💍 Другий сезон «Перснів Влади» — стало краще? Стало краще!

Тож, два місяці вже пройшло від закінчення другого сезону найдорожчого серіалу наших днів «Перснів Влади», думки та емоції устаканились, і можна нарешті написати враження від побаченого. Щоб зекономити час гейтерам, скажу одразу і коротко – мені сподобалось значно більше за перший сезон, який теж був не те щоб геть поганий.

Далі буде багато спойлерів, тому краще читати після перегляду, хоча всі хто хотів уже й так давно його подивились. Гайда!

👍 Like

Логічно буде почати з наріжної історії другого сезону, і я дуже радий, що писатиму про неї саме в цьому розділі, а не в наступних. Келебрімбор, Саурон і Персні Влади! Ну, це було 10 з 10, всі мої побоювання та скепсис розбились в друзки, це безсумнівно була найкраще виписана і зроблена сюжетна гілка в сезоні! Так, вони значно перекроїли цю частину лору, у порівнянні з першоджерелом, але, по-перше, це було неуникно (нагадаю, шо по канону Саурон працював над проектом Перснів і маніпулював Келебрімбором десь 300 років, як казав пан Митець – «скорость ах*євающая»), а по-друге, в них вийшло зробити все дуже логічно, правдоподібно, з чітким причинно-наслідковим зв’язком, що комар носа не підточить. Окей, ну єдине, до чого я можу прикопатись, це дуже тонке сюжетне місце, де Келебрімбор не отримав повідомлення з Ліндону, бо на гінців напали в дорозі – це прям на грані фолу, план Саурона був this close, щоб провалитись. Але решта просто топ.

Найбільші переживання в мене були стосовно того, що Галбранд вже показався Келебрімбору і буде дивно бачити, як вони знайомляться вдруге, але звідси шоуранери вирулили дуже гарно. Вирулили і привели нас в підсумку до канонічного фіналу цих відносин – Келебрімбор розчавлений і мертвий, 9 в руках Саурона, 7 в руках гномів, але зіпсовані Сауроном, і необхідні скіли для створення Єдиного Саурон теж собі здобув. Сам процес поступового падіння Келебрімбора під хитрим і непомітним впливом Саурона написаний блискуче. Ти не можеш написати персонажа, який буде розумніше і хитріше за тебе самого, тож мої оплески людям, які писали цю гілку – з вами небезпечно мати справу) Професор Толкін, на жаль, ніяк не розкрив у деталях всі комунікаційні таланти Саурона, тільки написав, шо той дещо таки вмів, і нам треба повірити на слово. Ну, в другому сезоні Перснів Влади можна побачити, що Саурон дійсно таки щось вмів, ніде правди діти. І класно, що якщо розібратись, то всі рішення Келебрімбор приймав сам, його просто дуже уміло підштовхували до них.

Також дуже добре розкрили зростаючу ступінь впливу Саурона на Персні. В першоджерелі, знову ж таки, це описано тільки в загальних рисах – 7 і 9 кували разом, і Саурон якось зіпсував їх ще на стадії виробництва. Тут же ми бачимо, як саме – трьох ельфійських він не торкався (хоча той шмат мітрилу він тримав у руках, та й ідеї Келебрімбору підкидав, тому не все так однозначно), в сім гномських він додав мітрил власноруч, перед тим щось йому негарне нашепотівши, ну а в дев’ять людських він буквально намішав власну кров. Не дивно, що назґули настільки залежні від волі Саурона раби – вони ж бо постійно мають при собі його зачароване їство. Зрештою, в Єдиний Перстень Саурон вже вкладе не тільки кров, а і велику долю своїх сил, знань і особистості, зробивши Перстень частиною себе, тим себе і погубивши. О, так, мало не забув потужний фінальний акорд Келебрімбора з його передсмертним пророцтвом, що Саурон Володар Перснів, але від Персня і загине. Мені подобається жартівливе припущення, що коли Фродо припливе у Валінор по закінченню всіх своїх пригод, найпершим з теплими обіймами його там зустрічатиме саме Келебрімбор)

