tviktor
Війна завжди була частиною культури, а культура була частиною війни. І поки світ стежить за тим, як Україна воює не лише стійкістю, а й вигадливістю, є те, що єднає воїнів «ізсередини» — спільний культурний код.
Зміна візуальної культури війська
В останні роки серед українських військових можна помітити зсув у символіці для самоідентифікації. Якщо раніше використовували багато черепів, мечів, образів зі стародавньої нордичної чи слов’янської міфології, то сьогодні стає все більше несподіваних референсів до популярної культури, зокрема аніме.
Замість маскулінних символів брутальності й смерті — чуттєве й емоційне, замість традиційного — субкультурне. Ці образи з’являються на шевронах, нашивках, татуюваннях і навіть у назвах підрозділів.
Аніме-культура поступово стає частиною візуальної ідентичності військових. За час служби в НГУ я зустрів чимало бійців, для яких аніме — частина особистого простору й вирішив глибше розібратися, як це захоплення поєднується з військовою реальністю. Я поспілкувався з деякими з них: про їхній шлях до Сил оборони, причини служити й про те, як аніме залишається з ними навіть на війні.
Так, боєць з бригади Рубіж з позивним Кевін запевняє, що такі тайтли, як-от «Атака Титанів», дуже гарно заряджають і мотивують :
Я доєднався до НГУ у 2025 році. Можливо це трохи пізнувато й вриватися потрібно було ще вчора, але ця війна надовго, тож ніколи не пізно. Адже це війна за виживання нашої нації. Всього українського. При деяких розкладах вже наші діти можуть розраховуватись рублями з тими, кого можуть заселити на нашу землю замість нас. І мені цього не хотілось би. Я не так багато часу захоплююсь аніме, але, що точно можу сказати що такі тайтли як наприклад Атака Титанів позитивно впливають на мій бойовий дух
Кевін, боєць бригади Рубіж
Аніме як спосіб комунікації
Наведу мій особистий приклад. Першого ж дня на БЗВП в навчальному центрі НГУ я розказував хлопцям, що в підрозділі, до якого я хочу потрапити, є традиція робити татуювання, і я хочу собі тату персонажа з класичного аніме 90-х «Ковбой Бібоп».
Почувши це, до нас підійшов незнайомий хлопчина й показав на плечі татуювання саме звідти. Так ми одразу затоваришували з Данилом, котрий зараз вже виконує завдання в одному з бойових підрозділів Нацгвардії.
На перший погляд, це може свідчити про «молоду кров», яку притягує сучасна культура, але серед фанатів аніме у війську є не лише двадцятирічні. Військові тридцяти й сорока років так само діляться захопленням улюбленими героями. Це може свідчити про те, що аніме давно перестало бути нішевою субкультурою й стало частиною культурної мови декількох поколінь.
Аніме як рефлексія війни
Аніме — це не просто «японські мультики», це окремий шар культури з іншим, аніж європейське, ставленням до можливостей, що надає анімація. У багатьох аніме-тайтлах порушуються теми, які стають особливо близькими на війні: сенс життя, страх смерті, втрата, пам’ять, свобода, обов’язок.
Твори на кшталт «Атаки Титанів» чи «Євангеліону» працюють зі страхом смерті, травмою та героїкою. Воїн може впізнати себе в словах героя з «Атаки Титанів» Ерен Єгер:
«Я можу зробити це. Ні, ми можемо це зробити! Тому що ми всі були особливими з дня свого народження. Ми вільні!»
Ерен Єгер
Самоідентифікація через аніме — не просто данина вподобаній естетиці, це спосіб говорити про свій стан.
Спосіб переживати, осмислювати, триматися.
Терапія через образ
В аніме часто присутній діалог зі смертю. І він не завжди трагічний — іноді він спокійний, іноді — гнівний, іноді — іронічний. Це резонує з досвідом військових, які щодня перебувають у зоні ризику, і бачать смерть у набагато більш різноманітних проявах, аніж зазвичай цивільні.
Аніме — це спосіб, яким можна «розкласти по поличках» власну тривогу й де дозволено бути вразливим, але при цьому — сильним.
Такий терапевтичний ефект аніме має і для Володимира, який проходить службу в в одному з бойових підрозділів НГУ:
Я доєднався до Сил оборони через так звану «бусифікацію». Так, досвід неприємний, але якщо вже я тут, то треба використовувати свої якості й вміння для захисту країни на максимум. Раніше я був волонтером й розумів важливість наших зусиль для боротьби з агресором. Проте сам йти у військо не наважувався. Але доля вирішила інакше, тож тепер я тут. Для мене аніме — це і спосіб відволіктись, розвантажити психіку, й можливість відрефлексувати якісь моменти, зрозуміти щось про себе.
Володимир, військовослужбовець НГУ
Натомість Старший солдат Нацгвардії Сергій Чернявський з позивним Madara вважає, що аніме не лише стає терапією, а й надихає — «як у важкі, так і в хороші часи» 
Завжди після перегляду тайтла, який сподобався, є мотивація щось робити, щось змінювати у своєму житті та вдосконалювати себе. Аніме це не просто якийсь мультик. З аніме ти переживаєш тисячі історій, бачиш тисячі світів і тисячі різних сторінок. І це завжди тисячі різних життєвих моментів, з якими люди кожного дня стикаються.
