TheCooperThinks
Ох і ж люблю я такі фільми, ну дуже люблю. Я скажу словами відомого персонажа з відомої франшизи:
Мої смаки дуже специфічні!
TheCooperThinks
Кіно може і повинне бути різним – смішним, драйвовим, простим, сумним, розумним, але найголовніше, щоб воно мало посил, ідею. Я з великим задоволенням дивлюся і не соромлюся цього фільми типу: Гарячі голови, Дуже страшне кіно чи Борат, але й на противагу такому люблю щось дуже діаметрально протилежне, щось де можна і треба шукати подвійне дно, глибинний посил авторів. Таких фільм зараз знімають мало, адже якість авдиторії нажаль різко погіршилася, ринок США вже відверто скотився до тієї межі, коли деякі сюжетні повороти автори пояснюють прямим текстом, щоб всі зрозуміли, куди все йде.
Фільм, який заграє з темою про яку не прийнято говорити, а коли говориш, то тільки пошепки – віра. Можливо Ви скажете, що зараз вистачає фільмів про “про поганих Пап”, “проклятих монахинь” і все в цьому роді, але я скажу, що ці фільми об’єктивізують зло – злом залишається людина, а тут справа в іншому. Для мене є дуже важливим, коли фільм змушує тебе задуматися над тим, про що він розповідає, піддати сумнівам те, що ти б ніколи не взяв до уваги.
Я людина з сформованим поглядом на життя, тому коли кіно хоче вибити з під тебе стільчик на якому Ти давно крепко і зручно сидиш - моя повага. Однією з ніжок того стільчика є віра, а стільчик з трьома ніжками стає дуже хитким.
TheCooperThinks
Слово “єретик” завжди асоціювалося з чимось поганим, так Нас вчила школа, так Ми це сприймаємо і зараз. Але єретик – це людина, яка виступає проти загальноприйнятого в суспільстві віровчення, він відступник, не такий, як усі. Правда, звучить не так і погано, свого роду атеїст, але такий, який більше проти всіх, чи за щось одне. Передслово дуже розтягнулося, давайте до суті.
Той самий містер Рід.
“Єретик” – трилер з елементами горрору де головні ролі зіграв Г’ю Ґрант та дві мало мені особисто акторки – Софі Тетчер та Хлоя Іст. Така історія, яка описується тут можлива тільки в США, адже Наше суспільство дуже нетерпливе і не толеранте до “меншин у вірі”. Ми всі даємо їм дуже агресивну характеристику, не любимо їх, звемо сектантами і так далі. Дві дівчини-мормонки(Сестри Барнс та Пекстон) вирішили завітати зі своєю “просвітницькою бесідою” до літнього містера Ріда. А містер Рід виявився не таким і простим дідусем, а латентним Джоном Крамером, який вирішив перевірити силу віри та її чистоту в двох молодих дівчат. Так коротко можна описати сюжет стрічки, але чи все ж так просто? На відміну від Пили(Крамера), містер Рід не вдається до фізичних тортур своїх жертв, він просто веде з ними діалог, дуже неоднозначний, зловіщий та інтригуючий. В так званих “Mind games” дівчата програють розпачливо швидко і здається все стає явним – маньяк відомий, жертви відомі, що ще буде на екрані цілу годину?
Софі Тетчер та Хлоя Іст в ролях дівчат-мормонок.
Не скажу, що фільм має геніальний сюжет, він хороший, але після 2/3 хронометражу він котиться, як торба з горбу, не в сенсі швидкості, а в сенсі якості. Головна сила цього фільму в тому, що він дуже яскраво демонструє, як маніпулюючи фактами, вигадуючи свою правду, можна змінити погляд людини, а особливо в екстремальних для неї умовах.
Коли стоїть питання про виживання, невіруючий - звертається до Бога, віруючий - до сатани, губляться всі моральні орієнтири, принципи та совість. Людина стає твариною, переляканою, безвольною, слабкою та передбачуваною.
TheCooperThinks
Містер Рід в геніально простий спосіб показує Нам саме Це. В нього є кілька інструментів, якими він собі допомагає, але мета проста – він хоче показати, що будь яка віра, немає під собою нічого Божественого, а тільки одне. Контроль – контролювати паству, ось для чого треба релігія, це головна догма та ідея героя Г’ю Ґранта. І на цьому моменті, я хотів би повернутися, до того, що писав раніше, про стільчик і ніжку. Як людина віруюча, але думаюча, я прекрасно розумію лейтмотив містера Ріда, тому ця стрічка для мене особисто є сильною.Я сам часто вживаю фразу: Людина народжується, щоб у щось вірити. Єретик – це носій правди, на його погляд, він хоче пролити світло та темні куточки того, що ми називаємо релігією, адже Ми, так мало про неї знаємо, чи не так? Філософська складова сюжету дуже сильна, якщо гарно приглядатися і прислуховуватися, але кілька неправильних рішень з боку авторів, перетворюють кіно на середняк.
Один з найсильніших кадрів стрічки. Ілюзія вибору.
Підвали, дешеві фокуси та банальні прийоми – сильно б’ють по оцінці і враженню від стрічки, але є моменти, які Вам сподобаються. Маленький спойлер про метелика, спочатку виглядав смішним і примітивним, але дуже класно обіграний наприкінці. Також з сильних сторін можна відзначити, те, що “тікайте дурепи”, яке звучить від глядача тут також класно переграно на користь маньяка.
Пастка, яка спрацювала. Браво режисеру.
Режисерська робота – дуже сильна. Момент з входженням дівчат на подвір’я містера Ріда, своєрідні ворота до…, а також плани ілюзією вибору в будинку – дуже сильно. Окремо відзначу гру Г’ю Ґранта – актор ромкомів, який асоціюється з Умпа Лумпою та коханцем Бріджит Джонс відмінно втілив відступника та ідеологічного бунтівника.
Фільм дуже класний, він зробив кілька кроків не туди, але в цілому заслуговує на увагу. Він говорить на непопулярну тему, змушує думати, а не переживати, а в кінці дивує, але дуже своєрідно. Я маю своє трактування кінцівки, ділитися ним не буду. Приємного перегляду, від мене 8/10, класний початок, але десь стався ”поворот не туди”.
Експеримент з вірою вдався, з точки зору бізнесу і відгуків. Фільм зібрав в світовому прокаті 34.7 мільйона доларів при бюджеті в 10 млн. Критикам і глядачам дуже зайшло, якщо вірити оцінкам. Свіже, цікаве, а головне – розумне кіно, просто треба з трішки здути пил і воно засіяє.
Рейтинг IMDB – 7.0⭐️.
Рейтинг Metacritic – 71/100.
Рейтинг Rotten Tomatoes – 91/100🍿.