З Келебрімбором прощаємось, Чарльз Едвардс зробив першокласну роботу в другому сезоні, його герой дійсно став знаковим. Саурон же нарешті перетворився на того, ким і мав бути – головного персонажа серіалу, і от на такого Саурона вже дуже цікаво та приємно дивитись. В цьому сезоні він встиг класно повзаємодіяти не тільки з ковалями, але і з Адаром на самому початку в Мордорі, і це теж вийшли якісні епізоди. Чорна мова до вовкулаки, його зловісна посмішка, коли він “присягає” на вірність Адару, та самовдоволена мармиза, коли він чує, як вовк загриз нещасного діда – that’s my Sauron!

Оновлений Адар, як на мене, тут вийшов на пік своїх можливостей. Мені і старий Адар дуже подобався, я назвав його одним з трьох найкращих персонажів першого сезону, а тут він став ще краще. Шкода, що нам так і не розкрили його справжнього імені, фанатські теорії кидались від Маеґліна до Маедроса, але він залишиться в цій історії Адаром. Мій респект і відзнака творцям, адже вони вигадали з нуля абсолютно нового персонажа, але він настільки ідеально вписався в знайомий сетинг, ніби завжди був тут. Зрозуміла мотивація, класна динаміка у відносинах з орками, крута хімія з Ґаладріель, і закономірний фінал – топ персонаж з гарною і працюючою аркою від початку до кінця. Окремий серіал про цього героя, його передісторію, як він став уруком, як розчарувався в Сауроні – виглядає як спін-офф мрії, якого ми ніколи не побачимо, а шкода. Дуже хотілось би, щоб спокійний хриплий голос Сема Гейзелдайна вкрадливо та харизматично розказував мені на ніч історії про корону Морґота і свої молоді роки…

Але ми відволіклись) Звісно, що Саурон тісно взаємодіяв у цьому сезоні ще де з ким. Але про неї поговоримо не в цьому розділі, if u know what I mean. І я вже хотів було написати, що ельфам тут не місце, але згадав про Ельронда! От хто з гостровухих точно заслужив згадки в розділі з позитивом. Це прекрасно, що шоуранери чи то прислухались до голосу розуму, чи просто так співпало, але нарешті вони забрали роль першої скрипки в Галі і дали натомість краще розвернутись Ельронду.

Майбутній господар Рівендела і в першому сезоні був нівроку, але тут прямо таки розправив плечі. Хоча відкриваюча сцена їх погоні з Ґаладріель вийшла дуже смішною, враховуючи відстань від Ереґіона до Ліндона, далі Ельронд тільки радував. Тут тобі і лідер загону, який гне свою лінію, і начитана голова, яка рятує команду від могильних духів, і хитрун, який цілує свою тещу (ну я не міг про це не згадати). Коли він в кінці 7-ї серії повторював «Дурін прийде, він прийде…», мене аж пробрало, гарно, дуже гарно. В першому сезоні були трохи побоювання, що цей Ельронд не дуже схожий на персонажа Г’юго Вівінга з трилогії, але ось в другому він уже почав нагадувати того, хто через три тисячі років ходитиме всюди з вайбом «куди не кину оком стомленим, кругом х*йня» (шось цитати Подерв’янського підозріло дуже гарно лягають в цей текст). До того ж, в одному з інтерв’ю шоуранери пообіцяли, що заготували для Ельронда важкий шлях, і збираються добряче зламати його в майбутньому, що доволі багатообіцяюче, головне дати це все писати людям, які займались лінією Келебрімбор-Саурон (віддайте їм писати все, будь ласка).

