Анастасія Пляцок
Вчився на біолога, а став seo-спеціалістом — усе більше студентів не працюють за спеціальністю, а такі історії стають звичними серед української молоді. Чи це критично та чи варто боротися з подібним — читайте далі.
Що трапилось?
Ситуація з роботою за фахом в України досить сумна. Дуже багато людей після закінчення університету кладуть диплом на поличку і йдуть реалізовувати себе в зовсім інших сферах. Саме тому меми про роботу в «МакДональдзі» з червоним дипломом юридичного чи філологічного факультету вже не здаються такими смішними.
Чому все так, як є?
Причин надзвичайно багато. Ось одна з них: школу діти закінчують в 17 років. У такому віці мало хто знає в чому його покликання і тому діти роблять вибір, опираючись на думку батьків, які не завжди мислять в інтересах дитини. Також проблемою є відсутність профорієнтації в школах. Та і загальний культ диплому, який був притаманний СРСР, нам ще не вдалось подолати. Якщо ти маєш диплом, ти нормальний член суспільства, якщо ні – то в тебе ніколи нічого не вдасться в житті. Приблизно такими стереотипами мислить великий відсоток нашого суспільства.
Краще взагалі не вступати до університету?
Це — болюче питання, особливо в нашу епоху стартапів і успішних двієчників. У вищої освіти також є свої плюси. 4 роки в університеті дають набір корисних професійних та соціальних навичок, ми вчимось обробляти інформацію, налагоджувати соціальні зв’язки тощо. Найважливішим у навчанні має бути усвідомленість і правильний вибір.
Найчастіше виш обирають за різними критеріями:
- вартість навчання,
- місто, у якому знаходиться виш, та вартість проживання у цьому місті,
- конкурс та рівень конкуренції при вступі.
Все це не дає можливості зосередитись на головному — на навчанні: викладачах, предметах, практиці. І тому виходить, що випускники після чотирьох років навчання розуміють, що світ пішов далеко вперед, а їх спеціальність вже застаріла. А через довгий термін навчання у них не було шансу отримати реальну практику. В результаті замкнене коло: випускник не може отримати досвід роботи, а без досвіду їх нікуди не беруть.
Як же тоді працевлаштуватися?
Ось тут на допомогу приходять реалії XXI століття. Якщо вам дійсно важливо почати професійний шлях, то треба погоджуватись на мінімальну платню, на посаду стажист, на посаду асистента. Вам потрібно самому проситись на стажування, адже вам треба просто зачепитись за щось. Найважливіше — робіть це у тих сферах, які вам подобаються.
Чи вдасться нам подолати цю проблему і як?
Не одним чарівним помахом, але вдасться, давайте мислити позитивно. Щоби подолати таку проблему потрібно буде багато працювати на всіх рівнях держави. Зміни, які для цього потрібні:
- вищий рівень освіти,
- широка мережа хороших коледжів, які готуватимуть професійних працівників, яким не потрібно вчитись в університеті, щоб заробляти гроші,
- менша кількість державних замовлень в університетах і загалом місць в університетах.
Ці кроки з часом налагодять стан справ — й українці частіше працюватимуть за фахом.