Гріша ЗотовЧисельність населення Землі збільшується доволі стрімко. Якихось 10 000 років тому планету населяло не більше пари мільйонів Homo sapiens. Уже в 1800-х роках людське населення нараховувало мільярд осіб, а у 20-ті роки ХХ століття сягнуло двох мільярдів. Сьогодні на Землі проживає понад 7,3 млрд людей. За прогнозами ООН, до 2050 року ця цифра може досягти 9,7 млрд, а до 2100 року перевищити й 11 млрд осіб.
Чисельність міського населення вже давно зрівнялася з чисельністю сільського, і продовжує зростати. Якщо вірити прогнозам, до 2050 року частка міського населення на Землі досягне 75%. А отже тільки стрімке зростання міст і абсолютно новий формат інфраструктури здатні розв’язувати проблеми перенаселення й урбанізації.
Ідеальне місто не заважає
По-перше, у майбутньому ідеальному Києві всім вистачатиме публічного простору. Місто майбутнього має бути про доступність і відсутність будь-яких перешкод для своїх мешканців. У ньому немає парканів й інших перепон для вільного пересування громадян. Завдяки цьому, людяному масштабу (розміри будівель і об’єктів інфраструктури, які є природними для людини) і продуманій архітектурі, тут зручно пересуватися всім групам населення: є пандуси, рампи, великі проходи, а у публічних місцях майже відсутні сходинки.
Funenpark, Нідерланди. Фото: landlab.nl
Я сподіваюся, майбутній Київ буде сталим та поліфункціональним містом без спальних чи інших монофункціональних районів на зразок Позняків чи Оболоні.
У середньому в європейських містах, 75% нерухомості — це житло, а 25% — усе інше: офіси, школи, магазини, тощо. Проте вся ця нерухомість має співіснувати в гармонії, а не бути сконцентрованою в одному окремому кутку. Це позбавить місто транспортних колапсів, а люди перестають витрачати велику частку свого життя на дорогу.
До того ж офісні райони, що переживають годину пік о 9 ранку, в обідню перерву і десь о 5-6 годин вечора — в інший час, протягом дня і щовихідного, стоять геть порожніми. Таке розподілення простору має негативні наслідки для всього міста — по-перше, ці райони перевантажують міську інфраструктуру, тому що багато людей вимушені використовувати машини, або інший транспорт, аби дістатися від житла на роботу; по-друге, коли цей простір стоїть пустим — він стає психологічно неприємним і небезпечним, навіть, якщо мають доброустрій і гідне освітлення.
Поліфункціональність міста важлива ще й тому, що вона дозволяє жити та розвиватися і йому, і його мешканцям. І цей розвиток має позитивний вплив на людину. Місто наповнюється різноплановими активностями, які надають мешканцям більший вибір, і відповідно, роблять їхнє життя комфортнішим.
Історичне, а не «бутафорське»
Історичні пам’ятки та пам’ятники урбаністики повинен оберігати закон, як того вимагає ЮНЕСКО. У майбутньому Маріїнський парк та інші знакові місця Києва мають залишитися вільними від забудов, а історичні будівлі — зберігатися з дотриманням усіх умов реконструкції. Проте задача сучасної архітектури підкреслювати історичні об’єкти та зберегти історичну природу міст.
Саме тому Києву не завадить розпочати відкритий діалог між усіма учасниками процесу, що впливають на його розвиток. Для того, щоб будувати правильно, потрібно почути всі сторони: людей, що тут мешкають, саме місто та представників бізнесу. Потрібно прислухатися до світових трендів і напрямків, і лише потім приймати правильне рішення.
Втім, не варто й забувати: імітація під «старовину» — пережиток минулого.
Місто має розвиватися, а архітектура — зображати свій час. Недаремно саме на цьому наголошує Віденський меморандум, прийнятий за результатами міжнародної конференції «Світова спадщина і сучасна архітектура» 2005 року.