Окремо honorable mention заслужив ще один ельф, який мав дуже небагато екранного часу, але і за одну серію полюбився. Кірдан вийшов класний! І на вигляд, і за вайбом, і взагалі – було приємно на нього дивитись, я сподіваюсь, що не востаннє. Сцена, де Кірдан бриється ракушкою >>>>> всі епізоди з Ґаладріель) Знову ж таки, в Толкіна Кірдан ніби-то був весь час і всюди (він буквально найстарший ельф у Середзем’ї, який дотягне до самого кінця Володаря Перснів), але деталей ніяких про це немає, тому тут є де розвернутись і як задіяти такого колоритного героя.

Підсумовуючи розділ з позитивом, не важко помітити, що серед найкращих персонажів продовжує панувати зло) Це досить симптоматично, а ще й враховуючи, що Адар нас більше не порадує своєю присутністю, подивимось, хто буде сяяти надалі замість нього. Також, шоуранери не дають нам забути, що вони знатні задроти, тому для людей, які перечитують Сильмариліон для розваги, по сезону традиційно розкидано маса крашанок, які просто приємно чути і бачити. Коли Саурон в звичайній розмові згадує ім’я Берена, коли Феанор перестає бути суто легендою і тісніше вплітається в сюжет, коли Адар називає Ґаладріель іменем Алтаріель – це ніби творці нам вкотре підморгують – ми все читали і все знаємо, спокуха, все по плану.

Вірю, я повірив)

👌 Not Great Not Terrible

Ну що, натішились? Тоді давайте про Ґаладріель?) Стало краще, але не сильно. Втім, як я вже згадав вище, Галя перестала буди головною героїнею цієї історії, і хвала валар. Інакше було б невдобно, бо коли найкращі сцени головної ельфійки Середзем’я – це її спільні сцени з Адаром і Сауроном, і то тільки завдяки Адару і Саурону, то ну це якось не солідно. Мені симпатична Морфідд Кларк, але здається, що вона не справляється з роллю харизматичної воїтельки. Те, що ця роль і написана то дуже коштурбато, теж не допомагає. І тому найкраще в гілці Ґаладріель у другому сезоні – це її фінал. Що цікаво, з інтерв’ю шоуранерів я дізнався, що першочергово план був такий, що саме Ґаладріель мала здіймати меч догори перед ельфами, які вижили, в останньому кадрі сезону. Але сама акторка запропонувала творцям, щоб меч тримав Ґіл-Ґалад, а от Галя просто сиділа поруч вся така в білому. От і добре. Це очевидний крок в сторону трансформації Ґаладріель-воїна у Ґаладріель-берегиню, якою ми її знаємо за Третьою Епохою.

І це теж гарно вкладається в канон, як не дивно. Ну тобто з першоджерела ми знаємо bad-ass Ґаладріель, яка відпливала в компанії нолдор з Валінору в пошуках пригод, і махалась з Морґотом в усіх великих битвах Першої Епохи, а тоді мудру і втихомирену Ґаладріель, яка допомагає Фродо і компанії, але не більше того. А ось її перехідний період з Другої Епохи описаний дуже скупо, і в серіалі це розкривається непогано. Вона отримала в руки ультимативну зброю, Перстень Влади, але навіть з ним вона ніяк не здатна подолати Саурона. От і залишається заспокоїтись, пошукати і знайти нарешті свого Келеборна, та й піти будувати садок вишневий коло Лоріена. Логічно? Нормально.

Шкода, втім, що парочку Саурон-Ґаладріель ми побачили разом востаннє. Це була гарна та винахідлива бійка, брошуру під назвою «101 спосіб використати корону Морґота» вже відправили в типографію, і ми ще раз встигли полюбуватись милашкою Галбрандом. Далі тільки платонічні токсичні стосунки на відстані, і вільний політ фантазії авторів фанфіків.

