Daryna SchalliКожен охочий гід може долучитися до проєкту і популяризувати правила безпеки під час екскурсій, зокрема дезінфекцію рук після дотику до пам’ятки. Для цього потрібно підписати Маніфест безпечних екскурсій на сайті https://smile-trynaudachu.com.ua/.
«Люди звикли носити маски, іноді обходитись без рукостискань, але можуть наражатись на небезпеку, коли торкаються пам’ятників на удачу. Дослідження науковців свідчать, що на поверхнях скульптур живуть десятки видів бактерій і вірусів. І коронавірус, що здатен передаватися через руки, може перетворити щасливу прикмету на небезпеку, — говорить організатор проєкту, керівник напрямку гігієни корпорації «Біосфера» Олександр Лавров. — Навіть коли Україна у зеленій зоні, нам не слід забувати прості антивірусні звички, серед яких дезінфікування рук серветками».
Амбасадорами проєкту «Три на удачу» стали популярні екскурсоводи: менеджер Києва Юлія Бевзенко, засновник одеського екскурсійного агентства Олександр Бабіч, а також знавець Львова Петро Радковець.
«Безпека завжди була в пріоритеті на моїх екскурсіях, і я впевнена, що не тільки на моїх. Якщо ж ні, закликаю всіх гідів України ще раз звернути на це увагу. Навіть коли всі починають забувати про карантин, варто слідкувати за гостями, просити їх одягнути маску на вході до музею або кафе, не скупчуватись, коли вони слухають щось цікаве, — відзначає амбасадорка проєкту «Три на удачу» Юлія Бевзенко. — Дезінфекція рук не менш важлива, бо рукавичками зараз ніхто не користується. Тому гіди, що підписують Маніфест безпечних екскурсій, отримують чималий запас дезінфекційних серветок».
У рамках проєкту біля пам’ятників Проні Прокопівні та Свириду Голохвастову в Києві, Дюку де Рішельє в Одесі та Усмішці у Львові з’являться Smile-поінти. Там можна буде потерти скульптуру на удачу, продезінфікувати руки та взяти участь у мінівікторині на знання історії пам’ятника.
Традиція терти скульптури на удачу виникла понад 2000 років тому. Давньогрецький філософ Демокріт помітив, що золоті руки скульптур у храмах поступово «худнуть» від поцілунків і дотиків парафіян. Тоді вважалося, що доторкнувшись до святині, можна забрати з собою частину її благодаті. З часом традиція ставала більш «професійною». Наприклад, уже багато століть у Нідерландах військові натирають руків’я шпаги д’Артаньяна у Маастрихті. Сьогодні звичай терти скульптуру залежить від міської легенди або особистості, якій присвячений пам’ятник.