Велике, але зручне для життя
Збільшити щільність забудов, але при цьому залишити місто зручним для життя; не втратити ані його шарму, ані історії, а на додаток зобразити сучасність — ось челендж який треба вирішити архітекторам та урбаністам у майбутньому, в тому числі й у Києві. Для цього доведеться збільшити щільність міста і зробити це так, аби йому не нашкодити.
Знайти такий простір для ущільнення в Києві просто — це величезна кількість промзон, які запросто можна «винести» за межі міста. З точки зору природного й позитивного життя, промисловість — це завжди забруднення та шум, а простір, який вона займає у Києві, можна використати з більшою користю для життя людей. Необхідно розвивати такі зони та додавати їм нові функції: культурні, освітні, комерційні або житлові.
Концепція житлового комплексу та громадських споруд «Новий Поділ» у Києві
У майбутньому я бачу Київ вільним від промзон в центральних частинах міста. А його зелені пагорби — виключно для прогулянок та виходу до Дніпра.
Маю надію, що прикладом реновації занедбаних територій стане Новий Поділ. Пам’ять про колишню промзону залишиться тут лише в деяких матеріалах, використаних при створенні сучасної набережної, а зберегти автентичність локального об’єкта допоможе її індустріальний зовнішній вигляд.
Так сталося, що у минулому великі інфраструктурні об’єкти відрізали доступ до чудового та широкого Дніпра від центра міста. У майбутньому це має бути виправлено — Дніпро буде повернений Києву, а набережна від Подолу до ботанічного саду стане головним публічним виходом до води.
Концепція житлового комплексу та громадських споруд «Новий Поділ» у Києві
Без заторів і вихлопів СО2
З кількістю міського населення постійно зростає і кількість машин. Боротися з цим можна лише одним способом — удосконаленням громадського транспорту. Адже дороги — це вени міста. Якщо туди накидати купу бруду й машин, вони можуть забитися й зупинити весь кровообіг. Утім машини стають непотрібними, коли у місті є гарний громадський транспорт, що з легкістю може їх замінити. Навіщо машина, якщо всюди можна швидко і зручно дістатися велосипедом, тролейбусом, автобусом, трамваєм чи на метро?
Те саме стосується й пішохідних маршрутів: маю надію, що у Києві майбутнього будь-хто без перешкод зможе спуститися від Хрещатика до Подолу повз Арку Дружби народів — і вийти до Дніпра на чудову набережну, не перетинаючи ніяких автомагістралей та інших перешкод.
Приклад європейських міст та платних доріг у центрі теж можна використовувати. Коли паркування коштує великих грошей або проїхати в автомобільне кільце можна лише з електричним двигуном, у місті зменшуються не тільки затори, а й кількість СО2.
Це і є якісне та сучасне життя.
Екологічне, а не руйнівне
Дахи світових мегаполісів вже «зеленіють» міськими садами та фермами. Брат Ілона Маска Кімбал Маск вже організував в Нью-Йорку Square Roots — інкубатор для міських фермерів, з яким планує сприяти розвитку фермерської справи на тлі нинішнього «царювання» промислових підприємств і змінити індустрію сільського господарства.
Quartier Vauban у Фрайбургу, Німеччина. Фото: studio-blad.com
У Гетеборзі на дахах будинків пропонують розміщувати ділянки для вирощування овочів, сонячні батареї та млини, а деякі європейські ресторани вже вирощують їжу у своїх теплицях на даху. І хоча поки що це й не стало загальноприйнятим явищем, Київ майбутнього на це заслуговує. Для початку це може бути один свідомий під’їзд або група будиночків, що живуть за принципом sustainable living: самі вирощують їжу, чистять воду й навіть добувають енергію. Це гарний спосіб не залежати від держави та міста, а іноді навіть і допомагати їм, продаючи державі надлишки.
Бути екологічним — це модно. І це чудова мода, яка, я сподіваюся, повернеться до Києва після коронавірусу, буде розвиватися ще більше й триватиме набагато довше, ніж світовий карантин. Адже хочемо ми того чи ні, а просто зараз Covid-19 змінює спектр людських цінностей і наше відношення до життя.