Продовжимо про моменти, які не особливо є за що хвалити, але і поганого нема чого сказати. От, наприклад, про дію Перснів Влади. В підсумковому тексті про перший сезон я писав про те, що раз вже Персні накували так швидко і раптово, то нехай тепер віддуваються хоча б тим, що нормально розкриють їх дію. Ну трошки розкрили, є таке, але малувато. Ми в цілому і так знаємо, що ельфійські Персні уповільнювали чи навіть зупиняли процес старіння, в’янення та вмирання знайомого їм світу. Тут це і показали – листочки на деревах одразу ожили і засвітились, Адару зробили непогану таку пластику на лиці, рибок накрив екстаз від руки Кірдана, а два Персня разом змогли зцілити неможливе – рану від артефакту самого Морґота. Та й на цьому все. А, ну ще була парочка видінь, в яких Ґаладріель побачила смерть Келебрімбора, а Ґіл-Ґалад власну. Треба більше.

Сюди ж записуємо всю сюжетну гілку гномів. Дурін-молодший і Діса трохи розгубили свою крутість з першого сезону, більше цього разу феєрив уже Дурін-старший, але в цілому, гілка гномів вийшла якоюсь прісною, і пройшла просто фоном до подій в Ереґіоні. Воно то все розгортається правильно, але якось без вогника. Його по ідеї мав би додати хлопчина з надер гори, якого остаточно розбудили в останній серії, і сцена балроґ vs Дурін вийшла таки епічною, та все-одно шось не те. Я от дивувався, що балроґа так рано дістали з колоди, вже в першому сезоні, а тут виявляється, що навіть коли він уже прям тут і вже встиг завалити короля, то решта все ще може робити вигляд, що нічого дивного не сталось, і просто не ходити в ту частину гори, де більш жаркий клімат. Ну це ладно, припустимо, що балроґу і самому не дуже до душі розбишакувати, а хочеться простого людського щоб його ніхто не трогав (як я його розумію). В мене глобально до гномського сюжету інше питання залишилось по закінченню другого сезону – а шо по Перснях Влади тепер? Бо воно як виходить – всі 7 штук і досі знаходяться в Кхазад-Думі, а Дурін IV вже добре знає, що їх кували за участі Саурона, і як вони згубно діють на своїх власників він бачив на власні очі. Та сюжетно їх мають таки роздати іншим гномським правителям. А навіщо Дуріну це робити, маючи вищезгадану інформацію? Але я вже одного разу засумнівався у діях шоуранерів після кування ельфійських Перснів, тож тут не буду розвивати свою претензію, і просто подивлюсь, як вони звідси вирулять.

Про що ще можна написати просто “норм”, це про Тома Бомбадила. Він вийшов точно таким, яким був у книжках, але на нього велику тінь кидало все, що відбувалось навколо, тому якось так. Видається, що творці ввели Бомбадила в сюжет, чисто щоб потішити старих толкіністів, які досі не можуть пробачити Пітера Джексона, але вирішили не ризикувати особливо. Бомбадил порається по господарству, співає пісень, запарює чай у фантастичному чайничку-їжачкові, який я вже шукаю на Amazon, та не більше за це. Цілком ймовірно, що на цьому його екранний час в серіалі завершено, тож підсумок – був і був, виглядає класно, але цікавості якоїсь він не приніс.

А отут мене можуть заклювати, але я і всю фінальну битву aka наймасштабніша баталія в історії телебачення, занесу в категорію “нічого особливого”. Більш детально її розбирали більш прошарені за мене люди, тож якщо дуже тезово, то вийде так – географію і тактику справді всрали, так це не робиться; емоційні моменти були навколо битви, але не в самій битві, це теж мінус; окремі сцени класні, троля валили дуже задорно, кадри з ельфійською кавалерією надзвичайно мальовничі; на “Дурін прийде” я пустив сльозу. Що ще можна впевнено констатувати – вийшло точно не ліпше за Битву Бастардів. Хоча їх і порівнювати не дуже доцільно, як на мене, бо тут була осада на три серії, а в “Престолах” швидка нерівна бійка в болоті – це зовсім різний ритм і динаміка. Але творці самі полізли в цю петлю, бо вихвалялись, що зроблять краще за звитяги Джона Сноу. Ну нє, не краще, там то якраз емоційних моментів було напічкано дуже щільно, і воно класно і точково працювало.

