умови: дощило. Перформанс-закриття – історія про те, як вразливість стає силою, а до стебла кордону приростають нові дороги. Бейтураном (інша назва – солодкий полин) у Боснії називають однорічний полин. Під час цвітіння ця рослина залишається повністю голою. Це цілком людська історія, на думку митців, коли гранична відкритість і беззахисність настає в час здобуття найвищого досвіду.
Ніч – для кіно
Щодня фестиваль завершувався переглядами унікальних кінострічок у кінотеатрі просто неба біля кав’ярні «Чорна кішка, білий кіт». Фільми із хорошою «витримкою», яким понад півстоліття, мали змогу дивитися вінничани та гості фестивалю із чашкою теплого напою в руках.
Чотири фестивальні вечори – чотири стрічки:
- «Дорогою ціною» Марка Донського (1957);
- «Богдан Хмельницький» Ігоря Савченка (1941);
- «Тарас Шевченко» Ігоря Савченка (1951);
- «Вершники» Ігоря Савченка (1939).
Відзначимо, що «Острів Європа» – літературний проект, заснованийНа Поділлі проведуть фестиваль малих літератур «Острів Європа» українськими літераторками Катериною Калитко й Анною Вовченко у 2015 році. Проект покликаний артикулювати здобутки «малих» та «камерних» літератур Європи (Центрально-Східна Європа, Балкани, Середземномор’я та інші регіони, а також творчість мігрантів) та їхній зв’язок з українським історико-культурним контекстом. Реалізував події в рамках Форуму видавців у Львові, Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал», Міжнародного фестивалю оповідання Intermezzo.
На головному фото: співорганізаторка фестивалю «Острів Європа» Катерина Калитко під час читань