Телеграф Авеню
Після провалу сиквелу «Джокер: Божевілля на двох», багато глядачів повернулися до оригінальної першої частини, оскільки вважають її кращим фільмом.
На нашу думку, причина цього дуже проста — перша стрічка не лише відходить від сучасних «правил» супергеройського кіно, а ще й обережно цитує голлівудську класику, як-от «Таксиста» чи «Короля комедії» режисера Мартіна Скорсезе.
Ймовірно, ви не один раз чули, що «Джокер» — це ледь не копіювання «Таксиста». Звісно, це не так, і перший фільм про Артура Флека навіть не має прямого цитування стрічки Скорсезе. Втім, на деяких рівнях, сучасна стрічка все ж забирає собі елементи класичного фільму.
Саме тому ми вирішили скласти невелику добірку елементів, які схожі в обох фільмах — щоб разом розібратися, у чому «Джокер» Тодда Філіпса все ж схожий на «Таксиста» Мартіна Скорсезе. Але перед тим пригадаємо синопсис обох фільмів:
Дія фільму «Джокер» відбувається в 1981 році в Ґотемі. Головним героєм є відкинутий суспільством Артур Флек — невдалий стендап-комік та клоун-аніматор, а разом з тим людина, що має психічні вади. Артур у клоунському вбранні вбиває трьох багатіїв із компанії мільярдера Вейна, коли вони знущаються з нього у вагоні метро. Це надихає мешканців Ґотема повстати проти багатих, а сам Артур через суспільство та низку провальних подій стає злочинцем і символом заколоту.
«Таксист» розповідає про молодого ветерана В’єтнамської війни Тревіса Бікла, який страждає від посттравматичного синдрому. Він майже не спить ночами, і щоб якось заповнити час, влаштовується на роботу в таксі. Поступово ветеран починає сумніватися в суспільстві, що його оточує, і готує замах на кандидата в президенти.
Атмосфера перших актів
Попри те, що сюжетно фільми на початку не схожі, ми все одно бачимо однакові архетипи персонажів — що Артур, що Тревіс з самого початку з’являються глядачу як люди, що не змогли стати частиною соціуму.
Але місця проживання героїв дужі синонімічні — і Артур, і Тревіс проживають у занедбаній квартирі в малозабезпеченому районі бурхливого мегаполіса. Разом з тим у цих кадрах фільми навіть мають однакову колірну палітру із коричневого, червоного та жовтого кольору. Оточує кожного з героїв на початку історії звичайний робітничий клас: Тревіс ділиться думками з колегою-таксистом, в той час, як Артур хоч і неприязно, але має соціальний контакт з колегами-аніматорами.
Разом з тим, Ґотем у «Джокері» схожий на Нью-Йорк більше, ніж на Чикаго, на якому засноване оригінальне місто. В першому акті обидва режисери дуже наголошують на те, що мораль у великому місті вже давно розмилась, і класова нерівність стає звичною річчю.
Стосунки з жінками
В обох фільмах головні персонажі мають стосунки з жінками, які легко описати як «уявні». У «Таксисті» Тревіс закохується у Бетсі, волонтерку кампанії кандидата в президенти. Він навіть кличе її на побачення, але в порнокінотеатр, через що Бетсі кидає його та починає ігнорувати. Тревіс натомість не розуміє, що він робить не так, та навіть протягом фільму намагається «достукатися» до Бетсі та дізнатися, чому вона його ігнорує. Разом з тим глядач розуміє, що Тревіс не навмисно привів Бетсі у порнокінотеатр — через свої ментальні проблеми головний герой просто не розумів, що робить.
Схожі стосунки були й в Артура в «Джокері» — він закохався у свою сусідку Софі, мати-одиначку, і навіть запросив її на побачення, яке пройшло вдало. Щоправда, пізніше глядач дізнається, що успішне побачення було лише плодом уяви Артура, і насправді з Софі він майже не спілкувався.
Поступове погіршення морального стану у другому акті
Протягом перших двох актів ми можемо спостерігати, що і в Артура, і в Тревіса поступово погіршується моральний стан. Глядач розуміє, що це психологічно розладнані особи, які через обставини, що їх оточують, а також через внутрішній неспокій, ще глибше впадають у власні психози.
Схожістю обох фільмів є те, що суспільство абсолютно не дбає про хворих людей, і режисери акцентують на цьому увагу. Тревіса Бікла психологічний стан приводить до спроби замаху на кандидата в президенти — того самого, на якого працює його Бетсі. Після того, як це не вдається, Тревіс вступає в перестрілку з місцевою бандою, що сприяє проституції, відповідальною за сутенерство молодої дівчини на ім’я Айріс, з якою він подружився. У «Джокері» божевілля Артура досягає кульмінації у вбивстві Мюррея Франкліна, ведучого ток-шоу, якого він обожнював.