Ну і наостанок – про все, що відбувалось в Нуменорі. В першому сезоні головною проблемою цього острівного царства було те, що там 80% часу тупо нічого не відбувалось, і це бісило. Тут натомість ми отримали протилежну проблему. За якусь годину-півтори загального екранного часу в цьому сезоні ми встигли отримати і революцію з державним переворотом, і суд, і репресії, і новий виток колонізації. Дуже багато всього, і дуже галопом, шоуранери розплачуються розтриньканим часом у попередньому сезоні, і тепер несуться вперед, щоб встигати за подіями в Середзем’ї. Через це весь цей сюжет вийшов дуже зім’ятим, і залишив багато питань. Що це був за суд, які у нього правила, і як саме він працює? Там народ покричав “Фаразон, Фаразон”, і він став королем, а потім ці ж люди покричали “Міріель, Міріель”, але назад нічого не вернулось. Що за папірець Фаразон показував місцевим жрецям, аргументуючи їх арешт? Еленділ то у в’язниці, то вже вільно скаче собі з міста. Всі очікувані політичні мутки в цій гілці вмістились в одну коротку сцену коронації з ошелешеним орлом.

Загалом вийшло, що подій в Нуменорі на другий сезон було заплановано багато, але оскільки основний екранний час було приділено іншим гілкам, то тут все довелось розгортати поспіхом, без зайвих пояснень. Але зоряний час Нуменора ймовірно прийде в 4-му сезоні, коли вони візьмуть в полон самі знаєте кого, тож у шоуранерів ще буде час відігратись і надолужити втрачене.

👎 Dislike

Тепер давайте про сумне. Найбільше моє розчарування в другому сезоні – це гілка з Ґандальфом і гарфутами. Так, людину-метеор вже офіційно можна називати на ім’я, але серйозно – ми витратили цілих два сезони на цих персонажів тільки для того, щоб здоровань знайшов собі посох і назвався. І все, більше нічого цінного, крім шикарно відтвореного побуту гарфутів з першого сезону, ми тут не отримали. Ну типу, герої звісно шось роблять, кудись ходять, але на виході це просто якесь марнування часу вийшло. Вау-ефект від падіння чувака з неба у вогняному ореолі видохся уже в кінці першого сезону, і другий взагалі нічого не запропонував нам натомість. Плюс, велика проблема звісно в тому, що ця частина серіалу і досі взагалі ніяким чином не прив’язана до основного сюжету, крім того факту, що Бомбадил сказав Ґандальфу, що тому доведеться бороти Саурона. Не те щоб це була якась новина для нас.

Окремо засмутив сам Рун. Я стільки всього очікував після анонсу подорожі героїв саме в ці краї – а на виході велетенський пшик. Ну тобто так, про Рун нам відомо дуже небагато, крім того, що це якісь східні краї, пустельні ландшафти, і там колись загубились двоє синіх магів. І я так сподівався, що творці нам заповнять від душі ці лакуни в сюжеті, показавши якусь абсолютно нову локацію з купою крутих героїв, місцин, порядків і так далі. А що нам показали? Рівно той мізер, який ми знали з першоджерел – пустеля, кілька вершників у арабських одежах, і загадковий маг в своєму кам’яному палаці, всередині якого ми побачили цілу одну темну кімнату десь 3 на 5 метрів. Оце і вся фантазія? Нащо було тоді взагалі тягнути їх в той Рун?

Але давайте трохи зупинимось на чаклуні у виконанні Кіарана Гайндса. Я спробував відтворити його план протягом двох сезонів, і вийшло казна-що. Спочатку він відправив слуг захомутати Ґандальфа, бо думав, що той Саурон. Тоді відправив уже інших слуг з грубою силою, а коли знову не вдалось, скомандував їм хапати гобітів, а Ґандальф підтягнеться за ними. Зрештою, плюнув на все і прийшов знайомитись з новим магом особисто, публічно відрікшись від своїх же підданих, і намагаючись дуже коряво схилити Ґандальфа на свій бік. Ну такий майстер-майнд, я не можу. Не дивно, що у його володінні всього десяток волоцюг і така куценька жилплоща. Творці вже сказали, шо це навряд чи Саруман, тож вірогідно, що це таки синій маг. Але чи зацікавив серіал мене цим персонажем? Ні на грамульку.

