🗽 Гіди з сімох українських міст проводять безпечні екскурсії 

Наразі гіди з будь-якого міста України можуть долучитися до ініціативи й підписати маніфест онлайн, заповнивши коротку форму.

Безпечні екскурсії проходять у рамках проєкту «Три на удачу», покликаного під час пандемії привернути увагу суспільства до безпеки через популярну традицію туристів терти пам’ятники на удачу. Амбасадорами проєкту стали: менеджерка Києва Юлія Бевзенко, засновник одеського екскурсійного агентства Олександр Бабіч і знавець Львова Петро Радковець.

«Навіть коли про пандемію вже забувають, варто все одно слідкувати за гостями, просити їх одягнути маску на вході до музею чи кафе, не скупчуватись, коли вони слухають щось цікаве, — відзначає менеджерка Києва Юлія Бевзенко. — Дезінфекція рук теж важлива, бо рукавичками зараз ніхто не користується. А на поверхнях пам’ятників можуть жити десятки видів бактерій і коронавірус, що здатен передаватися через дотики».

Цього тижня Юлія Бевзенко провела безпечну екскурсію «Таємні дворики Києва» для мешканців столиці, які багато гуляють містом, проте хочуть познайомитися з ним ближче. Екскурсія пройшла через більш ніж десять локацій, серед яких: будинок барона Штейнгеля, який кияни прозвали «замком самотнього лицаря», кенаса — молитовний дім караїмів, театр «Сузір’я», що раніше був квартирою сім’ї конезаводчика Леоніда Родзянка. Також до маршруту увійшов споруджений 1913 року Київський велотрек, на якому досі регулярно тренуються велогонщики.

Родзинкою екскурсії став дворик із круками на Рейтарській вулиці. Там мешкають птахи, яких знаходять пораненими та кволими. Зараз у дворі живе один крук, який охоче зустрічає гостей і позує перед фотокамерами.

Також у двориках на Рейтарській можна побачити невеликі флігелі, що притулилися до житлових будинків: у ХІХ столітті їх споруджували для двірників, які в той час не лише дбали про порядок у дворі, а й виконували різні доручення мешканців, наприклад, поливали квіти у квартирах, поки господарів не було вдома. Такі флігелі не підходять для постійного проживання (в них немає туалета і кухні), тому згодом їх віддали художникам під облаштування майстерень.

Останнім пунктом маршруту став пам’ятник Проні Прокопівні та Свириду Голохвастову, біля якого на декілька днів розмістили Smile-поінт. Там можна було потерти скульптуру на удачу, продезінфікувати руки та взяти участь у мінівікторині на знання історії пам’ятника. Такі поінти працювали також біля пам’ятників Дюку де Рішельє в Одесі та винахіднику гасової лямпи у Львові.

Традиція терти скульптури на удачу виникла понад 2000 років тому. Давньогрецький філософ Демокріт помітив, що золоті руки скульптур у храмах «худнуть» від поцілунків і дотиків парафіян. Тоді вважалося, що доторкнувшись до святині, можна забрати з собою частину її благодаті. З часом традиція ставала більш «професійною» — багато століть у Нідерландах військові натирають руків’я шпаги д’Артаньяна у Маастрихті. Сьогодні звичай терти скульптуру залежить від міської легенди або особистості, якій присвячений пам’ятник.