В обох випадках ми можемо стверджувати, що герої намагаються вбити символ популярності для суспільства — що кандидат в президенти, що телеведучий є не лише «ідеалізованими» людьми в очах головних героїв, а ще й кумирами суспільства. Тому обидва герої, фактично, роблять такий собі «акт справедливості», звісно, на свою хвору думку.
Невизначеність третього акту
Треба сказати, що і в «Таксисті», і в «Джокері» ми не до кінця розуміємо, що з того, що нам показують у третьому акті, є правдою. В третьому акті «Джокера» ми розуміємо, що його побачення з Софі — абсолютна уява Артура. На те саме натякав режисер Тодд Філліпс у фіналі фільму — а чи може все це бути жартом «Джокера», розказаним тюремному психіатру? Варто зазначити, що, до успіху першого «Джокера», Тодд Філліпс та Warner Bros. не розуміли, чи буде сиквел взагалі — тому і фінал, ймовірно, залишили відкритим.
У «Таксисті» фінал ще більш заплутаний. Після убивств у борделі, ми бачимо пораненого в шию Тревіса, який хоче накласти на себе руки, але в якого не вистачає куль — він навіть робить відомий жест, приклавши два закривавлені пальці до скроні.
Далі Мартін Скорсезе демонструє нам, що Тревіс вижив: повернувся до роботи, здається, знайшовши себе у цьому світі. Він також отримує лист подяки від батьків неповнолітньої Айріс, яку він врятував від проституції, та стає народним героєм.
Неясність створює остання сцена, коли у своєму таксі, після розмови з маленькою Айріс, Тревіс починає нервувати, дивлячись у власні очі в дзеркалі заднього виду — багато хто вважає, що саме тоді фільм дає натяк, що ніякого хепі-енду немає: Тревіс так і залишився вмирати на дивані борделю.
Цілі у фіналі
У фіналах обох фільмів ми бачимо, що хворі Артур та Тревіс стають героями для суспільства. Тревіс так компенсує відчуття самотності й «недоотриманої справедливості» від соціуму, Артур — те саме відчуття самотності та неприйняття системою. Фактично, обидва герої жорстоким та хворим методом досягають того, чого завжди прагнули.
Разом з тим і мета самих фільмів дуже схожа — що Мартін Скорсезе, що Тодд Філліпс розуміють, що суспільство завжди матиме запит на «народних месників». Звісно, що існує багато схожих фільмів — від «Рембо» до «Месників» — які обслуговують такий запит, але саме у «Джокері» та «Таксисті» головні герої є людьми з вадами, які, попри невизнання з боку оточення, стають для хворого суспільства героями.
Звісно, своїм експериментальним сиквелом Філліпс перекреслює напрацювання першої частини, але якщо роздивлятися «Джокера» окремо від продовження, ми можемо бути впевнені, що на рівні наративу обидва фільми дуже схожі.
Кінематографічні паралелі та розбіжності
Попри відсутність прямого цитування у «Джокері», бонусом варто згадати те, що фільм Філліпса має інші кінематографічні паралелі з «Таксистом». В мережі за ці роки з’явилося вже достатньо розборів технічної схожості фільмів, тому ми залишимо декілька найочевидніших прикладів.
Попри всі збіги, «Джокер» Тодда Філліпса не можна назвати плагіатом «Таксиста» — мораль, яку несуть головні персонажі стрічок, є дуже різною. Так, Тревіс створений, щоб бути дещо симпатичним — у його діях є мораль, що дає глядачам щось, за що зачепитися, навіть коли він скоює жахливі злочини. Він хвора людина, але з благими намірами (якщо не вважати, що в першочерговому сценарії він був расистом). Це стає зрозумілим, якщо подивитися, як він вгамовує свою лють — після невдалого замаху, він кидає усі сили, щоб врятувати молоду повію Айріс.
Артук Флек натомість немає жодної «доброї» причини для своїх вчинків — він не намагається захистити нікого, окрім себе. Артур просто спрямовує свою лють на відповідь світу, який його кривдить, навіть якщо цей світ — його власна стара мати чи колеги по роботі.
Таким чином, глядачі можуть поспівчувати та зрозуміти тяжке становище Тревіса – він, зрештою, намагався протистояти своєму падінню, а Артур відштовхує глядачів своєю радістю від вбивства. Щобільше, можлива смерть Тревіса наприкінці фільму додає стрічці тої іронії, якої не вистачає Джокеру — і циклічної справедливості, коли злодія (навіть з добрими намірами) карають за злочин.
В будь-якому разі, і «Таксист», і «Джокер» мають як спільні риси, так і вагомі розбіжності. І, врешті решт, це два чудових фільми, які варто подивитися.