Нова община гобітів, яку нам презентували, вийшла на порядок менш колоритною, ніж бродячий табір з минулого сезону. Ну і вся оця історія, що гарфути століттями ходять шукають край обітованний для всіх гобітів – я розумію, куди вони все це ведуть, але теж виходить якось висмоктано з пальця. Крім того, мене дуже здивував фінал цієї гілки, де шляхи Ґандальфа і Норі розходяться. Якщо на цьому лінія гобітів обірветься в серіалі – то це взагалі буде епік фейл. Але я не думаю, що вони так зроблять, і натомість ми тепер матимемо ще одну гілку, яка ніяк не прив’язана до головного сюжету – гобіти в пошуках Ширу. Сам Ґандальф то, я сподіваюсь, нарешті займеться чимось корисним, раз він уже знайшов себе на цій терапії у пана Бомбадила.

Ще один сюжетний філер – це всі походеньки очухавшогося Ісілдура, разом з Тео, Арондіром і тою дівчиною, чиє ім’я я не запам’ятав. Це зрозуміло, що гілок та персонажів надто багато, і приділити всім їм рівнозначний час було неможливо, тож треба десь розгортати ширше, а десь проходитись по верхах. От ці герої і попали під сценарний коток в другому сезоні. Не те щоб це погано, але вийшло максимально ніяко – шось ходили, шось робили, рішення героїв часом були дуже дивні, а деяких (Арондір, я показую на тебе) взагалі використали суто як сюжетні затички там, де протікало.

Я був впевнений, що Арондір поліг на полі бою від руки Адара, і це був би непоганий кінець для цього персонажа. Але шоуранерам ще потрібен цей ельф-швейцарський-ніж, тож він з нами, мабуть, до самого кінця. Лінія Ісілдура, який так хоче шось зробити, так хоче, шо не робить в підсумку нічого – це теж сумно. В кінці він ще й відпливає на Нуменор, де його не чекає нічого хорошого, і він сам це чудово знає. Нашо, чого, я взагалі не зрозумів цей хід. Ну і з пацана Тео сценаристи відчайдушно ліплять, якщо не назґула, то принаймні лідера проклятої армії привидів точно, так вже його намагаються показати негідником. А, точно, нам же ще показали тут ентів! Ну показали і добре.

Взагалі, до численних гачечків до трилогії Джексона в мене у цьому сезону якесь двояке відношення. З одного боку, завжди приємно тицяти пальцями в екран, впізнаючи той чи інший референс. Але десь під кінець сезону в мене вже було стійке враження, що автори перегинають палицю з цим. Згадка воріт Дуріна – це було гарно; ім’я павучихи, від якої тікає Ісілдур, нам не сказали, але ми все зрозуміли; ентів показали просто, бо можуть; з могильними духами, які атакують ельфів, схоже було те ж саме, що і з Бомбадилом – Джексон їх вирізав, а ми вставим! Треба вони тут чи ні, то вже таке. Але де мене вже точно вкурвило, це на сцені, коли Еленділ отримує свій меч. Ну так, ми знаємо, що це той самий меч, але вони просто взяли і кадр в кадр перезняли аналогічну сцену з Араґорном з «Повернення Короля». Не круто, зовсім не круто, це вже не на любовний референс схоже, а на тупе копіювання. Мені зовсім не сподобалось.