Madara, Старший солдат НГУ
Madara також нагадав, що наразі у військових насправді є багато можливостей, тільки потрібно обирати правильний варіант служби для себе.
Важливою культурною частиною аніме є і для Богдана, який також проходить службу в лавах НГУ:
Приєднався до НГУ ще в березні 22 року. Приєднатися вирішив з кількох причин. По-перше – вважав це морально правильним рішенням для себе. По-друге — не хотів ховатися й жити, так би мовити, у вигнанні. На початку дійсно було багато моральних дилем, варто чи не варто йти, чи я потрібен моїй сімʼї більше, ніж в армії, але зрештою я пішов
Богдан, військовий НГУ
Богдан пригадав, що коли він ще вчився в школі, аніме не було таким популярним, як зараз, і було скоріш стигматизованим.
Тоді я його не дивився (ну, якщо не рахувати «Наруто» чи «Короля шаманів», яких дивилися всі діти на телеканалах), але з роками почав помічати, що люди багато і захоплено говорять про деякі тайтли, тому вирішив подивитися сам. Першим серйозним тайтлом для мене був, мабуть, «Зошит смерті». Тоді мене винесло, і я перестав скептично ставитися до аніме. Зараз я дивлюся, може, найвідоміші тайтли, читаю мангу, коли є час. Подивився «Дандадан», «Ванпанчмена», «Ґурен Лаган», «Атаку титанів», «Ідеальний смуток» (Perfect blue), «Магічну битву», «Клинок, який знищує демонів», «Твоє імʼя», «Паприку», передивився всього Міядзакі, потім прочитав його, прочитав Берсерка, читаю Вагабонд. Ну, і звісно подивився всього «Наруто» (Боруто починав, але воно якесь тягомотне
Богдан , військовий НГУ
Військовослужбовець також відзначив мотивуючий ефект аніме:
Якщо чесно, майже в усьому, що я дивився (окрім Зошита смерті), лейтмотивом йде одна ідея: ніколи не здавайся, вдосконалюйся — і все у тебе вийде. Я думаю, що за стільки років ця думка вже відклалася десь у підсвідомості. Ну, і не треба відкидати факт того, що аніме – це просто гарно. Особливо Міядзакі і Шінкай. Часом, це щось таке, що просто приємно дивитися через емоції, які передає автор
Богдан, військовий НГУ
Пригадав Богдан і особистий приклад з життя, в якому аніме-символізм у стосунках із другом — проходить лейтмотивом ще з часів до повномасштабного вторгнення:
У мене є друг, який служить в іншому підрозділі. Ми з ним бачимося тільки у відпустках. Ще до початку повномасштабної війни, коли я ще був цивільним, ми обмінялися патчами Мадари і Хаширами. І домовилися, що коли він повернеться з ООС, я зустріну його зі словами «Хаширама! Я чекав на тебе!». Коли я зараз про це кажу, це звучить тупо… Але в будь-якому випадку, тепер чекаємо закінчення повномасштабної війни. Думаю ми все ж таки і зустрінемось з цими словами.
Богдан, військовий НГУ
Вплив
На поєднанні мілітарі й поп-культури зросли цілі бренди, наприклад, як [пь ко], що створює одяг та аксесуари для військових з аніме тематикою. Серед патчів з гуртом ДК Енергетик чи відеогрою S.T.A.L.K.E.R., що є продуктами суто української культури, легко побачити патчі з творами «Євангеліон» чи «Наруто», а на сторінках брендів не рідко навіть є цілі інтерв’ю з військовими, які розповідають, як їм подобається можливість виразити свої вподобання.
Не можна не відмітити, що аніме-культура дозволяє українським воїнам позитивно впливати на іноземців, які також захоплюються аніме. Наприклад, манга «Привид Києва» японського автора Мацуди Джюко, яку він створив під впливом дій українських льотчиків-оборонців неба, дозволила не лише продемонструвати героїзм українських воїнів іноземцям, але й залучила кошти для війська.
У березні 2023 року автор манґи Кобаяші Нікі опублікував роботу під назвою Battle Scar — це історія про українську війну очима дитини. Ця робота була фіналістом у конкурсі Jump New World Manga Award, що можна вважати позитивною репрезентацією України в культурі. Тепер той самий автор готує нову манґу — і цього разу про одного з воїнів корпусу Азов.
Вже на цих прикладах ми бачимо, як аніме поволі входить у мілітарі культуру й навіть створює позитивні явища — це не тренд, а саме культурна мова. І особистих прикладів воїнів, що розмовляють такою мовою, тисячі.
Виразні приклади такої «культурної мови» — не лише в ілюстраціях чи шевронах. У твіттері військовослужбовець із позивним Сунь Цзи 2.0 веде неофіційну хроніку кількості аніме-фанів у своїй роті: спершу було чотири, за кілька днів уже п’ять, потім шість. Нарешті, як повідомляється у фінальному твіті: «7й на базі».
Це не просто твітерський мем — це і є прояв повсякденності, де культурні вподобання залишаються з бійцями незалежно від географії й ситуації. Це спосіб зберігати себе, свій стиль мовлення й рефлексії навіть там, де все намагається його стерти.