Цього разу в розділ з бурчанням і невдоволенням потрапило зовсім небагато матеріалу, і це радує. Наостанок, можу ще хіба згадати Джека Лоудена в ролі Майрона, первинної форми Саурона, яку нам показали в пролозі. Мені це видалось лютим міскастом, Лоуден хороший актор, але його Саурон вийшов скоріше комічним персонажем з якогось ситкому, а не новоспеченим головним біг-босом зла. Ну і шлейф з «Кульгавих коней» важко втратити, я все чекав, коли під час його промови з натовпу орків вийде Ґері Олдмен, і дасть йому ляща зі словами for fuck’s sake!

🔜 Далі буде…

От і все, тепер ще два роки в очікуванні третього сезону. Нагадую, що загалом сезонів заплановано п’ять, і після другого вже є практично 100% впевненість, що ми побачимо їх всіх. Все ж таки, серіал пішов угору, і повиправляв помилки, а це завжди гарний знак.

Плюс-мінус вже зрозуміло, як буде битись подальша історія по сезонах (я так думаю). Зараз будуть спойлери до подальших подій, тому будьте обережні, якщо ви не в курсі, можна пропустити цей абзац. Третій сезон буде присвячено вже відкритим войнушкам Саурона з вільними народами Середзем’я. Більше ніяких обманок, він будуватиме собі Барад-Дур у Мордорі, плодитиме армію, роздаватиме Персні майбутнім назґулам, і заважатиме жити всім навколо. Закінчиться це все тим, що нуменорці припливуть уже з серйозними військами і заберуть Саурона в полон, бо чьо він взагалі оце! Четвертий сезон покаже нам падіння Нуменору, і закінчиться феєричними спецефектами на цьому острові. Ну а п’ятий розкаже вже останній союз людей та ельфів та їх фінальний махач зі злом на схилах Ородруїна, де поляже багато звитяжців, а Ісілдур зробить Саурону невдалий манікюр. Є ще питання, коли саме нам покажуть кування Єдиного Персня, бо в цій царині шоуранери трохи тасують першоджерело, тож можна чекати це як в третьому, так і вже в четвертому сезоні.

Зізнаюсь чесно, мій ентузіазм стосовно серіалу зріс, і я дуже радий констатувати це) Так, не без огріхів, але шоуранери з великою любов’ю і старанністю розказують історію в моєму улюбленому легендаріумі, і хочеться вірити, що далі буде ще краще. Простір перед ними просто неймовірний.

Попереду дуже багато справді епічних моментів – ще як мінімум дві величезні битви, разом з фінальною баталією в Мордорі, Нуменор утне Атлантиду, створення головного Персня, зведення Рівенделу та Лоріену, заснування Ґондору, падіння багатьох знакових персонажів, ух… Я майже впевнений, що нам ще раз покажуть Валінор і валарів у ньому, все ж таки Манве уже навіть на ім’я згадали. Цікаво, чи побачимо ми самого Еру – сюжетно це виправдано, він матиме прямо дуже важливу роль в один момент, тому його потенційна поява інтригує. Думаю, що і флешбеками нас ще теж порадують, і не раз. Дуже чекатиму на якісь кадри з Морґотом, походеньки загубленого Келеборна, можливо сцени з Ельросом та Ельрондом.

Вже по закінченню сезону пройшла цікава новина про сценарну кімнату серіалу. З минулих сценаристів для подальшої роботи залишаються тільки двоє шоуранерів, Джон Пейн та Патрік МакКей, і ще один з команди, а решта з проектом прощаються. Тож на майбутні сезони ми матимемо по суті цілком новий набір сценаристів, і це досить неочікувано. Я дуже сподівають, що отой «виживший» сценарист був відповідальним якраз за лінію Саурона-Келебрімбора)

На цьому ж будемо закінчувати, Середзем’я повернеться до нас у 2026-му, а я ще раз понадіюсь, що наша боротьба закінчиться перемогою раніше, ніж серіальна. Задонатьте на якийсь хороший збір для цього, і пам’ятайте слова мудрого Келебрімбора – темряву переможе не сила, а світло!

☀️Namárië!